Основні вимоги до виконання складальних креслень

Складальне креслення повинно мати такі розміри:

а) габаритні розміри, які характеризують висоту, довжину і ширину виробу або його найбільший діаметр. Коли який-небудь з цих розмірів є змінним внаслідок переміщення частин механізму, то на кресленні указують розміри при крайньому положенні деталі;

б) установчі і приєднувальні розміри, яки визначають розташування і розміри елементів, по яким виріб установлюють на місці монтажу або приєднують до іншого виробу, наприклад: діаметри центрових кіл і отворів під болти, відстані між отворами для кріплення, між осями фундаментних болтів і т.п. При указуванні цих розмірів повинні бути нанесенні координати розташування і розміри з граничними відхиленнями елементів, які використовують для з’єднання зі спряженими виробами;

в) монтажні розміри, які указують на взаємозв’язок деталей і їх взаємне розташування в складальній одиниці, наприклад: відстань від осей виробу до привалочної поверхні, монтажні зазори і т.п. Ці розміри також дають з граничними відхиленнями;

г) експлуатаційні розміри, які указують на розрахункову і конструктивну характеристику виробу, наприклад: діаметри прохідних отворів, розміри „під ключ”.

При необхідності конструктор проставляє на кресленні виробу деякі характерні конструктивні або розрахункові розміри, щоб звірити їх з розмірами, проставленими на кресленнях деталей. Розміри окремих деталей або їх елементів на складальному кресленні, як правило, не проставляють, бо на складання надходять готові деталі.

Розміри габаритні, установчі, приєднувальні, експлуатаційні і розміри, які характеризують положення рухомих частин виробу, відносяться до довідкових і проставляють із „зірочкою”.

Коли на складальному кресленні усі розміри довідкові, то „зірочку” біля них не ставлять, а в технічних вимогах записують „Розміри для довідок”.

Усі складові частини складальної одиниці на складальному кресленні нумерують у відповідності з номерами позицій, указаними в специфікації, а потім переносять номера позицій на складальне креслення виробу.

Розміри, які не підлягають виконанню за даним кресленням і указують для більшої зручності користування кресленням називають довідковими. Ці розміри наносять для того, щоб без підрахунків можна було дати відомості про контур, про габарити, який-небудь розмір заготовки або деталі. Довідкові розміри на кресленні відмічають знаком „*”, а в технічних умовах записують „*Розміри для довідок”.

До довідкових відносять наступні розміри:

- один з розмір замкненого розмірного ланцюга. Граничні відхилення таких розмірів на кресленні не указують. В останніх випадках довідкові розміри допускається наносити як з граничними відхиленнями так і без них;

- розміри, перенесенні з креслень виробів заготовок;

- розміри, які визначають положення елементів деталі, які підлягають обробці по деталі шаблону;

- розміри на складальному кресленні, за якими визначають граничні положення окремих елементів конструкції, наприклад хід поршня, хід штока клапана двигуна внутрішнього згорання, кут повороту рукоятки і т.д.;

- розміри на складальному кресленні, перенесені з креслень деталі і використовувані в якості установчих і приєднувальних, по яким даний виріб установлюється на місці монтажу або приєднують до іншого виробу;

- габаритні (визначаючі граничні окреслення виробів) розміри на складальному кресленні, перенесені з креслень деталей або є сумою розмірів декількох деталей;

- розміри деталей (елементів із сортового, фасонного, листового і іншого прокату), коли вони повністю визначаються позначенням матеріалу, приведеним у напису в графі 3.

Допускається в якості довідкових на складальному кресленні указувати розміри деталей і граничні відхилення, які визначають характер їх спряження.

Габаритні розміри допускається не указувати на кресленнях складальних одиниць, які не є предметом самостійного постачання.

Специфікація

Специфікація складається на окремих аркушах на кожну складальну одиницю, комплекс і комплект за формою 1 (Додаток P) і формою 2 (Додаток C).

Специфікація в загальному випадку складається з розділів, які розташовують у наступній послідовності:

- документація;

- комплекси;

- складальні одиниці;

- деталі;

- стандартні вироби;

- інші вироби;

- матеріали;

- комплекти.

Наявність тих або інших розділів визначається складом виробу, на який складається специфікація.

Назву кожного розділу вказують у вигляді заголовка в графі «Назва» і підкреслюють.

У розділ «Документи» вносять наступні документи: «Складальне креслення» і «Пояснювальна записка».

У розділі «Комплекси», «Складальні одиниці» і «Деталі» вносять комплекси, складальні одиниці і деталі, яке безпосередньо входять у виріб, на який складається специфікація.

Запис вказаних виробів роблять у порядку зростання цифр, які входять у позначення.

У назвах виробів, які складаються з кількох слів на першому місці розміщують іменник, наприклад: «Мішалка якірна».

У розділі «Стандартні вироби» записують вироби застосовані за: міжнародним стандартом; державним стандартом; галузевим стандартом; стандартом підприємства (для виробів допоміжного виробництва).

У межах кожної категорії стандартів запис роблять за однорідними групами, об'єднаних за їхфункціональним призначенням (наприклад, підшипники, кріпильні вироби і т.п.). У межах кожної групи – в алфавітному порядку назви виробів; у межах кожної назви – у порядку зростання позначень стандартів, а у межах кожного позначення стандартів – у порядку збільшення основних параметрів або розмірів виробу.

Наприклад, групу «Кріпильні вироби» записують у такому порядку: болти, гвинти, гайки, шайби, шпильки, а в межах кожної назви – за збільшенням номерів стандартів; у межах кожного номера стандарту – за збільшенням параметрів виробу (діаметрів і т.п.).

У розділ «Інші вироби» вносять вироби, які застосовані не за основним конструкторським документом (за технічними умовами, каталогами, прейскурантами і т.п.), за виключенням стандартних виробів. Запис виробів

роблять за однорідними групами; у межах кожної групи – в алфавітному порядку назв виробів, а у межах кожної назви – у порядку зростання основних параметрів або розмірів виробу.

У розділ «Матеріали» вносять усі матеріали, які безпосередньо входять у виріб, на який складається специфікація.

Матеріали записують у наступній послідовності:

- метали чорні;

- метали кольорові;

- кабелі, проводи і шнури;

- пластмаси і прес-матеріали;

- паперові і текстильні матеріали;

- лісоматеріали;

- гумові і шкіряні матеріали;

- мінеральні, керамічні і скляні матеріали;

- лаки, фарби, нафтопродукти і хімікати;

- інші матеріали.

У межах кожного виду матеріалу їх записують в алфавітному порядку назв, а в межах кожної назви - у порядку збільшення розмірів або інших технічних параметрів.

У розділ «Комплекти» вносять такі комплекти і в наступній послідовності:

- комплект монтажних частин;

- комплект змінних частин;

- комплект запасних частин;

- комплект інструмента і приладдя;

- комплект укладок;

- комплект тари;

- інші комплекти.

Графи специфікації заповнюють наступним чином:

а) у графі «Формат» вказують формати документів, позначення яких записані в графі «Позначення». Коли документ виконаний на декількох аркушах різних форматів, то в графі проставляють «зірочку», а в графі «Примітка» перераховують усі формати в порядку їх збільшення.

Для документів записаних у розділи «Стандартні вироби», «Інші вироби» і «Матеріали» графу не заповнюють.

Для деталей, на які не випущені креслення, у графі вказують: БК

б) у графі «Зона» вказують позначення зони, у якій знаходиться складова частина, яка записується (при розбиванні поля креслення на зони);

в) у графі «Поз.» вказують порядкові номера складових частин, які входять у виріб. Для розділу «Документація» номера позицій не надають.

г) у графі «Позначення» вказують:

- у розділі «Документація» – позначення записуваних документів;

- у розділах «Комплекси», «Стандартні вироби», «Деталі» і «Комплекти» позначення основних конструкторських документів на записуванні в ці розділи вироби.

- у розділах «Стандартні вироби», «Інші вироби» і «Матеріали» графу не заповнюють.

д) у графі «Назва» вказують:

- у розділі «Документація» – назву документів на даний виріб, наприклад: «Складальне креслення», «Габаритне креслення», «Пояснювальна записка» і т.п.;

- у розділах специфікації «Комплекси», «Складальні одиниці», «Деталі», «Комплекти» – назви виробів у відповідності з основним написом на основних інструкторських документах цих виробів. Для деталей, на які не випущені креслення, вказують назву і матеріал, а також розміри, необхідні для їх виготовлення;

- у розділі «Стандартні вироби» - назву і позначення виробів у відповідності зі стандартом на ці вироби;

- у розділі «Інші вироби» - назву і умовні позначення виробів у відповідності з документами на їх поставку з вказівками позначень цих документів;

- у розділі «Матеріали» - позначення матеріалів, установлені в стандартах на ці матеріали.

Для запису виробів і матеріалів, які відрізняються розмірами і іншими даними і застосованих за одним і тим самим документом дозволяється загальну частину назви цих виробів і матеріалів з позначенням вказаного документу записувати на кожному аркуші специфікації один раз у вигляді загальної назви (заголовка). Під загальною назвою записують для кожного з вказаних виробів і матеріалів тільки їх параметри і розміри. Вказаним спрощенням не дозволяється користуватись, коли основні параметри або розміри виробу позначають тільки одним числом або літерою. Для цього випадку запис роблять таким чином:

- Шайба ГОСТ 6960-65

- Шайба З

- Шайба 5

- і т.д.;

є) у графі «Кіл.» вказують:

- для складових частин виробу – кількість їх на один виріб;

- у розділі «Матеріали» – загальну кількість матеріалів на один виріб з вказівками одиниць вимірювання;

ж) у розділі «Примітка» вказують додаткові відомості для планування і організації виробництва, а також інші відомості, які відносяться до записаних у специфікацію виробів, матеріалів і документів, наприклад, для деталей, на які не випущені креслення вказують масу.

Для документів, випущених на двох і більше аркушах різних форматів, вказують позначення форматів, перед перерахуванням яких проставляють знак «зірочки», наприклад: *А4, АЗ.

Після кожного розділу специфікації залишають декілька вільних строк для додаткових записів. Дозволяється резервувати і номера позицій, які проставляють у специфікацію при заповненні резервних строк.

Специфікацію складальних одиниць, виконаних на аркушах формату А4 (ГОСТ 2.301-68), допускається суміщати зі складальним кресленням, у цьому випадку специфікації розміщують над основним написом і заповнюють у тій же послідовності і за тією же формою, що і специфікацію, виконану на окремих аркушах.

Складальному кресленню, суміщеному зі специфікацію, шифр не надають.

Приклад виконання специфікації на складальне креслення апарата з

мішалкою наведений у додатку Т.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Гжиров Р.И. Краткий справочник конструктора: Справочник. – Л.: Машиностроение, 1983. – 464 с.

2. Заплетохин В.А. Конструирование деталей механических устройств: Справочник. – Л.: Машиностроение, 1990. – 669 с.

3. Зенкин А.С., Петко И.В. Допуски и посадки в машиностроении: Справочник. – К.: Техніка, 1981. – 256 с.

4. Суворов С.Г., Суворова Н.С. Машиностроительное черчение в вопросах и ответах: Справочник. – М.: Машиностроение, 1984. – 352 с.

5. ГОСТ 2.105-95. Межгосударственный стандарт. Единая система конструкторской документации. Общие требования к текстовым документам. – Введ. 1996-07-01; введ в Украине 1997-07-01. – Минск: ИПК Издательство стандартов, 1996. – 37 с.

6. Единая система конструкторской документации. Основные положения. ГОСТ 2.101-68 – ГОСТ 2.109-68.– М.: Издательство стандартов, 1969. – 126 с.

7. Справочное руководство по черчению / В.Н. Богданов, И.Д. Малежик, А.П. Верхола и др. – М.: Машиностроение, 1989. – 864 с.

8. Методичні вказівки до виконання практичних робіт з дисципліни «Основи проектування в хімічному машино – та апаратобудуванні» для студентів ІІІ курсу. Частина І. /А.М. Дудка, Ю.Г. Міняйло,

І.І. Начовний, О.С. Кабат. – Дніпропетровськ: УДХТУ, 2006. – 63 с.

9. Методичні вказівки до виконання практичних робіт з дисципліни «Основи проектування в хімічному машино – та апаратобудуванні» для студентів ІІІ - ІУ курсів. Частина ІІ. /Ю.Г.Міняйло, А.М.Дудка, І.І.Начовний. – Дніпропетровськ: УДХТУ, 2007. – 51 с.

10. Расчет и конструирование машин и аппаратов химических производств /М.Ф. Михалев, Н.П. Третьяков, А.И. Мильченко, В.В.Зобнин. – Л.: Машиностроение, 1984. –301 с.

11. ГОСТ 14249 – 80. Сосуды и аппараты. Нормы и методы расчета на прочность. – Введ.01.07.80.– М.: Издательство стандартов, 1980. –62 с.

12. Лащинский А.А. Конструирование сварных химических аппаратов: Справочник. – М.: Машиностроение, 1981. –382 с.

 

Додаток А

Зразок титульного аркуша (обов'язковий)

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти і науки,

молоді та спорту України

29 березня 2012 року № 384

Форма № Н-6.01