До загальних умов отримання колоїдних систем незалежно від використованих методів відносяться:
1) нерозчинність речовини дисперсної фази у дисперсному середовищі;
2) досягнення колоїдної дисперсності частинками дисперсної фази;
3) наявність у системі, в якій утворюються частинки дисперсної фази, третього компоненту - стабілізатора, який дає колоїдній системі агрегативну стійкість.
Є 2 методи одержання колоїдних розчинів:
1) дисперсійний;
2) конденсаційний.
Дисперсійний заключається у роздрібненні куска до частинок колоїдного розчину. Цим методом користуються в харчовій промисловості (подрібнюють боби какао, кофе).
Також умовно до методу диспергування відноситься метод пептизації, він заклечається в тому, що до свіжопритотовленого рихлого осаду додають розчин електроліту під дією якого осад подрібнюється та переходе в золь, тобто осад розчиняється.
Конденсаційний - хімічним або фізичним шляхом одержують молекули колоїдної речовини, які потім конденсуються від 100 до 1000, разом утворюючи колоїдну частинку.
Хімічний метод одержання колоїдних частинок:
FeCІ3 + ЗН2О ®Fe(ОН)3 + ЗНС1
Фізичний метод:
Ним одержують колоїдні розчини металів у воді чи рідкому склі. Для цього дисперсійне середовище занурюють в охолоджуючу суміш. Занурюють в неї 2 електроди з металу, з якого треба отримати колоїдний розчин.
Одержують іскру чи дугу Петрова, яка дає високу температуру та приводить до випарювання металу.
В охолодженому середовищі йде конденсація від 100 до 1000молекул разом. Одержують розчин металу у воді.
При одержанні колоїдних розчинів утворюються електроліти, які впливають на стійкість колоїдного розчину. Тому на практиці очищують колоїдний розчин методом діалізу та електродіалізу. В посуд з напівпроникним днищем занурюють колоїд. Крізь напівпроникну перегородку проходять іони.