СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 6 страница

аплікація, ст. апплЪковати «прикла­дати, стосувати» (XVIII ст.); — р. ап­пликация, бр. апликацыя, п. aplikacja, ч. aplikace, слц. aplikâcia, болг. аплика­цыя, схв. апликщща, слн. aplikâcija; — через польське посередництво запози­чено з латинської мови; лат. applicatili «приєднання» пов'язане з дієсловом app­lico «прикладаю, приєдную», утвореним з префікса ad- (>ap-) «при-, до-» і діє­слова plico «складаю», пов'язаного з plecto «сплітаю», спорідненим з псл. pietę, укр. плету. — СІС 61; Шанский ЭСРЯ І 1, 131; Kopaliński 73; Walde— Hofm. II 321, 323.— Див. ще авантюра, плести.

аплодувати, заст. аплявдовати; — р. аплодировать, бр. апладзїраваць, п. ст. aplaudować, ч. aplaudovati, слц. aplau-dovat', болг. аплодйрам, м. аплаудйра, схв. аплаудйрати, слн. aplavdirati; — першоджерелом обох українських форм є лат. applaudere «плескати руками», утворене з префікса ad- (>ap-) «до-, при-»і дієслова plaudere «бити, плеска­ти руками», спорідненого з дісл. flatr, двн. fiaz «рівний, плоский»; форма ап­лодувати пройшла через посередництво французької мови (фр. applaudir), апляв­довати зумовлена польським посередни­цтвом.— Шанский ЭСРЯ І 1, 125; БЕР І 13; Dauzat 42; Walde—Hofm. II 319.— Див. ще авантюра.

Апломб

Апробувати

 

апломб; — р. бр. болг. апломб, п. ч. слц. aplomb, слн. aplomb; — запози­чення з французької мови; фр. aplomb «самовпевненість; рівновага; вертикаль­не положення» утворене на основі при­йменника à «до, при, під», що похо­дить від лат. ad «тс», та іменника plomb «свинець, висок (прилад для визначення вертикальної лінії)».— СІС 62; Шанский ЭСРЯ І 1, 126; Kopal iński^ 73; Dauzat 40.— Див. ще авантюра, пломба.

апогей; — р. болг. апогей, бр. апа-гєй, п. ч. слц. вл. apogeum, схв. апогЩ, anoaéja, слн. apogéj; — запозичення з новолатинської мови; нлат. apogaeum походить від гр. άπόγαιον «віддаль від Землі», утвореного з префікса απο-«від», спорідненого з лат. ab «тс», і ети­мологічно неясного іменника γαία (γή) «земля».— Шанский ЭСРЯ I 1, 126; Kopaliński 74; БЕР І 13; Frisk I 282, 303.— Див. ще абажур. — Пор. reo-.

апоплексія, апоплексичний, апоплек­тичний, ст. апоплектика «апоплексія» (XVIII ст.); — р. болг. апоплексия, бр. апаплексія, п. apopleksja, ч. apoplexie, слц. ароріехіа, схв. апоплексща, слн. apopleksija; — через латинську мову (лат. ароріехіа) або безпосередньо запо­зичено з грецької; гр. αποπληξία утворе­но від дієслова άποπλήσσω «вражаю ударом», що складається з префікса άπο- «від-», спорідненого з лат. ab-«тс», і дієслова πλήσσω «б'ю, вражаю», спорідненого з лат. piango «б'ю з тріс­ком», укр. плакати. — СІС 62; Шанский ЭСРЯ І 1, 128; Boisacq 795—796; Waldo—Hofm. I 315.— Див. ще абажур, плакати.

апорт (сорт яблук), Хапорта Мак, гопорт Мак, гопурти Мак, опорти Мак, опортні яблука, ямпорти Мак, япорти Мак] «тс»; — р. апорт, lónopm, опорот], бр. болг. апорт, п. [aporty] «апорт, сорт яблук; сорт груші Pirus austera», [daporty, deporty, dziepurty, japort, japurt, pporty, purt], ч. слц. aport «апорт»; — не зовсім ясне; можли­во, через польське посередництво запози­чено з середньоверхньонімецької; свн. apfal ter «яблуня» походить від ар fal (нвн. Äpfel) «яблуко», спорідненого з псл.

(j)abHko, укр. яблуко; менш перекон­лива думка, що джерелом слова є порт. Oporto — назва міста в Португалії (Фасмер І 81; Преобр. І 7) або назва річки в Чернігівській області Опороть (Соболевский Лингв, и арх. зам. 2—3), а також припущення про зв'язок з рос. [порить, пореть] «товстіти, жиріти» (Меркулова ЭИРЯ И 78—80), до чого можна додати ще укр. спорий «великий, чималий».— Шанский ЭСРЯ І 1, 128— 129; Фасмер—Трубачев І 81. -

апостол, апостольство; — р. болг. апостол, бр. апостал, др. апостолъ, п. apostoł, ч. слц. нл. apostoł, вл. japostol, м. апостол, схв. апостол, апостол, слн. apostoł, стел, лпостолъ; — через старо­слов'янську мову запозичено з грецької; гр. απόστολος «посланець» пов'язане з дієсловом άποστέλλο «посилаю», яке складається з префікса άπο- «геть», спорідненого з лат. ab- «від-», і дієслова στέλλω «посилаю», спорідненого з укр. стелю. — Тимч. 27; Шанский ЭСРЯ І 1, 129; Фасмер І 81. — Див. ще абажур, стелити.

апостроф «знак '»;— р. болг. апост­роф, бр. апостроф, п. ч. слц. вл. apo­strof, м. апостроф, схв. апостроф, апо­строф, слн. apostrof; — очевидно, че­рез посередництво французької мови (фр. apostrophe) запозичено з грецької; гр. απόστροφος «апостроф», букв, «по­вернутий убік» пов'язане з дієсловом αποστρέφω «повертаю», що складається з префікса άπο- «від-», спорідненого з лат. ab- «тс», і дієслова στρέφω «вер­ну, повертаю», пов'язаного з прикмет­ником στρεβλός «кривий, зігнутий».— СІС 63; Шанский ЭСРЯ І 1, 130.— Див. ще абажур.

апробувати, апробатор, апробація, ст. аппробовати «схвалити» (XVII ст.), аппробація «схвалення» (XVIII ст.); — р. апробировать, бр. апрабаваць, п. вл. aprobować, ч. aprobovati, слц. aprobo-vat', болг. апробйрам, схв. апробирати, слн. aprobirati; — через польське по­середництво запозичено з латинської мови; лат. approbo «схвалюю», approba­te «схвалення» утворено з префікса ad-(>ар-) «при-, до-» і дієслова probo «про­бую, схвалюю».—СІС 63—64; Тимч. 28;

SO

Апсйк

Арахіс

 

Шанский ЭСРЯ I 1, 132—133; SI. wyr. obcych 44. — Див. ще авантюра, проба.

[апсик] (вигук, яким відганяють ко­та) ВеЛ; — бр. апсік «тс»; — складне утворення з підсилювальної частки а¹ і вигуку псик (див.).

аптека, аптекар, {аптйка Шейк, об-текаПі, обтекар Пі, оптєка, оптекар], ст. аптыка (1596), аптека, апатЪка, аптйка (XVI ст.), абтека «аптека; лі­ки» (XVII ст.); — р. болг. аптека, бр. аптека, п. apteka, îaptyka], ст. apoteka, ч. apatyka, слц. apatéka, apatieka, вл. apoteka, aptyka, нл. (h)apte(j)ka, м. аптека, схв. апотёка, слн. apoteka; — через західнослов'янське і, можливо, німецьке посередництво запозичено з ла­тинської мови; лат. ароШЄса походить від гр. αποθήκη «склад», пов'язаного з дієсловом άποτίθημί «відкладаю, хо­ваю, зберігаю», утвореним з префікса άπο- «від-», спорідненого з лат. ab-«тс», і дієслова τίθημι «кладу», спорід­неного з псл. dëti, укр. дівати. — Аку-ленко 134; Шанский ЭСРЯ І 1, 133; Фасмер І 82; Hüttl-Worth 15; Sł. wyr. obcych 44; Machek ESJC 37; Sadn.— Aitz. VWb. I 22—23; Frisk I 670; Boi-sacq 969. — Див. ще абажур, діти², тека,

[а-пуль] (вигук, яким відганяють ін­диків) Mo; — складне утворення з під­силювальної частки а і вигуку пуль, вживаного для підкликання індиків.— Див. ще а¹, пуля.

ар;— р. бр. болг. м. ар, п. ч. вл. аг, слц. слн. аг, схв. ар; — запозичення з французької мови; фр. are «сто квадрат­них метрів» (міра землі, введена декретом республіки в 1795 р.) походить з лат. area «вільне місце, двір», утвореного від дієслова ärere «висушувати», спорідне­ного з дінд. äsah «попіл, пил», вірм. aza-zem «висушую», гот. azgo «попіл» і, можливо, укр. ознйця «отвір для диму в даху».— СІС 64; Шанский ЭСРЯ І 1, 134; Hołub — Кор. 61; БЕР І 13; Dauzat 46; Walde—Hofm. І 65.—Пор. ознйця.

араб, [арабець, арабйн Г, Ж1, ара­бізм, арабіст, арабістика, Аравія, [Αρά-бія, арабщина]; — р. бр. араб, а. ч.

б 8-559

слц. вл. Arab, болг. арабин, схв. Араб-ланин, слн. Arébec, стел. арлЕЛіамин-к араЕига; — запозичення з французької мови; фр. arabe походить від лат. arabus, що зводиться до ар. 'ârab «араб»; форму Аравія через старослов'янську мову за­позичено з грецької (гр. 'Αραβία).— Шанский ЭСРЯ І 1, 134; Фасмер І 82; Dauzat 44; Lokotsch 8—9.— Пор. арап. арабеска; — р. бр. болг. м. арабеска, п. arabesk, arabeska, ч. слц. вл. arabes­ka, схв. арабеска, арабеска, слн. ara­beska; — запозичення з французької мо­ви; фр. arabesque «арабеск, позиція у класичному балеті; арабески, орнамент в арабському стилі» походить від іт. arabesco «арабський, в арабському сти­лі», утвореного від етноніма arabo «араб».—СІС 64; Шанский ЭСРЯ І 1, 134; Kopaliński 77; Dauzat 44.—Див. ще араб.

арак «міцний алкогольний напій з рису або пальмового соку», [гарак] «ром»; — ρ. αράκ, п. ч. слц. вл. arak, схв. арак, слн. arak; — запозичення з за­хідноєвропейських мов; фр. arack, arak, нім. Àrrak походять від ар. 'araq «паль­мовий сік».— Фасмер І 82—83; RO 22/1, 133; Sadn.—Aitz. VWb. I 24; Dauzat 44.— Пор. ракія.

арап «негр», арапин, [εαράη, οράη, орапеня], ст. арапъ, арапинъ (XVII ст.); — р. бр. арап, болг. арап, арапин, м. арап, арапан, схв. Арап, Арапин «тс»; — запозичення з турець­кої мови; тур. Агар «араб; негр» похо­дить від ар. 'ârab «араб».— Баскаков Тюркизмы 265; Фасмер—Трубачев І 83;_ Sadn.— Aitz. VWb. I 24.— Див. ще араб.

араш'й, арапник — див. гарапник.

арахіс (бот.) «земляний горіх, Ага-chis hypogaea L.»; — р. болг. арахис, бр. арахіс, п. arachidy (мн.), ч. слн. ага-sid, слц. arachida,, схв. арашйд; — за­своєна книжним шляхом латинська но­менклатурна назва; лат. arachis «рід бобової рослини», arachidna «луго­вий горошок» походять від гр. αράχιδνα «різновид горошку, Lathyrus amphi-carpus», άραχος (<άρακος), зменш. άρακίς «Lathyrus annuus», етимологія

apâuii

аргумент

 

яких не встановлена.— СІС 64; Шан­ский ЭСРЯ І 1, 135; Dauzat 44; Frisk І 128, 129, 130.

[apäuii] «дишло гарби» Г, Ж, [ариш] «тс»; — болг. аръш «дишло»; — запо­зичення з турецької або кримсько-та­тарської мови; тур. [ап§] «дишло, го­лоблям, крим.-тат. кумик. тат. діал. узб. діал. арыш «тс.» мають відповідник у каз. арыс «тс.» і, можливо, є похідними від *аг(і)- «з'єднувати».— Болдырев Тюркизмы 48; Радлов І 1, 277; Севор-тян 189—191.

арбітр, арбітраж, ст. арбитеръ (XVII ст.); — р. арбитр, бр. арбітр, п. ч. слц. arbiter, вл. arbitraźa, болг. арбйтър, м. арбшпер, схв. арбитар, слн. arbiter; — запозичення з французь­кої мови; φρ. arbitre походить від лат. arbiter «свідок, посередник, мировий суддя», можливо, утвореного від етимо­логічно неясного ad-baetere (ad-bltere) «приходити».— СІС 64—65; Шанский ЭСРЯ І 1, 136; Walde—Hofm. I 62; Ernout—Meillet I 43.

аргамак «кінь арабської породи»;— р. бр. аргамак; — відоме лише східно­слов'янським мовам запозичення з тюркських мов; тат. чаг. аруамак «тс.» (більш поширений варіант у тюркських мовах — каз. туркм. алт. арґьшак, кирг. аргымак «тс») виводиться від тюрксь­кої основи αρΐα-ІарЇьі- «скакати»; зістав­ляється також з ар. rumak «поганий кінь; конюх», пор. ар. ramaha «скакати галопом» (Преобр. І 7—8); менш переконливе ви­ведення від тюрської основи аруа «сила, спритність» (Шанский ЭСРЯ І 1, 136).— Фасмер—Трубачев І 84; Одинцов 104; Аракин Тюркизмы 139; Сетаров Тюркиз­мы 233; Никольский ФЗ 1893/5—6, 37; Sadn.— Aitz. VWb. I 26; Севортян 171; Дмитриев 522.— Пор. румак.

[аргат] «найманий робітник; робітник на запорізьких риболовецьких промислах; бездомний бродяга», [аргат, apróm] «тс.» Ж, [аргатар] «роботодавець» Ж, арга-тувати] «батракувати» Ж, Пі;—болг. аргат, аргатин, м. аргат, аргатин, схв. аргатин; — запозичено з новогрецької мови, очевидно, через посередництво турецької чи румунської (тур. irgat,

рум. argât «тс»); нгр. αργάτης «робіт­ник, ремісник», εργάτης «робітник» є похідним від гр. εργάζομαι «працюю», έργον «праця», спорідненим з двн. were «праця», werah, нвн. Werk, ав. varszsm «тс»; припускається також (Crânjala 199—200) запозичення з турецької мови через грецьке посередництво.— Поно-марів Мовозн. 1973/5, 64; Bern. I 30; БЕР І 14; Младенов 8; Sadn.—Aitz. VWb. I 26; Miki. EW 4; Frisk I 548— 549.

аргон; — p. бр. болг. аргон, п. ч. вл. argon, слц. argon, ехв. аргон, слн. argon; — нове штучне утворення (лат. Argon) від гр. αργός «бездіяльний», що складається з частки ά- «не-» і основи іменника έργον «діяльність», запропоно­ване в 1894 р. з огляду на хімічну інерт­ність цього газу.— Волков 80; Фигу-ровский 53.— Див. ще а-, аргат.

аргонавт; — р. болг. аргонавт, бр. арганаут, п. argonauci, ч. argonauti, слц. argonaut, схв. аргонаут, слн. argo-nâvt; — запозичення з грецької мови; гр. αργοναύτης «учасник плавання на кораблі «Арго» за золотим руном» є складним утворенням з 'Αργώ «швидка» (назва корабля), пов'язаного з прикмет­ником αργός «швидкий, блискучий», спорідненим з лат. argentum «срібло», arguo «показую, виясняю», та ναύτης «моряк, плавець», похідного від ναύς «корабель», спорідненого з лат. nävis, дінд. naus, перс, näv, дірл. паш— СІС 65; Шанский ЭСРЯ І 1, 137; Sł. wyr. obcych 46; Frisk I 132—133, II 292—293.— Див. ще аргумент.

аргонія, аргонія, арґ'їнія, арґіня — див. георггнія.

аргумент, аргументація, аргументу­вати, ст. аръкгуменътъ (XVI ст.), арк-гументъ (1596), аргументація (XVII ст.), аркгументуетъ (XVI ст.), аргументую­чи (1596); — р. бр. болг. м. аргумент, п. ч. слц. вл. argument, схв. аргу-мен(а)т, слн. argument; — запозичення з латинської мови; лат. argumentum, argumentäre є похідними від дієслова arguere «показувати, виясняти, доводи­ти, стверджувати», спорідненого з гр. αργός «білий, блискучий», дінд. ärjunati

арена

арим'як

 

«білий», хет. harkis «білий, світлий», тох. A ärki, тох. Б arkwi «тс».— СІС 65; Walde —Hofm. I 67; Frisk I 132— 133.

арена; — р. болг. м. схв. арена, бр. арэна, п. вл. arena, ч. слц. слн. are­na; — пізнє запозичення з латинської мови, можливо, через польську чи росій­ську; лат. arèna (barena) «пісок, піщане місце», згодом «площа, посилана піском, місце бою» етимологічно не з'ясоване.— СІС 65; Шанский ЭСРЯ І 1, 138; Кора-liński 80; Walde—Hofm. I 634.

[ареті'й] «баран» Ж; —запозичення з румунської мови; рум. arête «баран» походить від лат. aries, arietis «тс», спорідненого з гр. Ιριφος «баранець», вірм. or-oj «вівця», можливо, також лит. jeras «ягня», лтс. jêrs «тс», ще менш імовірно — з стел. lapwNd «вов­на», укр. ярка «молода вівця».— Sche-ludko 125; Vrabie Romanoslavica 14, 128; Crânjala 199; DLRM 40; Puçcariu 10; Walde—Hofm. I 67.

арешт, арештант, арештувати, [рештант Ж, орешт, орештувати], ст. арештъ (XVII ст.), арестъ (XVIII ст.), арестую ' (XVI ст.), арештованье (XVII ст.), арештують (XVII ст.); — р. арест, бр. арышт, п. areszt, ч. вл. arest, [(h)arest], слц. ärest, [orest], болг. арест, apéemo, схв. арест, ариште, слн. arést; — запозичення з німецької мови; нім. Arrest походить від фр. ст. arrest, яке зводиться до слат. arrestum, пов'язаного з дієсловом arrestare «зу­пиняти, затримувати», утвореного з пре­фікса ad- «при-, до-» і дієслова restare «залишатися, чинити опір», яке в свою чергу складається з префікса re- (red-) і дієслова stare «стояти», спорідненого з псл. stati, укр. стати; характер наголо­су ставить" під сумнів припущення (Brückner 6; Richhardt 31; Шелудько 21; Фасмер І 85) про польське посеред­ництво; засвідчений у Франка варіант арешт пояснюється пізнішим польським впливом (пор. пізніше рос арест); по­хідне арештант, можливо, запозичено з французької мови; фр. ст. arrestant є переоформленням під впливом іменни­ків на -ant дієприкметника мин. часу arrestai «затриманий» (лат. arrestatus);

6*

Фасмер виводить цю форму з нім. Arres­tant (від лат. arrestans), первісно «той, хто затримує», з XVIII ст. «той, кого за­тримують»; у такому разі укр. ареш­тант не раніше, ніж з XVIII ст.— Аку-ленко 134; Шанский ЭСРЯ І 1, 139—140; Sł. wyr. obcych 46; Machek ESJĆ 38; Sadn.— Aitz. VWb. I 26; Kluge—Mitzka 31.— Див. ще авантюра, стати.

арештувати (заст.) «озброїти» Пі, арештований «озброєний, спорядже­ний»; — очевидно, результат контамі­нації слів арешт і риштувати «спо­ряджати» (див.).

ар'єргард; — р. арьергард, бр. ар'­єргард, п. ariergarda, arjergwardia, слц. ariergarda, болг. ариергард, схв. àpu-jepeäpda; — запозичення з французької мови; фр. arrière-garde «охорона тилу» складається з прислівника arrière «по­заду», що походить від нар.-лат. *ad-retrö «тс», утвореного з префікса ad-«до-, при-» і retro «назад», похідного від префікса ге-, та іменника garde «сторожа, охорона, загін», похідного від garder (<guarder) «охороняти».— СІС 66; Шанский ЭСРЯ І 1, 157; Фасмер І 92; Dauzat 49, 354; Bloch I 45, 327.— Див. ще авантюра, гвардія, реакція.

арик «зрошувальний канал»; — р. бр. αρώκ, η. ч. aryk; -— пізнє запозичен­ня з тюркських мов, очевидно, середньо­азіатських, через посередництво росій­ської; кирг. каз. тат. арык, тур. arik, ark, аз. арх етимологічно не з'ясовані, можливо, похідні від кореня *аг- «про­тікати, просякати».— Шанский ЭСРЯ І 1, 157;Севортян 188—189; Радлов І 267, 269; Дмитриев 523.—Пор. арх.

[арим'як] «кобеняк, довгий з відло­гами чоловічий одяг з овечого сукна» Л, [арм'як] «тс.» Л; — р. армяк, ст. ор-мяк (1582), армяк (XVI ст.), бр. армяк, п. слц. armiak, ч. armjak; — запозичене з тюркських мов, очевидно, через ро­сійську; тат. армак «одяг халатного крою з верблюжої шерсті», каз. ормок «тканина з верблюжої пряжі» походять від тюрк, кореня ар- «прясти, плести».— Шанский ЭСРЯ 1 1, 145; Козырев Тюр­кизмы 21; Фасмер I 88; Преобр. I 8; ЭСБМ I 149; Севортян 544—545; Радлов I 801; Ramstedt 300.—Пор. гармак.

Аристократ

Арій

 

аристократ, аристократизм, аристо­кратія, аристократичний, ст. аристо-крація (XVII ст.); — р. болг. м. аристо­крат, бр_ арыстакрат, п. arystokrata, ч. слц. вл. aristokrat, нл. aristokratija, схв. аристократа, аристократ, слн. aristokrat; — запозичене з німецької або французької мови через посередництво польської і, пізніше, російської мов; нім. Aristokrat, φρ. aristocrate походять від гр. αριστοκράτης, утвореного з основ прикметника άριστος «перший, кращий, знатний» (вищ. ступінь від етимологіч­но неясного άρε ίων «тс.») та іменника κράτος «сила, влада», очевидно, спорід­неного з дінд. kratu- «сила, розум, во­ля», ав. xratu- «розум, воля», гот. har-dus «твердий, жорстокий».— СІС 66; Richhardt 31; Шанский ЭСРЯ I 1, 141; Фасмер І 86; Kopal iński 86; Frisk Τ 136, 140, II 8—10.

арифметика, арифметичний, ст. арифмитикия (XV ст.), аритметика (XVI ст.), аривметика (1627), аритме-тичний (XVIII ст.); — p. арифметика, бр. арыфметыка, п. arytmetyka, ч. слц. вл. aritmetika, ч. ст. arismetika, ariz-metfka, болг. м. аритметика, схв. арит­метика, слн. aritmetika, стел. ари^Ми-тикии; — запозичено в східнослов'ян­ські мови з грецької; гр. αριθμητική «арифметика» є субстантивованою фор­мою жін. р. прикметника αριθμητικός «вправний у лічбі» (з виразу αριθμητική τέκνη «мистецтво лічби»), похідного від прикметника αριθμητός «числимий», ут­вореного від іменника αριθμός «кіль­кість, число» чи дієслова άριθμέω «лі­чу», спорідненого, можливо, з двн. rîrn «число, ряд», дірл. гїт «число», лат. гї-tus «вживання; звичай»; сучасна форма постала, очевидно, з старого варіанта арифмитикия (відомого вже з XVct.) під впливом п. arytmetyka і перейшла до ро­сійської мови, звідки в пізній період пов­торно з'явилася і в українській; форма аритметика (з лат. arithmëtica) при­йшла через польське посередництво.— СЇС66; Тимч. 31; Шанский ЭСРЯ І 1, 142; Фасмер І 86; Kopal iński 86; Frisk I 139.

[ариш] (вигук, яким відганяють овець), [гарш, герш] «тс.» Mo; — склад-

не утворення (в останніх двох варіантах фонетично видозмінене) з підсилюваль­ної частки а та вигуку риш, що є, оче­видно, видозміною вигуку рист. — Див. ще а¹, рист.

[арідник] (гуц.) «чорт; злий дух»; — очевидно, як і р. [аред] «тс; старий і злий чарівник; скупердяй; злий, жор­стокий дід», походить від Яред — імені біблійного чоловіка, що прожив нібито 962 роки; припущення про зв'язок з ім'ям Ірод (Janów Symb. Rozwadowski II 266) або з рум. arid «сухий; безплід­ний» (Scheludko 125) сумнівні.— Франко ЕЗб 10, 9; Фасмер І 85; Преобр. І 8.

арієць, арійський; — р. болг. арйец, бр. арыец, п. aryjczyk, ч. слц. ^rijec, вл. Arij, схв. Арщанац, Арщевац, слн. ârijec; — запозичення з німецької мо­ви; нім. Arier «арієць», arisch «арійсь­кий» походять від індоіранського агуа- (пор. дінд. ärya- «вільний, шанов­ний, величний; арієць», ав. аігуа- «арі­єць», згодом — назва індоєвропейського (індоіранського) населення Індії й Іра­ну на противагу «кольоровим» абориге­нам); дінд. ärya- пов'язане з агуа-«той, що неухильно прагне, відданий (тут релігії індоіранців, на противагу чужинцям)», похідним від дієслова аг-«приводити в рух; рухатися, іти, пряму­вати, досягати» (r-cchäti «досягає»), спо­рідненого з гр. έρ-χο-μαι(<*έρ-σκο-μαι) «приходжу»; зближення з гр. άριστος «найкращий» (Kluge—Mitzka ЗО) сум­нівне.— Grassmann 98—99, 105, ПО, 185; Bartholomae 183—184; Frisk I 572; Boisacq 287.

Арій, ст. Арий (1400); —~р. Арий, п. Ariusz, ч. Arius, болг. Ари, схв. Арще, стел, (іріш; —запозичення з грецької мови; гр. "Αρεως «Ареїв, присвячений Арееві (богові війни в.давніх греків)», звідки також «військовий, бойовий», походить від "Αρης «бог війни», спо­рідненого з гр. άρή «біда, нещастя, загибель», походження якого не з'ясо­вано; виводиться також (Петровский 56) від гебр. 'arie ('ari) «лев».— Илчев 52; Frisk I 136—137.

Арія

аркіш

 

арія, аріозо; — р. болг. ария, бр. арыя, п. aria, ч. arie, слц. aria, вл. arija, м. apuja, схв. âpuja, apuja, слн. ari­ja; — запозичення з італійської мови; іт. aria «пісня; мелодія» пов'язане з aria «повітря», яке походить від форми знах. в. одн. aera латинського âër «по­вітря; імла, туман», запозиченого з гре­цької мови (гр. άήρ), або від прикметни­ка жін. р. лат. âeria «повітряна», по­хідного від âë r «повітря»; менш перекон­ливе виведення (Hołub—Lyer 84) іт. ària від, лат. àrea «площа».— СІС 67; Шанский ЗОРЯ І 1, 143; Фасмер І 86; Маргарян ЭИРЯ VI 91; Kopaliński 82; Ernout—Meillet I 11; Kluge—Mitzka ЗО.— Див. ще аеростат.

[аріяка] (лайливе) «розбишака» Я, Ва; — очевидно, пов'язане з аріанин (*арій) «представник аріанства, релі­гійної течії, єретичної щодо правосла­в'я й католицтва, поширеної на Україні в^гХУ1—XVII ст.» (пор. стел. <іри<ши эринии «послідовники Арія», др. apua­ne (1073), укр. ст. аріанскьій, XVII ст.), звідки пізніше перен. «єретик (лайливе); розбишака»; назва секти, відомої з IV ст. н. е., походить від імені священика Арія, що в цей час жив у м. Александ-рії.— Див. ще Арій.

арка; — р. бр. болг. м. арка, п. (рідк.) ark, ст. arkus; — запозичено з італійської мови, очевидно, через росій­ську, де слово набуло закінчення -а (зам. -о) внаслідок акання; іт. arco «ду­га, вигин; лук; арка» походить від лат. arcus «тс», спорідненого з гот. arftazna (<*ar-hwa-zna) «стріла», дангл. earn «тс.».—СІС 67; Шанский ЭСРЯ І 1, 143; Bloch І 39; Walde—Hof m. І 64; Ernout—Meillet I 44.

Аркадій, ст. Аркаді(и) «довлеючі^и)» (1627); — р. Аркадий, бр. Аркадзь, Ар-кадзій, п. Arkadiusz, болг. Аркади(й), схв. Ârkâdije; — запозичення з грецької мови; гр. 'Αρκάς, 'Αρκάδος «житель Арка­ди» походить від топоніма '.Αρκαδία «Αρ-кадія», який пов'язується з άρκτος, άρκος «ведмідь, ведмедиця», згодом «північний» внаслідок перенесення значення від наз­ви північного сузір'я («Північна Вед­медиця»); споріднене з дінд. rksa-, ав.

arsa, вірм. аг], лат. ursus «тс»; Беринда (180) виводить ім'я Аркадій, очевидно, від гр. αρκέω «протистою, вистачаю».— Петровский 57; Суперанская 75; Илчев 53; Frisk I 141—142.

аркан¹ «товстий мотузок із зашмор­гом, яким ловлять коней», [оркан], ар­канити, ст. арканъ (XVIII ст.); — р. бр. болг. аркан, п. arkan; — запозичення з тюркських мов; крим.-тат. тат. каз. чаг. аркан «товстий мотузок, канат», тур. urgan «тс», балкар, arqän «аркан, ласо» походять від пратюркської діє­слівної основи arqi-.'arqa- (<*ar-) «ви­ти, плести»; посередництво російської мови при запозиченні в українську (Шанский ЭСРЯ І 1, 143) сумнівне.— Фасмер І 86; Sadn.— Aitz. VWb. I 27— 28; Севортян 175—176; Егоров 52.— Пор. оркан.

аркан² «гуцульський чоловічий та­нець», [гаркан] Ж, [арган] Vincenz; — ч. слц. arkân (з укр.); — семантика слова розвинулася в українській мові на грунті первісного значення «мотузок»; рум. areân (arcanâ) «народний танець» походить, очевидно, з української мо­ви.— Crânjala 200; DLRM 39.—Див. ще аркан¹.

аркебуз, аркебуза, гаркебуз, ст. гар­каву зъ (1564), аркабузь (1572); — р. ар­кебуз, ст. аркобуз, бр. схв. аркебуза, п. arkabuz, arkebuz, заст. arkiebuz, ar-kebuza, harkabuz, ч.arkebuza, arkabuza, слц. слн. arkebuza, болг. аркебуз; — запозичено з німецької мови, очевидно, через посередництво польської; нім. Ar­kebuse, як і фр. arquebuse, зводяться до іт. archibugio, archobugio, arcobugio «ар­кебуз», що виникло з свн. hâkenbiihse «тс», утвореного з іменників hâken «крюк, гак» і bühse «отвір; гармата з де­рева», яке походить від нар.-лат. buxis «виріб із самшитового дерева», пор. лат. buxus «самшит»; свн. hâkenbiihse було переоформлене в італійській мові під впливом іт. arco «дуга, лук».— СІС 67; Тимч. 32, 509; Шанский ЭСРЯ І 1, 143—144; Фасмер І 87; Brückner 6—7; Dauzat 49; Kluge--Mitzka 279.—Див. ще гак¹.— Пор. арка.

аркіш — див. оркіш.

аркуш

арнаутка

 

аркуш, арку шат, ст. аркушъ (1570);— р. [аркуш], бр. аркуш, ст. аркушъ (1557), ч. arch, ст. ark, слц. hàrok, схв. арак, арак; — запозичення з польської мови; п. arkusz «будь-яка розпростерта маса (бляхи, вати, паперу) певної міри» походить від лат. arcus «дуга; лук; ар­ка»; значення «одиниця виміру, папір» розвинулось через значення «зігнутий папір, сувій», можливо, від вигляду па­перу, що сушиться, або під впливом ні­мецької мови, в якій Bogen означає «лук» і «аркуш паперу» (Булаховський Нариси 128); похідне арку шат утворено на українському грунті.— Тимч. 32; Richhardt 31; Фасмер І 87; ЭСБМ І 148; S W І 58; Brückner^ 7; Sadn.— Aitz. VWb. І 28.— Див. ще арка.