2018-01-21
389
1. Опис продукту.
Опис продукту - це документування характеристик продукту чи послуги, яку має забезпечити виконання проекту для того, аби вважатися успішно виконаним.
2. Стратегічний план.
3. Критерії вибору проекту.
Результативність (цінність) проекту = сума зиску внаслідок здійснення проекту – Сума витрат процесів здійснення.
4. Інформація з архіву.
Методи та засоби ініціації
1. Методи вибору проекту. Методи вибору проекту звичайно належать до однієї з двох широких категорій:
• Методи визначення можливого прибутку - порівняльні підходи, моделі виграшу, економічні моделі тощо.
• Методи оптимізації з обмеженнями - математичні моделі з використанням апарату лінійного, нелінійного, динамічного, цілочислового й багатокритеріального програмування, масового обслуговування, дослідження операцій тощо.
Ці методи часто називаються моделями рішення. Є моделі рішення, які використовують загальні (дерева рішень, форсований вибір та ін.) та спеціалізовані (процес аналітичної ієрархії, аналіз логічної основи та ін.) методи.
|
|
|
Застосування складних критеріїв вибору проекту у витонченій моделі часто розглядається як окрема фаза проекту.
Основні критерії прийнятності ідеї проекту:
• техніко-економічна здійсненність;
• довгострокова життєздатність;
• комерційна, бюджетна, економічна ефективність;
• екологічна безпечність і захищеність;
• реальність термінів виконання;
• організаційно-правова забезпеченість проекту;
• прийнятність проекту в соціальному аспекті для користувачів;
• гарантія політичної стабільності.
Передпроектна стадія розроблення проекту є виключно важливою, бо дає змогу перебороти ще до початку інвестування невизначеність і як наслідок знизити вартість проекту та ризик його здійснення.
Серед критеріїв відмови від проекту називають:
• період окупності проекту;
• сума дисконтованого грошового потоку до і після фінансування проекту;
• внутрішня норма рентабельності проекту;
• відношення "прибутки / витрати.
2. Висновок експерта - для оцінки вхідних даних процесу ініціації. Така експертиза може бути виконана будь-якою особою або групою осіб із спеціальними знаннями або підготовкою, яких, як правило, знаходять у таких установах:
• спеціальні підрозділи виконавчої організації;
• консалтингові фірми;
• професійні та технічні асоціації;
• наукові установи;
• аудиторські фірми;
• промислові та фінансово-промислові групи;
• банки.
Результати ініціації
1. Декларація про наміри. На передпроектній стадії замовник (інвестор) інноваційного проекту, виходячи зі своїх цілей і аналізу ситуації, готує декларацію про наміри.
|
|
|
У цьому документі реалізується задум інвестора. У процесі його підготовки аналізуються:
• потреба у кінцевих результатах;
• наявні ресурси;
• вплив проекту на навколишнє середовище;
• загальний інвестиційний клімат;
• рівень якості та вартість тощо.
У підготовці даного документа беруть участь консультанти в галузі управління проектами, а також експерти зі спеціальних питань.
Декларація про задуми особливо необхідна при здійсненні проектів у галузі будівництва. У цьому разі вона містить такі відомості:
• інвестор (замовник) і його адреса;
• місцезнаходження об'єкта;
• характеристика об'єкта;
• обґрунтування необхідності запланованої діяльності;
• потреба у ресурсах при будівництві й експлуатації;
• перелік основних споруд та їх будівельні характеристики;
• транспортне забезпечення;
• можливий вплив на навколишнє середовище;
• джерела фінансування;
• строки запланованого будівництва.
Декларація надсилається до місцевого органу державного управління, що має право надавати земельні ділянки. Після отримання позитивного рішення стосовно намірів і альтернативних пропозицій щодо розміщення майданчика або траси для будівництва об'єкта замовник (інвестор) приймає рішення про розроблення ТЕО.
Склад декларації про наміри спорудження промислового підприємства:
1. Інвестор (замовник) - адреса.
2. Місцезнаходження (район, пункт) запланованого до будівництва підприємства, споруди.
3. Найменування підприємства, його технічні й технологічні дані:
- обсяг виробництва промислової продукції (надання послуг) у вартісному виразі загалом і за основними видами у натуральному виразі;
- термін будівництва і введення об'єкта в експлуатацію.
4. Обґрунтування соціально-економічної необхідності запланованої діяльності.
5. Приблизна чисельність робітників і службовців, джерела задоволення потреби у робочій силі.
6. Потреба підприємства у сировині та матеріалах (у відповідних одиницях).
7. Потреба підприємства у водних ресурсах (обсяг, кількість, джерело водозабезпечення).
8. Потреба підприємства в енергоресурсах (електроенергія, тепло, пара, паливо), джерела постачання.
9. Транспортне забезпечення.
10. Забезпечення працівників та їх родин об'єктами житлово-комунального і соціально-побутового призначення.
11. Потреба підприємства у земельних ресурсах.
12. Водовідведення стоків. Методи очищення, якість стічних вод, умови зливу, використання наявних чи будівництво нових очисних споруд).
13. Можливий вплив підприємства, споруди на навколишнє середовище: - види впливу на компоненти природного середовища (типи порушень, найменування і кількість інгредієнтів забруднювачів); - можливість аварійних ситуацій (імовірність, масштаб, тривалість впливу); - відходи виробництва (види, обсяги, токсичність), способи утилізації.
14. Джерела фінансування запланованої діяльності (засновники, пайовики, фінансові інститути, уряд, комерційні банки, кредити постачальників).
15. Використання готової продукції (розподіл).
2. Статут проекту.
Статут проекту - це документ, який формально підтверджує наявність проекту. Він повинен містити (безпосередньо або через посилання на інші документи): • комерційну доцільність виконання проекту; • опис продукту.
3. Призначення менеджера проекту.
4. Обмеження.
Обмеження - це чинники, що обмежують варіанти добору команди менеджерів проекту та використання інших ресурсів проекту.
5. Допущення.
Допущення - це чинники, які для цілей ініціації розглядаються як істинні, реальні або визначені.
3.2.1.3. Розроблення плану інноваційного проекту
При розробленні плану інноваційного проекту використовуються результати інших процесів планування для створення чіткого погодженого документа, яким можна було б керуватися для управління виконанням проекту і при здійсненні контролю за його виконанням.
|
|
|
Цей процес майже завжди неодноразово повторюється.
План проекту використовується з метою:
• здійснення управління виконанням проекту,
• документування допущень при плануванні проекту,
• документування планових рішень із урахуванням обраних альтернатив,
• полегшення зв'язку між зацікавленими особами,
• визначення основних режимів перевірки змісту, вартості та часу виконання проекту,
• забезпечення основи для контролю за виконанням проекту.
Вхідні дані для розроблення плану проекту
1. Концепція проекту Основними об'єктами перетворень є штучні й природні системи. Здатність виявлення, аналізу, розкриття структури систем, підсистем і компонентів необхідна для керівника проекту.
Системне управління проектом дає змогу сконцентрувати увагу на певних підсистемах на обмежений час, для того щоб привести їх до потрібного стану.
Зміна деякої системи пов'язана зі здійсненням проекту, котрий саме є цілеспрямованим й переведенням із наявного до деякого бажаного стану, описаного у термінах цілей проекту. 3 одного боку, проект розглядається як процес переходу від початкового незадовільного стану "А" (проблема) до кінцевого стану "Б" (розв'язання проблеми).
 |
У стані "Б" очікувані результати процесу "здійснення проекту" отримуються у ході реалізації всього проекту Вони можуть бути конкретними (створення організації, виробництво продукції, надання послуг тощо) або абстрактними (плани, знання, досвід, емоційний стан тощо) і можуть бути розподілені:
- на результати, отримані протягом процесу здійснення проекту (задоволення інтересів учасників проекту, набуття досвіду, отримання проміжних результатів); - результати, отримані в кінці процесу (закінчений продукт; - надання послуги, прибуток, задоволення потреб замовника).
З іншого боку, проект сам є системою. Загальний результат його здійснення являє собою систему цілей, яка знаходиться у деякому матеріальному стані на початку проекту і в ході його виконання перетворюється у необхідний результат, включаючи продукцію, що є головною метою проекту
|
|
|
Інноваційний проект як система має такі основні ознаки:
• цілеспрямованість, • складність,
• раціональність, • новизна,
• відсутність аналогів, • відкритість,
• взаємодія з навколишнім середовищем,
• подільність на підсистеми, тобто дрібніш проекти,
• динамічність, • мінливість,
• цілісність.
Для забезпечення оптимальності й цілеспрямованості процесу здійснення проекту повинні бути створені умови для управління цим процесом Системне подання проекту, елементи його реалізації зображені на рис. 3.27.
Рис. 3.27. Принципова схема системного подання проекту:
(1÷ n) – початкові умови;
(1÷n) – кінцеві результати;
(1÷k) – фактори зовнішнього впливу;
(1÷V) – фактори внутрішнього впливу;
----- – зворотний зв'язок.
Таким чином, інноваційний проект є процесом переведення системи від поточного до бажаного стану за обраною траєкторією (концепцією проекту)
Важливим етапом передінвестиційного аналізу є визначення головного задуму і часових рамок проекту та пошук схеми і принципу розроблення та реалізації проекту
Задум інноваційного проекту завжди пов'язаний із здійсненням деяких змін найрізноманітнішої спрямованості. Будь-яка проблема може бути розглянута з двох позицій - "проекту ще немає" і "проекту вже немає". Мається на увазі, що саме завдяки здійсненню проекту проблема перейде до іншого стану.
Початком проекту часто вважається момент виникнення ідеї, особливо якщо цьому передували дослідження, експерименти, пошуки. Для підприємців початок проекту пов'язаний із початком його здійснення та вкладенням фінансових коштів у його виконання.
Закінченням проекту можна вважати:
• завершення всіх робіт щодо його реалізації;
• переведення персоналу, який виконував проект, на іншу роботу;
• досягнення проектом заданих результатів;
• припинення фінансування проекту;
• початок робіт із внесення до проекту серйозних змін, не передбачених первісним задумом;
• виведення об'єктів проекту з експлуатації (ліквідація);
• початок отримання прибутку.
На передпроектній стадії здійснюється велика підготовча робота, котра включає підготовку низки документів. Наявність повного набору цих документів відбиває ретельність підготовки проекту і зменшує ризик його здійснення. Дані документи віддзеркалюють стосунки між учасниками передпроектної стадії, передусім між ініціатором проекту та його інвестором. Третім учасником цієї фази, як правило, є незалежна консалтингова фірма, що спеціалізується на розробленні таких документів або, якщо всі вони розроблені ініціатором проекту, на їх експертизі. Єдиного стандарту на складання кожного із документів немає. Всі сторони безпосередньо уточнюють формальні правила оформлення документації.
Схема послідовності робіт подана на рис. 3.28.
2. Техніко-економічне обґрунтування й оцінка проекту. Основним документом, що обґрунтовує доцільність і ефективність проекту є ТЕО проекту. Мати такий документ необхідно передусім інвестору, який на його підставі приймає остаточне рішення щодо фінансування певного інноваційного проекту і капітальних вкладень, що спрямовуються на створення і відтворення основних фондів.
ТЕО розробляється:
• для підтвердження кредитору або організації, котра забезпечує гарантії стосовно кредитів, фінансової стійкості та платоспроможності під час виконання зобов'язань;
• для здійснення погоджень і експертиз;
• для використання на переговорах, зокрема з державними та регіональними органами влади, про надання податкових та інших пільг, а також субсидій;
• для вироблення альтернативних варіантів досягнення мети, поставленої інвестором, зокрема різних джерел фінансування проекту;
• для урахування податкової, кредитної, амортизаційної державної політики та політики регіональних органів влади;
• для урахування вимог законодавства і нормативних актів України, що регулюють інноваційну та інвестиційну діяльність, а також умов користування природними ресурсами й землею;
• для забезпечення захисту інтересів інвесторів, з одного боку, державних і регіональних - з іншого;
• для проведення соціологічних досліджень і референдумів.
Рис. 3.28. Схема послідовності робіт
Розроблення ТЕО здійснюється юридичними та фізичними особами, які отримали у встановленому порядку ліцензію на виконання відповідних видів робіт і розрахунків. Між ними і замовником укладається договір. Замовник може оголосити конкурс на розроблення ТЕО. Договір супроводжується завданням на розроблення ТЕО, де вказуються всі вимоги, яких, на думку інвестора, потрібно дотримуватися при цьому.
У разі виявлення недоцільності проекту вартість розроблення ТЕО списується на втрати замовника в установленому порядку. Матеріали ТЕО належать замовнику і можуть бути застраховані у порядку, передбаченому законодавством.
Внаслідок розроблення ТЕО визначаються техніко-економічні та фінансові показники проекту:
- розмір (масштаб, обсяг);
- строки реалізації проекту загалом і його фаз;
- місце здійснення проекту;
- достатність і доступність ресурсів;
- потреба у кінцевих результатах проекту;
- витрати на проект з урахуванням непередбачених факторів;
- техніко-економічні альтернативи тощо.
3. Бізнес-план. Бізнес-план є основним комплексним підсумковим документом, який обґрунтовує реалізацію проекту в умовах конкуренції, оцінює проект у різних аспектах і містить дані всіх напрямків його аналізу. У ньому вказані реальні дії для досягнення ефективності проекту.
Бізнес-план відповідає на запитання, чи варто вкладати гроші у той чи інший інноваційний проект.
У бізнес-плані оцінюються можливості проекту, вказуються очікувані доходи і витрати, аналізується його окупність.
Призначенням бізнес-плану є опис сильних і слабких сторін проекту, надання можливості визначення життєздатності проекту в умовах ринкової конкуренції. Він є основою для отримання фінансової підтримки та засобом залучення капіталу для його здійснення.
При складанні бізнес-плану необхідно знати передусім рівень потреби у результатах проекту, тобто у продуктах і послугах. Споживачі (замовники) бажають одержати не просто товар, а сукупність певних переваг. Тому, для формування бізнес-плану потрібне знання передусім становища на ринку проектів, тобто інформація такого спрямування:
- ринкова (рівень потреби);
- фінансова (ціни, прибутки, витрати, потік реальних грошей);
- виробнича (сировина, матеріали, обладнання, технологія, приміщення, трудові ресурси).
Склад бізнес-плану проекту і ступінь його деталізації залежать від масштабів проекту та його вартості. Чим масштабнішим і значнішим є проект, тим докладнішим має бути бізнес-план, для того щоб інвестори отримали вичерпні відповіді щодо його привабливості та реальності. Ядром бізнес-плану є його складові плани, що характеризують проект з різних позицій.
Приблизний склад бізнес-плану такий:
1. Вступна частина:
- назва та адреса фірми,
- засновники, - мета проекту,
- вартість проекту,
- потреба у фінансах.
2. Аналіз стану справ у галузі:
- поточна ситуація та тенденції розвитку галузі,
- напрямки і завдання проекту.
3. Зміст проекту, що пропонується:
- кінцевий результат,
- технологія,
- ліцензії,
- патентні права.
4. Аналіз ринку:
- потенційні споживачі результатів,
- потенційні конкуренти,
- обсяг ринку і подальший його стан,
- передбачувана доля ринку.
5. План маркетингу:
- ціни,
- цінова політика,
- канали реалізації,
- реклама.
6. Виробничий план:
- процес виробництва,
- приміщення,
- обладнання,
- джерела поставки сировини, матеріалів, трудових ресурсів,
- субпідрядні організації.
7. Організаційний план:
- формування системи управління проектом,
- створення команди проекту,
- проектування організаційної структури управління проектом.
8. Фінансовий план:
- план доходів і витрат,
- балансовий план,
- точка беззбитковості.
4. Передпроектні дослідження інвестиційних можливостей здійснення проекту. У разі позитивного розгляду декларації про наміри інвестор (замовник) приймає рішення щодо розроблення обґрунтування інвестицій. Затверджені та схвалені обґрунтування можуть використовуватися замовником із метою:
- проведення подальших досліджень;
- розроблення бізнес-плану;
- переговорів з іншими учасниками проекту.
Порівняння різних проектів (або варіантів проекту) і вибір кращого з них рекомендується проводити з використанням таких показників:
- чистий дисконтований дохід, інтегральний ефект;
- індекс дохідності;
- внутрішня норма дохідності;
- термін окупності.
Основним змістом цього дослідження є розрахунок ефективності інвестицій, який є критерієм оцінки ефективності проекту.
При цьому використовуються такі показники ефективності проекту:
1. Показники комерційної (фінансової) ефективності.
2. Показники бюджетної ефективності.
3. Показники економічної ефективності
5. Результати інших процесів планування. Результати всіх процесів планування в інших галузях знань є вхідними даними для розроблення плану проекту. Результати інших процесів планування можуть використовуватися як у формі базових документів (наприклад, ієрархічної структури робіт), так і в формі допоміжних деталей. Для багатьох проектів будуть потрібні вхідні дані, що належать до певної прикладної сфери (наприклад, більшість великих будівельних проектів матимуть потребу у прогнозуванні руху грошових коштів).
6. Інформація з архіву. Доступна інформація з архіву (наприклад, оцінки бази даних, записи щодо виконання попередніх проектів) мусить бути врахована при здійсненні інших процесів планування проекту.
7. Організаційна політика. Всі організації, що працюють спільно над проектом, можуть мати власну формальну або неформальну організаційну політику, результати якої обов'язково повинні розглядатися.
8. Обмеження. Обмеження — це чинники, що обмежують дії команди менеджерів проекту.
9. Допущення. Допущення - це чинники, котрі для цілей планування розглядаються як істинні, реальні або визначені.
Методи та засоби для розроблення плану проекту
1. Методологія планування проекту - структурований певним чином підхід, що використовується командою менеджерів проекту для управління процесом розроблення плану проекту. Підходи можуть бути простими, такими як стандартні форми і шаблони (паперові чи електронні, формальні чи неформальні), або складними, такими як групи необхідних методів моделювання (наприклад, метод Монте-Карло для аналізу ризику у календарному плані). У більшості методик планування проектів використовується комбінація "жорстких" (наприклад, управління програмним забезпеченням проекту) і "м'яких" (наприклад, наради щодо аналізу вхідних даних) засобів.
Планування є найважливішим процесом управління проектом, який визначає у часі всю діяльність стосовно його здійснення. Планування логічно пов'язане з іншими важливими процесами, такими як організація, координація, контроль, аналіз і регулювання.
План відіграє роль моделі дій і прогнозу стану проекту та його оточення. В процесі життя відбуваються зміни як усередині, так і зовні нього. Тому жоден із первісних планів не може бути виконаний точно.
У проекті потрібно планувати все, що підлягає обліку, контролю, аналізу й регулюванню. Це передусім планування функцій управління проектами:
- управління предметною областю проекту;
- управління вартістю;
- управління часом;
- управління якістю;
- управління людськими ресурсами; - управління комунікаціями;
- управління ризиками;
- управління закупівлями, поставками та контрактами.
Загальні принципи планування: цілеспрямованість; комплексність; збалансованість за ресурсами; системність; гнучкість; багатофункціональність; оптимальність; адаптивність; несуперечливість; безперервність; стабільність.
Процеси планування включають підпроцеси (завдання), які за ступенем важливості можна розділити на основні та допоміжні.
Основні підпроцеси - це завдання планування, які взаємопов'язані між собою і виконуються у більшості проектів. Наприклад, роботи повинні бути визначені за змістом раніше, ніж можна буде оцінювати їх вартість і тривалість. Основні підпроцеси планування:
• планування предметної галузі - розроблення письмового документа, що визначає предметну галузь як основу для подальшого прийняття рішень щодо проекту;
• визначення предметної галузі - структурна декомпозиція основних результатів на менші, більш керовані компоненти;
• визначення складу робіт - складання переліку специфічних дій, які потрібно виконати для досягнення різних результатів проекту;
• визначення послідовності робіт - документальне відображення залежностей і взаємозв'язків різних робіт;
• оцінка тривалості робіт - розрахунок часу, необхідного для їх виконання;
• розроблення розпису - аналіз послідовності робіт, тривалості робіт та їх потреби у ресурсах з метою складання календарного плану виконання робіт проекту;
• планування ресурсів - визначення, які ресурси (люди, обладнання, матеріали), коли і в якій кількості необхідні для виконання робіт проекту;
• оцінка вартості — розрахунок вартості ресурсів, потрібних для виконання робіт проекту, і формування кошторису проекту;
• розроблення бюджету - розподіл передбачених витрат між окремими компонентами проекту відповідно до його календарного плану;
• розроблення плану проекту - використання результатів інших процесів планування та їх включення до єдиного послідовного і погодженого документа.
Завдання планування, необхідність яких визначається природою проекту (допоміжні підпроцеси), включають:
• планування якості - визначення стандартів якості, причетних до проекту, і способів забезпечення відповідності їм;
• організаційне планування - визначення, документування і розподіл проектних ролей, відповідальності і відношень звітності;
• процес добору кадрів - добір і призначення персоналу на роботи за проектом;
• планування комунікацій - визначення інформаційних і комунікаційних потреб учасників проекту: кому, коли, в якій формі і яку інформацію надавати;
• ідентифікацію ризику - визначення ризикових подій, здатних вплинути на виконання проекту, та їх документування;
• оцінку ризику - прогноз ризикової події та взаємодії ризикових подій з метою визначення спектру ймовірних результатів проекту;
• розроблення методів реагування на ризик - передумови і заходи щодо збільшення ймовірності настання несприятливих подій;
• планування поставок (контрактів) - визначення того, що і коли поставляти;
• планування пропозицій - документування вимог до продуктів і послуг і визначення потенційних джерел - постачальників.
2. Знання та навички зацікавлених осіб.
3. Інформаційна система управління проектами (PMIS). Інформаційна система управління проектами складається з методів і засобів, що використовуються для збирання, зведення і відображення результатів інших процесів управління проектами. Вона використовується від початку і до кінця для підтримки всіх сторін проектної діяльності і має, як правило, відповідні автоматизовані комп'ютерні системи та документацію на твердих і електронних носіях.
Основними функціями є:
- збирання, передача і зберігання даних;
- формальне і логічне оброблення даних;
- змістовне оброблення даних у процесі розв'язання функціональних завдань управління проектами;
- надання інформації у формі, зручній для прийняття рішень;
- доведення прийнятих рішень до учасників проекту.
Структура інформаційної системи здебільшого визначається такими факторами, як масштаб проекту, обсяг і структура баз даних, засоби передачі даних тощо.
Інформаційні системи створюються на основі баз і банків даних.
При управління проектом використовуються системи інформаційного забезпечення, які ґрунтуються на різних інформаційних технологіях:
- локальні і розподілені бази даних;
- бази знань і відповідні інтерпретатори;
- лінгвістичні бази даних (гіпертекстові і повнотекстові бази даних);
- експертні системи;
- геоінформаційні системи;
- інформаційні системи на основі засобів мультимедіа;
- банківські технології;
- інформаційні системи на основі застосування економіко-математичних методів;
- електронний офіс;
- системи прийняття рішень;
- обмін і передача даних у рамках глобальних і корпоративних мереж.
Банки даних класифікуються:
- за структурою інформації; - за її призначенням; -за способом доступу.
Вся інформаційна система управління проектом може бути представлена декількома тісно пов'язаними системами даних для забезпечення процесу прийняття рішень на різних рівнях управління проектом:
I рівень - системи збирання і оброблення даних про фінансовий і виробничий стан проекту; II рівень - системи, які надають команді проекту інформацію щодо відхилень; III рівень - системи даних для планування, контролю й оперативного регулювання проекту; IV рівень - інформаційні системи для розроблення моделей перспективного розвитку проекту.
Результати розроблення плану проекту
1. План проекту. План проекту є офіційно затвердженим документом, який використовується для управління проектом і здійснення контролю за його виконанням. Він має бути складений із різним ступенем деталізації опису кожної конкретної компоненти. У деяких прикладних сферах при посиланні на цей документ використовується термін "інтегрований план проекту".
Між планом проекту й основами контролю за його виконанням має бути чітке розмежування. План проекту - це документ або добірка документів, котрі повинні з часом змінюватися, оскільки стає доступною все точніша інформація стосовно різних аспектів проекту. Основи ж контролю за виконанням проекту являють собою управлінський контроль, засади якого змінюються тільки періодично і тільки у відповідь на прийняту зміну змісту проекту.
Є багато способів організації та подання плану проекту, але найчастіше використовують такі з них:
• Графік проекту.
• Опис підходу чи стратегії управління проектом (короткий виклад індивідуальних планів управління).
• Опис змісту проекту, що містить роботи проекту і проектні цілі.
• Ієрархічна структура робіт (WBS) для рівня, на якому здійснюватиметься контроль.
• Оцінки вартості, планові дати старту проекту і призначення відповідальних для рівня WBS, на якому здійснюватиметься контроль.
• Основи контролю за дотриманням календарного плану й запланованої вартості проекту.
• Головні віхи та цільові дати для кожної роботи.
• Основний або необхідний персонал.
• Основні ризики, включаючи обмеження та допущення, і
сплановані реакції на кожен із них.
• Допоміжні плани управління, включаючи план управління змістом проекту, план управління календарним графіком.
• Відкриті положення і нерозв'язані питання.
Результати інших процесів планування мають бути включеними до формального плану, що базується на потребах індивідуального проекту. Наприклад, план проекту для комплексного великого проекту, звичайно, включатиме структуру проектної організації.
Виконання плану проекту
Виконання плану проекту - головний процес, пов'язаний із реалізацією плану проекту і внаслідок якого будуть здійснені основні роботи проекту та витрачено основну частину бюджету. У даному процесі менеджер проекту і команда управління проектом повинні скоординувати та спрямувати різні технічні й організаційні зв'язки, встановлені в проекті.
Вхідні дані для виконання плану проекту
1. План проекту. План проекту описано вище. Допоміжні плани управляння (план управління змістом, план управління ризиками, план управління закупівлями і та ін.), а також методи контролю виконання плану проекту є основними вхідними даними для його виконання.
2. Допоміжні деталі. Вони переважно збігаються з допоміжними деталями, що фігурують у процесі розроблення плану проекту.
3. Організаційна політика. Будь-якій організації з числа залучених до виконання проекту притаманна формальна чи неформальна політика, котра більшою чи меншою мірою впливає на виконання плану проекту.
4. Коригувальні дії. Коригувальні дії - це будь-які дії, спрямовані на упорядкування майбутніх показників виконання проекту відповідно до плану проекту. Коригувальні дії є наслідком різних процесів контролю - вони забезпечують цикл зворотного зв'язку для здійснення ефективного управління проектами.
Методи та засоби виконання плану проекту
1. Загальні управлінські навички. Загальні управлінські навички, такі як лідерство, комунікація і ведення переговорів, обов'язкові для здійснення ефективного виконання плану проекту.
2. Знання та навички з продукту. Команда проекту повинна мати необхідні знання та навички, що стосуються продукту проекту. Потрібні навички задаються як частина процесу планування (особливо це стосується планування ресурсів) і забезпечуються під час комплектації штатів.
3. Система надання повноважень на роботи. Система надання повноважень на певні роботи - це формальна процедура санкціонування виконання робіт проекту з метою забезпечення їх необхідної послідовності та призначених термінів початку й закінчення. Базова технологія звичайно містить в собі отримання письмових повноважень на виконання однієї або кількох робіт. Проектування системи надання повноважень на роботи повинне виходити з ідеї балансу між матеріальним еквівалентом корисності такої системи та витратами на її впровадження. Наприклад, у багатьох невеликих проектах досить усного розпорядження про надання повноважень.
4. Наради з огляду стану проекту. Наради з огляду стану проекту - це наради, що регулярно плануються і провадяться з метою взаємного обміну інформацією щодо стану виконання робіт проекту. У більшості випадків на такі наради збираються з різною частотою і на різних рівнях (наприклад, команда менеджерів проекту може збиратися раз на тиждень, а зустрічатися із замовником раз на місяць).
5. Інформаційна система управління проектами. Така система вже зустрічалась вище при розгляді процесу планування проекту.
6. Організаційні процедури. Будь-яка організація або всі організації, залучені до виконання проекту, можуть мати формальні або неформальні організаційні процедури, корисні при виконанні проекту.
Результати виконання плану проекту
1. Результати роботи. Результати роботи - це результати всіх робіт, виконаних з однією загальною метою - завершити проект. Інформація щодо результатів робіт (які роботи завершені, а які ні, якою мірою дотримані стандарти якості, наскільки перевищені або заощаджені кошти на виконання проекту і т.ін.) накопичується як складова частина плану виконання проекту і надходить до звітів про виконання.
2. Запити на зміни. Запити на зміни (наприклад, на розширення чи звуження змісту проекту, на зміну вартісних або планових оцінок і та ін.) часто задаються у міру виконання робіт проекту.
