СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 48 страница

вестибюль; — р. вестибюль, бр. вестибюль, п. westybul, ч. слц. vesti­bul, болг. вестибюл, м. вестибил, схв. вестибил, слн. vestibul;— запозичення

весь

вети

 

з французької мови; φρ. vestibule по­ходить від лат. vestibulum «передпокій, сіни», що утворилося з давнішого *ver(o)stabulum «площадка перед две­рима», яке складається з основ іменни­ків *uero- «двері», спорідненого з дісл. vor «загорожа», псл. νοπ>, укр. вір «тс», ворота, і stabulimi «стоянка, стайня, заїжджий двір», похідного від кореня *sta- «стояти», того самого, що і в псл. stati, νκρ. стати. — СІС 125; Шанский ЭСРЯ І 3, 75; Dauzat 749; Walde—Hofm. II 584, 774.— Див. ще вір¹, ворота, стати.

весь¹, ввесь, увесь, вся, уся, все, усе, усей, [всень] Ж, всенький, усенький, [веський] Ж, [зовсі] «зовсім», зовсім; — р. весь, бр. увесь, др. вьсь, весь, п. ст. wszy, ч. ves, вл. wson, нл. wśón, болг. все, ecu, м. сиот, сите, схв. càe, заст.

вис, СЛН. Vès, СТСЛ. EkCk; —ПСЛ. VbSb<

*уьхъ;—споріднене з лит. visas «весь, цілий», лтс. viss, прус. wissa-«TC», дінд. visu «в різні (в усі) боки», vi- «роз-, в усі боки» (при дієсловах, що озна­чають випромінювання, поширення світ­ла тощо), visva «кожний, весь», ав. дперс. vispa- «тс»; іє. *ui (*dui) «два»; виводилось також (Mikkola Studi baltici 1933 III 132) від основи із значенням «виводити» (пор. лит. veïsti «виводити, розводити», veïslè «порода, виводок», veislùs «плодотворний» тощо); пов'язу­валось (Machek ESJĆ" 685—686) із псл. Vbsb «село».— Шанский ЭСРЯ І 3, 76; Фасмер—Трубачев І 304; Преобр. І 79; Bruckner 635—636; БЕР І 194; Skok III 207—208; Trautmann 362; Fraenkel 1264; Grassmann 1264—1265; Pokorny 1176.

весь² (заст.) «село», [весняк] «селя­нин» Пі; — р. весь, бр. веска, др. вьсь, п. wieś, ч. слц. ves, вл. wjes, нл. wjas, полаб. vas, болг. вес, слн. vas, стел. вьсь;—псл. vbsb; — споріднене з лит. viêspats «володар, пан», viskelis «степова дорога, шосе», vaisinti «частувати, при­гощати», лтс. vìesis «захожий, чужи­нець», прус, waispattin (зн. в.) «жінку, господарку», лат. vicus «селище», гот. weihs «село», двн. wich «місце прожи­вання», алб. vis «місце, місцевість»,

гр. Foïxoç «будинок», дінд. veśa, viś-«будинок, житло», vispâti «домовладика, старшина», ав. vis- «будинок», дперс vift «тс»; іє. *иій-, *иеій-, *иоіКо.— Шанский ЭСРЯ І 3, 7б"; Фасмер І 305; Преобр. І ЬО; ЭСБМ II 121; БЕР І 136; Trautmann 363; Fraenkel 1245—1246; Grassmann 1297, 1355; Walde—Hofm. II 782—783; Pokorny 1131.

[весь³1 (бот.) «кінський кріп, Оепап-the aquatica Lam.», [весей] «ге.» Mak;— очевидно, того ж походження, що й вех (пор. вех малий «тс») або віха (бот.) «цикута» (див.).

ветеран; — р. болг. ветеран, бр. ее-тэран, п. вл. нл. weteran, ч. слц. слн. veteran, м. ветеран, схв. ветеран; — запозичення з латинської мови; лат. veteranus «випробуваний, досвідчений (у Давньому Римі — воїн, що прослужив 16—25 років)», походить від vêtus «ста­рий», спорідненого з псл. vetbXï), укр. ветхий; можливо, прийшло через посе­редництво російської і, далі, французь­кої мов (фр. vétéran «тс»).— СІС 125; Шанский ЭСРЯ І 3, 78; Фасмер І 306; Dauzat 749; Walde—Hofm. II 776:— Див. ще ветхий.

ветеринар, ветеринарія, ветерана-рувати; — р. болг. ветеринар, бр. ветэ-рынар, п. weterynarz, ч. Veterinär, слц. Veterinär, м. ветеринар, схв. ветери­нар, слн. Veterinär; — запозичення з ла­тинської мови; лат. veterinarius «ветери­нар; такий, що стосується робочої ху­доби, призначений для худоби» походить від veterina «рлбоча худоба»; за іншим припущенням (Никольский ФЗ 1893 V 69), лат. veterinarius є еклектичним утворенням з кельтських слів vee «ху­доба», teeren «хворіти» і arts «медик», отже, «лікар хворої худоби».— СІС 125; Шанский ЭСРЯ І 3, 78; Фасмер І 306; Hołub—Kop. 414; БЕР І 138; Walde— Hofm. II 776.

[вети] «закуска; відплата» Я, Івету-вати] «віддячувати, відплачувати» Я, [вет за вет] «око за око, зуб за зуб» Пі, [віть за віть] «тс.» Ж, ст. веты «солод­ка страва, десерт» (XVII ст.), ветъ «вза­ємна відплата, віддача» (XVII—XVIII ст.), ветовати «віддячувати, мститися за що-небудь» (XVI—XVII ст.), ветъ

ветйти

вечір

 

за ветъ, веть за веть (XVII—XVIII ст.); — бр. [вэтаваць] «мстити»; — запозичення з польської мови; п. wety «винагорода судді після суду; десерт», wetować «відплачувати тією ж монетою», як і ч. veta, слц. veta, vêtit', vetovat' sa, походить від пізньо-свн. wętte «квит», свн. węt(t)e, wet «зобов'язання», спорід­неного з гот. wadi «заклад», лат. vas, vadis «поручитель», лит. vaduoti «вику­повувати заклад» (пор. також нвн. Wette «заклад»); нім. wette в практиці серед­ньовічного судочинства означало мито, яке брав суддя після закінчення про­цесу, а з XVI ст. було перенесене на солодкі страви в кінці обіду.— Тимч. 226; ЭСБМ II 298; Brückner 607; Machek ESJĆ 686; Kluge—Mitzka 857.

[ветйти] «перевершувати, переважа­ти, перевищувати; верховодити» Ж; — очевидно, пов'язане з [вети] «відплата», [ветувати] «віддячувати, відплачува­ти».— Див. ще вети.

[ветлйна] (бот.) «верба, Salix vitte-lina L.; [лоза, Salix viminalis L. Ж1», [ветла] «верба», [ветля] «Salix amygda-lina L.» Mak, [вєтловник] «верба біла, Salix alba L.» Mak, [вітла] «тс.» Mak; — р. ветла, бр. [вятл'ша], п. [witlina], ч. vetla; — очевидно, пел. *уьЫа, утворення з суфіксом -1-, пов'язане чергуванням голосних із vëtvb (<*voit-vi) «гілка, вітка»; — пор. лит. zilvìtis «верба біла», vytulas «в'язка», лтс. vî-tols «верба». — Шанский ЭСРЯ І 3, 79; Фасмер І 306—307; Преобр. І 80; Büga RR II 661; Machek Jm. rostl. 133; Traut­mann 347.

вето; — p. болг. м. вето, бр. вета, п. weto, veto, ч. veto, слц. слн. veto, вл. weto, схв. вето, вето; — нове запо­зичення з латинської мови; лат. veto «не дозволяю» певної етимології не має, тлумачиться по-різному. — СІС 120; Шанский ЭСРЯ І 3, 79; Kopaliński 1023; Walde—Hofm. II 776; Klein 1706.

ветхий, [ветохний, ветошній] Ж, leémoiu) «старе, застаріле Ж; старий одяг Бі», [ветшати Ж, зветшалий Я, зветочіти Ж, обветшШсть Ж\; — р. ветхий, др. ветъхъ, π. wiotchy, ч. слц. vetchy, вл. wjetki, нл. wjatkl,

болг. вётъх, вехът, м. вет, ветов, схв. ветах, вет, стел, еьт-к^-к;—пел. veh>xb <*vetüs-; — споріднене з лит. vëtusas «старий», лтс. vecais «тс», гот. withrus «однорічне ягня», лат. vêtus «старий», гр. FsTog «рік», дінд. vatsara «тс», vatsâh «однорічний» (про тварину), алб. vjet «рік», хет. uitt- «тс»; іє. *uetus-, *uetuso- «старий» (Persson IF 26, 63) або іє. *uetuksos (Boga RR I 334—335; Эндзелин СБЭ 52); дехто припускає іє. *uet- «рік» (Преобр. І 81).— Шанский ЭСРЯ І 3, 80; Фасмер—Трубачев І 307; ЭСБМ II 107—108; Machek ESJĆ 686— 687; БЕР І 139; Skok III 582—583; Trautmann 356; Fraenkel 1233; Frisk I 583—584; Walde— Hofm. II 776—778; Pokorny 1175.

вех (бот.) «Sium latifolium L.; [віха, цикута, Cicuta virosa L.]»; — р. вех «віха», п. wiech «тс»; — споріднене з віха «цикута», очевидно, як колишня редукована форма кореня *vbx-<*vïx-при повній формі vëx-<*voix-.— Див. ще віха².— Пор. весь³.

[вечерниця] (бот.) «коров'як фіоле­товий, Verbascum phoeniceum L. Mak; вечорниця плакуча, Hesperis tristis L. Я», [вичирка] «коров'як» Мак; — назви, пов'язані з вечір; мотивація назв не­ясна.— Див. ще вечір.

вечір, [вечерйна] «вечір» Я, вечерня (церк.), вечеря, [вечерник] «хрещеник, що приносить вечерю хрещеному бать­кові або матері на святвечір» Я, [вечер­ники] «вечірні метелики, Crepuscularia» Ж, [вечернйці] «нічна фіалка, Hesperis matronalis L.», [вечерка, вечернички, ве-чірник] «тс» Мак, [вечерниця] «вечірня зоря», [вечірка] «тс» ВеБ, вечірка, [ве­чірки] «вечорниці», вечірник «учень ве­чірньої школи; [нічний метелик ЯЬ, вечірниця «учениця вечірньої школи; різновид кажана», [вечірнійко] «захід сонця» Ж, вечірня «вечерня», [вечорина] «вечір, вечеря», вечорниці, [вечерішній] «вечірній», [вечернйчий] Я, вечірній, вечо­ровий, [вечернйчити] «влаштовувати ве­чорниці», вечеряти, вечоріти, [вечоряти] «вечоріти», звечора,· [навідвечір] «перед вечором», надвечір'я, надвечірній, над­вечір, надвечорй «надвечір», [паеечерни-

ешняк

взути

 

ця] (церк.) «коротка відправа після ве-чернЬ Ж, передвечір' я, підвечір, підвечі­рок «полудень», підвечір'я, підвечірко-вий, підвечерювати, підвечіркувати, уве­чері; — р. болг. м. вечер, бр. вечар, др. вечеръ, п. wieczór, ч. слц. vecer, вл. wje-ćor, нл. wjacor, jacor, полаб. vicer, схв. вече, слн. vecér, стел. вЕчеръ;—пел. vecenb < *veker-; — споріднене з лит. vâkaras, лтс. vakars, можливо, також лат. vespera, гр. εσπέρα, ірл. fescor, кімр. ucher, вірм. giser «тс»; з цими словами зіставляється також айн. ukura «вчора увечері», ukuran «ніч» (Naert 117); всі індоєвропейські форми зводяться, очевидно, до двох основ: балтосл. *ueke-го і гр.-лат.-кельт. *uespero; за Бругма-ном (IF 13, 158), іє. *уе- відбите в дінд. âva, au- «вниз», a *-kero — в дінд. kiräti «розсипає, кидає, шпурляє», kara-«промінь світла», гр. σκαίρειν «стрибати, танцювати», лат. coruscus «тремтячий, виблискуючий»; звідси *uekero можна розуміти як «внизу (за обрієм) тремтя­чий промінь»; останнім часом слов'ян­ські і балтійські форми зіставляються з лит. ukti «хмаритися», ukanas «хмар­ний», ùnksna «тінь» (Vaillant Gr. comp. І 303; Bodnarcuk Wien. si. Jb. 2, 198).— Критенко Вступ 516; Шанский ЭСРЯ I З, 81—82; Фасмер—Трубачев І 309; Преобр. 181; ЭСБМ II 112; Brückner 614; Machek ESJĆ 680; БЕР І 139—140; Skok Ні 570—571; Trautmann 348; Fraenkel 1186—1187; Walde—Hof m. II 770—771; Pokorny 1174.

вешняк — див. весна.

вештатися; — загальноприйнятої етимології не має; Потебня (архівні матеріали) виводив від ветшати(сь) «старіти», похідного від ветъхъ «ста­рий», припускаючи метатезу тш—ншт.

[вещ¹] «річ», ст. вещъ (XV—XVII ст.); — р. вещь; — запозичення з старо­слов'янської мови; стел, вешть, як і ч. véc, слц. vec, вл. нл. wjec, болг. вещ, слн. vesc «тс», походить від псл. *vektb, спорідненого з гот. waihts, двн. wint «тс.», далі з дінд. vakti «говорить», лат. vox «голос», гр. Fśitog «слово, мова».— Шанский ЭСРЯ І 3, 83—84; Фасмер— Трубачев І 309; Преобр. І 82; Брандт РФВ 25, 216; БЕР І 140.

[вещ²] «вид риби» Ж; — неясне.

[взавелиці] (у виразі в. собі щось мати) «вважати собі щось за честь» Ж; — прислівникове утворення з при­йменника в та прийменникового звороту за велико «занадто багато; велика честь», що усталився тут у місцевому відмінку відповідно до способу керування при­йменника в. — Див. ще великий, за², у¹.

взагалі — див. загал.

взаємний, [взаїмний] Ж, взаємини [взаем] «спільно, взаємно» Ж, Бі, [нав­заєм] «тс», [позаєменний] «взаємний» Ж; — р. взаимный, бр. узаемны, п. wza­jemny, ч. vzajemny, слц. vzajomny, вл. wzajomny, болг. взаимен, м. взаемен, заемен, схв. уза]аман, слн. vzajémen;— очевидно, результати лексикалізації ви­разу псл. *vt zajbnvb, утвореного з при­йменника vb(n) та іменника zajbnvb, по­хідного від дієслова zajbmati (корінь jbm-/ję-, той самий, що і в дієсловах мати, займати, яти, йняти); мож­ливо, що прикметник взаємний в укра­їнську мову, як і в чеську, запозичено з польської.— Шанский ЭСРЯ І 3, 84— 85; Фасмер І 310; Machek ESJĆ 706; БЕР І 141.— Див. ще за¹, мати¹, у¹.

[взаміт] «без вибору, без винятків» Ж, [взамет] «підряд, без винятку», [узаміт] «тс, підряд»; — утворене з прийменника в та основи дієслова замі­тати; отже, первісне значення «підряд, усе, під мітлу».— Див. ще за¹, мести, у¹.

взвод (військ.), взводний; — бр. уз-вод; — запозичення з російської мови; р. взвод утворене з префікса вз- (<въз-), що відповідає укр. уз-, з-, та основи дієслова водить. — Див. ще вести, уз.

[взлич] «в обличчя» Ж, [взлич мене] «в мою присутність» Ж; — давнє утво­рення з прийменника уз (<въз) та імен­ника лице. — Див. ще лице, уз.

взути, взувати, взуття, взуттьовик, взуттьовичка, [взувак], [взувальний], взу­тий, взуттєвий, визувати, [ззувати], зазувати, [зазуванці] «чоботи, кожний з яких годиться і на ліву і на праву ногу» Ж, [зазувистий] «просторий» (про взуття) Ж, [іззути] «роззути» Бі, назу­вати, [обути, обувати, обув Ж, обува Ж, обуванка Ж, обувачка Ва, обув'я, обутокЖ, об у mm я], озути, озувати, ne-

ви

вибаранчатл

 

резути, перезувати, перезутий, перевзу­вати, роззути, роззувати, роззутий; — р. обуть, бр. абуць, др. обути, п. obuć, ч. obouti, слц. obut, вл. wobuć, нл. wobuś, болг. обуя, схв. обути, слн. obuti, стел, овоути;— псл. ob-uti< *-outei; — споріднене з лит. aviti «взу­вати, роззувати», ap-aûti «взуватися», is-aiXtі «роззуватися», aUtas «онуча», autùvas «взуття», лтс. àut «взувати», àuts, auteji «онуча», ар avi «взуття», прус, auclo «шнурок у взутті», лат. exuo «роздягаю(ся), роззуваю(ся)», induo «одягаю(ся)», ав. аоіЗта- «взуття», вірм. aud «тс»; іє. *eu-/ou- «надягати»; пре­фікс об- у словах з коренем -утиі-ува-ти{ся) зберігся лише в окремих україн­ських говірках; замість нього поши­рився префікс вз- (<въз-), що посту­пово втратив своє первісне значення, внаслідок чого відбувся перерозклад його морфологічної структури: почат­кова частина в- ототожнилася з давнім префіксом въ-, а -з- стало сприйматися як частина кореня (звідси — в-зувати, на-зувати, пере-зувати, роз-зувати тощо).— Фасмер III 109; Преобр. І 632; ЭСБМ II 61; Machek ESJĆ 406; Skok II 539—540; Trautmann 21—22; Fraenkel 27; Топоров І 150; Джаукян 91; Pokorny 346.— Пор. набувати, онуча.

ви (займенник 2-ї ос. мн.), викати «говорити ви одній особі»; — р. бр. др. вы, п. вл. нл. wy, ч. слц. vy, болг. ви, виє, м. виє, схв. ви, слн. vi, стел, вы; — псл. vy (<*vüs<*vös чи *vons) є но­вотвором, що виник (як і лат. vos «ви») на місці іє. *jüs «ви» під впливом форм непрямих відмінків цього займенника vasb, varr№ і т. д.; заміна могла бути викликана тим, що іє. *jüs після зако­номірних змін на слов'янському грунті перетворилося в ji і збіглося з займен­ником 3-ої ос. множини (а згодом і од­нини) чол. р.— Шанский ЭСРЯ І З, 217—218; Фасмер І 366; Преобр. І 102— 103; ЭСБМ II 243; Brückner 637; Machek

ESJĆ 704; БЕР І 144—145; Skok III 584—585.— Пор. вам, вас.

ви-; — р. бр. др. вы-, п. wy-, ч. слц. vy-, вл. нл. WU-, полаб. vài-, стел, вы-;— псл. vy- (префікс переважно на озна-

чення руху з середини); — спорідне­ний з гот. üt «геть», дісл. ut «з», двн. свн. U5, нвн. aus, ірл. ud-, od- «тс.», гр. ΰσ-τριξ «дикобраз» (<*υα+τρίχες), дінд. ud- «на, вгору, з», ав. us-, uz-, дперс. ud-; іє. *ût-, *üd-; на слов'ян­ському грунті виникло приставне ν, а кінцеве t/d зникло; колись цей пре­фікс уживався в усіх слов'янських мовах, тепер — тільки в східних та за­хідних; у південних він замінився префіксом iz-.— Фасмер І 366; Преобр. І 103; ЭСБМ II 243—244; Machek ESJĆ 704; ESSJ SI. gr. I 267—269.

вибавити «вивести, знищити; звіль* нити», вибавляти, вибава, відбавити, від­бавляти, добавити, добавляти, добавка, збавити, збавляти, набавити, набавля­ти, набавка Г, Ж, набавник «той, хто набавляє ціну», набавний «додатковий», набавочний «тс», надбавити, надбав­ляти, надбавний, надбавочний, надбав­ка, позбавити, позбавляти, позбавле­ний, прибавити, прибавляти, прибавка, убавити; — р. избавить, бр. вабавіць, п. wybawić, ч. zbaviti, слц. zbavit', болг. избавям, м. избави, схв. йзбавити, стел, изклвити; — псл. -baviti, кауза­тивна форма до дієслова byti; — мож­ливо, споріднена з дінд. bhävayati «ви­кликає до життя, оживляє», bhâvati «виникло, є, існує», bhavâh «походжен­ня, народження», bhavâh «існування, буття»; іє. *bheu-/bhou «рости, виника­ти; бути»; безпідставно ототожнюється з бавити «розважати», забавляти «тс.» і под. (Фасмер І 101; Преобр. І 11; Brückner 18; Machek ESJĆ 78; Skok I 124).— ЭСБМ II 244; Mayrhofer II 485-486.— Див. ще бути¹.— Пор. бавити.

вибагати, вйбаг, вибагливий, вибаж-ний — див. багтй.

[вйбайкуватися] «випливти з води», ст. выбейкатися «вибратися, вилізти» (XVIII ст.); — очевидно, пов'язане з [убейкатися] «забруднитися», [бейкати-ся] «волочитися» (див.).

[вибараичати] «вередувати, прояв­ляти примхи, хотіти то того, то іншого, примхливо вибирати» Me, [вибарянча-ти\ «тс.» Ж, івибарянчавий] «вередли­вий, примхливий» Ж, [перебаранчати]

вибачати

вид

 

«перешкоджати Г; вередувати Me»; — етимологічно неясне; можливо, утворене від основи бар- «базікати» або від діє­слів вибирати, перебирати. —Пор. ба­ритися, брати, виварачати.

вибачати, вибачити, вибачливий, ви­бачний, [збачати] «вибачати», [збачити, перебачати Ж, перебачити], пробачати, «тс», пробачення, ст. вибачати, виба­чити «виждати, вибрати» і «дарувати, прощати» (XVII—XVIII ст.), проба­чити (1562); — бр. выбачаць; — запо­зичення з польської мови; п. wybaczać первісно означало «побачити, роздиви­тися, розпізнати», а нове значення роз­винулось під впливом przebaczyć «не­добачити, пропустити», звідки й укр. пробачити, перебачити. — ЭСБМ II 245; Bruckner 10.— Див. ще бачити.

[вйбекати] «вихлебтати щось» (про собаку); — неясне; можливо, звукона­слідувальне.

вйбель, вйблий — див. віблий.

[вйбіжка] (бот.) «тонконіг, Poa L.»;— похідне утворення від бігти; назва мотивується, мабуть, тим, що повзучі підземні пагони цієї рослини дають стріловидну парость.—Вісюліна—Кло­ков 103—104; Нейштадт 115; Словн. бот. 526.— Див. ще бігти, ви-.

[вйбражений] «виношений, виходже­ний, зношений» (напр., хустина) Mo; — неясне; можливо, пов'язане з брага або бродити.

[вибутіти] «постуденіти (надворі)» Ж; — неясне.

[виварачати] «вередувати, проявля­ти примхи» Ж, [виваричйти] «переби­рати в їжі» Ба; — не зовсім ясне; оче­видно, споріднене з вертіти, ворот; утворилося, можливо, під впливом п. wywracać «перекидати, переверта­ти».— Див. ще вертіти.— Пор. вибаран-чати.

[вйверні] «тріска, відрубана впопе­рек дерева; шматки болота, що вилі­тають з-під копит коней»; — результат видозміни слова іверень на основі збли­ження з вивернути; початкове в перед наступним голосним того ж типу, що і в словах вирій, вивільга тощо; у дру­гому значенні слово може бути пов'я-

24 8-339

зане і з [вивергати] «викидати».— Див. ще і'вер.— Пор. вергати, вернйна.

вивих, вивихнути — див. вихати.

вивільга — див. вільга².

вивірка, вив'юрка — див. вевірка.

[вйвішни] «вид грибів, схожих на грузді» Я; — неясне.

[вйвішник] (бот.) «гравілат міський, Geum urbanum L.», [вивишник Mak, βύ-віщник Я] «тс»; — не зовсім ясне; мож­ливо, пов'язане з вивішуватися), ос­кільки крючкуваті плоди цієї рослини завішуються на шерсті тварин, які пе­реносять їх на далеку відстань.— Словн. бот. 151 —152; Нейштадт 325.

[вивожечка] «вид птаха» Ж; — не­ясне; можливо, пов'язане з [вивільга] «іволга».

вйволати (заст.) «вислати з держави, заслати» Бі, вйволанець «вигнанець, за­сланець» Бі, [виволанка] «вигнанни­ця»; — запозичення з польської мови; п. заст. wywołać «вигнати з держави, вислати» пов'язане з wołać «кричати, гукати».— Див. ще волати.

[вигарбуватися] «з труднощами ви­биратися, вивільнятися» Ж; — очевид­но, результат контамінації на україн­ському грунті польських слів garb «горб» і grabać «гребти, недбало копати землю».— Пор. гарбати.

вйгафований — див. гаптувати.

[вйґардить] «вилаяти поганими сло­вами» Кур; —очевидно, видозмінене за­позичення з польської мови; пор. п. gardzić «ставитися з презирством, гордувати», споріднене з укр. гордувати, гордий (див.).

[виґиреґи] «витребеньки, вибрики, видумки, фокуси» Me; — утворене, ма­буть, з префікса ви- і основи тур. gerek «треба», спорідненого з крим.-тат. керек, [кер'ак, герек], каз. кирг. хак. керек, узб. керак, тат. кирдк «тс», за анало­гією до витребеньки (пор.).

вигляти — див. виляти.

вигода, вигіддя, вигідливий, вигід­ний, вйгодити — див. год.

вид, [видалець] «той, хто багато всього бачив» Ж, [видальщина] «бачена, відома річ» Ж, [видець] «спостерігач, свідок», видиво, [вйдище] «сон, привид» Ж, [ви·

вид

видзиґаика

 

дівка] «листівка», [вйдло] «видне місце» Ж, [вйдмо] «привид, мара» Ж, [вйдьми-ще\ «тс.» Ж, Хвиднак] «відкрите місце» Я, [видничок] «видне місце, поличка в кутку сіней» Я, [видно] «погляд, вигляд; світле місце» Ж> виднота, [вйдок] «видне місце» Г, ВеБ, видовисько СУМ, Ж, ви­довище, [видалий] «досвідчений», [вй-данський] «бачений», [видатий] «з вели­ким обличчям», видимий, [видкйй] Ж, видючий, видющий, вадимо, видно, [вйд-нося] Me, [ванно] «видно» Ж, видати, [вйдитися] «увижатися», вйдіти, вид­ніти, [відовати] «бачити» Ж, [звйдини] «розвідини» Ж, [зводити] «вибачити, пробачити», [звйдитися] «з'явитися», [завадити] «позаздрити», [завидувати] «заздрити» Г, Ж, [завада] «заздрісна людина», завидки, [завйдник] Г, Ж, [за­видь] Ж, завйдько, завидощі, завйдливий, завидний «гідний заздрощів; [заздріс­ний Ж; помітний И», завидущий, зави­дющий, завйдка, завйдко, завидна, [на-повид] «видіння, образ» Ж, [наповйдний] «зовнішній, уявний; привабливий, ма­льовничий» Ж, [навидноті, навидноці, нарозвидні], [невид] «пекло» Ж, [неви­даль] «дивина» Ж, [невидальце] «тс», невидимка, [невидок] «темне місце» ВеЛ, [невиданський] «небувалий, дивовиж­ний», [невидомий] «темний, непрогляд­ний», [неповйдний] «непоказний», овид «обрій, виднокруг», обвидн'іти, повйд-ному, повидну, привид, [привидок] «при­вид», [провид] «провидіння» Ж. [провйда] «привид» Ж, провидець, провидиця, про­видіння, [провидлїшість] Ж, [провйдно] «сутінки, світанок» Ж, [проваджувати], провидіти, розвидніти, розвиднятися, увижатися; — р. болг. м. вид, бр. від, др. видъ, п. вл. wid, ч. слц. vid, нл. widanje «вид, видимість», схв. вад, слн. vid, стел, вид-к;— псл. vidi><*veid-; — споріднене з лит. véidas «лице», лтс. veids «вид, форма», гот. witan, witaida «дивитися на що-небудь, споглядати», кімр. dwydd «присутність, наявність», лат. video «бачу», гр. (F)etôoç «вид, форма»; іє. *yeid-, *uid- «дивитися; знати».— Шанский ЭСРЯ І 3, 93; Фас-мер І 312; Преобр. І 82—83; Brückner 613—614; Machek ESJĆ 688; БЕР І 143, 145—146; Стоянов 39; Skok III 586;

Trautmann 358; Walde—Hofm. II 784— 785; Pokorny 1127.

[видай] «мабуть, здається» Me, [ви­дав] «тс.» Славіст, зб.; — утворення від дієслова видати; перше виникло на основі форми наказового способу або в результаті редукції форми інфінітива через проміжний ступінь видать, дру­ге — з дієприкметникової форми видавь чи видалъ; безпосереднє пов'язання з відай, відати (Німчук Славіст, зб. 149) викликає сумнів.— Див. ще вид.— Пор. відай.

видальник — див. видун.

видатний; — р. выдающийся, бр. вы-датны, п. wydatny «тс»; — похідне від видавати(ся) «виступати», можливо, зу­мовлене польським впливом.— Див. іде дати.

виделка, [віделка Я, виделиц МСБГ, виделци МСБГ];— р. [виделка], бр. відзлец, віделка; — запозичення з поль­ської мови; п. widelec, widelca «виделка» походить від widły «вила», спорідненого з укр. вила; k виникло на місці п. с внаслідок зближення з укр. вилка. — ЭСБМ II 130.—Див. ще вила.

[видеркаси] «бійка; витискування, вимагання, шкуродерство, податковий гніт» Ж: — запозичене з польської мови в епоху Литовського князівства; п. wy-derkaffy, wyderkaf (закупівля прибутку (процентів) з нерухомості, який (які) можна було відкупити назад), wyderek «застава» (з XVI ст.) походить від нім. Wiederkauf «викуп», утвореного з wie­der «знову», спорідненого з двн. widar «знову, назад, напроти», гот. wijjra «проти», дінд. vi «в різні боки» і kaufen «купувати», яке через двн. koufo «торго­вець» зводиться до етимологічно неяс­ного лат. сайро «шинкар»; з XVII ст. п. wyderek стали пов'язувати з wydzie­rać «виривати, обдирати»; кінцеве -аси виникло на українському грунті, мож­ливо, під впливом вихиляси, витребаси, баляси тощо.— Bruckner 637; Sł. rzeczy staroż." 483; Kluge—Mitzka 359, 858— 859; Walde—Hofm. І 189.— Пор. купу­вати.

[видзиґаика] «зухвала, безсоромна жінка» Я, [придзиглянка] «тс.» Бі, [при-дзиґльованка] «тс. Бі; вертлява жінка»,

вид ихтувати

в и дюк

 

[придзиґ льований] «вертлявий; розпут­ний Бі»; —очевидно, пов'язане з дзиґа (див.).

[видихтувати] «викопати, вирити (яму)» Я; — (тлумачення, очевидно, не­точне; слово нагадує афективну характе­ристику будь-якої добре виконаної ро­боти); префіксально-суфіксальне укра­їнське утворення від п. dycht «в самий раз, так, як слід», яке пов'язують з нвн. dichten «ущільнювати, згущувати, скла­дати, писати», спорідненим з двн. dihtön, tihtön «писати, вигадувати», дангл. din-tan «упорядковувати, розташовувати, приготовляти», що в IX ст. зазнали впливу з боку лат. dictare «диктувати, робити, творити».— SW І 611; Kluge— Mitzka 131.

{видний] «кислий, винний» (у виразі видні ябка) ВеБ, [виднівка] «бочка, в якій було вино Г; бездонне барило Ж>; — результат дисимілятивної зміни звукосполучення нн у дн в словах вин­ний, *виннівка, можливо, викликаної гіперистичною реакцією носіїв мови на характерну для ряду карпатських гово­рів асимілятивну зміну звукосполучен­ня дн у нн (пор. [бінний] «бідний», [ланний] «ладний» та ін.); друге зна­чення слова [виднівка], пов'язане з дно, виникло, мабуть, під впливом власти­вого префіксові ви- значення усування, знищування (пор. вибите дно). — Кова­лик ПСМ III 79, 85.— Див. ще вино.

[вйдниха] «видра» Г, Ж; — можливо, варіант незасвідченого *воднйха «водяна тварина», видозміненого під впливом видно, або похідне утворення від іє. *Üdn- (гр. δδα-τος) «вода», паралельного до *üdr- «тс», що простежується в псл. vydra, укр. видра. — Див. ще вода.— Пор. видра.

видноколо; — власне українське

складне слово пізнього походження, утворене з основ прикметника видний та іменника коло «обрій», можливо, під впливом п. widnokrąg «тс».— Див. ще вид, коло.— Пор. виднокруг.

виднокруг; — бр. кругавід, п. widno­krąg, м. видокруг, схв. вйдокруг; — складне утворення з основ прикметника видний та іменника круг; в українській мові, можливо, є калькою польського

24*

слова.— Див. ще вид, круг.— Пор. видноколо.

видра (зоол.) «Lutra vulgaris L.», [видряний] Я; —р. бр. выдра, др. выдра, п. wydra, ч. слц. vydra, вл. wudra, нл. hudra, болг. м. вйдра, схв. видра, слн. vidra, стел, выдра; — псл. vydra; — споріднене з лит. udrà «видра», лтс. ûdris, прус, udrò «тс», гр. bòpa «гідра, водяна змія», ав. udrà- «видра», дінд. udrah «водяна тварина», двн. ottar «ви­дра», дісл. otr «тс»; іє. *üdra, *udro-«той, що живе у воді» від кореня *ued-/ *üd- «вода»; початкове в протетичне, як залишок лабіальної вимови початко­вого голосного після переходу давнього ü в у (ы) на праслов'янському грунті; думка про субстратне «праєвропейське» походження слова (Machek ESJC 704) викликає сумнів.— Шанский ЭСРЯ І З, 222; Фасмер І 367; Преобр. І 103; Brückner 637—638; БЕР І 144; Skok III 587; Eckert ZfSl 8/6, 881, 888; Traut­mann 334; Fraenkel 1157—1158; Mühl.— Endz. IV 406.— Див. ще вода.— Пор. відро.