2018-01-08
303
1. Економічний розвиток стародавніх цивілізацій.
2. Розвиток «річкових цивілізацій».
Людство веде початок своєї історії з глибин віків Древнього світу. Становлення ранньої державності Древнього Сходу проходило за єдиним історичним принципом, результатом якого було формування у народів необмеженої одноособової влади у централізовано керованій державі. Таку форму управління зазвичай називають древньосхідною деспотією(«деспотія» - від древньогрец. despoteia, що означає «необмежена влада»).
Вивчення фундаменту світової цивілізації починається з характеристики її перших її вогнищ: Месопотамії, Єгипту, Індії і Китаю.
Найпершим у часі (початок IV тис. до н.е.)вогнищем цивілізації вважається Месопотамія (Близький Схід). Саме тут у VІІІ – VІ тис. до н.е. виникає протодержава Древній Шумер, яке плавно перетворюється (ІV тис до н.е.) у державу. Вважається, що шумери першими винайшли клинопис, на основі у певній мірі почався розвиток писемності. Археологи в ХІХ ст..виявили і розшифрували 100 тис. глиняних табличок, на яких клинописом було відображено багато відомостей про їх господарське життя, побут та культуру. Це ще не законодавство, але їх можна віднести до числа найперших регламентів господарського і суспільного життя.
|
|
|
Месопотамію, Єгипет, Індію і Китай вчені відносять до так званих річкових цивілізацій. Успіхи у землеробстві цих країн залежав від гідрорежиму великих річок Тигру і Євфрату, Нілу, Гангу, Хуанхе і Ян-Цзи. Під час паводків на полях залишався мул, що дозволяло отримувати декілька врожаїв на рік. Головною умовою виробництва сільськогосподарських культур та самого існування людей було штучне регулювання режиму рік за допомогою дамб і каналів для своєчасного обводнення родючого ґрунту прирічних долин.
Відсутність механізації визначило величезне значення колективної праці людей, які могли виконати будівництво іригаційних споруд. Іригаційна економіка – це приклад ранньої комадно-розподільчої системи. Для підтримки робочого стану гідромеліоративної системи вздовж великих річок потрібно було у кожній країні мати великий штат наглядачів, обліковців та управляючих на державній службі. Це визначало і роль держави у господарських відносинах. Підвищувалось значення державної (царсько-храмової або царської) форми власності.
Бухгалтерський облік та використання у господарстві статистико-економічної звітності беруть свій початок із часів Древнього Шумеру. Саме тут у рамках державного господарства провадились обміри оброблюваних полів; було вперше в історії складено Земельний кадастр, у якому були перераховані поля, вказувалась кількість, які з них обробляються;оцінювалась робоча сила із зазначенням її повної та часткової зайнятості; визначаються у людино-днях об’єми виконаних робіт, проводився щорічний і щомісячний облік матеріальних цінностей, що зберігались на державних складах.
|
|
|
У Месопотамії люди займались не тільки сільським господарством, але й ремеслом, використовуючи різноманітні корисні копалини. Усе в більших кількостях формувались надлишки продуктів і ремісничих виробів, що створювало основу для торгівлі. На протязі багатьох віків вона носила міновий характер.
Дякуючи розвитку землеробства та скотарства, ремесла і торгівлі закладались основи ля генези товарно-грошових відносин, без яких пізніше не могли розвинутись ринкові відносини.
У період Древнього Шумеру (ІV – ІІІ тис. До н.е.) соціальна диференціація всередині общин призвела до поділу земель на дві частини. Продавалась і купувалась та її частина, яка знаходилась у власності територіальних общин, але була передана всередині них в індивідуальне володіння великим сім’ям. З’явилась приватна власність на землю. Друга частина складала фонд храмової землі та ділилась на три категорії: земля власне храмова; земля, яка роздавалась храмовому персоналу без права наслідування за виконання певних обов’язків у храмовому господарстві; земля, яку здавали в оренду із сплатою за це долі врожаю, - зародження орендних відносин, праобраз фермерських, тобто ринкових відносин у сільському господарстві. Існувало у Древньому Шумері і царське землеволодіння.
Адміністрація храмів (жерці), займаючись господарськими справами, поступово набувала рис бюрократичного апарату і поступово разом із царською сім’єю утворювала основний суб’єкт системи «влада - власність». Вільні общинники обробляли землю і виплачували ренту – податок. Вони приймали участь у суспільних роботах на будівництві палаців, храмів, доріг, дамб і каналів, отримуючи харчування та знаряддя праці із храмової власності. Так на практиці створювались іригаційні системи як основа землеробства, виникали комунікації для спілкування і торгівля, будувались селища міського типу, закладались основи для майбутньої урбанізації.
Із об’єднанням на початку другої половини ІІІ тис. До н.е. Шумера і Аркада з’явилась велика централізована держава.
Державна система функціонувала не тільки за рахунок ренти – податку з общинників і данини з скорених народів, але і різноманітні повинності населення (будівництво різних об’єктів).
Паралельно з посиленням державного сектора в економіці відбувався процес приватизації, тобто утворення приватної власності: за рахунок виділення із общини; участі у війнах і захоплення земель; купівля та придбання землі та інших видів нерухомості. Основними виробниками залишались дрібні землевласники, а рабство носило патріархальний характер, рабів використовували більше у домашньому господарстві. Іншими словами, у Месопотамії рабство існувало у вигляді соціально-економічного устрою.
До кінця ІІІ тис. до н.е. у Шумеро-Аккадському царстві спостерігається активізація товарно-грошових відносин, проводиться уніфікація мір і вагів. При розрахунках з орендаторами і торгових операціях виникла необхідність використання певної вагової міри срібла. У Древній Месопотамії у якості загального еквіваленту вартості спочатку була худоба, пізніше, у лісистій місцевості Європи – шкіри цінних порід лісових звірків, потім наступає ера використання зливків срібла або золота – держава із часом почала ставити клеймо на цих зливках, нарешті, з’являється вагова міра срібла (сикль), а у середині І тис. до.н.е. – гроші.
Сикль перетворився в одиницю грошового виміру. Ринкові відносини усе більше втягувались ремісники та члени селянських общин. Основним продовжує залишатись натуральне господарство, але ознак и його товарності проявляються у посиленні прошарку лихварів, які проводять кредитні операції. Зустрічається залежність у вигляді боргового рабства, що свідчило про розорення общинників, посиленні процесів соціальної диференціації всередині общини. Багато працівників у царському господарстві трудились за пайок, без права на земельний наділ.
|
|
|
Централізована адміністрація Шумеро-Аккадська, пізніше Старовавілонська, намагаються не допустити розорення держави, об’єктивно вимушена була розвивати право у вигляді різноманітних законів і постанов, що стосувались ціни найманої праці, розміру лихварського відсотка, умов утримування раба. Головною метою правових норм було підтримання соціальної стабільності у суспільстві, що віднині і до Нового часу стане головною прерогативою діяльності правителів країн Східної цивілізації.
[13, с.15 - 17]
