Підходи до визначення поняття «національна безпека»

Національна безпека є складною неподільною системою, що саморозвивається, а отже складається з ряду підсистем (елемен­тів) з відповідними чіткими взаємозв'язками як всередині систе­ми, так із оточуючими її елементами, що у своїй сукупності ут­ворюють нову якість. Серед інших ознак вищезгаданої системи слід також відзначити наявність відповідної структури, систем­ної єдності та цілісності, зт^ял-чної мети, відносної самостійності кожного окремого елемента системи з обов'язковим виконанням функцій, що необхідні для існування системи в цілому.

Серед вітчизняних науковців, що досліджують на достатньо серйозній методологічній основі проблеми національної безпеки,

⁴ Ліпкан ВА., Ліпкан О.С., Яковенко О.О. Національна і міжнародна безпека у визначеннях та поняттях. - К.: Текст, 2006. - С 146 - 147.

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ

______________________________________ В УМОВАХ ЄВРОШТЕГРАЦІЇ

можна відзначити таких: Горбулін В.П.⁵, Нижник Н.Р., Ситник Г.П., Білоус В.Т.", ДанільянО.Г., Дзьобань О.П., Панов M.I.⁷, Ліпкан В.АД Левицька М.Б.⁹, Бодрук О.С."', Гончаренко О.М., Лисицин Є.М. " та ін.

Так, О.М. Гончаренко, Є.М. Лисицин'² вказують, що рані­ше ця категорія носила певною мірою абстрактний характер, а сьогодні нею оперують в практиці управління державою. Ок-

⁵ Горбулін В. П. Національна безпека України та міжнародна безпе­
ка І/ Політична думка. 1997.- № І.- С 76 - 89.

⁶ Нижник Н.Р., Ситник Т.П., Білоус В.Т. Національна безпека Ук­
раїни (методологічні аспекти, стан і тенденції розвитку): Навчаль­
ний посібник І За заг. ред. П.В. Мельника, Н.Р.Нижник.-Ірпінь, 2000.-
304 с.

⁷ Данільян О.Г., Дзьобань О.П., Панов М.І. Національна безпека
України: сутність, структура та напрямки реалізації. - Харків:
«ФОЛІО», 2002.-296 с

⁸ Ліпкан В А. Національна безпека України: нормативно-правові ас­
пекти забезпечення. - К.: Текст, 2003. - 180 с; Ліпкан ВА. Теоретичні
основи та елементи національної безпеки України: Монографія. - К.:
«Текст», 2003. - 600 с; Ліпкан ВА. Теоретико-методологічні засади
управління у сфері національної безпеки України: Монографія. - К.:
Текст,2005. - 350 с

⁹ Левицька М.Б. Теоретико-правові аспекти забезпечення націо­
нальної безпеки України органами внутрішніх справ України: Дис...
канд...юрид. наук / 12.00.01 - К., 2002. - 206 с

¹⁰ Бодрук О.О. Системи національної та міжнародної безпеки в умо­
вах формування нового світового порядку 1991-2001 роки: Дис. д-ра.
політич. наук: 21.01.01./ Націон. ін-т проблем міжнар.безпеки. -К.,
2003.-415 с

" Гончаренко О.М., Лисицин Є.М. Методологічні засади розробки пової редакції концепції національної безпеки України. Національний інститут стратегічних досліджень Серія «Національна безпека», ви­пуск 4,2001

¹² Там само.

В. А. Л1І1КАН, Ю. Є.МАКС ИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИИ, рім цього, розроблені та використовуються кількісні методики оцінки стану національної безпеки. За цими методиками, стан національної безпеки характеризується чисельною величиною, яка належить відрізку від нуля (найнижчий рівень стану націо­нальної безпеки, тобто найгірший її стан) до одиниці (найвищий рівень стану національної безпеки, тобто найкращий її стан). У зв'язку з чим, пропонують визначати національну безпеку як ступінь (міра, рівень) захищеності життєво важливих інтересів, прав і свобод особи, суспільства і держави від внутрішніх і зов­нішніх загроз чи ступінь (міра, рівень) відсутності загроз правам і свободам людини, базовим інтересам та цінностям суспільства і держави.

У свою чергу, Данільян О.Г., Дзьобань О.П., Панов M.I. реп­резентують поняття національної безпеки як стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держа­ви, людства в цілому від внутрішніх і зовнішніх загроз", яка стала класичною та була використана законодавцем у вищез­гаданому Законі України «Про основи національної безпеки України».

Проведений авторами даного дослідження конвент-аналіз без-пекових праць надав можливість говорити про існування певних підходів до визначення поняття «національна безпека».

Конструкція «стан захищеності (захисту)» при визначенні поняття «національна безпека» є найбільш поширеною. Хоча все більше дослідників наголошують, що таке визначення сфор­мувалося в часи, коли «безпека» мала конкретне вираження, переважно в речах, і вимірювалася їх станом. Стан речей (ма­теріальних цінностей), їх властивостей був чітко визначений,

'■'•' Данільян О.Г., Дзьобань О.П., Панов М.І. Національна безпека України: сутність, структура та напрямки реалізації. - Харків: «ФОЛІО», 2002. - 296 с, С 9

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
_________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІІ

здебільшого не змінювався, а зміна зумовлювала новий сталий стан".

Вищезгадана конструкція справедливо критикується й через те, що віддзеркалює безпекознавчу парадигму, що існувала за радянських часів, коли пріоритет надавався захисту щодо попе­редження.

Нині, розкриття лише однієї сторони - захисту, при визначен­ні безпеки вважається неповним. Оскільки за такого розуміння принижується та втрачаються такі важливі властивості та функ­ції безпеки як превентивні дії: звуження, послаблення, усунення і попередження небезпек та загроз. Зокрема, на дану обставину звертає увагу в своїй роботі російський дослідник Ярочкін В.І.".

Наявність загроз є атрибутом існування об'єкта будь-якої природи. Донедавна загрози вважалися не притаманними сис­темі, негативними факторами. Внаслідок чого основною функ­цією суб'єктів забезпечення безпеки була цілковита їх ліквіда­ція. Неможливість цього сприяло зміні розуміння цієї функції з ліквідації на управління загрозами з метою мінімізації нега­тивного, деструктивного впливу щодо функціонування та жит­тєдіяльності об'єктів забезпечення безпеки.

Деякі дослідники говорять не тільки про іманентний харак­тер загроз, але й відзначають їх творчо-конструктивну роль у розвитку об'єкта. Зокрема, дана позиція репрезентована у роботі В.А.Ліпкана «Безпекознавство»'⁶.

Отже, національна безпека розглядається в якості інтегратив­ної сукупності різних сфер життєдіяльності суспільства, однією з яких є інформаційна сфера.

" Гурковський В.І. Організаційно правові питання взаємодії органів державної влади у сфері національної інформаційної безпеки: Дис... канд... юрид. наук \ 25.00.02 - К.. 2004. - 225 с., С 32

¹⁵ Ярочкин В.И. Секьюритология - наука о безопасности жизнеде­ятельности. - М.: «Ось-89»,2000. - 400 с, С 213

"' Ліпкан ВА. Безпекознавство: Навч. посібник.-К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003- 208 с. С. 35

В. А. ЛІПКАН, Ю. Є.МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИИ 2. Поняття інформаційної сфери

Особливістю розвитку сучасного суспільства є збільшення ролі інформаційної сфери в житті людини, а відповідно й інфор­маційної діяльності. Так, згідно зі ст. 12 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р., «інформаційна діяльність -це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави». Основні напрямки інформаційної діяльності: політичний, економічний, соціаль­ний, духовний, екологічний, науково-технічний, міжнародний тощо. Основні види інформаційної діяльності: отримання, ви­користання, поширення та зберігання інформації. На сьогодні в національному законодавстві не легалізовано поняття «інфор­маційна сфера». Вважаємо, що нині як на побутовому, так і на науковому рівні інформаційна сфера розглядається як така, що формується та розвивається під час інформаційної діяльності.

На сьогодні інформаційна сфера розглядається і як відносно самостійна сфера, і як допоміжна стосовно інших видів діяль­ності. В останньому випадку йдеться про те, що інформаційна сфера обслуговує практично всі аспекти суспільного життя (еко­номіку, політику, управління, науку, культуру, побут, сім'ю), тобто займає підлегле положення.

Як у першому, так і в другому випадку мається на увазі вузь­ке тлумачення поняття «інформаційна сфера». Існуюча політи­ка держави в інформаційній сфері спрямована як на її розвиток безпосередньо, так і на підвищення з її допомогою ефективності розвитку державності, безпеки, оборони, пріоритетних галузей економіки, фінансової та грошової системи, соціальної сфери, галузей екології та використання природних ресурсів, науки, освіти та культури, міжнародного співробітництва. Багато уваги приділяється підвищенню ефективності державного управління як одній з пріоритетних функцій держави. Це підтверджується Концепцією Національної програми інформатизації, в якій ін-

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ

_________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТ ЕР РАЦІЇ

форматизація розглядається як важливий засіб розвитку Украї­ни, та Указом Президента України «Про заходи щодо забезпе­чення інформаційної безпеки держави» від 18 вересня 2002 р.

Варто підкреслити, що відповідна державна політика про­водиться і щодо підтримки розвитку даної сфери, а саме: ЗМІ, науково-технічної інформації, видавничої справи та реклами, статистики, бібліотечної та архівної справи, інформатики та обчислювальної техніки тощо. У такому вигляді ця політика легалізована та легітимізована у законах України: «Про Націо­нальну програму інформатизації», «Про Концепцію Національ­ної програми інформатизації», «Про інформацію» тощо.

У нових умовах становлення та розвитку інформаційного суспільства інформація та новітні інформаційно-комунікаційні технології стають його головною рушійною силою. Слід зазначи­ти, що відповідно до Закону України «Про Національну програ­му інформатизації» «інформаційний продукт (продукція) - це документована інформація, яка підготовлена та призначена для задоволення потреб користувачів».

В умовах інформаційного суспільства починає змінюватися не тільки рівень автоматизації виробництва, а й саме виробництво - продукт його стає більш ємним, що означає збільшення частки інновацій, дизайну і маркетингу в його вартості. Виробництво інформаційного, а не матеріального продукту визначає інформа­ційне суспільство. Знання стає головним стратегічним ресурсом такого суспільства, інформація проникає в усі сфери суспільства та держави. Йдеться про те, що коригується поняття «інформа­ційна сфера». Ці процеси активно відбуваються у інформаційно розвинених державах світу, зокрема у країнах Європейського Союзу.

На сьогодні інформаційна сфера системостворюючий чинник життя суспільства та держави, вона активно впливає на політич­ну, економічну, воєнну та інші складові національної безпеки країни, а у багатьох країнах і «вбирає» їх.

В.А.ЛІІІКАН,Ю. Є.МА КСИМЕНКО. В. М. ЖЕЛІХОВС ЬКИИ