2018-01-08
778
Міжбюджетні відносини – відносини між державою, АРК та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фін-ми ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Констит Укр та законами Укр.
Метою регулювання міжбюдж відносин є – забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та фін ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень.
Видатки на здійснення повноважень виконуються за рахунок коштів:
Держ бюджету:
-видатки на забезпечення конституційного ладу держ, - державної цілісності та суверенітету, - незалежного судочинства, а також інші передбачені БКУ видатки, які не можуть бути передані на виконання АРК та місцевому самоврядуванню, - місцевих бюджетів, у т.ч. трансфертів Держ бюдж Укр.
У процесі перерозподілу фінансових ресурсів бюджетною системою виділяються такі основні типи відносин між бюджетами різних рівнів:
1) розподіл витрат відповідно до розподілу повноважень між виконавчою державною владою та органами місцевого самоврядування;
2) забезпечення місцевих бюджетів дохідними джерелами для виконання власних і делегованих державою фінансових зобов’язань;
3) перерозподіл через Державний бюджет фінансових ресурсів від «багатих» у фінансовому розумінні регіонів «бідним»;
4) формування умов для збільшення зацікавленості органів місцевого самоврядування в мобілізації доходів;
5) використання у процесі виконання бюджету різних форм і методів взаємодії між Державним і місцевим бюджетами.
Саме ця взаємозалежність, що виникає між бюджетами різного рівня, а також органами влади одного рівня з приводу перерозподілу і використання фінансових ресурсів, відображає сферу дії міжбюджетних відносин.
1. Місцеві бюджети – це сукупність бюджетів, які складаються, затверджуються і виконуються відповідними місцевими органами влади і самоврядування.
2. Бюджети місцевого самоврядування – це бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах).
3. Бюджетне регулювання – один із найважливіших економічних методів державного регулювання (повніше – фінансово-бюджетне регулювання). Сутність його в тому, що держава встановлює оподаткування та державні витрати з таким розрахунком, щоб вони могли гасити коливання економічного циклу, сприяли високому рівню зайнятості, обмежували інфляцію або пом'якшували дефляцію (застій).
4. Фінансове вирівнювання – процес перерозподілу фінансових ресурсів на користь адміністративно-територіальних одиниць, які не мають достатньої власної доходної бази. Цей процес забезпечується центральними органами державної влади.
5. Бюджетний федералізм – це законодавчо закріплена стратегія розподілу функціональних повноважень та відповідальності держ, рег-ої, місцевої влади з компромісним розмежуванням на цій основі доходів і видатків між ланками бюдж системи на засадах політичної доцільності, соц.-ої етики, міжрег і міжнац солідарності.
6. Норма обслуговування державного боргу – це відсоток, який щорічно зобов’язана сплачувати держава зі свого державного боргу.
7. Міжбюджетні трансферти – це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого
8. Дотація вирівнювання – міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує.
9. Субвенції – міжбюджетні трансферти для використ на певну мету в порядку визначеним тим органом. Який прийняв рішення про надання субв.
10. Державний борг – це сума заборгованості держави своїм кредиторам
11. Державний кредит – це сукупність відносин, в яких держава виступає в ролі позичальника коштів, кредитора і гаранта.
12. Фінанси підприємств – це економічні (грошові відносини), які виникають у процесі формування, розподілу та використання грошових фондів і доходів підприємств.
13. Фінансові ресурси підприємства – це сума коштів, спрямованих в основні та оборотні засоби підприємства.
14. Амортизаційні відрахування - відрахування частини вартості основних фондів для відшкодування їх зносу, тобто для їх відтворення, шляхом віднесення (списання) на собівартість продукції згідно з існуючими нормами.
15. Головні розпорядники бюджетних коштів – це бюджетні установи в особі їх керівників, які визначаються відповідно до Бюдж кодексу Укр та затверджуються Законом «Про держ бюдж» або рішенням про місц бюдж шляхом встановлення їм бюджетних призначень.
16. Фінанси домогосподарств – сукупність економ відносин з приводу формування, руху і використання фондів грошових коштів з метою забезпечення матеріальних і соц. умов життя членів домогосподарства та їх відтворення.
17. Фінансові ресурси домогосподарства – грошові кошти (власні і залучені), що перебувають у його розпорядженні та призначені для виконання фін зобов’язань і здійснення різного роу витрат (спож і виробн.)
18. Заощадження – це частина грошових доходів населення, яка не витрачається на споживання і призначена для забезпечення потреб у майбутньому.
19. Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фіз та юрид осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових пермій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
20. Співстрахування – це це спосіб розподілу ризику між двома та більше страховиками шляхом покладання на кожного із них заздалегідь обумовленої частки можливих збитків страхувальника (страхування одним страховиком іншого)
1. Фінансова наука, передумови її виникнення, етапи розвитку
Фінанси – система економ відносин між державою, юр та фіз особами, а також між окрем державами і міжнар інститутами, організаціями щодо акумуляції та викор грошових засобів на основі розподілу і перерозподілу ВВП і нац. доходу. Наукова дисципліна фінанси вивчає гроші і соц. Економ відносини, що пов*яз з формуванням, розподіл і викор матер ресурсів. Фінансова наука є невід*ємною складовою науки, як с-ми знань. Термін «наука» викор давньогрец мислителями Платоном, Арістотелем, вживався Архімедом та ін.. До поч. II тисячоліття економ погляди включ і фінанси викладалися у філософії. У XV ст. з остаточ відокремл політекономії від філософії, фін наука розгляд як складова економ науки, що продовж до XVIIIст.
Термін «фінанси» (лат – платіж) викор з метою розкриття механізму мобілізації матер і фін ресурсів для потреб утримання монархів, держ структур та оборони країни. Для цього безконтрольно вводилися податки, різні збори і платежі. З розв торгівлі терм «фінанси» викор для познач платежів, які зд на користь держави. Безпосередньо в наук обіг термін фінанси ввів франц вчений і політик ЖАН БОДЕН у 1577р. у праці «6 книг про республіку». Для виділення сукуп ресурсів необх для задовол потреб держави у XVI – XVII ст. відб відокремл держ казни від казни сімей монархів, внаслідок чого виникли поняття «держ фінанси, держ бюджет, держ кредит». Платники податків почали офіц. визнавати право держави на оподаткування, замість надання платником певних сусп. Послуг.
У XVIII ст. з розвитком держ госп та демократ засад з*яв фін право. У 1784р Жан Неккер міністр фін Франції представив королю звіт про фін стан нації. Таким чином вперше було оприлюднено офіц. документ що містить дані за декілька років про доходи і видатки країни. Цей період характер виділ фін науки як сам ост галузі наук знань.
XX ст. характер розв капіталізму поглиб розуміння і трактування фінансів, розшир сфери фін відносин. Фінанси викор як вагомий чинник політ, соц-економ життя сусп.. З розв товар-грош відносин розшир і вдосконал ф-ції держави, відб глобалізаційні процеси об*єдн ек. Систем, створ потуж міждерж фін структур, змін місце фінансів у сфері економ відносин, їхня роль у вн житті країни та на світовому рівні.
Найвищ рівня розвитку досягли фінанси у 21ст. з посиленням глобалізаційних процесів фін відносини вийшли за межі окремих держав, стали домінуючими у світ економіці і політиці. Сьогодні фін наука є рушійною силою у розв фін відносин. З її допомогою моделюються фін стосунки нац. і між нар масштабу, прийм доленосні політ та економ рішення
2. Структура фінансової науки, її функції, предмет
Фінансова наука — система знань про фінансові явища і процеси, з виявленими достовірними передумовами виникнення, механізмами та принципами функціонування, доказовими, обґрунтованими положеннями та висновками про їх вплив на людину, господарство, суспільство, цивілізацію, оцінкою здобутків, вигод, втрат. У сусп.-істор реаліях вона постає у 3 виявах: 1. Як певна сукуп знань, відомостей, інформ про фінанси. 2. Діял пов*яз з продукуванням знань про фінанси. (суб*єкти, цілі, функції, засоби, методи, форми, об*єкти) 3. Сукуп колективів, інститутів,установ і підрозділів, які забезпеч зд фін наук діял.
До структури фін науки віднос історико-теоретичні науки: історія фінансів та теорія фінансів. Науки управлінського циклу: управління фінансами та фінансовий менеджмент. Прикладні науки: бюжетна с-ма, податкова с-ма, казначейська с-ма, фінанси підприємств, місцеві фінанси, фінансовий контроль тощо.
Сусп. Признач та роль фін науки у сусп. Найб повно розкрив через ф-ції: загальнонаукові (гносеологічна (пізнавальна), ф-ція соціальної пам*яті, інтерпретаційна, прогностична, статистична, нормативна, комунікативна, прикладна, аксіологічна (ціннісна), креативна, ідеологічна, виховна) та конкретно наукові (фінансово-орієнтуюча, інструментальна, критично-експертна).
Предмет фінансової науки становить сукупність фінансових відносин, що виникають на різних етапах розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту, різних рівнях економічної системи, між різними суб'єктами відносин та економічною основою яких є рух вартості у її грошовій формі.
3. Історичний характер фінансів, їх генезис
Генезис – час, період з моменту зародження і подальшого процесу розвитку, що привів до того стану, прояву на даний час. Фінанси – економічна категорія, наука, навч дисципліна. З розвитком тов.-грош відносин і посиленням ролі держави застос все більш досконалі форми, фінансів, що дають змогу забезп учасників розподільчого процесу достатнім обсягом фін ресурсів. Фінанси є історичною категорією, зміст якої суттєво змінилося зі зміною загальних умов сусп. ладу. Виникн фінансів зумовлене існуванням держави, тов.-грош відносин. Зародкові форми фінансів виникли у період розпаду первісного ладу у вигляді натуральних податків, зборів, повинностей на користь князя, імператора чи короля. Пізніше податки почали сплачувати в грошовому вираженні. Розв сусп. відносин сприяв появі таких категорій понять як держ бюджет, позабюдж фонди, держ кредит. Діял суб*єктів господарювання сприяла фін ринків, міжнар фінансів. В окремих країнах розвиток фін має свої особливості залежно від економ політики, ролі та ф-цій держави, пропорцій розподілу ВВП, економ та соц. стану, націонал особливостей тощо.
Генезис категорії фінансів зумовили такі фактори:
- Сусп. розподіл праці й створ і розв різних соц.-економ формацій
- Розвиток грош госп, чітке формування та викор основн ф-цій грошей
- Виникн самост незалежн суб*єктів госп діяльності, які зд підприємницьку діял і створ для в-ва необх грошові фонди
- Розвиток тов.-грош відносин, зумовлених зростанням в-ва, збільшенням ВВП та НД.
- Виникн за зміцнення держави, яке забезп с-му законодавчих та правових норм
- Формування загальнодержавного фонду грошових коштів – бюджету.
4. Історичні та економічні передумови виникнення фінансів
Сутність фінансів, закономірності їх розвитку, сфера товарно-грошових відносин, яку вони охоплюють, та роль в процесі сусп. відтворення визначаються економічним устроєм суспільства, природою та функціями держави.
Фінанси є історично сформованою, складною та багатогранною економічною категорією. Початкове застосув термін «фінанси» отримав в Італії у 18 ст. Цим словом позначали платежі та внески, які зд на користь держави.. Безпосередньо в наук обіг термін фінанси ввів франц вчений і політик ЖАН БОДЕН у 1577р. у праці «6 книг про республіку».
Фінанси – це економічна категорія, що має вартісний характер і пов*язана з тов-грош відносинами. Тому однією з осн причин виникн фінансів вважають саме тов в-во. Тов в-во передбачає наявн ринку, обмін товарів шляхом куп-продажу із застос грошей. Фінанси забезпеч формування грошових доходів та нагромаджень, розподіл та викор їх на потреби в-ва, потреби працівників, на загальнодерж потреби. Процес розширеного відтворення представлений сукупністю циклів, що безперервно повтор і склад з 4 послідовних стадій: в-ва, розподілу, обміну та споживання.
Другою умовою, що визнач об*єктивну необх фінансів, є дія закону вартості. Продукт – товар може бути обміняний на інший лише за умови рівновеликих витрат сусп. необх праці та їх в-во, тобто за умов їх однакової вартості.
Умовою, що визначає об*єктивну необх фінансів, є принцип розподілу згідно витраченої праці або принцип матеріальної зацікавленості.
Четверта передумова, що визначає необх фінансів, це наявність держави. З цього погляду визначають 2 осн етапи розвитку фінансів.
1 етап характер нерозвиненою формою фін відносин. В цей час держ доходи форм за рахунок податків у натуральній формі та трудових повинностей. На більш пізній стадії цей етап визнач відторгненням монархів від держ казни (бюджету). Саме у цей період закладалася структура та законодавче підґрунтя видаткової частини бюджету. Так були сформовані чотири напрями видатків бюджету: на військові потреби, управління, економіку й соц. потреби.
2 етап характер формуванням різноманітних фін систем, високим ступенем впливу фінансів на економіку, великим розмаїттям фін відносин. Податки стають важливим фін методом мобілізації ресурсів в держ та місц бюджети, а також найважливішим засобом перерозподілу НД.
Формування та становлення практичної фінансової діял відб одночасно їз становленням її теоретичних аспектів.
5. Еволюція фінансів
Розглядаючи генезис фінансів, виділяють основні етапи їх розвитку, тобто їх еволюцію.
1 етап - нерозвинена форма; вона характер невиробничим характером фінансів, основна частина грош коштів витрачалася на військові цілі та майже не впливала на економіку. В умовах панування натурального господарства грші не виконували всіх ф-цій. Відповідно і фінанси, як с-ми грошових відносин, не мали загального характеру. Осн джерелами доходів держав були контрибуції, військова здобич, натуральні податки й особисті повинності.
Після другого великого сусп. розподілу праці (на етапі розпаду цього сусп-ва) виникають тов.-грош відносини.
Особливістю 2 етапу еволюції фінансів була вузька сфера застосув тов.-грош відносин, адже фін с-ма складалася з однієї ланки – бюджетної – і кількість фін відносин обмежувалася.
З розподілом праці й виникненням товарного обміну з*яв майнова нерівність. Була потрібна сила, здатна захистити власність, припинити відкриту ворожнечу між класами. Нею стала держава. З виникненням держави у сусп-ві з*являється об*активна потреба у формуванні с-ми перерозподільчих відносин, котра з розвитком тов.-грош відносин набуває грошової, а потім фінансової форми.
Оскільки 3 етап формувався їз розвитком державності й подальшим розвитком тов.-грош відносин – виникла потреба у нових загальнодержавних фондах грошових коштів.
Для 20 ст характерні розвиток продуктивних сил, створ монополістичних об*єднань, розширення ф-цій капіталістичних держав. Держава не тільки забезп обороноздатність країни, охорону приватної власності на засоби в-ва, свободу підприємництва та порядок, але й бере участь у процесі в-ва, розподілу та викор сусп. продукту.
Після 2 світової війни значний розвиток одержали місцеві фінанси державних підприємств.
На сьогодні повсюди фінанси перебувають на 4 етапі. Це зумовлено розширенням структури фін с-ми, високим ступенем їх вливу на економіку, різноманітністю фін відносин.
6. Сутність фінансів, їх характерні особливості та роль.
Фінанси – сукупність економ відносин, пов*яз з обміном, розподілом і перерозподілом у грош формі вартості ВВП, а в певних умовах і НД з метою форм фін ресурсів та створ фондів грош коштів суб*єктів госп та держави.
Фінанси це історична категорія, так як є продуктом еволюції сусп. відносин. Фінанси є об*єктивно існуючою категорією, оскільки впливає на в-во, розподіл, обмін і споживання. Фінанси є грошовою категорією – матеріальною основою фінансів є гроші. Фінанси є розподільчою категорією – прояв через розподільчу ф-цію фінансів. Фінанси беруть участь у формуванні та викор фондів грош коштів, а отже є і ресурсоутворюючою категорією.
Усі фін відносини є грошовими, але не всі грошові відносини є фінансовими. Об*єктами фін відносин є нац. багатство і ВВП. Суб*єктами фін відносин є юр та фіз. особи та держава.
Характерні ознаки фінансів:
- Обмінно розподільчий характер;-Рух вартості від одного суб*єкта до іншого; -Грошова форма відносин;-Форм доходів і зд
видатків; -Еквівалентний характер обміну та розподілу і нееквівалентний характер перерозподілу.
Роль фінансів:
- Забезп розподіл ВВП і фін потреби юр та фіз. осіб та держави;-Забезп кругообіг фін рес і тим самим безперервність відтвор в-ва;- Зд перерозподіл первинних і вторинних доходів між галузями, регіонами, соц. верствами насел, окрем юр та фіз. особами;-Вплив на інтереси суб*єктів розподільчих відносин, регул різні напрями соц.-економ розв-ку.;-Відіграють провідну роль у с-мі економ методів керування економікю країни;-Утв с-му фін показників які відіграють роль показників стану розв-ку економ та соц. сфер сусп.-ва.;-Забезп контроль між суб*єктами обмінно-розподільчих відносин.
7. Функції фінансів
Фінансам притаманні дві основні функції: розподільна і контрольна.
Розподільна функція є головною і виявляється в процесі розподілу валового внутрішнього продукту у вигляді утворення фондів грошових коштів та використання їх за цільовим призначенням.
Об'єкти розподілу за допомогою фінансів такі:
— валовий внутрішній продукт,
— національне багатство,
— зовнішні надходження у вигляді фінансової допомоги, зовнішніх державних позик, іноземних інвестицій, а також інших міждержавних трансфертів від зарубіжних країн, міжнародних фінансових інституцій та іноземних юридичних і фізичних осіб.
Суб'єктами розподілу є:
— держава;
— юридичні особи (суб'єкти господарювання різних форм власності, рівня підпорядкування та місця знаходження);
— домогосподарства та фізичні особи;
— міжнародні організації;
— інші держави.
Механізм реалізації розподільної функції фінансів включає декілька етапів: первинний розподіл, перерозподіл, вторинний розподіл.
Первинний розподіл — розподіл доданої вартості і формування первинних доходів суб'єктів, які беруть участь у створенні ВВП. Первинними доходами на цьому етапі є такі:
— у фізичних осіб — заробітна плата;
— у юридичних осіб — прибуток;
- У держави — прибуток державного сектору економіки, надходження від державних послуг, ресурсів, угідь, а також непрямі податки.
Перерозподіл полягає у створенні й використанні централізованих фондів. За рівнем централізації їх можна поділити на загальнодержавні (державний бюджет і державні цільові фонди), регіональні (місцеві бюджети), відомчі (фонди, створювані міністерствами і відомствами) та корпоративні (централізація частини доходів структурних підрозділів корпоративних об'єднань).
Вторинний розподіл передбачає використання загальнодержавних фондів на розвиток пріоритетних галузей економіки, соціально-культурні заходи, соціальний захист, оборону, управління тощо. Кінцевим результатом перерозподільного циклу є те, що одна частина перерозподілених грошових ресурсів через механізм бюджетного фінансування знову переходить у сферу матеріального виробництва, щоб почати новий цикл первинного розподілу з подальшим перерозподілом, а інша частина — у сферу споживання (освіта, наука, культура, охорона здоров'я, державне управління, оборона тощо).
Контрольна функція фінансів зумовлюється об'єктивно притаманною їм здатністю кількісно відображати рух фінансових ресурсів (який відбувається у фондовій та нефондовій формах) і забезпечувати контроль за дотриманням пропорцій у розподілі валового внутрішнього продукту, правильністю формування, розподілу та використання фінансових ресурсів держави і суб'єктів господарювання. Контрольна функція фінансів на практиці реалізується в діяльності осіб, які проводять фінансовий контроль. В Україні до органів, що здійснюють фінансовий контроль, належать: Міністерство фінансів, Державне казначейство, Державна контрольно-ревізійна служба, Державна податкова служба, Державний митний комітет, Пенсійний фонд, Фонди загальнодержавного обов'язкового соціального страхування, Рахункова палата Верховної Ради України та ін. Саме завдяки контрольній функції фінансів суспільство контролює повноту і своєчасність забезпечення фінансовими ресурсами різних суб'єктів фінансових відносин.
Деякі вчені стверджують, що фінансам притаманні й інші функції: регулююча, стимулююча, відтворювальна, стабілізаційна тощо. Проте без применшення значення таких підходів можна стверджувати, що фінанси відіграють важливу роль у процесі суспільного відтворення саме завдяки розподільній функції.
8. Фінансові категорії, їх зміст
Фін категорії – найб узагальнені і фундаментальні поняття, що відображають суттєві загальні властивості. Це окремі терміни, які є граничними за рівнем узагальненням і відображ об*активні, фундаментальні, абстрактні, найсуттєвіші поняття, фін теорії.
Витрати підприємства характер у грош, матер і нематер формах, вартісну оцінку госп діял, фін і соц. діял.
Доходи – загальна сума надходжень, отриманих від усіх видів діяльності в всіх формах.
Фінансові результати – це зіставлення регламентованих податковим законодавством валових доходів і валових витрат.
Фінансові ресурси п-ва – це сума коштів, спрямованих в основні та оборотні засоби п-ва.
Податки - фін відносини між державою і платниками податків з метою створ загальнодерж централізованого фонду грош коштів, необх для викон державою її функцій.
Бюджет – відносини, щодо формування на загальнодержавному і регіональному рівнях централізованих фондів, признач для реалізації ф-цій держави.
Функціонування сфери фінансів характер такими категоріями:
Держ доходи – сума коштів, що мобілізується державою на забезп своєї діяльності
Держ видатки – сума коштів, що витрач державою в процесі зд своєї діяльності
Держ кредит – сукупність відносин в яких держава виступає в ролі позичальника коштів, кредитора і гаранта.
9. Поняття фінансової системи. Характеристика сфер та ланок фінансових відносин
За організаційно-інституційною структурою фінансова система — сукупність фінансових органів та інституцій, які здійснюють управління грошовими потоками та фондами грошових коштів.
За внутрішньою будовою фінансова система — сукупність відокремлених, але взаємопов'язаних сфер та ланок фінансових відносин, які мають певні особливості в мобілізації та використанні фінансових ресурсів, а також відповідний апарат управління та нормативно-правове забезпечення.
За рівнями фінансової с-ми фінансова система поділ на міжнародні фінанси (світове господарство), держ фінанси (макроекономіка) фінанси суб*єктів господарювання (мікроекономіка), фінанси домогосподарств (субмікроекономіка) що разом становлять фінансовий ринок (забезепечуючу сферу).
Розрізняють національні фін с-ми, що відображу структуру фінансів окремих країн, та світові і регіональні фін с-ми країн світу чи окремого регіону.
Сферами фінансів є: фінанси суб*єктів господарювання, держ фінанси, міжнар фінанси, фінансовий ринок. Ланками державних фінансів є централізована ланка – бюджет держави, держ цільові фонди, держ кредит, та децентралізована ланка – фінанси підприємств держ сектора. Ланками міжар фінансів є міжнар розрахунки, фінанси міжнар організацій, міжнар фін інститути. Ланками фінансового ринку є кредитний, фондовий та валютний ринки. Самост ланками фін с-ми є фінанси домогосподарств і страхування.
Фінанси суб*єктів господарювання признач для забезп діял підприємств. Вони виступають базовою основою всієї фін с-ми, оскільки тут створ ВВП, який виступає об*єктом фін відносин.
Страхування відображу відносини з приводу формування і викор колективних страхових фондів. Тут зосередж діял страхових компаній. Фінанси домогосподарств – суку економ відносин з приводу форм руху і викор фондів грош коштів з метою забезп матер і соц. умов життя членів домогосподарства та їх відтворення.
Сфера держ фінансів характеризує фін діял держави. Держ фінанси відображ держ централізацію фін ресурсів та підприємницьку діял держ. Це основна сфера перерозподілу ВВП.
Міжнародні фінанси відображу рівень світ господарства і характер діял на цьому рівні як нац. суб*єктів господарювання так і держави.
Сфера фінансового ринку охоплює кругообіг фін ресурсів як специф товару. Кредитний ринок – с-ма економ взаємовідносин пов*яз з купівлею-продажем кредит ресурсів. Фондовий ринок – с-ма економ та правових відносин, пов*яз із випуском та обігом цінних паперів. Валютний ринок – с-ма економ та правових відносин між споживачами, продавцями валюти та державою з приводу куп-прод іноземних валют.
10. Організаційна структура фінансової системи.
Ефективне функціонування кожної із складових фінансової системи можливе за умов чіткого законодавчого урегулювання їхньої взаємодії. Разом з тим рух грошових коштів повинен бути скоординованим через управління фінансовими потоками, що забезпечується фінансовим апаратом.
Фінансовий апарат - це сукупність фінансових установ, на які покладено управління фінансовою системою держави.
Загальне керівництво фінансовою діяльністю в Україні, як і в будь-якій іншій державі, здійснюють органи державної влади і управління.
Організаційна структура фін с-ми – сукуп фін органів та інститутів, яка характер с-му управління фінансами. До організаційного складу фін с-ми України входять органи управління: Мін фінансів, держ податкова адмін., держ казначейство України, Рахункова палата ВРУ, Держ комісія з регулюв ринків фін послуг, держ комісія з цінних паперів та фондового ринку, Пенсійний фонд, фоди соц. страхування; фінансові інститути: НБУ, Банківські установи, страхові компанії, небанківські кредитні установи, біржі, фін посередники на ринку цінних паперів.
11. Сутність управління фінансовою системою.
Управління – сукупність засобів та методів цілеспрямованого впливу суб*єкта управління ан об*єкт для досягнення певного результату. Управління фінансами - складова управління економікою, його зд спец апарат з допомогою специ прийомів та методів. Об*єктами управління виступають фінансові відносини пов*яз з форм і викор грош коштів. Суб*єктами управління є держава (в особі законодавчих та виконавчих, фінансових органів), фін служби підприємств, організацій, установ.
Управлінська діял вкл. Такі функціональні елементи: планування, стратегічне управління, оперативне управління, конроль.
В ході планування кожен суб*єкт госп діял оцінює свій фін стан, виявляє резерви збільш фін ресурсів, напрями його ефективного використання.
Стратегічне управління - загальне управління фінансами, що розраховані на довгострокову перспективу і виріш глобальних завднь розв фін с-ми країни. (ВРУ, Президент України, КМУ)
Оперативне управління – комплекс заходів, що провод на основі оперативного аналізу конкретної фін ситуації. Мета оперативного управління – досягти максимального ефекту при мінімальних затратах шляхос своєчасної зміни фін відносин, маневр фін ресурсами. (Розрахункова палата, ДПАУ, Мін фінансів, Місцеві ради народних депутатів, Податкова міліція, держ казначейство, фін виконавчі органи на місцях, Держ комісія з регулюв ринків фін послуг, Держ комісія з цінних паперів та фондового ринку)
Контроль – пронизує всі стадії управлінської діял і в той час має велике самост значення. У процесі конролю зіставляють факт результати із запланованими, зіставляють резерви.(держ контрольно ревізійна служба)
12. Функції законодавчих і виконавчих органів державної влади в управлінні фінансовими потоками.
ВРУ: -ухвалює закони з фін питань; - затвердж Держ Бюджет України та вносить зміни до нього, зд контроль за його виконанням, приймає рішення щодо звіту про його виконання; - визнач засади вн і зовн політики; - зд контроль за викор позик, одержаних Україною;
Постійно діючим органом контролю, який утвор ВРУ, підпорядков і підзвітна їй є Рахункова палата.
Президент України: - створює в межах коштів, передбачених у Держ бюджеті України для зд своїх повноважень консультаційні, дорадчі та ін. органи та служби; - підписує закони, прийняті ВРУ; - має право вето щодо ухвал ВРУ законів із поверненням їх на повторний розгляд ВРУ.
КабМін України: -забезп проведення фін, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці і зайнятості насел, соц.. захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, еколог бепеки; - організовує розблення проекту закону про Держ, забезп його виконання, затвердженого ВРУ Держ бюджету України, надає ВРУ звіт про його виконання.
МінФін – центральний орган викон влади, діял якого спрямов та координується КабМіном. Осн завдання: - забезп реалізації єдиної бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері держ вн контролю та зд конролю за її проведенням Держ податковою адміністрацією, Держмитслужбою, Держ казначейством; - забезп концентрації фін ресурсів на пріоритетних напрямах соц. –економ розвитку; - зд заходів з підвищ ефект управл держ фінансами; - підготовка проекту осн напрямків бюджет політики на наступн бюдж період; - розроблення в установленому порядку проекту проекту Закону про Держ бюджет на відповідний рік, прогнозних показників зведеного бюджету України; - удосконалення методів фінансового і бюджетного планування; - зд держ регулювання бухгалтерського обліку та фін звітності.
13. Міністерство фінансів України, його основні функції і завдання
МінФін – центральний орган викон влади, діял якого спрямов та координується КабМіном. Осн завдання: - забезп реалізації єдиної бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері держ вн контролю та зд конролю за її проведенням Держ податковою адміністрацією, Держмитслужбою, Держ казначейством; - забезп концентрації фін ресурсів на пріоритетних напрямах соц. –економ розвитку; - зд заходів з підвищ ефект управл держ фінансами; - підготовка проекту осн напрямків бюджет політики на наступн бюдж період; - розроблення в установленому порядку проекту проекту Закону про Держ бюджет на відповідний рік, прогнозних показників зведеного бюджету України; - удосконалення методів фінансового і бюджетного планування; - зд держ регулювання бухгалтерського обліку та фін звітності
Для забезп ефект управл коштами Держ бюджету України згідно з указом президента від 27квітня 1995р у структурі МінФіна створено Держ казначействоУкраїни. Його осн завдання: - організація виконання Держ бюджету України і зд контролю цим; -управл наявними коштами Держ бюджету України, в т.ч. в іноземній валюті, коштами держ позабюдж фондів і позабюдж коштами установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів Держ бюджету України; - фінансування видатків Держ бюджету України; - Ведення обліку касового виконання Держ бюджету України, склад звітності про стан його виконання; -зд управл держ вн та зовн боргом відповідно до чинного законодавства.
14. Правові засади організації фінансових відносин
Фін-правові норми - загальнообов*язкові приписи компетентних органів держ влади та місц само вряд з приводу мобілізації, розподілу і викор коштів централізованих фондів, що виражені у категоричній формі і забезпечені силою держ примусу через прийняття законів. Фін правовідносини – врегульовані фін-правовими нормами сусп. відносини, учасники яких виступають як носії юр прав та обов*яків у сфері мобілізації, розподілу та витрачання централізованих і децентралізованих фондів та коштів. Фін –правові норми визначають права та обов*язки учасників фін відносин, регулюють відносини тільки в галузі фінансів, вони мають державновладний імперативний характер.
Змістом усіх фін-правових норм є діял держави з регулювання фін відносин. Фінансове право - публічна галузь права яка містить суку юр норм, що регул сусп. відносин, які виникають у процесі створення, розподілу й використання фондів коштів (фін ресурсів) держави та органів місцевого самоврядування необх для реалізації їх завдань та ф-цій. До джерел фін права належ: Конституція, загальні та спеціальні закони, постанови ВРУ, укази Президента України, постанови та декрети КМУ, відомчі НПА, накази міністра фінансів, розпорядження держ казначейства, між нар правові акти, звичаї та стандарти, що ратифіковані парламентом та входять до нац. законодавства.
Об*єктом фін правовідносин є фонди коштів, які форм, розподіляються та використовуються внаслідок реалізації суб*єктивних прав та юр обов*язків учасників фін відносин. Суб*єктами фін правовідносин є юр та фіз. особи, які можуть бути носіями суб*єктивних юр прав та обов*язків.
15. Конституція України як джерело фінансового права
У с-мі джерел фін права найвищу юр силу має Конституція України, що містить норми прямої дії. Роль К. визнач тим, що у ній містяться конституційно-правові норми, які є основоположними для усіх інших джерел фін права і які юр оформляють важливі фін інститути. В ній містяться принципи фін діял держави, загальногалузеві принципи фін права, а також ключові принципи бюджетного права, податкового права та ін..
Конституційні норми закріплюють правові основи фін діял держави та органів місц самовряд; визнач осн права та обов*язки держ органів; закріплюють принцип законності. Усі норми К. є основою інших норм, що склад с-му права. К. є базою поточного фін законодавства, яке розвиває конституційні приписи.
Конституційні норми як джерела фін права поділяють умовно на 2 групи: норми прямої дії та ін. конституційні норми.
К. регулює повноваження ВРУ у сфері фін діял; регул повноваження органів держ влади та місц само вряд у сфері фін діял; визнач фін основу місцевого самоврядування та участь держави у його фін підтримці. Інші норми закріплюють найважливіші права людини і громадянина, гарантії їх реалізації та певним чином впливають на регулювання фін відносин.
16. Фінансова політика, її зміст. Фінансова політика в Україні на різних етапах державотворення
Фінансова політика – сукуп фінансових (розподільчих та перерозподільчих) заходів, які зд держава через фінансову с-му. Залежно від рівня економ с-ми виділ: -фін політику держави; - фін політику суб*єктів господарювання; - фін політику між нар організацій та фін інституцій.
Фін політику можна розглядати як цілеспрямовану діял держави та ін. суб*єктів господарювання у сфері формування, розподілу і викор фін ресурсів для досягнення поставленої мети. Проведення фін політики держави забез КМУ.
Головна мета фін політики держави – підвищення рівня сусп. добробуту шляхом оптимального розподілу ВВП між галузями нац. економіки, соц. групами населення та окремими територіями. Завданнями є забезп реалізації тої чи іншої держ програми відповідними фін ресурсами.
Фін стратегія - осн напрями використання фінансів на тривалу перспективу. Фін тактика спрямована на вирішення завдань окремого етапу розвитку країни і полягає в зміні форм організації фін відносин.
Осн складовими фін політики є бюджетна, податкова, грош-кредитна, митна, боргова, інвестиційна політика, та політика у галузі страхування, соц. сфері, сфері фін ринку та ін..
В умовах переходу до соціальної ринкової економіки різко зростає значення фінансів і кредиту. Також виступила проблема структурної перебудови господарського комплексу, підвищенням ефективності його функціонування [14].
Ефективність соціально-економічних перетворень у перехідний період можна оцінювати за результатами виконання двох найважливіших планів - державного бюджету і кредитного плану Національного банку України, від стану їх виконання значно залежить успіх переходу до ринку і розвиток економіки.
У формуванні і становленні фінансової політики в Україні можна виділити три етапи [18].
Перший - 24 серпня 1991 р. - 16 листопада 1992 р., тобто від проголошення політичної незалежності і до здобуття незалежності української економіки від російського рубля. Як відомо, рубль продовжував обслуговувати наш безготівковий обіг, доки не було введено купоно-карбованець (до 16 листопада 1992 р.).
Другий період - з листопада 1992 р. по вересень 1992 р. Це період пошуків державою "власного обличчя" у фінансовій політиці.
Третій період триває з жовтня 1993 р. Це етап реальних кроків у фінансовій політиці, які характеризуються певними позитивними зрушеннями у фінансово-грошовій сфері, погашенням гіперінфляції. Його можна трактувати як переддень економічних реформ в Україні, беручи до уваги і грошову реформу 1996 р.
17. Економічна сутність фінансових ресурсів, джерела їх утворення та напрями використання
Матеріальним носієм фін відносин виступають фін ресурси. Фін відносини виникають у процесі формування, розподілу та використання його фін ресурсів,які є сукупністю власних та зовн грошових надходжень підприємства і призначені для оплати його зобов*язань, зд поточних видатків.
Фін ресурси потенційно формуються на стадії в-ва, коли створ нова вартість. Реальне формування фін ресурсів почин на стадіях розподілу та обміну. До критеріїв, яким має відповідати поняття фін ресурсів відносять: джерела створ фін ресурсів, форми, в яких зд рух фін ресурсів та цільове призначення фін ресурсів.
Фін ресурси за джерелами формування розділяють на вн (власні) та зовн (запозичені та залучені). У складі вн джерел осн місце належить виручці, амортизаційним відрахуванням. До складу залучених віднос грошові кошти, отримані від додаткової емісії цінних паперів, фін допомога, бюджетні асигнування. До запозичених відносять позички банків, кошти від випуску облігацій, бюджетні позички.
Фін ресурси підприємств спрямовуються на: фіна нсування затрат, на в-во та реаліз продукції, робіт та послуг, реальні та фін інвестиції, утворення грош фондів спеціального призначення; платежі до бюджету; виплату позичок; благодійні цілі. За напрямами використання фін рес поділ на: - витрати на економ розвиток п-ва; - на соц.-культ заходи; -на розвиток науки; -надання благодійної допомоги; - витрати на обслуговування залучених фін ресурсів; - ін. витрати.
18. Поняття фінансового механізму, його структура. Фінансові методи та важелі у структурі фінансового механізму
Фін політика впливає на фін с-му через фінансовий механізм – сукупність конкретних форм і методів забезпечення розподільчих і перерозподільчих відносин, утворення доходів, фондів грошових коштів.
Структура фін механізму:
Фін методи: фін планування, оперативне управління, фін контроль, фін забезпечення, фін регулювання
Фін важелі, стимули, санкції: податки, обов*язкові платежі, норми амортизації, проценти і кредити, резерви, ліміти, нормативи, фін стимули та санкції.
Нормативно-правове забезпечення: конституція України, закони У., постанови ВРУ, декрети КМУ, укази П.У., постанови і розпорядження КМУ, НА міністерств і відомств, НА місцевих рад.
Фінансові методи. Фін планування – діял зі складання планів формування, розподілу і використання фін ресурсів на рівні суб*єктів господарювання та країни в цілому. Оперативне управління - діял, пов*язана з необх втручання в розподільчі процеси для ліквідації диспропорцій, подолання «вузьких місць», своєчасного перерозподілу коштів, забезп досягнення запланованих результатів. Фін контроль - контроль спрямований на перевірку правильності вартісного розподілу та перерозподілу ВВП і НД між відповідними фондами грошових коштів та їх викор відпов до цільового призначення. Фін забезпечення вкл.: - бюджетне фінансування – надання коштів з бюджету на безповоротних засадах; - к редитування – надання коштів на принципах поворотності, платності, строковості, забезпеченості, цільового використання; - самофінансування; - акціонерний капітал – форма колективного фін забезпечення шляхом випуску акцій; - оренда (лізинг) – передавання майна в користування за певну плату і на певний строк; - і нвестування – процес вкладення грошей з розрахунком на збільшення вартості того, в що було вкладено.
Фін важелі – конкретні форми здійснення розподілу і перерозподілу ВВП. Резерви – тимчасово вилучені з обігу фін ресурси, які мобілізуються в спец фондах для їх викор в майб при настанні непередбачених обставин. Ліміти – певні обмеження на витрати в інтересах держави, підприємства а бо громадянина. Нормативи – характеризують певний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фін ресурсів.
