Визначення елементів залягання шарів по геологічній карті

Для того, щоб встановити елементи залягання, необхідно знайти положення трьох точок, розташованих на поверхні шару, що не лежать на одній лінії. Хід визначення елементів залягання цим способом описаний в літературі [1, с.46-49], [2, с.133-І35], [3, с.85-89].

Геологічний розріз є обов"язковим додатком до геологічної карти, за допомогою нього можна прослідкувати характер залягання шарів порід у вертикальній площині. Найпростіше будувати розріз вхрест простягання порід; у цьому випадку при побудові використовують дійсні кути падіння і товщини.

Спочатку вздовж лінії розрізу будується профіль (переріз рельєфу). Як і для горизонтального залягання, профіль будується дуже точно, хоча іноді січення горизонталей надто велике і не дає можливості врахувати деякі нюанси. Так, у деяких випадках, між двома горизонталями спостерігається вихід на поверхню більш давніх порід, що оточені більш молодими. Напевно, що в такому випадку на профілі в цій ділянці треба малювати невелике заглиблення (але його величина не більша, ніж січення горизонталей).

Потім на лінію профілю переносять точки перетину лінією розрізу геологічних границь, проставляють кути падіння і відкладають дійсні товщини взяті із стратиграфічної колонки. Розріз починають будувати від наймолодшого шару. Тут слід пам’ятати, що цей шар має неповну товщину, оскільки його поверхня майже завжди піддається розмиву. Тому для цього наймолодшого шару проводиться підошва за кутом падіння незважаючи на дійсну товщину. Під цією підошвою будуються усі шари, що залягають нижче із збереженням їх дійсної товщини.

Для побудови розрізу вхрест простягання використовують дійсний кут падіння - це кут заміряний на відслоненні вздовж лінії падіння, який має максимальне для цієї ділянки шару значення

Якщо лінія розрізу проходить під кутом до лінії падіння, величина кута падіння буде мінятися (зменшуватися); відповідно, чим більше відхилення, тим кут менший (рисунок 8.1).

У таких випадках слід користуватися таблицею поправок кутів падіння (таблиця 8.1).

Рисунок 8.1 - Блок-діаграма нахиленого шару із вказаним дійсним напрямком і кутом падіння (a) і кутами, заміряними в діагональних напрямках

 


Таблиця 8.1 - Поправки кута падіння при перетинах, не перпендикулярних до простягання шарів

(за В.А. за Обручевим)

Дійс- ний кут паді- ння Кут між простяганням і лінією перетину
80° 75° 70° 65° 60° 55° 50° 45° 40° 35° 30° 25° 20° 15° 10°
10° 15° 20° 25° 30° 35° 40° 45° 50° 55° 60° 65° 70° 75° 80° 85° 89° 9°51 14°27 19°43 24°48 29°27 34°36 39°34 44°34 49°34 54°35 59°37 64°40 69°43 74°47 79°51 84°56 88°59 9°40 14°31 19°23 24°15 29°9 34°4 39°2 44°1 49°1 54°4 59°8 64°14 69°21 74°30 79°39 84°50 88°58 9°24 14°8 18°53 23°39 28°29 33°21 38°15 43°13 48°14 53°19 58°26 63°36 68°49 74°5 79°22 84°41 88°56 9°5 13°39 18°15 22°55 27°37 32°24 37°15 42°11 47°12 52°18 57°30 62°46 68°7 73°32 78°59 84°29 88°54 8°41 13°34 17°30 22°0 26°34 31°13 16°0 40°54 45°54 51°3 56°19 61°42 67°12 72°48 78°29 84°14 88°51 8°13 12°28 16°36 20°54 25°18 29°50 34°30 39°19 44°17 49°29 54°49 60°21 66°8 71°53 77°51 83°54 88°47 7°41 11°36 15°35 19°39 23°51 28°12 32°44 37°27 42°23 47°35 53°0 58°40 64°35 70°43 77°2 83°29 88°42 7°6 10°4 14°25 18°15 22°12 26°20 30°41 35°16 40°7 45°17 50°46 56°36 60°46 69°14 76°0 82°57 88°35 6°28 9°46 13°10 16°41 20°21 24°14 28°20 32°44 37°27 42°33 48°4 54°2 60°29 67°22 74°40 82°15 88°27 5°46 8°44 11°48 14°58 18°19 21°53 25°42 29°50 34°21 39°20 44°47 50°53 57°36 64°58 72°75 81°20 98°15 5°2 7°38 10°19 13°7 16°6 19°17 22°45 26°33 30°47 30°32 40°54 46°59 53°57 61°49 70°34 80°5 88°0 4°15 6°28 8°45 11°9 13°48 16°29 19°31 22°55 26°44 31°7 36°14 42°11 49°16 57°37 67°21 78°19 87°38 3°27 5°14 7°6 9°3 11°10 13°48 16°0 18°53 22°11 26°2 30°29 36°15 43°13 51°55 62°43 75°39 87°5 2°37 3°33 5°23 6°53 8°30 10°16 12°15 14°30 17°9 20°17 24°8 29°2 32°25 44°1 55°44 71°20 86°9 1°45 2°40 3°37 4°37 5°44 6°56 8°17 9°51 11°41 13°55 16°44 20°25 25°30 32°57 44°33 63°15 84°15 0°53 1°20 1°49 2°20 2°53 3°30 4°11 4°59 5°56 7°6 8°35 10°35 13°28 18°1 26°18 44°54 78°41

Хід виконання роботи

 

Для виконання роботи використовуються навчальні геологічні карти №5 і №6, де є ділянки з породами що залягають моноклінально без нанесених елементів залягання. Викладач визначає кожному студенту певну ділянку на карті, де потрібно встановити азимут і кут падіння. Студенти переносять на кальку горизонталі і геологічні границі в цій ділянці і після певних графічних побудов встановлюють ці параметри. Після цього, викладач для кожного студента проводить на карті лінію геологічного розрізу, вздовж якої студент повинен побудувати геологічний розріз вхрест простягання чи в діагональному напрямку (в останньому випадку слід користуватися таблицею поправок кутів падіння).

На геологічному розрізі шари зафарбовуються в певні кольори і буквені та цифрові індекси, що відповідають віку порід. До геологічного розрізу додаються умовні позначення.

.

Звіт з лабораторної роботи складається з:


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: