Причини порушень слухового аналізатора

Анатомо-фізіологічні особливості периферичного відділу слухового аналізатора.

Слух - здатність біологічних організмів сприймати звуки органами слуху; спеціальна функція слухового апарату, збуджуються звуковими коливаннями навколишнього середовища, наприклад, повітря або води. Одне з біологічних п'яти почуттів, зване також акустичним сприйняттям.

Слухова система – дуже складний і тонкий механізм, що працює безупинно вдень і вночі, навіть коли людина спить. Її задача – перетворити звуковий сигнал у потік електричних імпульсів, що інтерпретуються мозком і в результаті сприймаються як звук.

Присінково-завитковий орган складається з двох аналізаторів: аналізатор рівноваги і аналізатор слуху. Основна частина органа слуху та рівноваги знаходиться в пірамідці скроневої кістки.

Будова органа слуху. Орган слуху поділяється на зовнішнє, середнє та внутрішнє вухо Зовнішнє вухо складається із вушної раковини і зовнішнього слухового ходу. Воно слугує для уловлювання і проведення звукових коливань.

Зовнішній слуховий хід вистелений шкірою, яка містить волосся і залози, що виробляють вушну сірку.

Барабанна перетинка має овальну форму і являє собою фіброзну пластинку, що втягнута всередину барабанної порожнини.

Середнє вухо знаходиться в пірамідці скроневої кістки і складається з барабанної порожнини та слухової (євстахієвої) труби, яка з'єднує середнє вухо з носоглоткою.

Барабанна порожнина лежить між зовнішнім слуховим ходом і внутрішнім вухом Барабанна порожнина заповнена повітрям і вистелена слизовою оболонкою. В барабанній порожнині знаходиться ланцюжок слухових кісточок: молоточок, ковадло і стремінце, які з'єднані між собою суглобами, що дає можливість передачі коливання барабанної перетинки на внутрішнє вухо. Слухова (євстахієва) труба має кісткову та хрящову частини, одним кінцем труба відкривається в носоглотку, а другим – у барабанну порожнину, вирівнюючи таким чином тиск у барабанній порожнині з атмосферним тиском.

Внутрішнє вухо знаходиться між барабанною порожниною і внутрішнім слуховим ходом. До нього належать кістковий та перетинчастий лабіринти.

Кістковий лабіринт складається з трьох частин: присінка, завитка та півколових каналів. Присінок є середньою частиною кісткового лабіринту. Кісткові півколові канали розташовані у трьох взаємно перпендикулярних площинах.

Завиток складається із кісткового стрижня – веретена, навколо якого спіральний канал утворює 2,5 обороти.

Перетинчастий лабіринт розташований всередині кісткового і повторює його обриси. Між кістковим і перетинчастим лабіринтами знаходиться рідина – перилімфа.

У ділянці протоки завитка, на її основній пластинці розташований спіральний (кортіїв) орган, який є рецепторним апаратом органа слуху.

Присінково-завитковий орган (головний орган) складається з двох аналізаторів: 1) аналізатор рівноваги і 2) аналізатор слуху. Основна частина органа слуху та рівноваги знаходиться в пірамідці скроневої кістки.

Людина може сприймати звуки з частотою коливання від 16 до 20 000 Гц.

Причини порушень слухового аналізатора.

1. Вроджені: токсикоз вагітності, вірусна інфекція матері, травматичні пошкодження плоду, вроджена деформація слухових кісточок, недорозвиток слухового нерву, аклюзія (недорозвинення внутрішнього вуха), відсутність барабанної перетинки, атрезія (зарощування зовнішнього слухового проходу) і таке інше.

2. Придбані (до трьох років): різні захворювання - менінгіт, енцефаліт, пневмонія, свинка, запальні захворювання носа і носоглотки, неврит слухового нерва, грип та його ускладнення; механічні травми голови - забиті місця, удари, впливи зверхсильних звукових подразників.

Основні поширені причини розвитку порушень слуху в країнах з низьким і середнім доходом, які можна відвернути, — інфекції середнього вуха, надмірний шум, неналежне використання деяких медикаментів, ускладнення та інфекції під час пологів тощо^[5].

Повна ж глухота може бути вродженою або набутою. Вроджена глухота у людини часто спричиняє невміння розмовляти (глухонімота). Набута глухота виникає переважно як наслідок захворювання внутрішнього вуха і слухового нерва, запалення середнього вуха (гострий середній отит), деяких системних інфекційних хвороб (наприклад, менінгіту, грипу, кіру, епідемічного паротиту), травми або тривалої дії сильного шуму і вібрацій, отруєння, отосклерозу, а також старіння слухових клітин і нейронів. Доведено, що у людини частота виникнення набутих вад слуху зростає з віком: у новонароджених зустрічається у 2-3%, до 18 року життя — 5%, 19-44 роки життя — 4,5-5%, 45-64 роки життя — 14%, 65-74 роки життя — 23%, понад 75 років — 35%.