Особливості травлення у птахів

Основні фізіологічні та біохімічні процеси перетравлювання та усмоктування поживних речовин у птахів є подібними до цих процесів у ссавців. Разом з тим, є деякі особливості, що обумовлені різницею у способі життя, характері харчування та морфології травного тракту

У птахів головними кормами є висококалорійні повно раціонні комбікорми у основі яких лежать зерноконцентрати з обмеженим набором компонентів рослинного та тваринного походження.

До морфологічних особливостей травного тракту слід віднести, передусім, відсутність зубів та доволі просту структуру носоглотки.

Птахи захоплюють корм дзьобом, не пережовують його. Розм’якшення спожитого корму відбувається у волі, – випинанні стінки стравоходу. Воло добре розвинене у курей, індиків, голубів та цесарок. У водоплавних птахів справжній зоб відсутній, але у кінці стравоходу є ампулоподібне розширення (несправжній зоб).

Шлунок складається з двох відділків – залозистого та м’язистого. Обидва відділки відокремлені один від одного, відрізняються за формою та функцією. Залозистий відділок шлунка за функцією нагадує простий шлунок у ссавців, а м’язовий слугує спеціалізованим органом для перетирання корму.

Залозистий відділок є добре розвиненим у хижих птахів, а м’язовий – у зерноїдних.

Кишечник у птахів, так само як і у ссавців, поділяється на тонкий та товстий відділки, але відносна довжина його менша. Тонка ділянка кишечнику складається з 12-палої, порожньої та клубової кишок. 12-пала кишка утворює довгу петлю. Поміж низхідними та висхідними колінами розміщена підшлункова залоза. До просвіту 12-палої кишки відкриваються протоки панкреатичної залози та печінки. Порожня та клубова кишки без видимих меж розташовуються поміж повітроносними мішками.

Товстий відділок кишечнику відокремлений від тонкого кільцевою складкою слизової оболонки та включає до себе широку пряму кишку та парні сліпі відростки. Розширена кінцева частина травного тракту має назву – клоака, що розподіляється на три відділка: передній, середній та кінцевий. До середнього відділку відкриваються статеві та сечовивідні шляхи.

У цілому розміри травного каналу у курей та індиків по відношенню до довжини тіла є вищім ніж у качок та гусей. У перших тонкий відділок кишечнику складає 6575% загальної довжини травного каналу. Але місткість травного тракту у курей у 2,0–2,5 рази вища за гусей. У курей до 40% загальної місткості травного каналу припадає на долю вола, яке у гусей та качок практично відсутнє. Приймання корму. Птахи відшукують корм за допомогою зору та приймають його дзьобом. Курки та індички скльовують комбікорм, а водоплавні (гуси та качки) захоплюють корм широким та м'яким дзьобом. По краях дзьоба у качок та гусей є насічки, які слугують для проціджування води, а гуси за їх допомогою відривають траву на пасовищі. Птахи не мають зубів, тому корм не пережовується, а швидко проковтується.

Приймання корму. Птахи відшукують корм за допомогою зору та приймають його дзьобом. Курки та індички скльовують комбікорм, а водоплавні (гуси та качки) захоплюють корм широким та м'яким дзьобом. По краях дзьоба у качок та гусей є насічки, які слугують для проціджування води, а гуси за їх допомогою відривають траву на пасовищі. Птахи не мають зубів, тому корм не пережовується, а швидко проковтується.

У птахів немає надгортанника та м'якого піднебіння, слабо розвинені слинні залози. Гортань відмежовується від харчової маси скороченням надгортанних м'язів та основою язика. У птахів немає щік та слабо розвинена мускулатура ротоглотки. Тому курка п'є воду обов’язково закидаючи назад голову.

Травлення у волі. Під час приймання корму головну роль відіграють зорові та тактильні, нюхові та смакові аналізатори розвинені слабо.

Стравохід у птахів може сильно розтягуватися. Шийна частина його у водоплавних має веретеноподібне розширення, а у курей та індичок – шароподібне розширення – воло. У волі є небагато слизових залоз, у секреті яких немає ферментів. Воло є вмістищем для корму. У деяких птахів (голуби) під час вигодовування пташенят в волі утворюється особлива рідина молочного кольору, що містить білки, жири, мінеральні речовини, ферменти та слугує кормом для пташенят.

Загальна тривалість знаходження корму у волі курей, індичок, голубів складає від 3 до 18 годин. За умов одноразового згодовування зерна кожні 4 години у зобі залишається 70-80% прийнятого корму, кожні 8 годин – до 65%, кожні 12 годин –до 45%, кожні 16 годин –до 35%, кожні 20 годин – до 22%, кожні 24 години – 0,1%.

Під час безперервної годівлі птахів воло звільняється регулярно, дякуючи скороченню мускулатури вола кормова маса із вола прямує до залозистої частини шлунка.

Травлення у шлунку птахів.

Шлунок у птахів є двокамерним та складається із залозистої частини та м’язової. Слизова оболонка залозистого шлунка вкрита одношаровим призматичним епітелієм. Тут утворюється шлунковий сік з кислою реакцією, незважаючи на відсутність обкладових клітин.

А ось у молодняку птахів, так само, як і у інших видів хребетних, до 3–5 денного віку у шлунковому соці взагалі відсутня вільна соляна кислота. Окрім соляної кислоти у шлунковому соці птахів є муцин, що покриває слизову оболонку залозистої частини шлунка, а також ферменти, що відповідальні за протеоліз (пепсин) та ліполіз (ліпаза).

У середньому за добу у курей, індичок, гусей та качок виділяється шлунковий сік у кількості 6–9 мл на 1кг маси за годину. Ці покажчики перевищують інтенсивність секреції шлункового соку у людини, собаки та мавпи.

Має місце видова різниця щодо протеолітичної активності та кислотності соку у птахів: найбільшою перетравлюваною силою та кислотністю володіє шлунковий сік курей та індичок, найменшою – гусей.

У товщині слизової оболонки м’язового шлунка розміщені довгі та вузькі трубчасті залози, подібні до залоз першого відділу шлунка. Назовні від цього залозистого шару є тверда, зроговіла складчаста оболонка, що має назву кутикула. Кутикула має мукополісахаридну природу та є секретом специфічних залоз слизової оболонки м’язового шлунка. Кутикула утворює поверхні порожнини шлунка, що труться, і вони постійно стираються та обновлюються. Вважають, що клітини залозистого шару м’язового шлунка можуть утворювати соляну кислоту та ферменти.

Завдяки перистальтичним скороченням гладеньких м'язів залозистої частини шлунка кормові маси майже не затримуються, евакуюються до м’язового шлунка.

У шлунку птахів перетравлюється до 30–50% протеїну, 17–25% вуглеводів та 9–11% жирів, що надходять з кормом.

Травлення у тонкому відділу кишечнику у птахів

Вміст м’язового шлунка надходить до 12-палої кишки пілоричним сфінктером, причому, у качок та курей періодично невеликими порціями, а у гусей за періоду травлення – безперервно. Пілоричний рефлекс у птахів не зовсім є ідентичним такому у ссавців, у силу особливостей будови пілоричного сфінктера та наявності кислого середовища по обидві сторони від нього Вміст м’язового шлунка та 12-палої кишки відрізняється за консистенцією та за кольором. У м’язовому шлунку вміст доволі щільний у вигляді розсипчастої та волокнистої маси яскраво - або темно-жовтого кольору. Хімус 12-палої та верхньої частини порожнистої кишки має напіврідку консистенцію ясно-жовтого кольору. У клубовій кишці вміст має густу желеподібну консистенцію. Травлення у тонкому відділу кишечнику у птахів, так само, як і у ссавців, забезпечується підшлунковим, кишковим соками та жовчю.