Спираючись на дані досліджень конкретної проблеми, вікова психологія з'ясовує глибинні психологічні закономірності явищ і процесів, які не лежать на поверхні, а виявляються як тенденція, сутність. Цієї мети вона досягає, використовуючи такі загальнонаунові методи пізнання психологічної дійсності:
а) теоретичний аналіз і синтез.
б) порівняння і класифікація
в) систематизація, узагальнення і типологізація.
г) абстрагування і конкретизація.
ґ) моделювання.
Найчастіше вікова психологія послуговується такими загальнопсихологічними методами:
а) спостереження.
б) бесіда.
в) інтерв'ю.
г) анкетування.
ґ) психологічне тестування.
д) аналіз продуктів діяльності.
е) метод експерименту.
Методами власне вікової психології є:
а) близнюковий метод. Особливо він придатний для порівняльного вивчення впливу зовнішніх умов на розвиток близнюків.
б) лонгітюдний (продовжений) метод дослідження. Суть його полягає у вивченні одних і тих самих досліджуваних у різні моменти їхнього життя. Його повторюють через значні проміжки часу і порівнюють отримані дані з попередніми. Предметом дослідження можуть бути розвиток інтелекту, мовлення, самосвідомості, спонукальної сфери та ін.
|
|
в) метод поперечних зрізів. При використанні цього методу порівнюють одночасно різні вікові групи досліджуваних. Перевага його полягає у короткотривалості, незначних фінансових затратах, керованості. Прикладом використання цього методу є вивчення мотивів саморегулювання поведінки молодшими школярами, підлітками та старшокласниками.
г) комбіновані плани. Нерідко вчені об'єднують методи лонгітюдного і поперечного зрізів у комбінованих планах.