Характеристика основних показників фінансового стану підприємства

Фінансовий стан є комплексним поняттям і храктеризується системою показників, які відображають наявність коштів і потенційні фінансові можливості підприємства.

Його визначають на конкретну дату.

Фінансове становище може бути:

1. Гарне – це стабільна платіжна здатність, достатня забезпеченість власними оборотними коштами (ВОК), ефективність їх використання, чітка організація розрахунків, наявність стійкої фінансової бази.

2. Погане – неефективне розміщення коштів, їх іммобілізація, прострочення заборгованості перед бюджетом, постачальником і банком.

3. Напружене – наряду з ознаками гарного стану є ознаки напруження.

34. Фактори, що впливають на фінансовий стан підприємства.

До основних факторів, що визначають фін стан відносять: 1) швидкість оборотності оборотних коштів; 2) виконання фінансового плану і поповнення по мірі винекнення потреби власного оборотного капіталу за рахунок прибутку. Сигнальним показником, в якому проявляється фін стан виступає платоспроможність п-ва. Платоспроможність визначається коефіцієнтами, що вимірюють співвідношення оборотних активів і окремих їх елементів із короткостроковою заборгованістю, тобто відображають в якій мірі активи п-ва здатні погасити свої борги. Основні цільові напрямки аналізу фін стану п-ва: 1) постійний моніторинг ефективності д-ті п-ва на основі фін звітності; 2) визначення платоспроможності п-ва та задовільної структури балансу з метою недопущення банкрутства господарюючого суб¢єкта; 3) оцінка п-ва з точки зору придбання акцій; 4) оцінка п-ва з точки зору його інвестиційної д-ті (тобто реальних інвестицій).

Аналіз активів підприємства.

В активі балансу, кошти по їх функціональній ролі згруповані в трьох підрозділах:

Необоротні активи.

Оборотні активи.

Витрати майбутніх періодів.

Активи — це економічні ресурси підприємства у формі сукуп­них майнових цінностей, які використовуються в господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Активи — це ресурси, контрольовані підприємством у ре­зультаті минулих подій, використання яких, як очікується, при­веде до збільшення економічних вигод у майбутньому.

Активи підприємства розподіляються за різними класифіка­ційними ознаками.

Зауважимо, що активи мають визнаватись і відображатись у балансі в грошовому виразі з використанням певної бази оцінки. Основою оцінки є історична собівартість. Вона, як правило, ком­бінується з іншими оцінками.

Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від доцільності та правильності вкладення фінансових ресурсів в ак­тиви. У процесі функціонування підприємства величина активів та їх структура постійно змінюються. Характеристику про якісні зміни в структурі майна та його джерел можна отримати за допо­могою вертикального та горизонтального аналізу звітності.

Вертикальний аналіз показує структуру майна підприємства та його джерел. Як правило, показники структури розраховуються у відсотках до валюти балансу. Відносні показники певною мірою згладжують негативний вплив інфляційних процесів, які істотно утруднюють зіставлення абсолютних показників у динаміці.

Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудові однієї чи кількох аналітичних таблиць, в яких абсолютні показники допов­нюється відносними темпами зростання (зниження).

Слід зауважити, що в умовах інфляції цінність результатів го­ризонтального аналізу знижується.

На практиці нерідко об'єднують горизонтальний і вертикаль­ний аналізи, тобто будують аналітичні таблиці, котрі характери­зують як структуру майна підприємства та їхніх джерел, так і ди­наміку окремих його показників.