double arrow

Водозабірні споруди руслового типу.

 

Характерною особливістю водозабірних споруд руслового типу є винесення точки приймання води в річище. Водоприймальники такого типу застосовують при відносно похилому березі, коли немає достатніх глибин, при можливості забруднення води або при слабких грунтах біля берега.

Схему руслового водозабору наведено на мал.8.7. Береговий колодязь розділений на окремі секції (за кількістю всмоктувальних ліній). Кожна секція розділена перегородкою на дві камери: приймальну, куди вводять самопливні труби із заслінками на кінцях, і всмоктувальну, де розміщено всмоктувальні труби насосів. У прорізі перегородки між камерами встановлюють сітку 3 з вічками від 2х2 до 5x5 мм. Водозабірні споруди більших розмірів обладнують обертовими сітками з безперервним промиванням.

 

 

Мал. 8.7. Загальна схема руслового водозабору

1— оголовок; 2 — самопливні лінії; 3 —плоскі сітки; 4— насосна станція; 5 —всмоктувальні труби; 6 — береговий колодязь.

   

 

Мал. 8.8. Занурений оголовок найпростішого типу:

1— бруси 15х20 см; 2 — каміння; З — болти; 4 — сталеві кріплення.

 

Незанурені оголовки мають форму опор мостів з кригорізами, їхні верхівки виступають над найвищим рівнем води.

Різновидом водозабірників руслового типу є криб. Конструктивно його роблять подібно до берегового водоприймальника і влаштовують у річищі. Водоприймальники-криби розміщують на деякій відстані від берега, де водойма глибша і менш забруднена вода.




 

 

Мал. 8.9. Незатоплюваний оголовок-криб.

1— вікно; 2 — підіймальний кран; З — напрямні швелери; 4 — грубі грати; 5 — самопливна галерея; 6 — засипка із шлаку (16 см); 7 —стіна; 8 - грубі грати нижніх водоприймальних вікон; 9 — залізобетонна самопливна галерея; 10— бетон; 11— крига; 12— найнижчий горизонт льодоставу; 13— найнижчий горизонт льодоходу; 14 —найвищий горизонт льодоходу.

 

Продуктивність таких водоприймальників дуже велика. Зважаючи на розміщення крибу (мал.8. 9) в глибоких місцях, треба надавати його будівельним елементам великих розмірів і ваги для протидії спливанню. Вода у криб надходить через вхідні вікна, які мають грубі грати і розташовані в кілька поверхів по периметру споруди. З крибу вода спрямовується до берегового колодязя самопливними трубами або тунелем під дном ріки. Іноді в крибі влаштовують насосні станції.

Самопливні лінії річищних водозабірників виконують із сталевих, залізобетонних чи азбестоцементних труб або у вигляді залізобетонних галерей (не менше двох). Швидкість руху в лініях необхідно приймати не менш як 0,7—0,9 м/сек для запобігання їх засмічуваності. Очищують самопливні лінії від відкладень прямим або зворотним промиванням водою.

 






Сейчас читают про: