Творення ступенів порівняння

Є дві форми ступенів порівняння прикметників: проста (пере­дається одним словом) і складена (передається двома словами).

1. Проста форма вищого ступеня порівняння твориться за допомогою суфіксів -іш - або -ш-.

Із суфіксом -іш - основа прикметника залишається без змін: тугий - тугіший, різкий.-різкіший, слизький – слизькіший, здоровий - здоровіший.

Із суфіксом - ш - основа прикметника зазнає певних змін:

— суфікси - к -, - ок -, - ек - випадають: короткий - коротший, солодкий - солодший, тонкий - тонший, глибокий -глибший, широкий - ширший, далекий - дальший;

— приголосні г, ж, з разом із суфіксом - ш - змінюються на -жч- (таких прикметників лише сім): дорогий - дорожчий, важкий - важчий, дужий - дужчий, тяжкий - тяжчий, близький - ближчий, вузький - вужчий, низький — нижчий; це буквосполучення зберігається і в похідних словах: дужчати, подорожчання, ближчати.

У прикметниках: легкий - легший, довгий - довший ці зміни не відбуваються;

—приголосний с разом із суфіксом - ш - змінюється на - щ - (таких прикметників є три): високий - вищий, товстий товщий (і товстіший), красивий - кращий та в похідних: покращити, потовщення;

—приголосні т, д перед - ш - звучать як ч, але на письмі ця зміна не позначається: короткий - коротший, багатий - багатший;

—в інших випадках основа залишається без зміни: м'який - м'якший, дешевий - дешевший.

2. Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюєть­ся від простої форми вищого ступеня додаванням префікса най-: тугіший - найтугіший, коротший - найкоротший, вищий -найвищий, багатий - найбагатший.

Не припускається заміна найвищого ступеня порівняння ви­щим ступенем. Тому слід писати: найкраще досягнення, а не краще досягнення; найвища міра покарання, а не вища міра покарання.

Правильно треба вживати найвищий ступінь і в інших випадках: найближчий товариш, а не самий близький товариш, найбільша планета, а не сама більша планета; найостанніші, найперші, а не самі останні, самі перші; найдотепніший, або найбільш дотепний, а не самий дотепний, дотепні­ший, найбільш дотепний; високоповажаний, а не самий висо­коповажаний; головний або найголовніший, а не самий го­ловний.

Не можна утворювати зменшену чи збільшену форму від усталених нормативних словосполучень та слів: середня школа, вища освіта, середній спеціальний навчальний заклад; колишній, торішній, позаторішній, минулий, позаминулий.

Без порівняння велика міра якості передається:

а) префіксами пре-, над-, все-, за-, ультра-, архі-:

предобрий, надчутливий, всеосяжний, завеликий (над­то великий), ультрамодний, архіважливий;

б) частками (словотворчими) чи, що, як: чималенький, щонайкращий, якнайдовший;

в) суфіксами -ущ- (-ющ-), -анн- (-янн-), -енн-, -езн-: значущий, кричущий, нездоланний, незрівнянний;

г) за допомогою прислівників дуже, украй, особливо, над­звичайно, занадто, більш, найбільш, менш, найменш: дуже вигідний, украй необхідний, особливо корисний, над­звичайно популярний, більш вдалий.

Зменшена міра якості передається:

а) суфіксами -уват- (-юват-), -ав- (-яв-): білуватий, синюватий, золотавий, чорнявий;

б) прислівниками трохи, ледь, не дуже, не зовсім: трохинизький, ледь теплий, не дуже свіжий, не зовсім смачний.

Примітка. Прислівникам, які утворюються від якісних прикметників вищого та найвищого ступенів, при­таманні спільні звукові зміни:

Який? як?

високий — вищий вище

низький — нижчий нижче

важкий — важчий важче

дорогий — дорожчий дорожче

Прислівники вищого й найвищого ступенів збігаються питанням із прикметниками відповідних форм у середньому роді: активніше - яке? активніше - як? найбагатше - яке? найбагатше - як? Смисл їх з'ясовується контекстом за допомогою питань.