Приклади бібліографічного опису книги

Пархоменко М. Н. І. Франко: до 125-річчя з дня народження. М.: Знання, 1981. – 64 с.

Чижевський. Д. І. Історія української літератури. – К.: «Академія», 2003. – 568с.

СХЕМА БІБЛІОГРАФІЧНОГО ОПИСУ ЖУРНАЛЬНОЇ СТАТТІ

У схемі аналітичного бібліографічного опису виділені обов'язкові елементи і зазначені відповідні умовні розділові знаки між елементами бібліографічного опису.

Приклади аналітичного бібліографічного опису статті

Даниленко І. Модифікація жанрового канону молитви в ліриці Є.Маланюка // Слово і час, 2005.- № 1.- С. 36-41.

Немченко І. «Кожна рима – як свячений ніж..» (Із спостережень над поезіями Є.Маланюка) // Визвольний шлях. – 2002. - № 4. – С. 97-106.

Леонтьев А. А. Деякі психолінгвістичні аспекти початкового етапу процесу оволодіння мовою // Питання навчання російській мові іноземців на початковому етапі: Зб. метод. статей: Навчально- методичний посібник. -2-ге вид., перероб. і допов. - М.: Русский яз., 1976. -С. 23-30.

Оформлення додатків. Ілюстративний матеріал, таблиці, текст допоміжного характеру можуть бути оформлені у вигляді додатка. Продовження оформляють як продовження даної роботи на наступних його аркушах. Посилання на додатки дають в основному тексті роботи, а в змісті перелічують усі додатки. Кожен додаток повинен починатися з нового листа з вказівкою в правому верхньому куті першого листа слова «ДОДАТОК» прописними буквами, в обґрунтованих випадках додаток може мати заголовок, що оформлюють прописними буквами в центрі листа нижче слова «Додаток». Додатки як правило пишуть на аркушах формату А4; допускається використовування форматів А3, А2 і А1. Якщо в роботі більше одного додатка, то їх нумерують арабськими цифрами (без знака №), наприклад: «ДОДАТОК 1», «ДОДАТОК 2» і т.д. Нумерація аркушів роботи і додатків, які входять до змісту роботи повинна бути наскрізна. Ілюстрації і таблиці в додатках нумеруються в межах кожного додатка.

Титульний лист оформлюється з урахуванням ряду вимог, у числі яких необхідно відбити: відомчу приналежність навчального закладу і його найменування; найменування кафедри, по якій проходить спеціалізацію студент; найменування спеціальності, по якій підготовлена робота; тема роботи; прізвища і ініціали наукового керівника; рік і місяць; найменування міста, де розташований навчальний заклад (Див. Додаток 4).

Список використаних джерел приводиться за абеткою.

Роботи в список включаються за прізвищем першого автора. Якщо використана книга, випущена великим авторським колективом, то в список вона включається по першій букві її назви з наступною вказівкою прізвища наукового редактора. Посилання на статтю з журналу чи газети здійснюються в наступній послідовності: прізвище і ініціали автора, найменування статті, назва журналу, найменування видавництва, місто видання, рік видання, сторінки матеріалу (статті). Посилання на бібліографічне джерело в роботі приводяться з указівкою номера цього джерела в бібліографії в квадратних дужках.

Анотація являє собою короткий виклад виконаної роботи. У ній повідомляються основні результати виконаної роботи, перелічуються методи за допомогою яких були отримані ці результати, викладаються організаційні умови, необхідні для реалізації цих результатів. Перелічуються особи, для яких становить інтерес виконана робота. Повідомляється загальна кількість сторінок роботи і кількість використаних літературних джерел.

ТЕМИ КУРСОВИХ РОБІТ З ІСТОРІЇ