СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 8 страница

«стою поруч, допомагаю», що складаєть­ся з префікса ad- (>as-) «до-, при-» і дієслова sisto, редуплікативної форми до sto «стою», спорідненого з псл. stoję, укр. стою. — СІС 71; Шанский ЭСРЯ І 1, 163; Walde—Hof m. II 548; Walde-Pok. II 603.— Див. ще авантюра, стати.

[асіськи] (вигук, яким відганяють овець) ЛЧерк; — не зовсім ясне; можли­во, зменшена форма від вигуку [аса], вживаного в інших місцевостях для від­гону свиней.

аскарида, аскаридоз, ст. аскариды (XVII ст.); — р. болг. аскарида, бр. ас­карида, п. askaryda, ч. слц. askaridóza, схв. аскарида, слн. askaris; — запози­чення з грецької мови; гр. άσκαρίς, -ίδος «глист», можливо, походить від діє­слова άσκαρίζω «стрибаю», пов'язано­го з дієсловом σκαίρω «тс», спорідне­ним з свн. scheren «бігти, поспішати», лит. skêry^s «саранча», псл. skorb, укр. скорий. — Шанский ЭСРЯ I 1, 158; Frisk І 163, 917—918; II 714—715; Boisacq 88, 494; Walde—Hofm. I 166—167.

аскет, аскетизм, аскетичний; — р. бр. болг. аскет, п. asceta, ч. asketa, слц. as-kéta, asketik, вл. asket, м. аскет, схв. аскет, аскета, аскета, слн. askét; — запозичено через посередництво німець­кої мови (нім. Askét) з грецької; гр. ασκητής «навчений; борець» є похідним від άσκέω «обробляю, привчаю, тре­ную», етимологічно неясного.— СІС 72; Шанский ЭСРЯ І 1,158—159; ССРЛЯ 1, 204; Frisk I 163—164.

Аскольд; — р. бр. Аскольд, др. Ас-колдъ; — запозичення з давньосканді­навської мови; дісл. Hçskuldr загально­прийнятої етимології не має; Фріз вва­жає пояснення Hçskuldr як «сивоголо­вий» непереконливим і зводить його до *Hçkstaldr, порівнюючи з haukstaldr «воїн, ватажок» з давнішим значенням «той, що належить до князівського ото­чення».— Петровский 60; Фасмер І 93; Vries AEW 214, 2θ2.

асортимент; — р. ассортимент, бр. асартымент, п. asortyment, ч. слц. asortiment, болг. асортимент, м. асор-тиман, схв. асортймйн, слн. asorti­ment; — запозичено через російську мо-

асоціація

аспірин

 

ву з французької; фр. assortiment «під­бір» утворено від assortir «підбирати, сортувати», яке виникло на основі при­йменника й, що є продовженням лат. ad «до, при», і іменника sorte «сорт».— СІС 72; Шанский ЭСРЯ І 1, 163; Dauzat 54.—Див. ще авантюра, сорт.

асоціація, асоціативний, асоціацій­ний, асоціювати; — р. ассоциация, бр. асацыяцыя, п. asocjacja, ч. asociace, слц. asociâcia, вл. asociacija, болг. асо-циация, м. схв. асоцщацща, слн. asocia­cija; — запозичення з французької мо­ви; фр. association походить від слат. associatio «поєднання, зв'язок», похід­ного від лат. associo «приєдную, з'єд­ную», що складається з префікса ad­idas-) «при-» і дієслова socio «пов'язую, поєдную», пов'язаного з socius «спіль­ник».—СІС 72; Шанский ЭСРЯ І 1, 164; Kopaliński 88; Walde — Hofm. II 551. — Див. ще авантюра, соціальний.

аспарагус (бот.) «Asparagus L.», ст. аспараґ (XVII ст.); — р. болг. аспара­гус, п. asparagus, слц. слн. asparagus; — засвоєна з новолатинської мови наукова назва; лат. asparagus походить від гр. άσπάραγος (άσφάραγος) «спаржа», ети­мологічно неясного.—СІС 1951, 70; Ней-штадт 162; Kopaliński 89; Chantraine I 130.— Пор. спаржа.

аспект, ст. аспектъ (1672); — р. бр. болг. аспект, п. ч. слц. вл. aspekt, м. аспект, схв. аспек(а)т, слн. aspékt; — запозичення з латинської мови; лат. as-pectus «погляд, вигляд, зір» є похідним від aspecto «дивлюсь», утвореного з пре­фікса ad- (>a-) «до-, при-» і дієслова spedo «дивлюсь, спостерігаю», spedo «дивлюсь», спорідненого з гр. σκέπτο­μαι «тс», двн. spShön «шпіонити»,, дісл. spâ «говорити правду», двн. spähi «ро­зумний», нвн. spähen «шпіонити, стежи­ти», можливо, також псл. pasti, укр. пасти.— СІС 72; Walde—Hofm. II 570; Walde—Рок. II 660.— Див. ще авантю­ра.— Пор. пасти.

аспід¹ «гадюка», аспид (лайл). «дия­вол», [аспіда] «зла жінка» О, гаспид «гадюка; (лайл.) диявол», [гаспед, гас-під Ж] «тс.», [Аспіда] «зла жінка» Ж, Шпида, яспідь Ж] «тс»; — р. аспид,

бр. аспід, др. аспида, аспидъ, п. слц. aspis, болг. аспида, схв. аспида, стел. аспида, аспидъ; — запозичено з грець­кої мови через давньоруську і старосло­в'янську; гр. ασπίς, -ίδος «змія; єги­петська кобра» походить від ασπίς «щит» (тому що змія вкрита щитоподіб­ними лусочками або тому що шия кобри під час нападу набуває круглої форми), яке не має певної етимології.— СІС 73; Шанский ЭСРЯ І 1, 160; Фасмер І 93; Преобр. І 9; Frisk I 168; Chantraine I 126—127; Sadn.— Aitz. VWb. I 33.

аспід² «чорний сланець», аспис «тс.» Ж, асписовий Я; — р. аспид, бр. Аспід, др. аспидъ «яшма», болг. аспид; — запо­зичення з грецької мови; гр. ί'ασπις (назва мінералу і рослини), від якого по­ходить і укр. яшма, запозичено з схід­них мов.— СІС 73; Шанский ЭСРЯ І 1, 160; Фасмер І 93; Sadn. — Aitz. VWb. І 33—34; Frisk'I 706.— Пор. яшма.

аспірант, аспірантура; — р. болг. м. аспирант, бр. аспірант, п. ч. вл. aspi­rant, слц. aspirant, схв. аспирант, слн. aspirant; — запозичення з французької мови; фр. aspirant «кандидат» походить від лат. aspïfâns «який чогось домагаєть­ся», пов'язаного з aspirare «дихати, пра­гнути, бажати», яке складається з пре­фікса a(d)- «до-, при-» і дієслова spïro «дихаю», спорідненого з дінд. picchorä «свисток, флейта», свн. vïsen, vïsten «дути», норв. [fisa] «дути», псл. piskati, укр. пищати. — Шанский ЭСРЯ І 1, 160; ССРЛЯ 1, 204; Kopaliński 89; Walde—Hofm. Il 575; Walde—Pok. II 11.— Див. ще авантюра, писк.

аспірин; — р. болг. аспирин, бр. ас­пірин, п. aspiryna, ч. вл. aspirin, слц. слн. aspirin, схв. аспирйн; — запозичен­ня з німецької мови; нім. Aspirin тлу­мачиться по-різному: як утворене поєд­нанням гр. ά- «не-» і основи лат. spiro «дихаю, живу» — на позначення неорга­нічного походження препарату (Шан­ский ЭСРЯ І 1, 161) або як сполучення початкової літери назви acetyl чи гр. ά-«не-» і початку латинської назви рослини Spiraea нібито на позначення того, що ліки виготовлено не з цієї рослини (Ko­paliński 89; БЕР І 19; Dauzat 52).

Астенія

Асфальт

 

астенія, астенік, астенічний; — р. астения, бр. астзнія, п. astenìa, ч. as­tenie, слц. astenia, вл. astenija, болг. астения, схв. астенща, слн. asteni­ja; — запозичення з французької мо­ви; фр. asthénie походить від гр. ασθέ­νεια, άσοενίη «слабість, безсилля», по­хідного від прикметника ασθενής «без­силий», утвореного за допомогою запе­речної частки à- «не-» від основи імен­ника σοένος «сила, міць», що не має певної етимології.— СЮ 73; ССРЛЯ 1, 210; Шанский ЗСРЯ І 1, 164; Frisk II 698—699.—Див. ще а-,

[астенциі «колодочки, молоденьке пір'я птахів» Л; — очевидно, акаючий варіант форми *остенці, спорідненої з остюк, ость «довгі шерстини хутра», остень «острога».— Див. ще гострий, остюк, ость.

астероїд; — р. астероид, бр. астэро- ід, п. asteroida, ч. asteroid, asteroida, слц. asteroid, болг. астероид, схв. асте­роид, слн. asteroid; — запозичення з анг­лійської мови; англ. asteroid, утворене астрономом В. Гершелем, складається з aster «зірка», що походить від гр. αστήρ «тс», і суфікса -oid, пов'язаного з гр είδος «вигляд».— Шанский ЭСРЯ І 1, 164—165; Klein 118.—Див. ще ай­стра, вид.

астма, астматик, астматичний; — р. бр. болг. м. астма, п. ч. слц. вл. ast­ma, схв. астма, слн. ästma; — запози­чено через російську мову з французь­кої; фр. asthme походить від лат. asth­ma, запозиченого з грецької мови; гр. άσ#μα «задишка, ядуха» пов'язується з άημι «дути, віятн», άησις «вітер, віяння», άήτης «тс», спорідненими з дінд. vati «віє», псл. vëjati, укр. віяти, або через проміжну форму *άνσθμα з άνεμος «вітер».— СІС 74; Шанский ЭСРЯ І 1, 165; Dauzat 55; Frisk I 161; Boisacq 86—87.— Див. ще анемона, віяти.

астрологія, астролог, астрологіч­ний; — р. болг. астрология, бр. астра-Логія, др. астрология, астрологъ, п. astrologia, ч. astrologie, слц. astrolo­gia, вл. astro]ogija, м. астрологи']а, схв. астрологща, слн. as troi ogija, стел, лстро-

логии; — запозичено з грецької мови через старослов'янську й давньоруську; гр. αστρολογία складається з основи іменника άστρον «зірка» і кінцевого ком­понента -λογία, пов'язаного з λόγος «слово, вчення». — Шанский ЗСРЯ І 1, 166.— Див. ще айстра, логіка.— Пор. астрономія.

астролябія; — р. астролябия, бр. астролябія, п. astrolabium, ч. astroläb, слц. astrolâb(ium), болг. астролаб, аст-ролабия, схв. астролаб, слн. astroläb;— запозичення з латинської мови; лат. astrolabium походить від гр. άστρον «зірка» і етимологічно неясного λαβείν «брати, пояснювати, тлумачити».— Шан­ский ЗСРЯ І 1, 166; Hüttl-Worth 15; Boisacq 553.— Див. ще айстра.

астронавтика, астронавт; — р. болг. астронавтика, п. astronautyka, ч. слц. astronautika, схв. астронаутика, слн. astronavi «астронавт»; — запозичення з французької мови; фр. astronautique утворено з основ гр. άστρον «зірка» і ναυτική «плавання».— Шанский ЭСРЯ І 1, 166—167.— Див. ще айстра, арго­навт. — Пор. космонавтика.

астрономія, астроном, астрономіч­ний; — р. болг. астрономия, бр. астро­номія, др. астрономия, п. astronomia, ч. astronomie, слц. astronomia, вл. нл. astronomija, м. астрономща, схв. астро-HÒMuja, слн. astronomija, стел, астро­номии; — через давньоруську й старо­слов'янську, пізніше через польську й латинську мови запозичено з грецької; гр. αστρονομία складається з основ іменників άστρον «зірка» і νόμος «за­кон».—Шанский ЭСРЯ І 1, 167; Фас-мер І 94; Hüttl-Worth 15.—Див. ще автономія, айстра.

асфальт, асфальтник, асфальтува­ти; — р. бр. асфальт, др. асфальтъ «гірська смола», п. ч. слц. вл. asfalt, болг. асфалт, м. асфалт, схв. асфалт, слн. asfalt, стел, асфальте «гірська смо­ла»; — очевидно, в сучасному значенні засвоєно через російську, польську і німецьку мови (нім. Asphält «асфальт») з французької; фр. asphalte «тс.» похо­дить від лат. asphaltus «гірська смола; асфальт», запозиченого з грецької мови; гр. άσφαλτος «гірська смола (матеріал,

асю

атеїзм

 

який скріплює стіни, утримуючи їх від руйнування)» розглядають як прикмет­ник, утворений за допомогою частки ά-«не-» від дієслова σφάλλεσΰαι «руйну­вати», спорідненого з дінд. skhâlati «спотикається», вірм. sxal «помилка; недостатній»; др. асфалыпъ запозичено через старослов'янську мову безпосе­редньо з грецької; менш обгрунтоване припущення про семітське походження слова (Lewy Fremdw. 53; Schrader Real-lexikonI65).—CIC75; Шанский ЭСРЯ I 1, 165; Фасмер I 94—95; Cyzevskyj ZfSlPh 22/2, 335; Frisk I 174, II 827— 828; Boisacq 93.— Див. ще а-.

[асю] (вигук, яким відганяють ка­чок) О, [ось О, аць О] «тс»; — неясне; можливо, результат скорочення форми атась «тс».

[ась-єк] «здається» Ж, Ко; — склад­не слово не цілком ясного походження; можливо, виникло з a -f- ce -f- єк, де єк — регулярний фонетичний відповід­ник літературному як у частині півден­но-західних говірок.— Див. ще а¹, сей, який.

[а-сьок] (вигук, яким відганяють лошат) Mb; — складне утворення з ча­стки а і вигуку сьок, що виник, можливо, з кося (назва коня в дитячій мові) або з вигуку ксьо внаслідок метатези й ско­рочення при швидкому повторенні слова у вигуку.— Див. ще а¹.— Пор. акось, кося, ксьо, сьох-сьох.

ат (виг.) «а; от; що там говорити», (частка) «ледве, майже» ВеЛ; — р. діал. бр. сип (виг.) «а; ну його; ну й нехай», др. ать «хай», п. at «а, є»; — очевидно, складне утворення з частки а і вказів­ного елемента тъ, пов'язаного з займен­ником той. — Bern. I 21.— Див. ще а¹, той.— Пор. ет.

атавізм, атавістичний; —р. ата­визм, бр. атавізм, п. вл. atawizm, ч. atavismus, слц. atavizmus, болг. ата-вйзьм, м.атавйзам, схв. атавизам, слн. atavizem; — запозичення з німецької мо­ви; нім. Atavismus утворено з основи лат. atavus «батько прадіда або праба­би», що складається з префікса at-«понад це», спорідненого з дінд. ati-«понад, проти», лит. at- «назад, від-», псл. ot-(b), укр. від, і avus «дід», спорід-

неного з дірл. (h)aue «племінник», псл. ujb, укр. вуй. — Шанский ЭСРЯ І 1, 168; Fremdwörterbuch 55; Walde—Hof m, І 75, 88—89.—Див. ще від, вуй.

атака, атакувати, ст. атакованье, аттакованье «напад, штурм»(ХУІП ст.), аттаковати «напасти, штурмувати, до­бувати» (XVIII ст.); — p. бр. болг. м. атака, п. слц. atak, ч. atak, ataka, вл. ataka, схв. атак, атака, слн. atâka;— за­позичено через російську або польську мову з німецької; нім. Attacke походить від фр. attaque, безафіксного утворення від дієслова attaquer «нападати, атаку­вати», що зводиться до іт. attaccare «починати (бій)».— Шанский ЭСРЯ І 1» 169; Фасмер І 95; Смирнов 49; Kluge— Mitzka 35; Dauzat 56.

атась (вигук, яким відганяють ка­чок) Mo; — складне утворення з підси-лювальної частки а і вигуку тась, вжи­ваного для підкликання качок.— Див, ще а¹, тась.— Пор. атешь.

аташе; — р. атташе, бр. аташе, n. attaché, ч. слц. слн. atasé, вл. atasej, болг. м. аташе, схв. аташе; — запо­зичено з французької мови, можливо, через російську; фр. attache «прико­мандировании» є дієприкметниковою формою від attacher «прикомандирувати, прикріпити, приєднати», утвореного під впливом фр. ст. estachier «забивати, втикати» на основі прийменника à «в, до», що походить від лат. ad «до, при», і іменника tache y давньому значенні «гачок, застібка», що зводиться до франк. *tëkan «знак», спорідненого з гот. taikns «знак, диво, доказ», двн. zeihhan «знамення», нвн. Zeichen «знак».— СІС 66; Шанский ЭСРЯ І 1, 173; Dauzat 56, 697; Feist 472; Kluge— Mitzka 879—880.

атеїзм, атеїст, атеїстичний, ст. ате· измъ, атеиста (XVI ст.); — р. атеизм, бр. атзізм, п. вл. ateizm, ч. ateismus, слц. ateizmus, болг. атейзъм, м. агпейзам, схв. атейзам, слн. ateizem; — запози­чення, очевидно, з французької мови; фр. athéisme є суфіксальним похідним від athée «безбожний, безбожник», що являє собою переоформлення гр. άθεος «безбожник; той, що не вірить у бога»,

ательє

атлет

 

утвореного з частки ά- «не-» і θεός«бог; божественний», не цілком ясного, мож­ливо, спорідненого з вірм. di-k' «боги», лат. iêYiae «святкові дні».— Шанский ЭСРЯ II, 170; Dauzat 56; Frisk I 662; Boisacq 339—340.— Див. ще а-.

ательє; — р. ательє, бр. атэлье, п. atelier, ч. слц. atelier, вл. atei jej, болг. ателие, м. ател\ё, схв. ателщёр, atnè-Aè~, слн. ateijé; — запозичення з фран­цузької мови; φρ. atelier < astelier «май­стерня» (спочатку означало «місце, де багато стружок, трісок») розвинулось із фр. ст. astelle (> atelle) «тріски», яке походить від нар.-лат. astella, по­в'язаного з лат. astula (assilla), зменше­ним від assis «дошка», етимологічно не­ясного, можливо, запозиченого.— СІС 76; Шанский ЭСРЯ І 1, 170; БЕР І 19; Dauzat 55; Bloch І 49; Walde—Hofm. І 74; Ernout—Meillet 151.

атерйнка (ixr.) «Atherina mochon pon-tica Eichw.; краснопірка, Scardinius (Leuciscus) erythrophthalmus» Пі, Ж;— p. атерйнка; —очевидно, запозичення з грецької мови; гр. άθερίνη «рід корюшки, Atherina hepsetus» є похідним від αθήρ, -έρος «остюк (колоса); гострий кінець (зброї)» (пор. семантично подібну назву риби укр. [острйш] «йорж, Acerina cer­nila L.» ВеНЗн); етимологія гр. αθήρ не розв'язана.— Пономарів Мовозн. 1973/5, 61; Klein 121; Frisk I 28; Boi­sacq 18.

атеросклероз; — p. атеросклероз, болг. атеросклероза, ч. слц. ateroskle-róza; — науковий термін, утворений з основ гр. άθήρη (άθάρη) «каша», ети­мологічно неясного, і σκληρός «сухий, твердий, шорсткий».— СІС 1951, 73; РЧДБЕ 90; Chantraine I 27.— Див. ще склероз.

атестат, атестація, атестувати, ст. атестація (1668), атестаційньїй (XVII ст.); — р. аттестат, бр. атэс-mâm, п. atestat, atestacja, atestować, ч. слц. atest, atestât, вл. atest, болг. м. атестат, схв. àmecm, атестат, слн. atést, заст. atestât; — запозичення з латинської мови — атестат через ні­мецьку (нім. Attestât), інші два через польську; лат. attestäri «свідчити», at­testatura «засвідчене» складається з

префікса ad- «до-» і основи дієслова testäri «свідчити, заповідати», похідного від testis (<*terstis) «свідок», утвореного з основ ter- «тричі, третій» і sto- (sta-) «стояти».— СІС 76; Шанский ЭСРЯ І 1, 173; Dauzat 57; Walde—Hofm. II 676—677.— Див. ще авантюра, третій, стояти.

[атешь-атешь-атешь] (вигук, яким відганяють курей) Я; — неясне; мож­ливо, результат видозміни вигуку акіш або атась.

атлас¹ (тканина), атласистий, [от-лас, отласина], ст. атласъ (XVIII ст.), гатласъ (XVII ст.); — р. бр. атлас, п. atłas, ч. слц. вл. atlas, болг. атлаз, м. атлаз, схв. атлас, слн. atlas; — запо­зичення з тюркських мов; тур. atlaz, atlas, каз. башк. атлас походять від ар. atlas «гладкий, рівний», утвореного від talas «гладити»; в українську й росій­ську мови слово могло прийти через польське або німецьке посередництво (нім. Atlas).— Фасмер І 96; Шипова 41; Lokotsch 12; Kluge—Mitzka 35.

атлас² «зібрання карт»; — р. бр. м. атлас, п. ч. слц. вл. atlas, болг. атлас, схв. атлас, слн. atlas; — мабуть, за­позичено через російську мову з німець­кої; походить від назви картографічної праці Меркатора Atlas (1595 p.), даної автором на честь міфічного короля Мав­ританії математика і астронома Атласа; вважається невірним виведення назви (Шанский ЭСРЯ І 1, 171; Dauzat 56) від зображення на перших картографіч­них працях Атланта — міфологічного титана, який за участь у боротьбі проти Зевса повинен був тримати на плечах небозвід; гр. "Ατλας, "Ατλαντος пов'я­зане з τλήναι «терпіти, витримувати», τέλλω «піднімаюсь».— Machek ESJС 39; Kluge—Mitzka 35; Frisk I 179.—Див. ще Анатолій, атол.

атлет, атлетика, атлетизм, атле­тичний; — р. бр. болг. м. атлет, п. atleta, ч. вл. atlet, слц. слн. atlét, схв. атлет, атлет, атлета, атлет(а); — запозичено через російську мову з ні­мецької або французької; нім. Athlet, φρ. athlète походять від лат. äthlSta, за­позиченого з грецької мови; гр. αθλητής «борець» є похідним від άθλέω «борюсь,

атмосфера

атрофія

 

змагаюсь», утвореного від άθλος «бо­ротьба, змагання», яке переконливої етимології не має.— СІС 77; Шанский ЭСРЯ І 1, 171; Фасмер І 96; Dauzat 56; Frisk I 22.

атмосфера;— р. болг. м. схв. атмо­сфера, бр. 'атмосфера, п. вл. atmosfera, ч. слц. atmosfèra, слн. atmosfera; — за­позичено через російську мову з фран­цузької; фр. atmosphere утворено скла­данням гр. ατμός «пара, дим, ту­ман», пов'язаного з άημι «вію, дму», спорідненим з дінд. vati «віє», псл. vëja-ti, укр. віяти, і σφαίρα «куля, сфера». — СІС 77; Шанский ЭСРЯ І 1, 172; Dauzat 56.— Див. ще віяти, сфера.

ато «так, аякже», атож «тс»; — р. lamo] «тс»; — результат злиття сполуч­ника а і частки то, очевидно, у виразах типу: а то ж як, а то ж де, а то ж що і под.— Bern. I 21.— Див. ще а¹, той.— Пор. ая.

атол; — р. атолл, бр. болг. атол, п. ч. слц. вл. atol, схв. атол, атол, слн. atol; — запозичення з англійської мови; англ. atoll походить від мальдів­ського atolu «кораловий острів з лагу­ною посередині»; виведення через фран­цузьке посередництво (фр. attoll) від лат. attollo «піднімаю» (Шанский ЭСРЯ І 1, 172) помилкове.— СІС 77; Kopal ins­iti 93; Hołub—Lyer 87; Klein 122.

атом, атомізм, атом'їст, атомісти­ка, атомістичний, атомник; — р. болг. м. атом, бр. атам, п. ч. вл. atom, слц. слн. atom, схв. атом; — запози­чення з грецької мови; гр. άτομος «не­подільний» утворено на основі ά- «не-» і τέμνω «ділю, рубаю, ламаю», спорід­неного з псл. tbnç «тну», укр. тяти. — СІС 77; Шанский ЭСРЯ І 1, 172. — Див. ще а-, тяти.— Пор. анатомія, том.

[атра] «невістка» Пі, Ж; — очевидно, утворилося внаслідок утрати звука й від *jatra з jętry (пор. [астряб] від яструб).— Див. ще ятрівка.

атракціон «номер у цирковій або ест­радній програмі, що приваблює глядачів своєю ефектністю»; — р. аттракцион, бр. атракцыён, п. atrakcja, ч. atrakce, слц. atrakcia, вл. atrakcija, болг. атрак-цион, схв. атракцща, слн. atrakcija; —

⁷ 8-539

запозичення з західноєвропейських мов; н. Attraktion, фр. англ. attraction по­ходять від лат. attràctio «стиснення, стягнення, притягання», пов'язаного з attraho «притягаю», утвореним за допо­могою префікса ad- «до-, на-,при-» від діє­слова traho «тягну, волочу».— СІС 77; Шанский ЭСРЯ І 1, 174; Kopaliński 94; Hołub—Lver 87; Fremdwörterbuch 57, 641; Dauzat 58; Klein I 125. —Див. ще авантюра, тракт.

атрам — див. трям.

атрамент (заст.) «чорнило»; — бр. атрамант, п. слц. atrament;— запози­чено з латинської мови, можливо, через польську; лат. âtrâmentum «тс.» похо­дить від слова âter «чорний, темний», можливо, первісно «обпалений», спорід­неного в такому разі з ав. ätars «вогонь», âtrya- «попіл», укр. ватра. — Онышке-вич Иссл. п. яз. 238; Richhardt 31; Er-nout—Meill et I 53; Walde—Hof m. I 75—7j6.— Див. ще ватра.

атрибут «ознака, означення, влас­тивість», атрибутивний; — р. болг. ат­рибут, бр. атрибут, n. atrybut, ч. вл. atribut, слц. слн. atribut, м. атрибут, схв. атрибут; — запозичення з латин­ської мови; лат. attribütus являє собою дієприкметник від attribuo «надаю, по­стачаю; приписую», утвореного за допо­могою префікса ad- «до-, на-, при-» від tribuo «ділю, розподіляю; припи­сую».—СІС 78; Шанский ЭСРЯ 11, 173; Kopaliński 95; Hołub—Lyer 88; Klein 125.— Див. ще авантюра, трибун.

атрофія «зменшення розміру клітин; ослаблення, змертвіння», атрофувати­ся; — р. атрофия, бр. атрафія, п. слц. atrofia, ч. atrofie, болг. атрофия, схв. атрофща, слн. atrofija; — запозичення з західноєвропейських мов; н. Atrophie, фр. atrophie, англ. atrophy походять від лат. atrophia, яке зводиться до гр. ατρο­φία «брак харчів, голодування; прив'я­дання», пов'язаного з άτροφος «недого­дований, худий», що складається з за­перечного префікса à- та основи слова τροφή «їжа, харчування».— СІС 78; Шан­ский ЭСРЯ І 1, 173; Kopaliński 94; Hołub—Lyer 88; Klein 123.—Див. ще а-, трофіка.

ату

Афанасій

 

ату (вигук цькування), атукати; — p. бр. болг. ату, п. [atuha]; — загально­прийнятого пояснення не має; тлума­читься як слов'янське утворення, анало­гічне до атю, ачу (Преобр. І 10) або як запозичення з французької мови, в якій вираз à tout «на все» складається з при­йменника à «на, до», що походить від лат. ad «до, при», і займенника tout «все, весь», що зводиться до.лат. totus «весь» (Шанский ЭСРЯ II, 174; Фасмер 196).— ЭСБМ І 202. — Див. ще авантюра, то­тальний. — Пор. атю.

атю (вигук цькування); — бр. ацю «тс»; — очевидно, результат злиття під­силювальної частки а¹ і вигуку тю (див.).

атя — див. гаття.

ау (вигук оклику, привернення ува­ги), аукати; — р. ау, бр. агу; — пояс­нюється як звуконаслідувальне утворен­ня (Фасмер І 96; Преобр. І 10) або як на­слідок злиття вигуків α та у (Шанский ЭСРЯ І 1, 174).— Пор. агов, ary².

аудиторія, авдшпорія; — р. болг. ау­дитория, бр. аудитория, п. audyto­rium, ч. auditorium, слц. auditorium, вл· awditorij, м. аудиториум, схв. aydùmô-puj(a), aydùmôpujtjM, аудшпорщум, слн. avditórij; — запозичення з латинської мови; лат. auditorium походить від діє­слова audio «слухаю», спорідненого з дінд. ävih «очевидно, явно», ав avis «тс», псл. (j)aviti, укр. явити. — СІС 78; Шанский ЭСРЯ І 1, 175; Ernout — Meillet І 55; Walde—Hofm. І 80.— Див. ще явити.

аукціон, аукціонер, аукціоніст, [авк-ція, авкціонєр]; — р. болг. аукцион, бр. аукцыён, η. aukcja, ч. aukce, слц. auk-сіа, вл. awkcija, схв. аукцща, аі/кци}а, слн. âvkcija; — через посередництво ні­мецької мови (нім. Auktion) запозичено з латинської; лат. auctio, -iönis «при­людний торг» походить від дієслова augeo «збільшую, збагачую».— СІС 78; Шанский ЭСРЯ І 1, 175; Ernout—Meil­let І 56.— Див. ще Август.

аул «селище в кавказьких та деяких середньоазіатських народів», [авул] «тс», [аула] «юрба»; — р. бр. болг. аул, п. auł, ч. аіїі, слц. aul, схв. аул; — запози-

чення з тюркських мов, можливо, з та­тарської; тат. узб. каз. кирг. аул «аул», каз. ног. башк. авыл «тс», аз-,β рыл «ко­шара», тур. agil «тс.» походять від коре­ня а:в° (<*я:ґ) «збиратися», спорідне­ного з монг. ail «сім'я; селище, юрта; кочова стоянка».— Шанский ЭСРЯ І 1, 175; Преобр. І 10; Севортян 65—66, 83—85; Дмитриев 524.— Пор. агел¹.

аут (спорт.); — р. бр. болг. м. аут, п. aut, cut, ч. out, слц. aut, схв. аут, аут, слн. out; — запозичення з англій­ської мови; англ. out «тс.» виникло на основі прийменника out «поза, зовні», спорідненого з гот. ut «із», двн. uz, нвн. aus «тс», дінд. ud- «вгору, геть». — СІС 79; Шанский ЭСРЯ І 1, 175—176; БЕР І 20; Klein 1104; Feist 537; Kluge—Mitz-ka 39.

аутодафе, автодафе «прилюдне спа­лення єретиків та єретичних книжок за присудом інквізиції»; — р.болг. аутода­фе, бр. аутадафэ, п. autodafé, ч. слц. autodafé, схв. аутодафе, слн. avtodafé; — запозичення з французької мови; фр. autodafé «тс.» походить від порт. auto-da-fe «акт віри», що відповідає лат. actus fidei «тс»,; лат. fidês «віра», fido «вірю, покладаюсь» споріднені з гр. πείθομαι «слухаюсь», псл. bëditi «пере­конувати», укр. [бідйти] «лаяти».— СІС 79; Шанский ЭСРЯ І 1, 176; Фасмер І 97; Dauzat 61. — Див. ще агент, акт¹, бідйти.

Афанасій, Опанас, Панас, Атанас, Атанасій, [Автанас, Танасій, Танась, Тасько, Афтан ВеЛ, Афтанас], ст. Аванасій «бесъмрътенъ... бесмертный» (1627); — р. Афанасий, бр. Апанас, др. Афанасии, п. Atanazy, ч. Athanasius, слц. Atanâz, ст. Atanâzius, болг. Атанас, схв. Атанасще, Атанас, слн. Atanazij, стел. ÉlfidNacnH, йтаыасии; —через посеред­ництво старослов'янської мови запози­чено з грецької; гр. 'Αθανάσιος похо­дить від прикметника αθάνατος «без­смертний», утвореного з заперечної ча­стки ά- «не-, без-» та іменника θάνατος «смерть», спорідненого з дінд. âdhvanTt «він згас, він зник», dhvântâh «темний, похмурий», ірл. du(i)ne «смертний».— Беринда 173; Петровский 61; Илчев 55;