2018-01-08
622
| № | Завдання | Вказівки | Примітки |
| 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. | Визначити групову приналежніть крові реципієнта і донора за допомогою стан дартних сироваток і стандартних еритроцитів. Визначити індивідуальну сумісність крові реципієнта і донора. Визначити резус-фактор за методом стандартних антирезус-сироваток. Визначити сумісніть крові реципієнта і донора по резус-фактору. Визначити біологічну сумісність крові реципієнта і донора. Визначити придатність крові для переливання. Зарядити одноразову систему для непрямого переливання крові | Послідовність виконання реакції з стандартними сироватками: 1.Приготувати спеціальну тарілочку з лунками, стандартні сироватки усіх груп двох серій, краплю досліджуваної крові 2.Змішати кров та сироватку в розведенні 1:10 3.Визначити групу крові по відсутності реакції гемаглютинації Послідовність виконання маніпуляції: 1.Приготувати кров донора та сироватку реципієнта 2.Змішати кров та сироватку в співвідношенні 1:10 3.Визначити наявність гемаглютинації Хід реакції: 1. Підготувати осад еритроцитів досліджуваної крові, стандартні антирезус-сироватки двох серій, водяну баню. 2. Змішати кров та сироватку в співвідношенні 1:2 (1:4) 3. Поставити чашку Петрі на водяну баню на 10хв. при t-42˚-45˚ 4. Визначити наявність реакції гемаглютинації. Послідовність виконання маніпуляції: 1.Приготувати кров донора та сироватку реципієнта 2.Змішати кров та сироватку в співвідношенні 1:2 (1:4) 3. Поставити чашку Петрі на водяну баню на 10хв. при t-42˚-45˚ 4.Визначити наявність гемаглютинації Послідовність виконання реакції: 1.Підготувати кров до переливання та зарядити одноразову систему 2. Довенно струйно перелити по 25ml крові тричі 3. В п’ятихвилинному проміжку між вливаннями визначити реакцію хворого на переливання Перед переливанням крові необхідно: 1. Ознайомитися з даними на етикетці флакона 2. Провести візуальний контроль цілісності флакона 3. Провести візуальний контроль крові в звичайному стані та при відстоюванні Хід роботи: 1. Вскрити пакет з системою 2. Після обробки асептиком встановити повітропровідник та голку від системи у флакон 3. Заповнити ємкість з фільтром на третину кров’ю 4. Заповнити трубки кров’ю, приєднати голку. | Використовувати лише придатні до роботи сироватки. При наявності реакції гемаглютинації у всіх лунках необхідно провести реакцію з сироваткою ІV групи Кров вважається для переливання несумісною по групі при наявності аглютинації Резус-фактор вважається позитивним при наявності р-ції гемаглютинації в краплях з досліджуваною кров’ю Кров вважається для переливання несумісною по резус-фактору при наявності аглютинації За умови наявності об’єктивних та суб’єктивних змін у пацієнта припинити переливання, провести, при необхідності, невідкладні заходи та перевірити ще раз усі проведені попередньо реакції При будь-якому пошкодженні флакона чи порушенні консистенції вмісту переливання не проводиться Слідкувати за дотриманням усіх правил асептики та не допускати марної втрати крові через невідлагоджений механізм заповнення системи |
|
|
|
|
|
|
Алгоритми до теми №13:
«Місцева анестезія»
| № | Завдання | Вказівки | Примітки |
| 1. 2. 3. 4. 5. | Провести місцеву інфільтраційну анестезію методом “тугого, повзучого” інфільтрату. Анестезія за Лукашевичом-Оберстом. Анестезія плечового сплетення. Спинномозкова анестезія. Перидуральна анестезія. | Виконувати в наступній послідовності 1. Підготувати 0,25% розчин новокаїну в кількості 40-80 мл. 2. Провести внутрішньошкірну анестезію з формуванням ”лимонної кірки“. 3. Провести інфільтрацію анестетиком підшкірної клітковини. 4. Скальпелем провести розріз шкіри і підшкірної клітковини. 5. Ввести анестетик під тиском під м’язову фасцію, радіально у напрямку до патологічного процесу. 6. Розріз м’язової фасції і видалення патологічного вогнища. 1. Підготувати шприц з 10 мл 1-2% розчину новокаїну. 2. Накласти джгут на основу пальця. 3. Провести внутрішньошкірну анестезію бокових поверхонь пальця нижче джгута. 4. Просування голки в напрямку до кістки передпосилаючи новокаїн. 1. Підготувати шприц з довгою голкою і 10 мл 1% розчину новокаїну. 2. Провести внутрішньошкірну анестезію над серединою ключиці. 3. Проводити голку в напрямі остистих відростків І-ІІ грудних хребців до відчуття стріляючого болю. 4. Перевірити чи не попала голка в кровоносну судину. 5. Повільно ввести 10 мл анестетика. 1. Приготувати шприц з 2-3мл 1% розчину лідокаїну, голку Біра, 0,5% новокаїн в кількості 2-3 мл. 2. Провести обробку місця пункції антисептиком. 3. Виконати внутрішньошкірну анестезію 0,5% новокаїном між ІІІ і ІV поперековими хребцями. 4. Вводити голку навскіс догори між остистими відростками, проходячи через зв’язки, до зникнення опору. 5. Продовжують введення голки відчуваючи прокол твердої і павутинної оболонок. 6. Виймають мандрен з голки і слідкують за виділенням ліквору. 7. Випускають 40 краплин ліквору. 8. Вводять анестетик, попередньо набравши в шприц 2-3 мл ліквору. 9. Виймають голку, а місце пункції обробляють антисептиком і накладають стерильну наклейку. 1. Приготувати шприц з 20-30мл 3% розчину тримекаїну, голку Біра, 0,5% новокаїн в кількості 2-3 мл. 2. Провести обробку місця пункції антисептиком. 3. Виконати внутрішньошкірну анестезію 0,5% новокаїном між поперековими хребцями на вибраному рівні. 4. Вводити голку навскіс догори між остистими відростками до зіткнення з жовтою зв’язкою. 5. Приєднують шприц з 0,9% розчином хлориду натрію і просувають натискуючи на поршень. 6. При вільному виливанні розчину (голка в перидуральному просторі), вводять 2-3 мл анестетика (тест-доза). 7. Вичікують 5 хвилин, слідкуючи за станом пацієнта. 8. Вводять всю дозу анестетика. 9. Виймають голку, а місце пункції обробляють антисептиком і накладають стерильну наклейку. | Обережно: введення великої кількості анестетика може спричинити алергічну реакцію, тому попередньо слід виконувати пробу на чутливість. Можливе пошкодження кровоносних судин, тому необхідне знання топографії судинних пучків і використання гідропрепарування. Можлива алергічна реакція на анестетик, тому попередньо проводиться проба на чутливість. Використання надто великої кількості анестетика в поєднанні з джгутом може призвести до некрозу пальця. Можливе пошкодження великих кровоносних судин і плеври, тому перед введенням антисептика поршень шприца відтягують спостерігають за вмістом шприца. Можливе поранення венозного синусу, тоді пункцію слід повторити на хребець вище. При розвитку паралічу бульварних центрів пацієнта переводять на штучну вентиляцію легень з введенням вазоактивних середників і дихальних аналептиків. Можливе поранення венозного синусу, тоді пункцію слід повторити на хребець вище. Можливий колапс при виконанні анестезії на високому рівні. Можливі явища менінгізму лікують консервативно. |
Алгоритми до теми №14:
|
|
|
«Інгаляційний наркоз. Неінгаляційний наркоз»
| № | Завдання | Вказівки | Примітки |
| 1. | Визначити стадії наркозу. | Знання стадій наркозу і порядку їх настання необхідне для можливості контролю над пацієнтом під час проведення операції. | При пробудженні пацієнта стадії наркозу повторюються, але у зворотньому порядку. |
| 2. | Оцінити стан хворого перед операцією та анестезією. | Огляд анестезіологом пацієнта перед операцією включає всебічну оцінку стану хворого. Вивчається історія хвороби, дані лабораторних та функціональних досліджень, заключення спеціалістів-консультантів, збирається анамнез хвороби та життя, проводиться об’єктивне обстеження хворого. | Після завершення огляду, анестезіолог коротко пояснює хворому який метод загальної анестезії буде застосовано. |
| 3. | Відновити прохідність дихальних шляхів розгинанням голови. | Одна рука підкладається під шию потерпілого і підіймає її вгору, а інша кладеться на лоб і ділянкою тенара та гіпотенара натискається вниз, при цьому виконується ротація голови, яка дає змогу відвести язик від задньої стінки горла. | Відновлення прохідності дихальних шляхів необхідно для успішного проведення реанімаційних заходів. |
| 4. | Провести інтубацію трахеї. | Інтубація трахеї – операція введення ендотрахеальної трубки в просвіт трахеї. Розрізняють назотрахеальну і оротрахеальну інтубацію. | Перед операцією перевіряють роботу ларингоскопа і цілісність манжеток ендотрахеальних трубок. |
| 5. | Визначити покази та протипокази до проведення загального знеболювання. | Якщо операцію необхідно провести планово, можливі протипоказання до знеболювання – відносні і абсолютні. Для їх врахування необхідно ретельно вивчити історію хвороби пацієнта. | Якщо операція невідкладна, то протипоказань до наркозу немає. |
| 6. | Діагностувати ускладнення загальної анестезії. | Найбільш часто зустрічаються ускладнення з боку органів дихання, алергічні реакції, з боку серцево-судинної системи, органів травлення, ЦНС. | Ускладнення при про-веденні загальної анес-тезії виникають при призначенні премеди-кації в 8%, індукції в наркоз 50%, підтрима-нні анестезії 20%, про-будженні 17%, в ран-ньому після наркоз-ному періоді 5%. |
Алгоритми до теми №15:
|
|
|
«Реанімаційні заходи у хірургічних хворих»
| № | Завдання | Вказівки | Примітки |
| 1. | Діагностувати термінальні стани та смерть організму. | Діагностика термінальних станів та смерті проводиться після перевірки наявності чи відсутності характерних ознак. | Етапами вмирання є передагональний стан, агонія, клінічна смерть, після чого наступає соціальна та біологічна смерть. |
| 2. | Провести диференційну діагностику між клінічною та біологічною смертю. | З цією метою необхідно провести об’єктивне обстеження пацієнта та пригадати усі ознаки клінічної та біологічної смерті. | При настанні клінічної смерті необхідно провести реанімаційні заходи, інакше в організмі відбудуться незворотні процеси. |
| 3. | Відновити вільну прохідність дихальних шляхів. | Ефективно відновити і підтримати вільну прохідність верхніх дихальних шляхів дозволяє потрійний прийом Сафара, при наявності обструкції гортаноглотки сторонніми тілами ефективним є прийом Геймліха. | Перед проведенням серцево-легеневої та мозкової реанімації необхідно забезпечити прохідність дихальних шляхів. |
| 4. | Оволодіти методами проведення штучної вентиляції легень. | Залежно від технічних можливостей розрізняють наступні варіанти ШВЛ: методи “із рота до рота” чи “з рота в ніс”, апаратно-ручні методи та апаратно-автоматичні методи. | ШВЛ роблять тоді, коли потерпілий не дихає або дихає дуже погано, також коли дихання швидко погіршується внаслідок травми, ураження електрострумом, отруєння тощо. |
| 5. | Правильно провести закритий (непрямий) масаж серця. | Потерпілого покласти на тверду поверхню, стати збоку від потерпілого, покласти долоню однієї руки на нижню третину грудини по серединній лінії, а китицю другої руки покласти на тильну поверхню першої, після цього енергійними рухами прямих рук, використовуючи масу власного тіла, прогнути передню грудну стінку в бік хребта на 4-5 см. | За 1 хвилину треба виконувати 60 натискувань (компресій). |
| 6. | Проконтролювати ефективність реанімаційних заходів. | Ознаками відновлення серцевої діяльності є поява самостійного пульсу на сонній, стегновій та променевій артеріях, зменшення синюшного забарвлення шкіри та слизових оболонок, звуження зіниць. | Згідно з рішенням ВООЗ, кожного дорослого і дітей віком понад 10 років потрібно навчити надавати першу допомогу хворим, у яких настала клінічна смерть. |
| 7. | Діагностувати ятрогенні ускладнення під час проведення зовнішнього масажу серця. | Для цього необхідно знати ознаки різноманітних порушень, які можуть виникати при проведенні непрямого масажу серця. | Навіть правильно проведені заходи СЛЦР можуть супроводжуватися низкою ускладнень. |
| 8. | Провести реанімаційні заходи за допомогою одного та двох реаніматорів. | Якщо реанімують потерпілого два реаніматори, то один з них виконує ШВЛ, а другий – масаж серця. | Співвідношення частоти вдихів до компресій грудної стінки становить: 1:5 при проведенні реанімації одною людиною, 2:15 – двома. |
