Студопедия


Авиадвигателестроения Административное право Административное право Беларусии Алгебра Архитектура Безопасность жизнедеятельности Введение в профессию «психолог» Введение в экономику культуры Высшая математика Геология Геоморфология Гидрология и гидрометрии Гидросистемы и гидромашины История Украины Культурология Культурология Логика Маркетинг Машиностроение Медицинская психология Менеджмент Металлы и сварка Методы и средства измерений электрических величин Мировая экономика Начертательная геометрия Основы экономической теории Охрана труда Пожарная тактика Процессы и структуры мышления Профессиональная психология Психология Психология менеджмента Современные фундаментальные и прикладные исследования в приборостроении Социальная психология Социально-философская проблематика Социология Статистика Теоретические основы информатики Теория автоматического регулирования Теория вероятности Транспортное право Туроператор Уголовное право Уголовный процесс Управление современным производством Физика Физические явления Философия Холодильные установки Экология Экономика История экономики Основы экономики Экономика предприятия Экономическая история Экономическая теория Экономический анализ Развитие экономики ЕС Чрезвычайные ситуации ВКонтакте Одноклассники Мой Мир Фейсбук LiveJournal Instagram

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ЩОДО ЗАСВОЄННЯ ТЕОРЕТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ, ЯКИЙ ВИВЧАЄТЬСЯ САМОСТІЙНО.




Відповідно до вимог навчального плану та вивчення дисципліни «Безпека дорожнього руху» деякі питання (теми), що наведені нижче, виносяться для самостійного засвоєння студентами. Студент повинен законспектувати навчальний матеріал, що наданий для самостійного засвоєння та надати конспект для перевірки викладачеві. Контроль засвоєння навчального матеріалу, що наданий для самостійного вивчення, здійснюється протягом навчання: на практичних заняттях, при виконанні контрольної роботи. Остаточний контроль засвоєння навчального матеріалу, що наданий для самостійного вивчення, проводиться на підсумковому контролі – заліку.

Основні положення теоретичного матеріалу, що вивчається студентами самостійно відповідно до переліку літератури

Тема № БДР-1

Питання 1. Нормативно-правова основа відповідальності за безпеку руху

Потребують вивчення статті 80, 81, 121, 121-1, 121-2, 122, 122-2, 122-4, 122-5, 123, 124, 124-1, 125, 126, 127, 127-1, 128, 128-1, 129, 130, 132-1, 133-1, 139, 140, 188-28 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Особливе значення має розуміння кваліфікації правопорушень. Кваліфікацію правопорушень розглядемо на прикладі ст. 123. «Порушення водіями транспортних засобів правил проїзду залізничних переїздів» КУпАП

Стаття 123. Порушення водіями транспортних засобів правил проїзду залізничних переїздів

В'їзд водіїв на залізничний переїзд на заборонений сигнал світлофора або жест регулювальника чи чергового по переїзду, при закритому шлагбаумі або коли до переїзду наближається поїзд, -

Тягне за собою накладення штрафу в розмірі від двадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Інші порушення правил проїзду залізничних переїздів, крім передбачених частиною першою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення, передбачені частиною першою або другою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки та підтверджені фактичними даними, а саме: поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показань технічних приладів та засобів фото- і відеоспостереження та іншими документами, -

Тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Об'єктомцього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього та залізничного руху, що забезпечують встановлений порядок дорожнього руху.




Об'єктивна сторона правопорушення полягає у порушенні правил проїзду залізничних переїздів.

Залізничний переїзд - це перехрещення дороги із залізничними коліями на одному рівні. Частина перша коментованої статті визначає, що такі діяння вчинюються шляхом:

а) в'їзду водіїв на залізничний переїзд на заборонений сигнал світлофора;

б) в'їзду водіїв на залізничний переїзд на заборонений жест регулювальника;

в) в'їзду водіїв на залізничний переїзд при закритому шлагбаумі;

г) в'їзду водіїв на залізничний переїзд, коли до переїзду наближається поїзд.

Обладнання залізничних переїздів може бути різним. Є переїзди, що обладнані автоматичним шлагбаумом з миготливим червоним сигналом і звуковим переривчастим супроводом при закритому шлагбаумі. Переїзд може бути обладнаний лише червоним сигналом, що мигає при підході потягу до переїзду. Залізничні переїзди можуть бути такі, що охороняються (обладнані приміщенням для чергового по переїзду). У випадку, якщо автоматичний шлагбаум не спрацьовує, черговий по переїзду може використати резервні шлагбауми. У такому випадку в'їзд водіїв на залізничний переїзд також забороняється. На менш важливих ділянках залізниць при перетинанні з дорогами без твердого покриття сигналізація і шлагбаум можуть бути відсутні. Однак для відповідальності це значення не має. Якщо положення шлагбаума на переїзді дозволяє проїзд автомототранспортних засобам, а сигнал світлофора або жест регулювальника забороняють рух, водій повинен керуватися сигналами останнього.



На менш важливих ділянках залізничних переїздів при перетині з дорогами без твердого покриття сигналізація шлагбауми можуть бути відсутні. Однак для відповідальності це значення не має. Порушення вважається завершеним з моменту порушення ПДР і не вимагають настання яких-небудь наслідків.

Відповідно до Правил дорожнього руху, під'їжджаючи до переїзду, а також починаючи рух після зупинки перед ним, водій зобов'язаний переконатися в тому, що не наближається поїзд (локомотив, дрезина), і керуватися положенням шлагбаума, світловою та звуковою сигналізацією, дорожніми знаками і дорожньою розміткою, а також вказівками і сигналами чергового по переїзду

Рух через переїзд забороняється, якщо:

а) черговий по переїзду подає сигнал заборони руху - стоїть до водія грудьми або спиною з піднятим над головою жезлом (червоним ліхтарем чи прапорцем) або з витягнутими в сторони руками;

б) шлагбаум опущений або почав опускатися;

в) увімкнено заборонний сигнал світлофора незалежно від положення шлагбаума, а також тоді, коли він відсутній;

г) за переїздом утворився затор, який змусить водія зупинитися на переїзді;

д) до переїзду в межах видимості наближається поїзд (локомотив, дрезина).

Якщо положення шлагбаума на переїзді дозволяє проїзд нерейкових транспортних засобів, а сигнали світлофора забороняють рух, водій повинен керуватися сигналами світлофора. Якщо водій перетинає залізничний переїзд поза переїздом, то порушення по частині 1 статті 123 КУпАП матиме місце лише тоді, коли воно відбудеться при потязі, що наближається (в межах видимості).

На практиці трапляються випадки, коли черговий по переїзду закриває шлагбауми (або один з них) для приведення залізничного переїзду у придатний для експлуатації стан (прочищають колію від бруду або льоду тощо) або для ремонту шлагбауму, технічних засобів регулювання. У таких випадках зрозумілими жестами черговий по переїзду дозволяє рух учасникам дорожнього руху в об'їзд шлагбаума. За таких обставин об’єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП не буде. Але водій повинен упевнитися, що такі жести подає саме черговий по переїзду (наявність відповідного спецодягу) та маневр, що виконується водієм не створює загрози безпеки дорожнього руху на залізничному переїзді.

Об'єктивна сторона правопорушень, передбачених частиною 2 коментованої статті, полягає у вчиненні інших порушень правил проїзду залізничних переїздів, крім передбачених частиною 1 цієї статті. До таких порушень можуть належати: розворот, рух заднім ходом, обгін або зупинка на залізничному переїзді, стоянка ближче 50 м від залізничних переїздів; випадки, коли за переїздом утворився затор, який змусить водія зупинитися на переїзді; коли до переїзду в межах видимості наближається поїзд (локомотив, дрезина) тощо.

Якщо перед залізничним переїздом встановлено дорожній знак 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено», вимогу якого водій не виконує, то відповідальність за це правопорушення має наставати за частиною 1 статті 122 КУпАП.

Порушення, передбачені частинами 1 та 2 коментованої статті, вважаються скоєними з моменту порушення ПДР і не вимагають настання яких-небудь наслідків.

Об'єктивна сторона правопорушень, визначених частиною 3 коментованої статті, передбачає порушення, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, що спричинили створення аварійної ситуації. Визначення поняття аварійної обстановки міститься у частині 4 статті 122 КУпАП, транспортного засобу - у частині 6 статті 121.

Ознаки аварійної обстановки – примусова різка зміна швидкості іншими учасниками дорожнього руху, напрямку руху або вжиття інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян. Більш детальний опис створення аварійної обстановки на залізничному переїзді – це такий спосіб розташування транспортних засобів в районі переїзду, при якому існує реальна загроза настання важких наслідків, тобто високої ймовірності настання аварії чи катастрофи. У коментованому випадку до інших учасників дорожнього руху може відноситися й залізничний транспорт, який наближається до переїзду або рухається на ньому. Факт створення аварійної обстановки, в обов’язковому порядку мають бути підтверджені фактичними даними, а саме: поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показань технічних приладів та засобів фото- і відеоспостереження та іншими документами. За відсутності у адміністративних матеріалах таких фактичних даних особа, що скоїла правопорушення не може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

Створення аварійної ситуації на залізничному переїзді можуть призвести до вимушеного зупинення потягу або іншого залізничного транспорту. Якщо вимушена зупинка та збій у русі залізничного транспорту потягли матеріальні затрати – відомості про такі затрати на підставі відповідних актів Укрзалізниці мають бути внесені до матеріалів про адміністративне правопорушення. У випадку, якщо вимушена різка зупинка залізничного транспорту з причин створення аварійної ситуації учасником дорожнього руху на залізничному переїзді спричинило пошкодження вантажу (наприклад, в результаті його падіння або перекидання) або іншого майна – дії винного водія слід кваліфікувати за ст. 124 КУпАП.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності. Водій усвідомлює, що виїжджає на переїзд, на заборонений сигнал або при закритому шлагбаумі. Розуміє протиправність своїх дій і бажає зробити такі дії. Що стосується створення аварійної ситуації, то тут провина може бути як необережна так і в формі умислу.

Суб'єкт правопорушення - водій транспортного засобу.

Ключеві поняття: «порушення ПДР», «нормативний акт у сфері безпеки дорожнього руху», «відповідальність»

Література: 6 стр. 40-46; 12 стр. 9; 11; 14 стр. 5-9.

Питання 2. Адміністративні та кримінальні правопорушення на транспорті

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України, а саме статей 80, 81, 121, 121-1, 121-2, 122, 122-2, 122-4, 122-5, 123, 124, 124-1, 125, 126, 127, 127-1, 128, 128-1, 129, 130, 132-1, 133-1, 139, 140, 188-28 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Злочинні порушення правил безпеки дорожнього руху характеризуються широкою поширеністю і мають підвищену суспільну небезпеку. Кримінальна відповідальність за дорожньо-транспортні події передбачена ст. 286 КК («Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами»), ст. 287 («Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації»), ст. 288 («Порушення правил, норм і стандартів, які стосуються огорожі дорожнього руху»), ст. 291 («Порушення тих, що діють на транспорті правил»).

Ключеві поняття: «кримінальна відповідальність», «порушення правил безпеки дорожнього руху», «порушення правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху»

Література: 6 стр. 54-63; 12 стр. 9; 11; 14 стр. 5-9.

 

Тема № БДР-2

Питання 1. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів.

Робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів регламентується наказом Мінтранса України від 17.01.2002 № 18 «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів». Це Положення є нормативно-правовим актом, розробленим з урахуванням вимог Кодексу законів про працю України, який встановлює особливості регулювання часу праці та відпочинку водіїв автотранспортних засобів та осіб, які пересуваються на автотранспортному засобі і безпосередньо зайняті роботою, пов’язаною з цим транспортним засобом, його пасажирами або вантажем, що перевозиться. Нормальна тривалість робочого часу водіїв не повинна перевищувати 40 годин на тиждень. Для водіїв, у яких встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, тривалість щоденної роботи (зміни) у середньому не може перевищувати 8 годин, а для водіїв, яким установлено шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем – 7 годин. Тривалість роботи (зміни) водія у нічний час повинна скорочуватись на одну годину. Нічним вважається час з 10 годин вечора до 6 годин ранку. Якщо для водіїв за умовами роботи не може бути додержана щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається запровадження підсумованого обліку робочого часу, як правило, за місяць. Тривалість робочого часу за обліковий період не повинна перевищувати нормального числа робочих годин. При підсумованому обліку робочого часу водія нормальна тривалість щоденної роботи (зміни) може бути встановлена не більше 10 годин. Якщо нормальна тривалість робочого дня охоплює тривалі періоди простої присутності, очікування чи перерви в роботі (перевезення для установ охорони здоров’я, організацій комунального господарства, телеграфного, телефонного і поштового зв’язку тощо) або якщо екіпажу (водію) автотранспортного засобу необхідно дати змогу доїхати до відповідного місця відпочинку, тривалість робочого дня (зміни) може бути збільшена до 12 годин у тому разі, коли час безпосереднього керування автотранспортним засобом протягом робочого дня (зміни) не перевищує 9 годин. При міжміських перевезеннях тривалість робочого часу водія може передбачатись власником за погодженням з профспілковим органом або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (особою) до 10 годин. Якщо тривалість робочого часу водія перевищує 12 годин, то в рейс направляються два водії. При цьому такий автотранспортний засіб повинен бути обладнаний місцем для відпочинку водія. Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табелю, дорожніх листів та інших документів.

Ключеві поняття: «тривалість робочого часу », «облік робочого часу », «час відпочинку водіїв ».

Література: 26; 12 стр. 153-157; 14 стр. 41-49

Питання 2. Функціонування кабінету (класу) безпеки дорожнього руху

Для профілактичної роботи із забезпечення безпеки автомобільних перевезень на АТП обладнують кабінети (класи) з БР. Головне завдання кабінетів з БР полягає в активній пропаганді новітніх досягнень науки, техніки і передового досвіду в області забезпечення БДР та їх впровадженні в практику роботи АТП, підвищенні професійних знань і майстерності водіїв, ремонтників та ІТП АТП. Організація роботи кабінетів з БР повинна забезпечувати індивідуальні і групові заняття, проведення інструктажів, нарад, семінарів щодо попередження аварійності, розборів обставин і причин виникнення ДТП. Кабінет з БР рекомендується розташовувати поблизу диспетчерської для забезпечення максимальної його відвідуваності водіями.

Типовий перелік рекомендованого устаткування кабінетів з БР:

- набір схем небезпечних дорожньо-транспортних ситуацій з рекомендаціями щодо правильних дій водіїв у цих ситуаціях;

- схеми конкретних залізничних переїздів із вказанням зон видимості й особливостей проїзду;

-карти-схеми маршрутів;

- дорожні знаки з підсвічуванням;

- тренажери програмованого навчання ПДР;

- тренажери для контролювання знань і навчання;

- електронний тренажер-екзаменатор;

- автоматична довідкова установка;

- проектор, епідіаскоп, екран;

- відеомагнітофон,телевізор;

- настінна навчальна дошка.

Експозиція кабінету повинна відбивати зміст усієї роботи з БДР, враховувати специфіку діяльності АТП (вантажне, пасажирське, змішане) і місцеві умови роботи. Вона представляється окремими розділами, для кожного з яких визначається необхідне устаткування, наочні і навчальні посібники. Експозицію кабінету з БР рекомендується представляти трьома розділами: навчально-методичним, інформаційним і агітаційно-пропагандистським .

Навчально-методичний розділ повинний забезпечувати надбання водіями знань з основ БДР, організації праці і відпочинку водіїв, технічного стану транспортних засобів, а також виховання трудової і транспортної дисципліни.

Довідково-інформаційний розділ призначений для інформаційної, консультативної і довідкової роботи. Він містить:

карту-схему маршрутів;

план роботи кабінету з БР;

дані статистики ДТП;

схеми залізничних переїздів, розташованих у зоні діяльності АТП;

схеми типових ДТП з аналізом причин їхнього виникнення.

Дані обліку й аналізу ДТП, порушень ПДР для наочності представляють у вигляді таблиць, діаграм, графіків, схем. їх варто групувати за такими темами:

стан аварійності в цілому в АТП, в автоколонах (на пасажирських
АТП і на маршрутах);

стан аварійності в об'єднанні, управлінні, іншій організації.

На діаграмах може бути показане число ДТП і потерпілих у них по місяцях, кварталах, роках в абсолютних і відносних цифрах (на 1 млн. км пробігу автомобілів, на 1000 водіїв, на 1000 транспортних засобів і т.д.).

Довідковий матеріал для водіїв також містить:

- нормативні документи, інструкції, накази, листи, розпорядження, обов'язкові для доведення водійському складові;

- відомості про порядок одержання посвідчення на право керування транспортним засобом або талона попереджень при його заміні або втраті;

- відомості про порядок проходження водіями медичного повторного огляду, присвоєння кваліфікації водія І і II класів;

- заходи адміністративної і кримінальної відповідальності за порушення ПДР, трудової дисципліни і т.д.;

- інформацію про порядок проїзду до лікарень, розташування районних відділень міліції, «Швидкої допомоги», пожежних частин і т.д.;

-телефони диспетчерської служби АТП, міліції, ДАІ;

-адреси і телефони вищих організацій.

Агітаційно-пропагандистський розділ включає матеріали, що відбивають досвід роботи кращих водіїв, бригад, автоколон (загонів), результати конкурсів, місячників і вікторин з БР. У цей розділ, зокрема, можуть бути поміщені:

- фотографії кращих водіїв;

- відомості про переможців конкурсів «За безпеку руху»;

-гасла, плакати й інші матеріали наочної агітації;

- відомості про адміністративну відповідальність за порушення правил дорожнього руху, витяги з Карного і Цивільного кодексів України.

Заняття в кабінеті з БР проводяться індивідуально у формі самостійної підготовки із групами водіїв у формі бесід, лекцій, консультацій. Для ефективного засвоєння матеріалу заняття рекомендується проводити з групою водіїв 15-20 чол. Число водіїв на заняттях не повинне перевищувати числа місць у кабінеті.

Усі заходи, проведені в кабінеті з БР, необхідно фіксувати в журналі обліку роботи. У ньому вказують теми занять, прізвище і посаду того, хто проводив заняття, прізвища присутніх водіїв.

На заняттях необхідно використовувати матеріали про ДТП із вини водіїв даного АТП, об'єднання (управління), міністерства (відомства). Варто приділяти увагу відпрацьовуванню навичок поводження водіїв у типових небезпечних дорожньо-транспортних ситуаціях, підвищенню майстерності водіння транспортних засобів у різних дорожніх і кліматичних умовах.

Ключеві поняття: «експозиція кабінету », «тематика занять», «попередження ДТП»

Література: 14 стр. 44-56; 12 стр. 153-157

Тема № БДР-3

Питання 1. Класифікація, види та причини ДТП

Загальне поняття дорожньо-транспортної пригоди визначено у п.1.10 Правил дорожнього руху (ПДР): це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки. Під транспортним засобом згідно ПДР розуміють пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Основні ознаки облікової ДТП, що відрізняють її від інших пригод:

1. ДТП можлива лише за участю дорожньо транспортного засобу.

2. Даний транспортний засіб у момент пригоди обов’язково має перебувати у процесі дорожнього руху.

3. Виникненню ДТП передує одне чи декілька порушень нормативів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та правил експлуатації транспорту.

4. В результаті ДТП завжди виникають шкідливі наслідки.

Важливою характеристикою, що відображає механізм скоєння ДТП, є його вид.

Залежно від категорії учасників дорожнього руху та способу скоєння, на підставі наказу МВС України від 28.12.2005 № 1242 “Про затвердження картки обліку дорожньо-транспортних пригод та Інструкції щодо її заповнення”, усі ДТП поділяються на 10 видів: зіткнення , перекидання, наїзд на транспортний засіб, що стоїть , наїзд на перешкоду, наїзд на пішохода, наїзд на велосипедиста, наїзд на гужовий транспорт, наїзд на тварин, падіння пасажира, падіння вантажу .

За важкістю наслідків ДТП умовно розділяють на: ДТП з матеріальним збитком, ДТП із загиблими або травмованими людьми, ДТП з тяжкими наслідками та резонансні

Травмованими в результаті ДТП вважаються люди, які внаслідок дорожньо-транспортної пригоди одержали тілесні ушкодження будь-якого ступеня тяжкості і протягом трьох діб звернулися за медичною допомогою до лікувально-профілактичного закладу.

Загиблими в результаті ДТП вважаються люди, які померли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на місці її скоєння чи від одержаних травм протягом 30 діб.

Ключеві поняття: «ДТП», «травмований», «загиблий»

Література: 6 cтр. 158; 12 стр. 32-35; 14 стр. 56-63.

 

Тема № БДР-4

Питання 1. Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, правила користування ними та їх охорона

Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони (далі - Правила)(Постанова КМ України вiд 30 березня 1994 року № 198) поширюються на автомобільні (позаміські)дороги, міські вулиці і дороги загального користування, залізничні переїзди (далі - дорожні об'єкти) в межах смуги їх відчуження та червоних ліній і є обов'язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об'єктів (далі - дорожньо-експлуатаційні організації) і користувачів.

Користувачами дорожніх об'єктів є учасники дорожнього руху, власники та користувачі земельних ділянок, які знаходяться в межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг, а також власники(користувачі) малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, рекламних засобів та інженерних комунікацій і споруд, розташованих у зазначених межах.

Мала архітектурна форма для провадження підприємницької діяльності (далі - мала архітектурна форма) - це невелика (площею до 30 кв. метрів) споруда торговельно-побутового призначення, яка виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без спорудження фундаменту.

Власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об'єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов'язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об'єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об'єктів, забрудненню навколишнього середовища.

Будівництво споруд, прокладання інженерних комунікацій та виконання інших робіт у межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг здійснюється в порядку, що визначають відповідно Укравтодор,Держбуд і Держжитлокомунгосп за погодженням з Головним управлінням Державтоінспекції МВС.

Власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані:

своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними,огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух;

контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями;

вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху;

аналізувати стан аварійності на дорожніх об'єктах, виявляти аварійно-небезпечні ділянки і місця концентрації дорожньо-транспортних пригод, розробляти і здійснювати заходи щодо удосконалення організації дорожнього руху для усунення причин та умов, що призводять до їх скоєння;

разом з Державтоінспекцією брати участь в огляді місць дорожньо-транспортних пригод для визначення дорожніх умов, за якихвони сталися, та усувати виявлені недоліки;

своєчасно сповіщати місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і користувачів автомобільних доріг про строки і порядок закриття або обмеження руху транспортних засобів,стан дорожнього покриття, рівень аварійності на відповідних ділянках, гідрометеорологічні та інші умови забезпечувати дотримання вимог техніки безпеки, а також безпеки дорожнього руху під час виконання дорожньо-експлуатаційних робіт;

відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць,залізничних переїздів. 12. Власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації мають право:

на відшкодування їм збитків, заподіяних внаслідок пошкодження дорожніх об'єктів чи їх окремих елементів власниками транспортних засобів, іншими користувачами дорожніх об'єктів;

погоджувати маршрути проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів згідно з нормативно-правовими актами; видавати в установленому порядку користувачам дорожніх об'єктів ордер на право виконання робіт у межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг загального користування, а також припиняти ціроботи, якщо вони не відповідають технічним умовам або вимогам ордера;

вимагати в межах своєї компетенції від користувачів дорожніх об'єктів дотримання цих Правил та інших нормативних актів з питань дорожнього руху; (III. Правила користування дорожніми об'єктами

Власники транспортних засобів зобов'язані виключати можливість винесення на дорожні об'єкти землі, каміння, а також засмічення проїзної частини внаслідок переповнення кузова сипучими матеріалами, пошкодження тари, розвіювання безтарних вантажів,руху із незакріпленим вантажем, забруднення або запилення повітря.

Забороняється рух сільгосптехніки не у транспортному положенні транспортних засобів на гусеничному ходу, а також на колесах із шипованими шинами чи ланцюгами по проїзній частині дорожніх об'єктів, крім випадків застосування індивідуальних протиковзних засобів в умовах ожеледиці чи засніженої проїзної частини. Переміщення транспортних засобів на гусеничному ходу повинне здійснюватися на автомобільних платформах (трейлерах).

Учасники дорожнього руху, які створили перешкоду руху, повинні негайно вжити всіх можливих заходів для усунення цієї перешкоди самостійно чи за допомогою інших осіб, а за неможливості це зробити позначити перешкоду відповідно до Правил дорожнього руху та повідомити Державтоінспекцію місці до прибуття їх представників.

Кожний учасник дорожнього руху повинен використовувати елементи дорожніх об'єктів відповідно до їх призначення з дотриманням вимог чинного законодавства.

Забороняється заправляти транспортні засоби пально-мастильними матеріалами з автомобільних та інших пересувних бензогазозаправників, займатися торгівлею пально-мастильними та іншими матеріалами і виробами, а також мити транспортні засоби на проїзній частині дорожніх об'єктів, узбіччі та тротуарах.

У межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг і червоних ліній міських вулиць і доріг забороняється:

розташовувати будь-які споруди або об'єкти без погодження з власниками автомобільних доріг та Державтоінспекцією;

розміщувати контейнери та іншу тару для твердих побутових і харчових відходів;

смітити, псувати дорожнє покриття, обладнання, зелені насадження;

спалювати сміття, опале листя та інші відходи, складати їх для тривалого зберігання;

скидати промислові, меліоративні і аналіз аційні води в систему дорожнього зливостоку;

встановлювати намети та влаштовувати місця для відпочинку; випасати худобу та свійську птицю;

прокладати нові та проводити ремонт існуючих мереж у межах"червоних ліній" вулиць і доріг міст та інших населених пунктів без відповідного дозволу органів місцевого самоврядування; причалювати на човнах до опор мостів, влаштовувати стоянку човнів у межах охоронної зони мостів;

купатися, прати білизну, ловити рибу під мостами і в межах їх охоронних зон;

палити на шляхопроводах, мостах, естакадах, пішохідних містках, у тунелях і підземних пішохідних переходах.

У спеціально обладнаних місцях для стоянки транспортних засобів і місцях відпочинку учасників дорожнього руху забороняється:

засмічувати територію, а також мити транспортні засоби в непередбачених для цього місцях

розпалювати вогнища в місцях, які для цього не передбачені,та залишати вогнища непогашеними;

торгівля без дозволу власника дорожнього об'єкта або уповноваженого ним органу та без погодження з Державтоінспекцією)

зливати відпрацьовані мастила на землю чи дорожнє покриття;

псувати обладнання місць стоянки, пошкоджувати зелені насадження.

Заходи щодо забезпечення збереження та функціонування дорожніх об'єктів

Власники та користувачі земельних ділянок, що межують зі смугою відчуження автомобільних (позаміських) доріг або червоними лініями міських вулиць і доріг, зобов'язані:

утримувати в належному стані виїзди з цих ділянок, запобігати винесенню на дорожні об'єкти землі, каміння та інших матеріалів,сміття;

установлювати і утримувати в справному стані огорожі і вживати заходів для запобігання неконтрольованому виходу худоби та свійської птиці на дорожні об'єкти;

у місцях розміщення споруд побутово-торговельного призначення та інших будинків і споруд масового відвідування влаштовувати місця для стоянки транспортних засобів і виїзду на дорожні об'єкти.

Власники та користувачі земельних ділянок, а також власники (користувачі) малих архітектурних форм, інженерних комунікацій, що розташовані в межах смуги відчуження автомобільних(позаміських) доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг,зобов'язані утримувати в належному стані зелені насадження, охоронні зони інженерних комунікацій, тротуари, обладнані стоянки автомобілів,трамвайне полотно та інші елементи дорожніх об'єктів;

забезпечувати прибирання сміття, снігу, опалого листя та інших відходів в разі потреби проводити обробку тротуарів протиожеледними матеріалами забезпечувати належний технічний стан інженерних комунікацій обладнання, споруд та інших використовуваних елементів дорожніх об'єктів відповідно до їх функціонального призначення та діючих нормативів;

у разі виявлення небезпечних умов в експлуатації споруд об'єктів, їх аварій і руйнувань, що призвели до виникнення перешкод у дорожньому русі або загрожують збереженню елементів дорожніх об'єктів, негайно повідомляти власників дорожніх об'єктів або уповноважених ними органів, а також Державтоінспекцію;

дотримувати вимог діючих норм і правил щодо охорони дорожніх об'єктів.

Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад у порядку, встановленому цими органами, згідно з типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Забороняється розташовувати рекламні засоби:

на пішохідних доріжках та алеях, якщо це перешкоджає вільному руху пішоходів;

на висоті менше ніж 5 метрів від краю проїжджої частини.

Всі дорожні об'єкти згідно з їх класифікацією та значенням підлягають інвентаризації, технічному обліку і паспортизації власниками дорожніх об'єктів або уповноваженими органами.

Основними вимогами до транспортно-експлуатаційного стану дорожніх об'єктів є відповідність контрольованих показників окремих їх елементів і об'єктів у цілому ДСТУ 3587.

Якість робіт по ремонту та утриманню об'єктів повинна відповідати вимогам комфортності, економічності та безпеки дорожнього руху

Ремонт і утримання дорожніх об'єктів повинні виконуватися відповідно до технічних правил ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування і технічних правил ремонту і утримання міських вулиць і доріг, що затверджуються відповідно Укравтодором, Держбудом і Держжитлокомунгоспом за погодженням з Департаментом Державтоінспекції МВС.

Ключеві поняття: «обов’язки власників дорожніх об'єктів», «порушення правил утримання доріг», «вимоги до розміщення зовнішньої реклами ».

Література: 1, 2, 5 ; 14 стр. 85-92; 43.

Питання 2. Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану : ДСТУ 3587-97

Цей стандарт поширюється на автомобільні дороги, вулиці і дороги міст та населених пунктів, залізничні переїзди. Цей стандарт установлює вимоги до експлуатаційного стану автомобільних доріг, вулиць населених пунктів, залізничних переїздів та технічних засобів організації дорожнього руху.

Покриття проїзної частини

Покриття проїзної частини не повинно мати осідань, вибоїн, напливів чи інших деформацій, що утруднюють рух транспортних засобів.

Гранично допустимі пошкодження площі покриття, а також терміни ліквідації з моменту їх виявлення повинні відповідати наведеним у таблиці 1 до стандарту.

Гранична глибина окремих осідань, вибоїн не повинна перевищувати 4 см для доріг І – III категорій і груп А, Б вулиць і доріг населених пунктів; 6 см – для решти категорій і груп.

Гранична висота напливів не повинна перевищувати 2 см для доріг І – III категорій і груп А, Б і В вулиць і доріг населених пунктів; 4 см – для решти категорій і груп.

Коефіцієнт зчеплення колеса автомобіля з вологим покриттям проїзної частини вулиць і доріг повинен відповідати наведеному в таблиці 3 до стандарту.

Люки оглядових колодязів повинні відповідати вимогам ГОСТ 3634.

Відхилення висотної позначки кришки люка відносно рівня покриття проїзної частини не повинно перевищувати 1,0 см.

Дощоприймачі повинні відповідати вимогам ГОСТ 26008.

Відхилення висотної позначки решітки дощоприймального колодязя відносно рівня покриття проїзної частини не повинно перевищувати 2,0 см.

Снігоочищення вулиць і доріг населених пунктів після закінчення снігопаду або завірюхи повинна провадитися в терміни, зазначені у таблиці 6 до стандарту.

Повне снігоочищення на автомобільних дорогах загального користування здійснюється після закінчення снігопаду або завірюхи, крім віднесених до категорії стихійних лих, і не повинно перевищувати 8 год.

Формування снігових валів не допускається:

а) на автомобільних дорогах:

– на перехрещеннях усіх доріг в одному рівні і на залізничних переїздах в зоні трикутника видимості;

– ближче ніж 6 м від наземних пішохідних переходів;

на ділянках доріг, обладнаних дорожніми огородженнями, парапетами або підвищеним бордюром;

на тротуарах і пішохідних доріжках;

на зупиночних і посадочних площадках маршрутних транспортних засобів;

в місцях виїзду з прилеглих територій;

б) на вулично-шляховій мережі:

на перехрестях;

на пішохідних переходах (на довжину, що дорівнює ширині переходів, але не менше ніж 5 м);

на зупинках маршрутних транспортних засобів на довжину не менше ніж 45 м і 65 м відповідно для одиноких і спарених тролейбусів або автобусів, у тому числі на довжину не менше ніж 10 м у напрямку руху після установленого дорожнього знаку, що позначає місце зупинки маршрутних транспортних засобів;

на трамвайному полотні;

в місцях в'їзду у двори і на внутрішньоквартальні території;

на решітках дощоприймальних колодязів.

Залізничні переїзди Не допускається відхилення верху головок рейок трамвайних або залізничних колій, розташованих в межах проїзної частини, відносно поверхні покриття більше ніж на 2 см. На залізничних переїздах автомобільних доріг верх настилу із зовнішнього боку колій повинен відповідати рівню верху головок рейок, а з внутрішнього боку колій він не повинен перевищувати позначку головок рейок на 3 см.

Автомобільні дороги, вулиці і дороги населених пунктів повинні бути обладнані дорожніми знаками згідно з ДСТУ 2586 та ДСТУ 3308, що установлюються відповідно до проектів організації дорожнього руху, узгоджені і затверджені в установленому порядку.

Розмітку автомобільних доріг, а також вулиць і доріг населених пунктів слід виконувати і наносити відповідно до ДСТУ 2587.

Дорожні світлофори, що установлюються на автомобільних дорогах, на вулицях і дорогах населених пунктів, на залізничних переїздах повинні відповідати вимогам ГОСТ 25695, а їх розміщення і режим роботи – ГОСТ 23457.

Установлення дорожніх огороджень на небезпечних для руху ділянках автомобільних доріг, вулиць і доріг населених пунктів, а також на залізничних переїздах повинно відповідати вимогам ДСТУ 2734, ДСТУ 2735, СНиП 3.06.03.

Ключеві поняття: «вимоги експлуатаційного стану», «вимоги до снігоочищення».

Література: 1; 12 стр. 92-93; 6 стр. 5, 150-157

 

Тема № БДР-5

Питання 1. Документи на перевезення небезпечних вантажів

Як правило, під час перевезення небезпечних вантажів на транспортній одиниці, крім перелічених у Правилах дорожнього руху, повинні знаходитись такі документи:

- товаро-транспортний документ;

- письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайних ситуацій;

- ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі;

- узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу;

- свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів;

- свідоцтво про завантаження контейнера;

- посвідчення особи для кожного члена екіпажу транспортного засобу із фотокарткою;

- інші документи, які є необхідними відповідно до положень будь-якого міжнародного договору України.

Перелік і кількість перевізних документів, а також їх зміст залежать від виду та кількості небезпечних вантажів, що перевозяться, способу їх перевезення тощо.

Товаро-транспортний документ – документ, згідно з яким здійснюється перевезення вантажів. Спеціальна форма товаро-транспортного документа (надалі – транспортний документ) під час перевезення небезпечних вантажів нормативно-правовими актами не передбачена. Як транспортний документ може виступати товаро-транспортна накладна (CMR-накладна), документ, що вимагається згідно правил, що стосуються перевезення іншим видом транспорту чи документ на небезпечні вантажі при мультимодальних перевезеннях тощо.

Транспортний документ на небезпечні вантажі складається вантажовідправником. Він повинен містити наступну інформацію щодо кожної небезпечної речовини, матеріалу чи виробу, що надається до перевезення:

а) номер ООН, перед яким проставляються літери UN;

б) відповідне відвантажувальне найменування, в разі необхідності доповнене технічною, хімічною або біологічною назвою;

в) для речовин і виробів 1-го класу небезпеки: класифікаційний код та, якщо речовина чи виріб має додаткові види небезпеки, номери зразків знаків небезпеки, що вказують на ці види небезпеки.

Узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу. З метою виключення проїзду транспортних засобів з небезпечними вантажами через комерційні або житлові райони, екологічно чутливі райони, промислові зони з небезпечними об’єктами або по дорогах, які становлять істотну фізичну небезпеку, маршрут перевезення небезпечних вантажів узгоджується Державтоінспекцією МВС України, для чого видається узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу. Узгодження маршруту Державтоінспекції МВС України на дорожнє перевезення небезпечних вантажів погоджує умови та режим перевезення таких вантажів по території України та видається відповідними підрозділами Державтоінспекції МВС України.

Термін дії узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечних вантажів – три місяці. У разі, якщо терміни дії свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, чинного договору обов’язкового страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів чи ДОПНВ-свідоцтва про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, закінчується раніше ніж за три місяці з моменту видачі узгодження, термін дії узгодження обмежується.

ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі. ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, підтверджує проходження водіями спеціальної підготовки з вивчення вимог, що повинні виконуватися під час перевезення таких вантажів. Термін дії ДОПНВ-свідоцтва становить 5 років.

Для продовження терміну дії свідоцтва водій повинен протягом попереднього року, до завершення терміну дії його свідоцтва, пройти курс перепідготовки та успішно скласти іспит. Новий термін дії починається з дати закінчення попереднього терміну дії свідоцтва. Видача ДОПНВ-свідоцтв про спеціальну підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі у випадках їх втрати або непридатності до використання, здійснюється Державтоінспекцією МВС України після складання іспитів.

Письмові інструкції.З метою забезпечення правильних дій водія при аваріях або пригодах, які можуть мати місце під час перевезення небезпечних вантажів, відправник вантажу зобов’язаний надавати водієві письмові інструкції на кожну небезпечну речовину або виріб, або на кожну групу небезпечних вантажів, що характеризуються тими самими видами небезпеки.

У письмових інструкціях коротко вказуються:

а) найменування речовини або виробу, або групи вантажів, клас та номер ООН, а для групи вантажів – номери ООН вантажів, яких стосуються ці інструкції;

б) характер небезпеки вантажу, а також заходи, що вживаються водієм та засоби індивідуального захисту, які він повинен застосовувати;

в) заходи загального характеру, що вживаються водієм, наприклад попередження інших учасників дорожнього руху, повідомлення Державтоінспекції МВС України (дорожньої поліції) та пожежної охорони;

г) додаткові заходи, що вживаються водієм для запобігання посилення незначного витоку чи просипання вантажу з метою запобігання їх подальшому поширенню, якщо є можливість цього досягти без ризику для водія;

ґ) спеціальні заходи, що вживаються водієм під час перевезення деяких небезпеч­них вантажів, коли таке застосовується;

д) перелік обладнання, необхідного водію для вжиття додаткових та (або) спеціальних заходів;

е) інформація для водія на випадок пожежі;

є) інформація для водія на випадок контакту з небезпечним вантажем і вказівки з надання першої медичної допомоги.

Відправник вантажу повинен передати письмові інструкції водієві не пізніше моменту завантаження небезпечних вантажів у транспортний засіб.

Для того, щоб перевізник міг вжити всіх необхідних заходів для забезпечення своєчасного ознайомлення відповідного персоналу з цими письмовими інструкціями та належного їх виконання, а також для забезпечення наявності на транспортному засобі необхідного додаткового обладнання, інформація про зміст письмових інструкцій повинна надаватися перевізникові не пізніше моменту передачі замовлення на перевезення.

Водій повинен ознайомитися зі змістом письмових інструкцій до початку перевезення. Перевізник відповідає за те, щоб водії, які беруть участь у перевезенні, розуміли ці інструкції й могли належним чином їх виконувати.

Свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів. Свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів підтверджує відповідність транспортних засобів, що перевозять такі вантажі встановленим вимогам.

При внутрішніх перевезеннях небезпечних вантажів територією України свідоцтво про допущення видається на всі транспортні засоби, що здійснюють перевезення таких вантажів.

У разі використання транспортних одиниць, що складаються з декількох транспортних засобів (наприклад, тягач із напівпричепом), свідоцтво про допущення видається на кожен транспортний засіб, що входить до складу транспортної одиниці.

Свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів видається Державтоінспекцією МВС України після проходження транспортними засобами технічного огляду. Термін дії свідоцтва не може перевищувати одного року.

Свідоцтво про завантаження контейнера. Якщо дорожнє перевезення небезпечних вантажів у великому контейнері виконується перед морським, то до транспортного документа має додаватися свідоцтво про завантаження контейнера, що видається відповідальною за завантаження контейнера особою чи організацію.

Ключеві поняття: «товаро-транспортний документ»; «письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайних ситуацій»; «ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі»; «узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу»; «свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів»

Література: 35, 38; 14 стр. 101

Питання 2. Документи на перевезення великогабаритних та великовагових вантажів

Перевезення великогабаритних та великовагових вантажів на автотранспорті регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» та Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, постановами Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 р. № 634 і від 01.10.2008 р. № 876 «Про внесення змін до Правил дорожнього руху».

Основним документом, який дає право на рух великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами та визначає умови і режим їх проїзду, є дозвіл, що видається перевізнику Державтоінспекцією за наявності погодження з дорожніми, комунальними, залізничними та іншими підприємствами і організаціями. Дозвіл видається:

· департаментом Державтоінспекції МВС – у разі виїзду за межі України або в'їзду на територію України;

· департаментом Державтоінспекції МВС або управліннями Державтоінспекції головних управлінь (управлінь) МВС в Автономної Республіки Крим, областях,м. Києві та Севастополі, якщо маршрут пролягає в межах Автономної Республіки Крим, між областями або між Автономною Республікою Крим,м. Києвом і Севастополем та іншими адміністративно-територіальними одиницями;

· міськими або районними підрозділами Державтоінспекції, якщо маршрут проходить у межах міста, району.

Дозвіл видається, як правило, на одне перевезення. Під час перевезення однотипних вантажів по сталому маршруті можуть видаватися дозвіл на визначену партію чи вантажів на термін обумовлений Державтоінспекцією (з урахуванням тривалості будівництва конкретного об'єкта, обсягу перевезень і т.д.). У разі здіснення постійних проїздів по одному маршруту тим самим транспортним засобом дозвіл може видаватися на кілька проїздів, але не більше ніж на три місяці. Для одержання дозволу в Державтоінспекцію до початку перевезення надіється письмова заява з указівкою транспортного засобу, номерного знака, прізвища водія й особи відповідальної за перевезення, маршрут руху та узгодження з іншими організаціями. Дозвіл на проїзд великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами та вулицями не видається або дія дозволу припиняється, якщо на таких дорогах і вулицях може виникнути підвищена небезпека для учасників дорожнього руху або транспортні затори. До перевезення великогабаритних і великовагових вантажів допускаються найбільш досвідчені водії, що мають право на керування транспортним засобом відповідної категорії. Під час перевезення великогабаритних і великовагових вантажів водії повинні керуватися Правилами дорожнього руху і Правилами проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами. Водії великогабаритних та великовагових транспортних засобів зобов'язані: дотримуватися зазначеного у дозволі маршруту; вживати необхідних заходів для безперешкодного та безпечного проїзду зустрічних транспортних засобів; періодично зупинятися у зручних місцях з метою надання можливості для обгону транспортними засобами, що рухаються позаду; не створювати перешкод для руху інших транспортних засобів.

Ключеві поняття: «дозвіл», « маршрут руху», «узгодження»

Література: 40; 41; 14 стр. 119-120

 

Тема № БДР-6

Питання 1. Допуск транспортних засобів до участі у дорожньому русі

До участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку і пройшли державний технічний огляд (за винятком транспортних засобів, що не підлягають огляду).

З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України

Не допускається участь у дорожньому русі транспортних засобів з правим розташуванням керма.

Переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України.

Зміна конструкції транспортного засобу – виключення передбачених або установка не передбачених конструкцією автомототранспортного засобу складових частин і предметів устаткування, що впливають на його характеристики безпеки.

Не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації переобладнання, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії.

При переобладнанні п'яти і більше транспортних засобів повинні виконуватися вимоги статті 30 цього Закону.

Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах.

Реєстрація та облік транспортних засобів

Державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються підрозділами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України. Для автоматизованого обліку зареєстрованих транспортних засобів та відомостей про їх власників ведеться Єдиний державний реєстр, держателем якого є Державтоінспекція Міністерства внутрішніх справ України.

Відомчу реєстрацію та облік транспортних засобів Збройних Сил України, житлово-комунального господарства, а також тих, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, здійснюють:

транспортних засобів, які належать військовим частинам, об'єднанням чи організаціям, що входять до складу Збройних Сил України, - уповноважений орган Міністерства оборони України;

великотоннажних транспортних засобів та інших технологічних транспортних засобів - уповноважений орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

трамваїв і тролейбусів - уповноважений орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства;

перегонових і спортивних транспортних засобів - уповноважений орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань спорту;

тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів - уповноважений орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики.

Порядок здійснення відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України. Для ведення відомчого обліку зареєстрованих транспортних засобів відповідними органами, якими вони зареєстровані, створюються уніфіковані автоматизовані електронно-облікові системи.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають вимогам стандартів. Закупівля за державні кошти бланків реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на які покладений обов'язок щодо їх реєстрації.

Єдині зразки державних номерних знаків та вимоги до них, у тому числі тих, що виготовляються за індивідуальним замовленням, встановлюються державними стандартами України.

Власники транспортних засобів, зареєстрованих у підрозділах Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть замовити один додатковий комплект номерних знаків, який виготовляється за їх індивідуальним замовленням та відповідає вимогам стандартів.

Власникам транспортних засобів або уповноваженим на використання цих транспортних засобів особам може бути відмовлено в проведенні реєстрації (перереєстрації) таких транспортних засобів, коли такі особи мають заборгованість зі сплати штрафних санкцій за порушення правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, - до сплати ними зазначеної заборгованості.

Ключеві поняття: «конструкція», «технічний стан», «державна реєстрація»

Література: 18; 20; 40; 14 стр. 32-36

Питання 2. Направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення огляду

Постановою КМ України від 17 грудня 2008 року № 1103 затверджено Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду

Порядок визначає процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - огляд), і проведення такого огляду.

Огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи Державтоінспекції є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Огляд проводиться:

уповноваженою особою Державтоінспекції на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом;

лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки працівники міліції або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

Результати огляду, проведеного уповноваженою особою Державтоінспекції, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення.

Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.

Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється уповноваженою особою Державтоінспекції для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.

Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам.

Уповноважена особа Державтоінспекції забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я уповноважена особа Державтоінспекції в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Проведення огляду водіїв транспортних засобів - учасників дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є постраждалі, - обов'язкове.

Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби за методикою та із застосуванням приладів, дозволених для використання МОЗ.

Лікар, що проводить огляд, повинен ознайомитися з документами, які посвідчують особу водія (паспорт, посвідчення водія та інші документи). Відсутність документів не може бути причиною для відмови в проведенні огляду.

У разі коли в результаті дорожньо-транспортної пригоди водія доставлено у лікувальний заклад, в обов'язковому порядку проводиться дослідження з метою виявлення в його організмі алкоголю, наркотичних чи інших речовин, що знижують увагу та швидкість реакції.

Лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ.

Висновок складається в трьох примірниках: по одному - для уповноваженої особи Державтоінспекції та водія транспортного засобу, а третій залишається в закладі охорони здоров'я. Висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку.

Ключеві поняття: «проведення огляду водіїв», «підтвердження стану сп'яніння »

Література: 33; 40; 53; 14 стр. 126-127

Питання 3. Обов'язки адміністрації підприємств, установ і організацій щодо охорони здоров'я і контролю за умовами праці водіїв транспортних засобів

Адміністрація підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання, до штатів яких входять водії, зобов'язана:

організовувати обов'язкове страхування кожного водія на випадок нещасної події;

організовувати роботу водіїв згідно з чинним законодавством, режимом праці і відпочинку;

запроваджувати заходи, спрямовані на зниження напруженості праці і втомлюваності водіїв;

організовувати харчування водіїв у робочий час;

забезпечувати водіїв санітарно-побутовими приміщеннями і обладнанням, а також приміщеннями для здійснення лікувально-профілактичних заходів;

організовувати з участю місцевих органів охорони здоров'я роботу з водіями по вдосконаленню навичок подання першої медичної допомоги.

Для медичного контролю обслуговування водіїв та їх оздоровлення підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та господарювання при чисельності водіїв 100 і більше чоловік створюються відомчі спеціалізовані медичні, фельдшерські та оздоровчі пункти, медико-санітарні частини, поліклінічні відділення та заклади охорони здоров'я, а при чисельності водіїв менше 100 чоловік - з територіальними медичними закладами укладаються договори на їх медичне обслуговування.

Контроль за умовами праці водіїв, виконанням вимог органів державного нагляду, міжвідомчого і відомчого контролю для усунення порушень діючих правил по охороні праці і стандартів безпеки праці на робочих місцях водіїв здійснюють відповідні служби міністерств, відомств, концернів, корпорацій та інших об'єднань, первинні профспілкові організації, а також органи санітарно-епідеміологічної служби.

Ключеві поняття: «обов'язкове страхування» , «режим праці і відпочинку», «медичне обслуговування»

Література: 17; 29; 33; 45; 50; 14 стр. 125

 

Тема № БДР-7

Питання 1. Підстави для заборони експлуатації транспортних засобів

Забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових част





Дата добавления: 2018-01-08; просмотров: 146; Опубликованный материал нарушает авторские права? | Защита персональных данных | ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ


Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском:

Лучшие изречения: Для студентов недели бывают четные, нечетные и зачетные. 9016 - | 7247 - или читать все...

 

34.207.82.217 © studopedia.ru Не является автором материалов, которые размещены. Но предоставляет возможность бесплатного использования. Есть нарушение авторского права? Напишите нам | Обратная связь.


Генерация страницы за: 0.064 сек.