double arrow

Основні системи і схеми внутрішніх водопроводів

Внутрішній водопровід – система трубопроводів і пристроїв, яка забезпечує подачу води до сантехприладів, пожежних кранів і технологічного обладнання, обслуговує одну будівлю або групу будівель і споруд та має спільний водовимірювальний пристрій від мережі водопроводу населеного пункту чи промпідприємства.

Границею поміж зовнішньою та внутрішньою мережами вважається лінія, що проходить через пристрій для вимірювання витрати води у будівлі (водолічильник).

Системи внутрішнього водопроводу поділяють за: призначенням (господарсько-питні, виробничі, поливальні, протипожежні); сферою обслуговування (об’єднані та роздільні); температурою води (системи холодного і гарячого водопостачання); забезпеченням напором з урахуванням встановленого обладнання; способом використання води (прямоточні, зворотні та з повторним використанням води).

Споживачами вважаються: людина, сантехприлад, технологічна установка і т.д., на потреби яких розраховується витрата води.

Основні елементи системи водопостачання: ввід – трубопровід, через який внутрішні мережі під’єднуються до зовнішніх (від колодязя зовнішніх мереж до водомірного вузла внутрішніх, встановленого у будівлі чи спеціальному приміщенні); водомірний вузол – установка для вимірювання витрати води, поданої у будівлю, складається з водолічильника та арматури, потрібної для його відключення (у системах гарячого водопостачання може бути обладнаний термометром); установка для підвищення тиску – збільшує тиск у внутрішній мережі, якщо гарантійний тиск є недостатнім (гарантійний тиск або вільний напір – значення тиску чи напору, підтримуваного у зовнішніх мережах); запасні і регулювальні місткості (водонапірні баки, гідропневмобаки, тобто гідроакумулятори) – посудини для створення запасу води у системі, потрібного для неперервного водопостачання споживачів, при аварії або при невідповідності режиму подачі води зовнішньою мережею режиму водоспоживання у будівлі; внутрішня мережа водопостачання – розподіляє воду між споживачами і складається з системи трубопроводів (труб, з’єднаних між собою і обладнаних арматурою): магістралей, стояків, підведень; трубопровідна і водорозбірна арматура; водонагрівальний пристрій (лише у системі гарячого водопостачання). У водопроводах, особливо виробничому і гарячому, у систему інколи включають місцеві очисні пристрої чи споруди (фільтри, деаератори тощо).




Арматура – пристрої для перекриття або зміни величини вільного проходу трубопроводу: засувки, вентилі, водорозбірні крани та ін.



Схеми внутрішнього водопроводу можуть бути простими (ввідводомір-мережа-арматура), з регулюючими та напірними баками, з насосними та іншими установками.

За розташуванням магістральних ліній розрізняють схеми: тупикові, кільцеві, комбіновані, з нижнім і верхнім розведенням труб, зонні.

Вибір системи та схеми внутрішнього водопостачання здійснюють залежно від призначення будинку, технологічних, протипожежних та санітарно-гігієнічних вимог, режиму водопостачання та ТЕР. Наприклад, у житлових будинках висотою до 12 поверхів влаштовують тільки господарсько-питний водопровід, 12-16 поверхів – об’єднаний господарсько-питний-протипожежний, понад 16 поверхів – як правило, роздільні господарсько-питний і протипожежний водопроводи.

Прості схеми водопостачання застосовуються, коли гарантійний тиск завжди більший від потрібного для водопостачання даного будинку. Схему з регулюючими баками застосовують, коли тиск в зовнішній мережі менший за потрібний лише протягом декількох годин (в години зниження тиску нижче потрібного живлення верхніх поверхів системи – з баку, заповненого водою в години тиску, більшого за потрібний). При постійній недостачі тиску використовують насосні установки. Регулюючі (водонапірні) баки доцільно також використовувати при нерівномірному водоспоживанні як самостійно, так і в поєднанні з насосними установками. У висотних будівлях (17 поверхів і вище) досить часто застосовують зонні системи водопостачання для того, щоб максимальний тиск перед водорозбірними приладами не перевищив допустимих величин (0,6 МПа – для господарсько-питних водопроводів і 0,9 МПа – для протипожежних).

Проектування внутрішнього водопроводу починають з вибору схеми системи водопроводу. Для житлових, громадських будівель з підвалами або техпідпіллями найчастіше використовують систему водопроводу холодної води з тупиковою схемою та нижнім розведенням. Таку ж систему використовують для водопроводу гарячої води, який також закільцьовують зворотньою мережею (стояками, магістраллю) для відведення охолодженої води на повторне нагрівання. В децентралізованих системах з місцевими водонагрівачами для потреб квартири чи невеликого будинку, при невеликій протяжності водопроводу гарячої води, зворотня мережа застосовується рідко.

Протипожежні водопроводи влаштовуються в таких будівлях: житлових висотою 12 поверхів і більше; гуртожитках, готелях, пансіонатах, школах-інтернатах висотою 4 поверхи і більше; адміністративних висотою 6 поверхів і більше; лікувальних закладах, дитячих яслях, садах, магазинах, вокзалах при об’ємі будівлі 5000 м і більше; кінотеатрах, клубах, домах культури на 200 місць і більше; в приміщеннях під трибунами стадіонів будь-якої місткості об’ємом 5000м3 і більше; в будівлях навчальних закладів об’ємом 25000 м3 і більше; в конференц-залах місткістю »700 людей; в будівлях об’ємом 7500 м і більше і т. п.

Протипожежні водопроводи складаються з мережі магістральних і розподільчих (стояки) трубопроводів, пожежних кранів і при потребі протипожежних насосів. У схему протипожежного водопроводу часто включають водонапірний бак або пневматичну установку. Протипожежний водопровід повинен забезпечувати подачу потрібної кількості води під певним напором до будь-якого з кранів у ньому. При пожежегасінні можуть діяти один чи одночасно кілька пожежних кранів (один струмінь чи кілька розрахункових струменів). Мінімальний радіус дії пожежного крану рівний 16 чи 26 м. Якщо напір в протипожежній мережі недостатній, то встановлюють протипожежний насос, що включається автоматично. Спринклерні установки застосовують для розпилення води спринклерами (розпилювачами) в приміщеннях з підвищеною пожежною небезпекою (сцени театрів, склади та ін.). Вони складаються із спринклерів, розподільчих і магістральних трубопроводів, контрольно-сигнального клапану, головної засувки, основного і автоматичного водопідживлювачів. Системи автоматичних установок із спринклерним обладнанням бувають водяні, повітряні і повітряно-водяні. Залежно від ступеня пожежної небезпеки будівель застосовують дренчерні установки: заливні (дренчери - розетками вгору); сухотрубні (дренчери- розетками вниз). У розподільчій мережі: дренчери, магістральні трубопроводи, клапани групової дії чи засувки керування. Дренчер на відміну від спринклера не має скляної пробки (клапана) і замка. Дренчери розташовують на відстані до 3 м один від одного і до 1,5 м від стін.

 

Контрольні запитання та завдання.

1. Що таке система водопостачання?

2. Що таке система водовідведення (каналізації)?

3. Як класифікують системи водопостачання?

4. З яких елементів складаються водопровідні мережі?

5. Опишіть системи водопостачання промпідприємств.

6. Опишіть системи водопостачання населених пунктів.

7. Що таке внутрішній водопровід?

8. Опишіть основні елементи системи водопостачання.

9. Як класифікують системи внутрішнього водопроводу?

 






Сейчас читают про: