Проблеми та шляхи вдосконалення системи адміністрування податку на додану вартість

Проблемним аспектом адміністрування ПДВ стало подальше проведення експериментів, що сприяло зростанню обсягів експо­ртних операцій. Проте, незрозумілим залишився той факт, що основна сума податкової заборгованості з ПДВ припадає на підприємства-виробники, а суми пред'явлені до відшкодування ПДВ, погашаються організаціям-посередникам, тому виникає необхід­ність ліквідації цієї диспропорції.

Незаконне відшкодування ПДВ заклало підвалини для особ­ливого кримінального бізнесу. Необґрунтовані суми податку на додану вартість, що ніколи не надійдуть у бюджет, формуються на фіктивних фірмах. Фіктивне підприємництво стало великомасш­табним середовищем для економічних злочинів та величезною дискримінацією легального бізнесу.

Із загальної кількості пільг в оподаткуванні пільги з податку на додану вартість складають близько 80 відсотків. Темпи зрос­тання самих пільг більші за темпи надходження коштів до бюджету. А відтак відбувається вимивання бази оподаткування, і така тенденція з кожним роком прогресує

Ефективним є шлях зменшення податкового навантаження на платників податків, стимулювання переходу суб'єктів підприє­мницької діяльності з тіньового до офіційного сектору економіки і забезпечення на цій основі необхідних надходжень до бюджету, які б дали можливість підвищити рівень фінансування установ со­ціально-культурної сфери, а не шлях збереження та розширення податкових пільг щодо непрямих податків для окремих галузей, установ, організацій, які опинилися в скрутному фінансовому ста­новищі.

Законодавча база по податку на додану вартість потребує докорінних змін у частині відшкодування. її застосування на тепе­рішній час приводить до створення підприємств, метою діяльності яких є виключно отримання бюджетних коштів у значних розмі­рах, при одночасній мінімізації нарахування та сплати податків. Такі підприємства здійснюють переважно фінансово-господарську діяльність лише по видах, які дозволяють застосовувати нульову ставку по ПДВ та визначати від'ємне значення податку до відшко­дування, що відповідно призводить до отримання коштів з бюдже­ту в найкоротший термін, не сплачують платежі до бюджету.

Останнім часом, значні суми до відшкодування виникають у підприємств, які займаються спорудженням основних засобів. Законом передбачено включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених за придбані товари (роботи, послуги) в момент придбання, незалежно від виникнення податкових зобов'язань.

З метою несплати податку на додану вартість, окремі суб'єкти підприємницької діяльності, враховуючи недосконалість законо­давства використовують «фіктивні» фірми і безпідставно отриму­ють відшкодування ПДВ із Державного бюджету.

Одним із негативних факторів, що впливає на ефективність та інтенсивність процесів, які відбуваються в економіці, соціаль­ній сфері та у політичному житті держави і завдають відчутної шкоди є організована злочинність. Якщо донедавна вона в основ­ному обмежувалася силовим розподілом матеріальних благ і сфер впливу, то сьогодні прагне необмеженого розширення сфери впливу на всі ділянки суспільного життя. Непоодинокими є в Україні випадки використання злочинними угрупуваннями псевдоекспортних операцій та неправомірного використання пільг з метою незаконного відшкодування податку на додану вартість з бюджету. Іншим, не менш важливим питанням залишається конт­роль за суб'єктами підприємницької діяльності, які декларують збитки та заявляють до відшкодування з бюджету податок на дода­ну вартість.

Основні недоліки вітчизняної моделі оподаткування ПДВ зу­мовлені:

• розширеним законодавчим трактуванням права платників на податковий кредит, коли при несплаті податку у ціні придба­них товарів, робіт та послуг платник отримує право на подат­ковий кредит;

• безсистемністю пільгової політики, яка спричинила значне перевищення абсолютних сум наданих пільг в порівнянні із фактично залученим до бюджету податком;

• порушенням принципів оподаткування доданої вартості, ко­ли за нульовою ставкою оподатковуються окремі операції із реалізації товарів на митній території України;

• акумуляцією податку на додану вартість не в бюджеті, а на спе­ціальних рахунках сільськогосподарських підприємств, що знижує контрольні можливості держави та викривляє статис­тику податкових можливостей *

• недосконалістю механізмів відшкодування податку на додану вартість, який дає можливість отримати відшкодування по­датку завдяки певним обліковим маніпуляціям.

Для вирішення проблемних питань, які виникають при адмі­ніструванні податку на додану вартість органами державної подат­кової служби слід було б:

• з метою збільшення надходжень податку на додану вартість та розширення кола платників податку за нульвою ставкою й справляти щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені за межі митних кордонів України тільки для товаровиробни­ків, а операції з посередницької діяльності щодо експорту — оподатковувати за ставкою 20 відсотків;

• з метою підтримки вітчизняного товаровиробника, підви­щення конкурентоздатності вітчизняної продукції, пільги передбачені підпунктом 5.1.7. Закону України «Про податок на додану вартість» по продажу лікарських засобів, виготовле­них на українських підприємствах, а також для імпортних за­собів, аналоги яких не виробляються в Україні;

• для збільшення надходжень з податку на додану вартість та розширення кола платників податку скасувати положення пункту 2.3. статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким фізичні особи, що здійснюють торгів­лю за готівкові кошти на умовах сплати ринкового збору не являються платниками податку;

• звернути увагу керівництва податкових органів на необхід­ність розробки наказів, розпоряджень, згідно яких при прове­денні перевірок обґрунтованості відшкодування податку на додану вартість до 100 тис. грн. — змінити на суму до 40 тис. грн., котру проводити камеральною перевіркою;

• в разі, коли особа зареєстрована як платник податку ПДВ та подає податкову звітність, яка свідчить про відсутність опода­тковуваних поставок протягом двадцяти послідовних подат­кових місяців, при анулюванні такого платника зняти умову реєстрації такого платника на 24 календарних місяців;

• встановити диференційовані ставки ПДВ, тобто: на товари першої необхідності — ставку 8 %; на товари розкоші — став­ку 50 %; інші товари — ставку 20 %;

• на законодавчому рівні ліквідувати пільгу для підприємств — експортерів щодо відшкодування податкового кредиту по придбаних товарах (роботах, послугах). При цьому сплачений ПДВ постачальникам відносини на валові витрати покупця, що дасть можливість у законодавчому порядку попередити виникнення фіктивних фірм і ліквідувати незаконне відшко­дування ПДВ.

ПДВ, виконуючи фіскальні функції, одночасно здійснює еко­номічний вплив на важливі макроекономічні показники: виступає як дефлятор, скорочує обсяг споживання, потенційно створює можливість зниження рентабельності майбутніх інвестицій. Одно­часно ріст податкових надходжень зменшує бюджетний дефіцит, скорочує потребу в державних позиках, сприяє зниженню рівня відсотку і тим самим стимулює інвестування.

Суспільно необхідні перерозподільчі мікро- і макроекономіч­ні ефекти цього податку виявились найбільш суспільно прийнят­ними, тому ПДВ привертає увагу країн, які намагаються підвищити темпи економічного росту. Але останнім часом спостерігається стала тенденція до зниження ефективності справляння податку на додану вартість. Зростає заборгованість зі сплати цього податку, збільшується кількість випадків ухилення від сплати податку на додану вартість, зокрема шляхом псевдооперацій, завищення мит­ної вартості товарів (робіт, послуг), які експортуються, що призво­дить до штучного утворення або завищення сум податкового кре­диту і, як наслідок, до незаконного одержання з Державного бюд­жету України відшкодування сум податку.

Окрім того, високі ставки податку не стимулюють, а навпаки - стримують економічну активність або ховають її у «тінь». Тому, хоча й застосовувана ставка робить податок на додану вартість од­ним із головних джерел наповнення бюджету, але видимість його бездефіцитності дуже оманлива. В зв'язку з цим оптимальну став­ку ПДВ економісти частіше за все пов'язують з рівнем 15—18 %.

Розглянемо для порівняння ставки ПДВ в різних країнах світу. Слід зазначити, що оподаткування країн із ринковою еконо­мікою враховує конкретні умови розвитку економіки, традиції на­роду, рівень розвитку внутрішньої і зовнішньої політики. Склад податкової системи, структурні співвідношення окремих податків значно відрізняються. Наприклад, розподіл влади між штатами та федеральним урядом, що склався історично у США, зумовив відсутність ПДВ у більшості штатів. У Швеції високий рівень по­датків пов'язаний з ефективною системою розподілу коштів на соціальні цілі (табл. 8.4).

Таблиця 8. 4. Ставки податку на додану вартість в країнах із ринковою економікою, % до бази оподаткування

Країна	ПДВ
Австрія
Великобританія	17,5
Данія
Канада
Німеччина
Польща
Словаччина
Франція	20,6
Швеція
Україна

Необхідно підкреслити, що Закон України «Про податок на додану вартість» не спрацював у тому напрямі, який був закладе­ний у ньому про скорочення бартерних операцій між платниками ПДВ. За нормами чинного Закону виникає ситуація, коли по­даткові зобов'язання виникають одразу в обох платників податку. І це проблема, бо за фактом ці обсяги бартерних операцій не зменшуються, а збільшуються, тому на сьогодні підготовлено змі­ни до Закону щодо обмеження бартерних операцій. Отже, постає питання щодо вдосконалення механізму справляння ПДВ, підви­щення його прозорості, прискорення погашення заборгованості зі сплати цього податку та запобігання її виникнення в подальшому.

Надходження коштів до бюджету від платників ПДВ, які за­стосовують спрощену систему оподаткування постійно збільшує­ться через збільшення платників єдиного податку. Застосування платниками ПДВ спрощеної системи оподаткування розширює ба­зу оподаткування, призводить до збільшення кількості платників і як наслідок покращує надходження податку на додану вартість до бюджету. Від переходу платників на спрощену систему оподатку­вання бюджет в цілому має позитивні результати.

Проте, існують деякі проблемні питання пов'язані зі сплатою ПДВ, які можна вирішити у такий спосіб:

• ввести ставку єдиного податку не 6 %, а в меншому розмірі, що буде сприяти виходу із «тіньової економіки» платників ПДВ, що у свою чергу розширить базу оподаткування, приз­веде до збільшення кількості платників, і як наслідок покра­щить надходження платежів до бюджету;

• запровадити помісячне звітування платників ПДВ, що засто­совують спрощену систему оподаткування, що призведе до стабільних надходжень до Державного бюджету;

• при проведенні інвентаризації, відповідно до Наказу ДПАУ від 30.08.2005 р. № 372 «Про порядок проведення інвентари­зації платників податку на додану вартість» виникають проб­леми у скасуванні реєстрації платників ПДВ, які застосову­ють спрощену систему оподаткування, а саме при відсутності діяльності або неподання звітності на протязі 12 послідовних місяців немає можливості скасувати реєстрацію таких плат­ників ПДВ, так як вони є платниками спрощеної системи по ставці 6 %, що передбачає обов'язковість в реєстрації платником ПДВ. В таких випадках доцільно запровадити обов’язковість переходу таких платників ПДВ на загальну систему оподатку­вання, або на застосування спрощеної системи оподаткуван­ня за ставкою 10 %. Це дасть змогу підвищити сплачуваність за рахунок зменшення кількості платників ПДВ, що деклару­ють про відсутність діяльності; • привести у відповідність до діючих законодавчих актів норма­тивні документи податкової служби, що позитивно вплине на взаємовідносини між платниками податків та органами по­даткової служби.

Україна вже робить кроки у вірному напрямі — головне, щоб за­думані реформи залишилися не на папері, а успішно реалізовува­лись. Уряд повинен визначитися з доцільністю та економічною ефективністю вжиття окремих додаткових заходів податкової рефор­ми — що стосується ПДВ — запровадження диференційованої став­ки ПДВ на різні групи товарів та послуг, зокрема більш глибоке зни­ження ставок на товари і послуги першої необхідності. Економісти обґрунтовують, що введення диференційованих ставок ПДВ у части­ні споживчих товарів і послуг дасть змогу суттєво розширити базу оподаткування, підвищити гнучкість податкової системи, приведе структуру податків у відповідність із можливостями споживачів. Це пов'язано з тим, що уніфікована ставка податку не враховує відмін­ностей у можливостях сплачувати податок різними верствами насе­лення, що призводить до відносного обмеження споживання верств із низьким рівнем життя та неповного використання можливостей оподаткування тих верств населення, які мають вищі доходи.

Зайнявши домінуючі позиції в світовій податковій системі, ПДВ зберігає і негативні риси, пов'язані з можливістю ухилення від його сплати. Тому в системі ПДВ виключне значення має дос­коналий і вичерпний бухгалтерський облік, реєстрація всіх опера­цій. Світовий досвід також показує, що важливою проблемою вве­дення податку на додану вартість є підготовка громадської думки, пояснювальна робота з платниками і професійна підготовка персоналу податкових органів.

Додаток 37