Список рекомендованої літератури

Нормативні джерела

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР). -1996. ~№30. -Ст. 141.

2. Про вдосконалення державного управління інформаційною сферою: Указ Президента України від 16 вересня 1998 р. // Го­лос України. - 1998. - № 182.

3. Про Концепцію Національної програми інформатизації За­кон України від 4 лютого 1998 року.

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
_________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

4. Про основи національної безпеки України: Закон України // Офіційний Вісник України. - 2003. - № 29. - Ст. 1433.

Доктринальні джерела

1. Актуальні проблеми інформаційної безпеки України:
аналіт. доп. УЦЕПД) // Нац. безпека і оборона. - 2001. - №1
(13). -С.2-50.

2. Баранов А. Информационный суверенитет или информаци­онная безопасность? // Нац. безпека і оборона. - 2001. - № 1(13). -С. 70-76.

3. Білорус О. Г. Глобалізація і національна стратегія України. Броди: Просвіта, 2001. - 299 с

4. Білорус О. Г. Глобалізація і безпека розвитку / [Білорус О. Г., Гончаренко М. О., Зленко В. А. та ін.]; HAH України, Київ, нац. екон. ун-т. - К.: КНЕУ, 2001. - 733 с

5. Бодрук О.О. Системи національної та міжнародної безпеки в умовах формування нового світового порядку 1991-2001 роки: Дис. д-ра. політич. наук: 21.01.01./ Націон. ін-т проблем між-нар.безпеки. - К., 2003.- 415 с

6. Голубев В. О., Гавловсъкий В. Д., Цимбалюк В. С. Інформа­ційна безпека: проблеми боротьби зі злочинами у сфері вико­ристання комп'ютерних технологій / За заг. ред. P.A. Калюжно­го, М.Я. Швеця. - Запоріжжя: Просвіта, 2001. - 252 с

7. Гончаренко О.М., Лисицын Є.М. Методологічні засади
розробки нової редакції концепції національної безпеки Украї­
ни: Нац. ін-т стратег, досл. Серія «Національна безпека», випуск
4,2001.

8. Горбулін В. П. Національна безпека України та міжнародна безпека // Політична думка.- 1997.- № 1.- С. 76 - 89.

9. Гурковський В. І. Інформаційна безпека в Україні як скла­дова національної безпеки // 36. наук. пр. УАДУ - 2002. - № 2. -С. 9-18.

В. А. ЛІПКАН, Ю. Є.МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИИ

10. Гурковський В.І. Організаційно-правові питання взаємодії органів державної влади у сфері національної інформаційної без­пеки: Дис.канд... юрид. наук \ 25.00.02 - К., 2004. - 225 с

11. Данільян О.Г., Дзьобань О.П., Панов М.І. Національна безпека України: сутність, структура та напрямки реалізації.

- Харків: «ФОЛІО», 2002. - 296 с

12. Кормич БА. Організаційно-правові засади політики ін­формаційної безпеки України: Монографія.- Одеса: Юридична література, 2003.- 472 с

13. Крушених А., Федоров А. О междунароной информацион­ной безопасности // Международная Жизнь. - 2000. - № 2. - С. 43-47

14. Литвиненко О.В. Проблеми забезпечення інформацій­ної безпеки в пострадянських країнах (на прикладі України та Росії): Автореф. дис.... канд. політ, наук. 23.00.04. - К., 1997 -18 с.

15. Ліпкан ВА. Теоретико-методологічні засади управління у сфері національної безпеки України: Монографія. - К.: Текст, 2005.-350 с

16. Ліпкан ВА. Теоретичні основи та елементи національної безпеки України: Монографія. - К.: «Текст», 2003. - 600 с

17. Ліпкан ВА., Ліпкан О.С., Яковенко О.О. Національна
і міжнародна безпека у визначеннях та поняттях. - К.: Текст,
2006.-256 с

18. Логінов О.В. Сучасні проблеми забезпечення інформацій­
ної безпеки в контексті формування системи державного управ­
ління // Науковий вісник Юридичної академії МВС України.

- 2003. - № 3. - С 199-205.

19. Лопатин В.Н. Информационная безопасность России: Че­
ловек. Общество. Государство./Санкт-Петербургский универси­
тет МВД России.- СПб.-.Фонд «Университет», 2000. - 428 с.

20. Нижник Н.Р., Ситник Г.П., Білоус В.Т. Національна
безпека України (методологічні аспекти, стан і тенденції роз-

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ

_________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІІ

витку): Навчальний посібник / За заг. ред. П.В. Мельника, Н.Р.Нижник.-Ірпінь, 2000.- 304 с

21. IIавлютенкова М. Информационная война - реальная уг­
роза или современный миф? // Власть. - 2001. - № 12. - С. 19

- 23.

22. ПочепцовГ.Г. Информационные войны / С.Л. Удовик(отв. ред.). - М.: Рефл-бук, 2000. - 576 с.

23. Харченко Л.С., Ліпкаи ВЛ., Логінов О.В. Інформаційна безпека України: Глосарій. - К.: Текст, 2004. - 136 с.

24. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшу-ченко (відп. ред.) та ін. - К.: Укр. енцик., 1998. - 1999. - Т. 2.: Д-Й.-744 с.

25. Ярочкин В.И., Шевцова ТА. Словарь терминов и определе­ний по безопасности и защите информации.- М.: «Ось-89», 1996.

- 78 с.

В. А. ЛШКАН, Ю. Є.МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИИ

РОЗДІЛ 2

НАЦІОНАЛЬНІ ІНТЕРЕСИ УКРАЇНИ

В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕРІ

Вступ

Категорія «національні інтереси» являє собою першооснову побудови системи національної безпеки. Відтак визначенню на­ціональних інтересів в інформаційній сфері має передувати за­гальний аналіз даної категорії, необхідності ї застосування, під­ходів до визначення та механізмів формування.

Серед науковців, які досліджують проблему національних ін­тересів можна виділити таких як: В. Горбулін, О. Белов, Б. Па-рахонський, С. Пирожков, В. Косєвцов, І. Бінько, В. Косола-пов, А. Гірник, О. Матвієвський, О. Гончаренко, В. Соломатова, І.Кресіна тощо.

У науковому колі дискусійним залишається питання співвід­ношення понять «національна безпека» та «національні інтере­си», а тому дещо зупинимось на цьому питанні.

Чимало дослідників акцентують увагу на проблемі широкого трактування категорій «національна безпека» та «національні інтереси», що фактично призводить до підміни іншої категорії, наприклад, «функція держави», а також злиття їх предметів. Найбільш популярною та логічною, є розуміння того, що націо­нальні інтереси є категорією більш широкою, ніж національна безпека. У свою чергу, національна безпека є не лише інстру­ментом задоволення національних інтересів, а й одним з життє­во важливих національних інтересів. Безпечні умови існування людини та суспільства, функціонування державно-правових ін­ституцій є основою, плацдармом для їх подальшого розвитку та задоволення інших потреб.

Виникає закономірне питання: чим же визначаються ці на­ціональні інтереси, на що спрямована їхня реалізація? Звичай­но, що відповідь на дане питання має багатовимірну природу. Не

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
_________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

можна не сказати, що чим більше за територією держава, тим глобальнішими є її національні інтереси. Без сумніву національ­ні інтереси королівства Монако, є на порядок вужчими, ніж на­ціональні інтереси Туреччини, у той же час національні інтереси останньої є вужчими за національні інтереси Китаю. Взагалі ж на формування національних інтересів впливають чинники аб­солютно різної природи, через що розгляд даного питання пот­ребує окремих самостійних досліджень. Нас же у цьому плані, відповідно до мети дослідження, цікавлять чинники, що вплива­ють на формування національних інтересів України.

Україна - велика європейська держава, яка має територію 603,7 тис. км² та населення близько 45 млн. Кліматичні умови країни сприяють розвитку як сільського, так і лісового госпо­дарства.

Україна розташована у самому центрі Європи, і усілякі кон­цепції щодо віднесення її або до західної частини Євразії, або до східної частини Європи є нічим іншим як застосування засобів інформаційного впливу на формування спотвореного образу на­шої держави.

Україна - центр Європи, саме тому її роль у побудові європей­ської спільноти є вагомою, а згодом і визначальною. Перебуваю­чи на перетині цивілізацій, Україна є уособленням інтеграції різ­них культур, а отже і продуцентом інтегрованих систем безпеки, ініціатором і засновником яких вона і має бути. Відтак, геостра-тегічне розташування України передбачає наявність національ­них інтересів у різних частинах світу, що потребує розроблення стратегій, програм і технологій їх адекватного забезпечення.

Наша позиція полягає у тому, що у ролі виразника і гаранта захисту національних інтересів має виступати держава. Націо­нальний ідеал, мета, ідея, потреби, цінності та інтереси - ті пер­шоджерела, основні рушійні сили системи національної безпеки, що визначає її зміст, характер, архітектуру, спрямування. Проте слід констатувати, що в Україні, взагалі склалася парадоксальна ситуація, оскільки після прийняття Закону України «Про осно-

В. А. ЛІПКАН, Ю. Є.МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИИ ви національної безпеки України» тепер відсутня така категорія, як пріоритетні національні інтереси, натомість з'явився новотвір «пріоритети національних інтересів». Але навіть, не зважаючи на такі законодавчі хитросплетіння, досі відсутня методологія віднесення тих чи інших інтересів до пріоритетних, що утруднює формування системи національних інтересів, вичленення серед них життєво важливих, важливих та інших національних інте­ресів. Це у свою чергу, утруднює формування не лише національ­них інтересів в конкретних сферах життєдіяльності, а й взагалі підходів до розв'язання цього завдання.

Через це, подеколи трапляється груба фальсифікація на­ціональних інтересів, які підмінюються вузькопартійними, суб'єктивними, а подеколи й клановими інтересами окремих осіб, соціальних груп, олігархічно-територіальних кланів. Не­визначеність цих питань створює поживний ґрунт для мані­пулювання цією категорією. У більш загальному плані можна зазначити, що аморфність національних інтересів, позбавляє сенсу існування системи національної безпеки (СНБ), цілеспря­мованість якої детермінована метою забезпечення пріоритетних національних інтересів, що безперечно становить серйозну за­грозу національній безпеці.

Дослідження національних інтересів в інформаційній сфері із застосуванням методології націобезпекознавства має закласти ґрунт для формування системи національних інтересів у даній сфері із окресленням механізмів їх чергування, визначення пріоритетності.

Фундаментальний національний інтерес України - реалізу-ючи могутній потенціал великої європейської держави, посіс­ти адекватне своїм бажанням і можливостям місце у світовому співтоваристві. Становлячи першооснову національної безпеки, національні інтереси можуть розглядатися в якості усвідомле­них особово і суспільством, гарантованих державою цільових на­станов щодо необхідності існування та розвитку людини, нації і держави як цілокупного організму.

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
_________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Національні інтереси мають численні стратегії їх забезпе чення. У даному випадку ми одразу ж зауважимо, що під стра­тегією розуміємо програму організаційних дій, яка визначає ефективне функціонування і розвиток системи забезпечення національної безпеки, а також відповідну стратегію управління. У свою чергу, під стратегією управління і даному дослідженні ми розумітимемо основні напрями управлінської діяльності по досягненню стратегічної мети управління - забезпеченню реалі­зації національних інтересів.

Україна має твердо й чітко відстоювати власні національні інтереси, через що у керівному документі з питань державної політики національної безпеки - Концепції національної без­пеки — мають бути закріплені фундаментальні положення щодо можливостей та умов застосування воєнної сили³⁷.

Перебуваючи в епіцентрі непримиренних ідеологій, розташо­вана на роздоріжжі різних цивілізацій, Україна не має права, та у принципі й можливості, лишатись осторонь питань розбу­дови систем загальноєвропейської і глобальної безпеки, через що позаблоковий статус держави є атавізмом і потребує зміни. Україна має рішуче і твердо забезпечувати власну національну безпеку, застосовуючи увесь арсенал засобів, що є на озброєнні, передусім інформаційних. У найближчій перспективі необхідно розглядати можливість підсилення інформаційної складової на­ціональної безпеки України.

/. Поняття «національних інтересів» і його відмінність від поняття «національна безпека»

Поняття «національні інтереси» є ключовим при аналізі системи національної безпеки, а відтак і важливим для науко­вого аналізу в межах націобезпекознавства. Від їх визначення

³⁷ Див.: Кондратьев Я.Ю., Ліпкан В А. Концепція національної безпе ки України: теоретико-правові аспекти зарубіжного досвіду. - К.: На ціональна академія внутрішніх справ України, 2003. - 20 с.

В. А. ЛІПКАН, Ю. Є.МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИИ залежать напрями функціонування СНБ, через що, дане по­няття потребує детального розгляду. На цій обставині зосеред­жують увагу чимало дослідників, зазначаючи, що національні інтереси в методологічному сенсі являють собою першооснову інструментарію і механізму дослідження системи забезпечення національної безпеки як такої, оскільки створення та функціо­нування останньої зумовлено метою захисту національних інте­ресів країни³".

Аналіз геополітичних подій у світі уможливлює дійти виснов­ку про безальтернативну необхідність існування в державі власної системи національної безпеки. Останнім часом геополітика стала втрачати свої позиції, значно поступаючись геоекономіці. Геоеко-номіка стала визначити геополітику, змінюючи геостратегії тих чи інших держав. Крім того, в умовах формування поліполярного світу відсутність ефективно діючої системи національної безпеки може призвести до втрати незалежності. За даних умов СНБ є сут­тєвим важелем і гарантом функціонування незалежної держави. Саме та держава, де ефективно діє СНБ, є уособленням інтере­сів особи і суспільства, саме така держава, забезпечуючи розви­ток цих інтересів, сприяє зміцненню власних інститутів, а отже, спрямовує поступ нації до процвітання і прогресивного розвитку.

На сучасному етапі розвитку України державна політика на­ціональної безпеки має бути орієнтована, насамперед, на під-

³⁸ Левицька М.Б. Теоретико-правові аспекти забезпечення націо­нальної безпеки органами внутрішніх справ України: Дис.... канд. юрид. наук; 12.00.01 / Нац. акад. внутр. справ України. - К., 2002. - С. 37.; Валевский О.Л., Гончар MM. Структура геополітичних інтересів Ук­раїни: Монографія. - К.: Нац. ін-т стратегічних досліджень, 1995. - 94 с; Ковальський В., Маначинський О., Пронкін Є. Національні інтереси: загрози та їх нейтралізація // Віче.- №7.- 1994. - С.57 - 62.; Косевцов В.О., Бінько І.Ф. Національна безпека України: проблеми та шляхи ре­алізації пріоритетних національних інтересів: Монографія. Сер. «На­ціональна безпека>>. - Bun. 1. - К.: Національний ін-т стратегічних досліджень, 1996. - 53 с

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ

_________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГ РАЦІЇ

тримку соціально-політичної та інформаційної безпеки суспіль­ства. Лише сформувавши монолітний соціум, об'єднавши його спільною ідеєю побудови незалежної держави, забезпечивши достатній рівень життя населення, можна говорити про націо­нальні інтереси та будувати їх ієрархію, від якої залежатимуть напрями функціонування СНБ.

Амбівалентність³⁹ таких категорій як особа, суспільство і де­ржава, які виступають, з одного боку, як суб'єкти НБ, а з іншо­го, - як об'єкти, звичайно ж визначає і характер діяльності СНБ. Проте, віддаючи належне безпосередній участі конкретних гро­мадян, громадських організацій і підсистеми недержавного за­безпечення національної безпеки загалом, зауважимо, що про­відну роль має відігравати держава.

Тому ефективним механізмом забезпечення цілісності особи, суспільства і держави як єдиного організму є державне управлін­ня національною безпекою. Незважаючи на пріоритет та цінність інтересів конкретної особи, будь-яка розвинена країна світу будує власну систему через примат державного управління. Це не озна­чає фактичного виключення конкретних громадян і громадських організацій з процесу забезпечення національної безпеки. Навпа­ки, забезпечуючи диференціацію, держава створює в межах СНБ велику і вагому підсистему забезпечення - недержавну'⁰. Аргу-

³⁹ Одночасна наявність двох протилежностей.

⁴⁰ Назаров В.В. Деякі аспекти забезпечення безпеки підприємни­
цької діяльності // Недержавна система безпеки підприємництва
як складова національної безпеки України.- К.: Вид-во Європ. ун-ту,
2004. - С. 230 - 237.; Крысин A.B. Безопасность предпринимательской
деятельности. - М.: Финансы и статистика. 1996. - 384 с; Кузнецов
CA. Роль негосударственных структур в обеспечении региональной
безопасности Российской Федерации // Национальная безопасность и
геополитика России. - 2001. - № 2 - 3. - С. 87 - 89.; Ліпкан ВА. Органі­
зація недержавної системи безпеки: Дипломна робота / Європейський
університет фінансів, інформаційних систем, менеджменту та бізне­
су.- К., 2003.- 110с.

В. А. ЛІПКАЯ, Ю. Є.МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИИ ментом на користь нашої позиції є теза ЮАДмітрісва, що існу­ють вагомі підстави ставити проблему виникнення загроз націо­нальній безпеці з боку самої держави". Підсистема недержавного забезпечення за даного випадку виступатиме гарантом, механіз­мом стримування і противаг. Втім функціонування останньої, яка становить собою хоча і суттєвий, але лише компонент, має бути узгодженою з генеральною лінією державної політики національ­ної безпеки. З метою цієї синхронізації і організується система управління національною безпекою, складовими компонентами якої мають бути підсистеми державного і недержавного забезпе­чення'².

Поняття «національні інтереси», які «національна безпека», являє собою інтегративне утворення. Від його визначення зале­жить встановлення співвідношення інтересів особи, суспільства і держави, а в більш абстрактному плані - напрям прямування держави. Визначення національних інтересів має першочергове значення при створенні системи національної безпеки, через те, що саме заради ефективного їх забезпечення по суті і створюєть­ся дана система.

Одразу ж зупинимось на одному питанні, яке доцільно розгля­нути зараз: це питання співвідношення таких понять як націо­нальна безпека і національні інтереси. Підкреслимо, що націо­нальні інтереси є категорією більш широкою, ніж національна безпека. Крім того, національна безпека сама є як національний інтерес, адже забезпечення безпеки особи, суспільства та держа­ви є неодмінною умовою виживання країни, без чого стає немож­ливими досягнення цілей іншого порядку. Отже існує реальна небезпека злиття предметів національних інтересів і власно на-

⁴¹ Дмитриев ЮА., Петров СМ., Идрисов Р.Ф. Государство как субъ­
ект обеспечения национальной безопасности России // Право и поли­
тика.- 2001.- № 11.-С. 64- 71.

⁴² Ліпкан ВА. Теоретико-методологічні засади управління у сфері
національної безпеки України: Монографія. - К.: Текст, 2005. - 350 с.

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
_________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

ціональної безпеки''. Це сприяє тому, що до проблематики націо­нальної безпеки відносять будь-які проблеми, тим самим суттєво розмиваючи саму цю проблематику. У даному аспекті, зазначи­мо, що національна безпека спрямована на створення умов для реалізації національних інтересів, у той час як реалізація остан­ніх формує передумови для досягнення національного ідеалу та мети, а також реалізації національної ідеї.

Вперше модель співвідношення національної безпеки й на­ціональних інтересів була запропонована американцем У. Лип-пманом, де національна безпека розглядається як частина на­ціональних інтересів (американська школа). Серед апологетів даної теорії варто також виділити: Б.Броуді, С.Браун, М.Каплан, Г.Моргентау, М.Гальперін, Г.Кан, Г.Кіссенджер, С.Хоффман, Дж.Шлессінгер, Д.Кауффман та ін. Сама концепція «національ­них інтересів», на думку провідних теоретиків (Ч.Берд, С.Браун, М.Каплан, Р.Юхансон), властива саме західноєвропейській та американській політичній культурі^.

Ще однією особливістю американської школи слід назвати розробку двох принципових підходів, один з яких пов'язує на­ціональну безпеку з могутністю держави, що створює ресурс за­хисту безпеки, а інший становить на перше місце міжнародне співробітництво як створення умов забезпечення національної безпеки'⁵.

⁴³ Лопатин В.Н. Информационная безопасность России: Человек.
Общество. Государство. / Санкт Петербургский университет МВД
России. - СПб.: Фонд «Университет», 2000. - С. 61.

⁴⁴ Гончаренко О.М., Лисицин Є.М. Методологічні засади розробки
нової редакції концепції національної безпеки України. Національний
інститут стратегічних досліджень Серія «Національна безпека». ви­
пуск 4, 2001

⁴⁵ Кормич БА. Організаційно-правові засади політики інформації!
ноїбезпеки України: Монографія.- Одеса: Юридична література, 2003.
472 с, С 12

В. А. ЛІПКАН, Ю. Є.МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИИ Так, Кормич Б А. акцентує, що на початку XX ст. міжнародне право вже склалося в чітку систему, яка значною мірою обме­жувала дії держав, і, таким чином, було необхідно найти вип­равдання порушенню цих обмежень. Обґрунтування ж зневаги до норм міжнародного права необхідністю захисту національ­ної безпеки виявилося цілком дієздатним. На жаль, така сама доля спіткала і застосування категорії національної безпеки у внутрішній сфері, яка, знову-таки, почала використовуватися в США як привід для обмеження громадянських свобод, прикла­дом чого став Communist Control Act або Закон про контроль за комуністами 1950 p., згідно з яким будь-яка організація, яка визнавалася комуністичною, відразу оголошувалася незакон­ною і втрачала будь-які права'".

Різноспрямованість як самих потреб нації, так і розмаїття за­собів їх задоволення певним чином впливає і на право. У цьому аспекті постає проблема щодо розмежування права, яке забез­печує поступ нації відповідно до загально визнаних людських цінностей, і право, що відбиває егоїстичні інтереси нації, які є понад усе, а отже і методи їх забезпечення розглядаються лише крізь призму їх доцільності і аж ніяк не співвідносяться із за­гальнолюдськими цінностями та ідеалами. З іншого боку постає коректність такого порівняння: якщо ми вважаємо, що правом є лише те, що відповідає загально визнаним людським цінностям, то що ми тоді розумітимемо під нормативною системою, створе­ною як інструмент управління системою національної безпеки, який, маючи за мету забезпечення інтересів власної нації, при­пускається пригнічення інтересів інших націй''⁷?

Як вірно резюмує Ліпкан В А., позиція сильної держави, якою, безперечно, буде Україна, не у тому, щоб «відповідати світовим

⁴⁶ Кормич БЛ. Організаційно-правові засади політики інформацій­
ної безпеки України: Монографія.- Одеса: Юридична література, 2003.
472с.,С13

⁴⁷ Ліпкан ВА. Правове забезпечення управління системою націо­
нальної безпеки II Науковий вісник НАВСУ. - 2002. - № 3. - с 19-24;

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ

_________________________________ В УМОВАХ ЄВРОШТЕГРАЦІЇ

стандартам», а у тому, щоб, ураховуючи національні потреби та інтереси, на підставі застосування механізму імплементації бути повноправним членом світового співтовариства, входити до ньо­го, зберігаючи як внутрішню, так і зовнішню самостійність.

Дана теоретична проблема має важливе значення при оцін­ці політичних рішень з погляду їх відповідності національним інтересам, оскільки інтереси безпеки є складовим компонентом національних інтересів, відтак політичні рішення, що прийма­ються і котрі шкодять інтересам безпеки, шкодять і національ­ним інтересам. Приклад, скорочення Збройних сил України до 2010 року до 100 тис. осіб є прямою загрозою інтересам безпеки України, оскільки її армія перетвориться на «загін швидкого реагування» або «сили спеціальних операцій», котрий буде не здатен забезпечити безпеку держави у війні шостого поколін­ня. У той час, як світові держави зосереджені на формуванні повітряно-космічних сил, сил проти супутникової оборони Ук­раїні нав'язують модель Збройних сил у вигляді військ швидко­го реагування, оскільки на думку західних «фахівців» і їх гла­шатаїв в Україні, для України у найближчому майбутньому не існує широкомасштабної загрози. Разом з цим, політично дане рішення є обґрунтованим, оскільки вступ України до євроатлан­тичних структур передбачає, передусім, відповідність стандар­там НАТО. Відтак політична доцільність і інтереси безпеки за даного випадку є протилежними, а отже теоретичне досліджен­ня питання є вкрай важливим, оскільки дає можливість дійти висновку про цілеспрямований розвал українських Збройних сил, перетворення України на державу, здатну захистити себе лише в конфліктах малої інтенсивності, але не здатною здійсни­ти захист у разі ведення проти неї війни шостого покоління, а відтак ефективно відстоювати національні інтереси в сфері між­народної безпеки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основи національ­ної безпеки України», національні інтереси - життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності українського на-

В. А. ЛШКАН, Ю. Є.МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСБКИЙ роду як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких га­рантує державний суверенітет України та її прогресивний роз­виток.

Природним є існування в кожної незалежної держави влас­них національних інтересів, що зазвичай, створює потенціал до їх конкуренції, а іноді і до конфронтації. Цей факт є апріор­ним, тому зіткнення національних інтересів має сприйматися як процес утвердження держави в тій ролі, яку вона бажає і реаль­но може зайняти. Крім того, відповідно до філософії екзистен­ціалізму, саме цей процес зіткнення і слугує самоідентифікації системи як такої, що реально відображає та захищає національ­ні інтереси. Інша річ, коли утвердження національних інтересів відбувається внаслідок пригнічення національних інтересів ін­ших суверенних країн, або взагалі здійснюється всупереч загаль­новизнаним нормам співіснування людства. Хоча геополітичний аналіз подій у світі уможливлює дійти висновку про ігнорування цього правила державами з розвиненими СНБ. Цей чинник та­кож свідчить на користь необхідності формування національно достатньої СНБ - такої системи національної безпеки, яка б максимально забезпечувала національні інтереси.

Становлячи першооснову національної безпеки, національні інтереси можуть розглядатися як усвідомлені особою і суспіль-ством, гарантовані державою цільові настанови щодо необхід­ності існування та розвитку людини, нації і держави як єдино­го організму. Зваясаючи на строкатість підходів до визначення даного поняття, вважається за доцільне виокремити два головні підходи.

Актуальною залишається проблема використання цих кате­горій для обґрунтування незаконних дій. Якщо згадати історію інституціоналізації цих категорій, то з самого початку їх вико­ристання не мало правового обґрунтування, оскільки в 1904 році Теодор Рузвельт приєднуючи зону Панамського каналу, обґрун­товував це інтересами національної безпеки.

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
_________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Представники першого підходу взагалі вважають за недоціль­не визначати саме поняття, зосередивши увагу на окресленні сутнісних ознак, які характеризують національні інтереси. На-риклад, Ф. Зеліков визначає національний інтерес як «неопера-ційну мету», систему переваг, яка лежить в основі політики. При чому, ураховуючи неможливість перерахування усіх інте­ресів нації, як усвідомлених її потреб, більїп продуктивним, на думку даного дослідника, вважається побудова ієрархії націо­нальних інтересів, за допомогою яких можна було б окреслити фундаментальні, базові, ключові інтереси нації, порушення за­безпечення яких загрожує СПБ. Після побудови ієрархії націо­нальних інтересів можна приступати до формування політичних цілей, які (і в цьому плані можна погодитись із Ф. Заліковим) не є тотожними політичним бажанням".

Представники іншого напряму вважають за доцільне точно визначити поняття національних інтересів. Косевцов В.О. та Бінько І.Ф.⁴⁹, Парахонський Б.О.^Г'°, а також інші науковці'' визна­чають національні інтереси як конкретні історичні відносини і переконання, матеріальні, культурні та історичні цінності, що мають загальне життєво важливе значення для стабільного фун­кціонування суспільства.

⁴⁸ ІІочепцов Г.Г. Національна безпека країн перехідного періоду:
Навч. посіб. - К., 1996. - С 10.

⁴⁹ Косевцов В.О., Бінько І.Ф. Національна безпека України: проблеми
та шляхи реалізації пріоритетних національних інтересів: Моногра­
фія. Серія «Національна безпека». Випуск 1. - Київ: Нац. ін-т стратег,
досліджень, 1996.- 53 с

"'" Парахонський Б.О. Національні інтереси України (духовно -інте­лектуальний аспект): Монографія. Сер. «Наукові доповіді».- Вип.6. -К- 1993. -43 с

⁵¹ Соломатова В., Косолапова В., Гірник А. Національні інтереси У к раїни: структура суб'єктивних уявлень// Вісн. АН України.-1994.-31-С. 72- 76.

В. А. ЛІПКАЯ, Ю. Є.МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИИ

З філософської точки зору національні інтереси є, в певній мірі, суб'єктивними уявленнями про фундаментальні цінності, які, в свою чергу, є відображенням потреб народу, що формують­ся в результаті діяльності'².

В. Tuxuu і М. Панов зазначають, що людина постійно дбає про захист своїх прав і свобод від тих чи інших посягань, не­безпечних явищ, прагне до безпеки, бо це благо є вічною при­родною потребою, умовою для життєдіяльності людини. Саме держава в особі державно-правових інституцій покликана за­безпечувати реалізацію усвідомлених потреб людини та загалом суспільства⁵³.

Цікавою для розгляду є думка В. Ковальського, О.Мана-чинського, Є. Пронкіна, які визначають національні інтереси як реальну причину дій нації й держави, цілеспрямованих на своє виживання, функціонування й розвиток,... сукупність націо­нальних цілей і базових цінностей, які відіграють важливу роль у стратегії й тактиці в галузі національної безпеки⁵'.

Характеризуючи дане визначення можна зазначити, що в ньо­му містяться окремі головні елементи, на базі яких формуються національні інтереси, зокрема національні цілі та цінності. Вод­ночас із даного визначення важко зрозуміти, що є визначальним - національні інтереси для національних цінностей та цілей чи навпаки. Крім того, у понятті відсутнє посилання на такі важ­ливі елементи, як національні потреби, національний ідеал, національну ідею тощо. Адже саме їх усвідомлення є рушій­ною причиною об'єктивації національних інтересів. У даному

⁵² Философский энциклопедический словарь / Редкол: С.С. Аверин-
цев. ЭА. Араб Оглы, Л.Ф. Ильичёв и др. - 2-е изд.- М.: Советская энцик
лопедия, 1989. 815 с, С. 234

⁵³ Панов М., Тихий В. Безпека як фундаментальна категорія в ме­
тодологи правознавства (до постановки проблеми) // Вісник Академії
правових наук України. - 2001. - № З (22). - С. 10 - 16.

^5-1 Ковальський В.,Маначинський О., Пронкін Є. Національні інтере­си: загрози та їх нейтралізація // Віче.- № 7. - 1994. - С. 57.

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ

_________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

аспекті більш вдалим вважається визначення, запропоноване О.В.Лупаїною: національні інтереси - ціле, в якому відображені не будь-які, а найбільш спільні, схожі ознаки його устремлінь, бажань, цінностей відповідно до Божих Основ і законів Світобу­дови^5,5.

Національні інтереси відбивають стан суспільних відносин у внутрішній і зовнішній сферах, за якого можливе ефективне їх забезпечення. При чому, вони характеризуються динамічністю і відображають прагнення народу щодо власного розвитку в пев­ний історичний період.

Використання методології НБЗ дозволяє нам розглядати на­ціональні інтереси як систему, якій притаманні загальні ознаки СНБ. Це, по-перше, відносна сталість національних інтересів, їх детермінованість і корелятивність ідеалам, цілям ідеї, потребам і цінностям української нації, а отже, ієрархічність; а по-друге, динамізм національних інтересів, їх обумовленість національни­ми пріоритетами в певний історичний період. Саме тому націо­нальні інтереси, відбиваючи прагнення до розвитку української нації, становлячи ядро національної самосвідомості, характери­зуються динамізмом.

Вивчення даного питання дозволяє розглядати його в кількох аспектах. По перше, національні інтереси можуть аналізувати­ся як у вузькому, так і широкому розумінні. У вузькому може йтися про інтереси титульної нації, в широкому - під національ­ними інтересами розуміють систему істотних ознак і обставин існування української нації (особи, державних і недержавних інституцій) від її генезису до сьогодення. По-друге, відповідно до головних об'єктів національної безпеки, категорія «національ­ний інтерес» співвідноситься з такими поняттям як «особистий інтерес», «державний інтерес». При цьому, слід акцентувати увагу не лише на рисах, що відрізняють ці групи інтересів, а й

⁵⁵ Лупаина О.В. Основы национальной безопасности России в XXI веке II Национальная безопасность и геополитика России. - 2001. -М4-5.-С. 14.

В. А. ЛІПКАЯ, Ю. Є.МАКСИМ Ell КО. В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИ И_ на тих, що споріднюють їх, утворюючи власне категорію «націо­нальний інтерес».

Розглядаючи визначення поняття «національні інтереси», можна дійти висновку, що стосовно них, зазвичай, вживаються певні дії щодо забезпечення, напрями яких ми окреслили, аналі­зуючи стратегії забезпечення національних інтересів. Водночас категоричність окремих авторів щодо означення імовірних аль­тернатив дій щодо «національних інтересів» лише просуванням, захистом або пригнобленням (придушенням) не здається одно­значно правильною¹⁶. Детальніше про це йтиметься під час роз­гляду питань забезпечення національної безпеки.

Численність підходів до визначення поняття національних інтересів зумовлена як складністю і багатоманітністю націо­нальних інтересів, так і несформованістю та невизначеністю їх змісту. На цьому шляху, на нашу думку, доцільним є дослід­ження змісту національних інтересів через окреслення їх виявів в об'єктивній дійсності, чому слугує їх ця класифікація".

Семантичний аналіз науково-практичних літературних дже­рел дає підстави дійти висновку про виокремлення трьох основ­них підходів до поняття «інтерес».

1. Інтерес як об'єктивна умова існування суб'єкта, предметом задоволення є щось матеріальне.

2. Інтерес як суб'єктивна спрямованість на певний результат (єдність об'єктивної та суб'єктивної сторони інтересу).

3. Інтерес як суспільні відносини, які є запорукою реалізації відповідних потреб.

⁵⁶ Нижник Н.Р., Ситник Г.П., Білоус В.Т. Національна безпека
України (методологічні аспекти, стан і тенденції розвитку): Навч.
посіб. для вищих навч. закл. / За заг. ред. П.В. Мельника, Н.Р. Нижник.
- Ірпінь, 2000. - 304 с; Шевченко В., Костенко Г. Концепція національ­
ної безпеки: методологічний аспект // Голос України. - 1996. -11 січ.

⁵⁷ Ліпкан ВА. Теоретичні основи та елементи національної безпеки
України: Монографія. - К.: Текст, 2003. - С 308 - 31 7.

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
_________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Останній підхід є найбільш поширений в правовій літе­ратурі.

Отже, враховуючи вищевикладене, під національним інтере­сом будемо_розуміти обумовлену національним ідеалом, націо­нальною метою та національною ідеєю систему загальнозначи-мих, усвідомлених та визнаних потреб і національних цінностей, яка забезпечує умови та засоби їх задоволення та реалізації.

2. Обумовленість національних інтересів

Після набрання чинності Закону України «Про основи націо­нальної безпеки України» були визначені пріоритети національ­них інтересів, а саме:

- гарантування конституційних прав і свобод людини та гро­мадянина;

- розвиток громадянського суспільства, його демократичних інститутів;

- захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручан­ня у внутрішні справи України;

- зміцнення політичної і соціальної стабільності в суспільстві;

- забезпечення розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України, гарантування вільного розвитку, використання і за­хисту російської, інших мов національних меншин України;

- створення конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки та забезпечення постійного зростання рівня життя і добробуту населення;

- збереження та зміцнення науково-технологічного потенціа­лу, утвердження інноваційної моделі розвитку;

- забезпечення екологічно та техногенно безпечних умов жит­тєдіяльності громадян і суспільства, збереження навколишнього природного середовища та раціональне використання природ­них ресурсів;

В. А. ЛІПКАН, Ю. Є.МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИИ

- розвиток духовності, моральних засад, інтелектуального потенціалу українського народу, зміцнення фізичного здоров'я нації, створення умов для розширеного відтворення населення;

- інтеграція України в європейський політичний, економіч­ний, правовий простір та в євроатлантичний безпековий про­стір;

- розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України ^5S.

Аналізуючи ряд досліджень, що присвячені розгляду пробле­матики національної безпеки, можна сказати, що практично всі роботи на чільне місце ставлять національні інтереси, залишаю­чи поза увагою національну ідею та національний ідеал.

Деякі дослідники говорять про те, що усвідомлені національ­ні інтереси становлять основу внутрішньої та зовнішньої політи­ки держави, визначають ідеологію державної системи⁵⁹.

Ми ж підтримуємо думку тих дослідників (Медведчук В.⁶⁰, Ліпкан В. Кириченко В.), які вважають, що національні інтере­си мають похідний, вторинний характер щодо національної ідеї та, взагалі, доречно вести розмову про певну понятійну ієрархію: національний ідеал — національна ідея — національні інтере­си. І ось чому.

Мала енциклопедія етнодержавознавства визначає націо­нальний ідеал як сукупність уявлень того чи іншого народу про найдосконалішу модель свого національно-соціального устрою, яка найповніше відповідає його традиційним культурно-психо-

^5S Про основа національної безпеки України: Закон України // Офіцій­ний Вісник України. - 2003. - V? 29. - Cm. 1433

⁵⁹ Левицька М.Б. Теоретико-правові аспекти забезпечення націо­нальної безпеки України органами внутрішніх справ України: Дис... канд...юрид. наук / 12.00.01 - К., 2002. - 206 с, С.76

^е0 Медведчук В.В. Сучасна українська національна ідея і актуальні питання державотворе)іня: Дис.... д-ра юрид. наук: 12.00.01.^ 12.00.02 / Нац. акад. внутр. справ України. - К., 1997.

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
______________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

логічним установкам і забезпечує подальший розвиток: кінцеву мету національно-визвольного руху"'.

Етимологічно «ідеал» означає взірець досконалості, кінцева, найвища мета прагнень; ідеальний образ, що визначає спосіб мислення й діяльності людини"-.

Національна ідея ж формується на основі національного ідеа­лу, тобто є певним способом досягнення національного ідеалу.

Автори вищезазначеної енциклопедіїдіід національною ідеєю розуміють реакцію самозбереження суспільності, середовища існування і розвитку індивідів, національної своєрідності на­родів, потреби у розбудові національного життя, стимулювання національно-відроджувального процесу"'.

Медведчук В.В. зазначив, що будь-яка національна ідея, аку­мулює у собі найбільш значні, позитивні для суспільства інте­реси, які склалися у суспільстві і сприймаються переважною більшістю населення, у першу чергу відповідним етносом, як не­обхідні для його подальшого розвитку, забезпечення добробуту народу".

Отже, національна ідея має вторинний характер від націо­нального ідеалу. Вона не тільки базується та розвивається на його основі, але й забезпечує досягнення національного ідеалу. В свою чергу, національна ідея включає національні інтереси, які виступають теж є певним шляхом реалізації національної ідеї.

⁶¹ Мала енциклопедія етнодержавознавства / HAH України Ін-т де­
ржави і права ім. В.М. Корецького; редкол.: Ю.І. Римаренко (відп. ред.)
та ін. - К.: Довіра; Генеза, 1996. - 942 с, С 108

⁶² Словник іншомовних слів/ За ред. О.С. Мельничука. - К., 1974. -
775 с.

⁶³ Римаренко Ю. Етнополітичний організм // Мала енциклопе­
дія етнодержавознавства / HAH України Ін-т держави і права ім.
В.М.Корецького; редкол.: Ю.І.Римаренко (відп. ред.) та ін.- К.: Довіра:
Генеза, 1996.-495 с

⁶⁴ Медведчук В.В. Сучасна українська національна ідея і питання
державотворення. - К.: Україна, 1997. - 170 с

В. А. ЛІПКАН, Ю. Є.МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИИ

Таким чином, національний ідеал, національна ідея та націо­нальні інтереси є діалектично та ієрархічно взаємопов'язаними.

Особливо гострою є проблема збалансування інтересів пред­ставників усіх етносів, що компактно проживають на території України та представника титульної нації, оскільки Україна є поліетнічною державою.

З цього приводу є досить цікавою та слушною позиція Медвед-чука В.В., який зазначив, що коли ми будемо стверджувати, що в українському суспільстві панівне становище займає принцип «двоетнічності» (йдеться, власне, про український та російський етноси), або взагалі «поліетнізму», який визнає існування на рів­ному соціальному статусі декількох етносів, то сама концепція ідеї втрачає свій сенс. З іншого боку, не можна погодитися й із застосуванням принципу «моноетнічності» України, оскільки у реальному житті він обов'язково проявить себе у гаслі «Україна для українців», що неминуче призведе до етнічного протистоян­ня. Тому, і це знайшло своє закріплення в Конституції України 1996 року, загальновизнаною є модель так званого «титульного етносу», яким є український етнос, а також «етнічних меншин», до яких належать представники усіх інших етнічних груп, нез­важаючи на їх чисельність. Саме такий підхід відповідає між­народній практиці етнодержавотворення, яка в питаннях прав людини і громадянина не визнає жодних привілеїв для представ­ників титульної нації^6,5.

Ще однією проблемою є намагання певних політичних сил використання таких категорій як «національна ідея» та «націо­нальний інтерес» для реалізації власних інтересів.

Саме тому, формування національної ідеї має відбуватися природним шляхом, у ході розвитку суспільства, а активність з боку тих чи інших державних інституцій при цьому повинна зво­дитися до найбільш точного і повного вираження дійсного змісту

⁶⁵ Медведчук В.В. Сучасна українська національна ідея і актуальні питання державотворення: Дис.... dpa юрид. наук: 12.00.01., 12.00.02 / Нац. акад. внутр. справ України. ~ К., 1997., С. 42

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
_________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГ РАЦІЇ

національного інтересу (системи інтересів) та сформульованої на цій основі національної ідеї"".

Кожному історичному періоду розвитку суспільства та держа­ви відповідно властиві змістовні зміни в національних інтересах.

Це не означатиме зміну напряму пріоритетів цієї ідеї, а свід­читиме про постійний пошук життєздатних моделей розвитку української нації, її утвердження в якості сильної, прогресивної та гуманістичної нації через реалізацію національних інтересів. Причому національна ідея, становлячи собою продукт мислення української нації, дієво втілюватиметься у дійсність, а отже відоб­ражатиме рівень розвитку нації на тому чи іншому етапі еволюції. Можна навіть сказати, що національна ідея є відбиттям національ­ного інтелекту, адекватного, з одного боку, реаліям існування ук­раїнської нації і її можливостям до втілення цієї ідеї, а з іншого — тим ідеалам, моделям існування, до яких вона постійне прагне⁶⁷.

Враховуючи вищевикладене, вважаємо доречною думку до­слідників, які зазначили, що при формуванні національної ідеї слід мати на увазі такі аспекти:

1) національна ідея не повинна проголошувати титульний ет­нос виключним, через що надавати йому суттєві переваги перед іншими етносами, що складають ту чи іншу націю;

2) національна ідея має бути синтетичною, тобто включати як інтереси титульної нації, так і інтереси етнічних меншин, що проживають на території країни;

3) національна ідея має бути інтегративною, тобто об'єднувати інтереси титульної нації і етнічних меншин;

4) при побудові національної ідеї слід використовувати на­
ступний принцип: однаковість індивідів - загибель для популя-

⁶⁶ Медведчук В.В. Сучасна українська національна ідея і актуальні
питання державотворення: Дис.... д-ра юрид. наук: 12.00.01., 12.00.02 /
Нац. акад. внутр. справ України. - К., 1997., С. 37

⁶⁷ Ліпкан В А. Історичні передумови формування сучасної українсь­
кої національної ідеї // Вісник Національного університету внутріш­
ніх справ. - 2002.- № 19.- С 17 - 26., С. 18

В. А. ЛІПКАН, Ю. Є.МА КСИМЕНКО, В. М. Ж ЕЛІХОВСЬКИИ

ції. Отже, національна ідея не має урівнювати усіх членів нації, стандартизувати їх відповідно до окреслених настанов. Навпаки, розмаїття етносів, об'єднаних спільною національною ідеєю, і є запорукою її тривалого, а головне — усвідомленого існування;

5) національна ідея має відбивати об'єктивні прагнення та інтереси нації на конкретно визначеному історичному етапі роз­витку. Будь-які суб'єктивістські намагання забарвити націо­нальну ідею у власний колір, надаючи їй або релігійного, або політичного, або іншого змісту спаплюжать ідею, підміняють її на утилітарні прагнення, індивідуальний інтерес. Саме тому національна ідея не може ґрунтуватись на гаслі богообраності та на інших гаслах, які за своєю суттю створюють вакуум нації, роблячи її окремішною, месіанською і недосяжною для інших, створюючи об'єктивні передумови для її возвеличення;

6) національна ідея, будучи за своїм змістом гуманістичного напряму, має включати для своєї реалізації лише ті засоби, які передбачає національне та міжнародне законодавство. Будь-які засоби, застосування котрих веде до порушення законодавства (чи то тероризм, чи то геноцид, чи то диверсії, чи то війни тощо) суперечать самій суті національної ідеї, яка ґрунтується на заса­дах демократії та гуманізму;

7) ураховуючи поліетнічність України, наскрізною лінією має проходити толерантність титульного етносу до інтересів ет­нічних меншин⁶⁸.

3. Класифікація національних інтересів

Слід зазначити, що саме питання про класифікацію лише на­ціональних інтересів не є безспірним. Так, наприклад, В.В. Мед-ведчук пропонує класифікацію запитів, потреб і інтересів:

⁶⁸ Ліпкан В А. Історичні передумови формування сучасної українсь­кої національної ідеї // Вісник Національного університету внутріш­ніх справ. - 2002. - № 19-С 17- 26.

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

1) стосовно часу задоволення - запити, потреби, першочергові інтереси та інші;

2) стосовно суб'єкта, який має здійснити відповідні дії - лю­дина, держава, громадські організації та різні самоврядні струк­тури;

3) запити, потреби та інтереси, які притаманні усім членам суспільства - громадянам держави й ті, що цікавлять окремі його верстви;

4) запити, потреби й інтереси, що різняться за своїм характе­ром - матеріальні та духовні"''.

Звичайно, що категорія «національні інтереси» є багатоком­понентною. Через це постає необхідність у класифікації націо­нальних інтересів, виокремленні фундаментальних (базових), життєво важливих та інших груп національних інтересів. При цьому класифікація національних інтересів має розглядатися крізь призму необхідності виокремлення тих з них, завдання шкоди яким свідчить про національну небезпеку. Тобто кож­ному рівню національних інтересів кореспондуватиме певний рівень загрози СНБ. Знову таки, ураховуючи важливість даного положення, воно має бути відображено у Концепції національної безпеки України.

Отже, враховуючи різноманітні форми прояву, а також бага­тогранність самого феномену національних інтересів, їх багато­манітність і різноплановість, і відповідно до цього необхідність у впорядкуванні за певними критеріями, пропонується наступна їх класифікація.