Соціальна ситуація розвитку дитини раннього віку

Соціальна ситуація розвитку дитини в ранньому віці характеризується спільною діяльністю малюка з дорослою людиною. Увагу дитини раннього віку привертає предмет, з яким діє дорослий. Вона прагне оволодіти ним, але спосіб і зразок дії з предметом належить дорослому. Така ситуація містить протиріччя, що полягає у відсутності засобів самостійного задоволення власних бажань. Це протиріччя можна розв’язати лише в спільній діяльності з дорослим, спрямованій на засвоєння суспільно вироблених способів дій з предметами (їсти ложкою, малювати олівцем тощо). Протягом раннього віку система стосунків «дитина — дорослий» доповнюється системою «дитина — одноліток». Виникає особлива потреба в спілкуванні з однолітками. Присутність однолітка активізує навіть немовля. Спочатку дитина ставиться до ровесника як до цікавого об’єкта, що викликає в неї різноманітні орієнтувально - дослідницькі дії: чіпає за руки, ноги, волосся, торкається очей тощо. Поступово вона відкриває в одноліткові нові якості, починає ставитися до нього як до суб’єкта. Але спершу така взаємодія є епізодичною. З часом особистісні якості однолітка стають більш привабливими і значущими для дитини. Відбувається перехід до власне комунікативного спілкування між дітьми. Такий перехід стає можливим лише завдяки впливу дорослого. Організовуючи спільну практичну діяльність дітей, він має допомогти їм побачити в ровесникові схожу на себе істоту. Перехід до власне суб’єктивного ставлення до однолітка відбувається на третьому році життя. З’являються перші мовленнєві діалоги. Проте їхньою характерною особливістю є переважання ініціативних висловлювань над відповідями. У контактах з однолітками дитині значно важливіше висловитися самій. Дитяча спільність у цей час тільки починає формуватися. Більшу частину вільного часу діти проводять в іграх наодинці. Дитячі ігрові об’єднання (здебільшого двоє дітей), що виникають за їхньою ініціативою, є нестійкими.

Значення розвитку взаємин між дітьми полягає в тому, що одноліток для дитини виконує своєрідну роль дзеркала, тому спілкування є засобом самопізнання, формування адекватного уявлення про себе.