Орудний відмінок однини

1.Закінчення - ом мають:

а) неслов'янські прізвища, що закінчуються на -ов, -ині -ін: Бюловом, Мартином, Дарвіном, Чапліном;

б) географічні назви із суфіксами -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн), що не відмінюються як прикметники: Азовом, Голосієвом, Києвом, Харковом, Святбшином, Люботинбм, Яготином, Хотином, Батурином, Берліном.

2. Закінчення -им мають прізвища твердої групи на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн): Виноградовим, Глібовим, Звегін-цевим, Ковалевим (від Ковалів), Лестим, Бабкіним, Пушкіним, Щєпкіним, Ільїним.

Примітки: 1. Із прийменником по в місцевому відмінку існують паралельні закінчення: по Дніпру — по Дніпрі, але для позначення часу (у значенні після) тільки -і: по обіді, по закінченні.

2. У місцевому відмінку можливі варіанти закінчень -у та -і: для географічних назв з основою на г, ґ, к, х: у Владивостоку (-ці), на Единбургу (рзі), у Карабаху (-сі), але тільки у Петербургзі, на Люксембургу, у Цюриху.

Кличний відмінок однини

1. Закінчення -у мають:

а) іменники твердої групи із суфіксами -ик, -ок, -к (о): ударнику, синку, батьку, робітнику (робітниче), Шевченку;

б) іншомовні імена з основою на ґ, к, х: Людвігу, Джеку, Жаку, Фрідріху;

в) іменники мішаної групи з основою на шиплячий (крім ж): слухачу, товаришу;

г) також іменники: діду, сину, тату.

2. Закінчення -ю мають іменники м'якої групи: Віталію, учителю, Григорію, краю, лікарю, місяцю, розмаю (але Господи).

3. Закінчення -е мають:

а) безсуфіксні іменники твердої групи: друже, дяче, мосте, орле, голубе, Петре, Степане, козаче, чумаче, соколе;

б) іменники м'якої групи із суфіксом -ець: женче (від жнець), кравче, молодче, хлопче, шевче, старче —стара людина Сале: бійцю, знавцю, старцю —жебрак);

в) іменники мішаної групи - власні назви з основою на шиплячий і загальні назви з основою на р, ж: Довбуше, маляре, стороже, тесляре, школяре, Черемошу;

г) географічні назви із суфіксами вів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн): Харкове, Львове, Києве, Тамбове, Алоєве, Лебедине, Люблене.

Примітки: 1. Обидва слова набувають форми Кл. відмінка:

а) у звертаннях, що складаються із загальної назви та імені: брате Петре, друже Миколо, колего Грицю, товаришу Віталію;

б) у звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища: друже Карпенку, колего Петрове, добродію Комарю, товаришу Гармашу;

в) у звертаннях, що складаються з імені та по батькові: Володимире Хомичу, Петре Михайловичу.

2. У звертаннях, що складаються із двох загальних назв, переважають форми: добродію бригадире, пане лейтенанте. Форми типу пане капітан іноді вжива­ються для підкреслення офіційності звертання.