Та інформаційної безпеки

Дослідники націобезпекової проблематики виділяють чима­ло складових, що становлять сутнісне наповнення національної безпеки. Однією з них є інформаційна складова.

Дискусійним залишається питання: чи є інформаційна безпека складовою національної, чи необхідно, зважаючи на неподільність та цілісність національної безпеки, казати про національну безпеку в інформаційній сфері, відтак розглядати прояви національної безпеки у цій сфері.

У ст. 17 Конституції України закріплено, що захист суверені­тету та територіальної цілісності України, забезпечення її еконо­мічної та інформ аційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу'⁷.

У Законі України «Про основи національної безпеки Украї­ни» від 19 червня 2003 р.'^я йдеться «про основні сфери національ­ної безпеки», серед яких виокремлюється й інформаційна.

У концептуальному плані вважається, що національна без­пека становить собою цілісний екзистенціальний феномен, відтак не може бути репрезентована сукупністю корелятивно пов'язаних складових (економічна, інформаційна, політична безпека тощо). Національну безпеку слід аналізувати крізь при­зму її системних властивостей, отже доцільно казати про націо­нальну безпеку в інформаційній сфері, екологічній та ін. Адже із появою інших «складових» національна безпека як така не змі­нить своєї сутності. Водночас, коли йтиметься про прояви націо­нальної безпеки у різних сферах життєдіяльності, то поява чи то нових суспільних відносин, чи то сфер життєдіяльності жодним чином не вплине на зміст національної безпеки, лише змінить її

¹⁷ Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1996. - № ЗО.-Cm. 141.

¹⁴ Прооснови національноїбе.теки України: Закон України // Офіцій­ний Вісник України. - 2003. - № 29. - Cm. 1433

■24

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

форму, оскільки національна безпеки знаходитиме свій прояв в нових сферах.

Органічна ж сукупність елементів, що входять до націо-безпекового середовища, поєднані між собою кореляційними зв'язками, утворюють систему національної безпеки. Саме у цьому полягає основні відхилення наукових досліджень безпе-кової проблематики, котрі при дослідженні даного феномену не використовують евристичний потенціал націобезпекознавчого підходу.

Інтегруючи положення щодо розглядуваного питання, викла­демо основні постулати авторського бачення даної проблеми.

1. Національні інтереси, загрози їм, управління цими загро­зами в усіх галузях національної безпеки знаходять свій вираз, реалізуються через інформацію та інформаційну сферу.

2. Людина та її права, інформація та інформаційні системи та права на них - це основні об'єкти не лише національної безпеки в інформаційній сфері, але й основні елементи всіх об'єктів без­пеки в усіх галузях.

3. Розв'язання завдань національної безпеки пов'язано з
використанням інформаційного підходу як основного науково-
практичного методу.

4. Проблема національної безпеки має яскраво виражений ін­формаційний характер'⁹.

5. Нехтування розвитком інформаційної сфери унеможлив­лює забезпечення національної безпеки.

6. Інформаційна складова є притаманною будь-якій сфері
життєдіяльності.

4. Підходи до визначення поняття «інформаційна безпека»

¹⁹ Лопатин В.Н. Информационная безопасность России: Человек. Общество. Государство /Санкт-Петербургский университет МВД России.- СПб.:Фонд «Университет», 2000.- 428 с, С. 73

25'

В. А. ЛІПКАН, Ю. Є.МАКСИ М ЕНКО, В. М. ЖЕЛІ ХОВСЬКИИ

Такі поняття, як інформаційна безпека, інформаційний суве­ренітет, інформаційний простір та поняття, що пов'язані з даною проблематикою, є досить популярними та, на перший погляд, зрозумілими. Втім, не можна оминути той факт, що вони є до­волі дискусійними в наукових колах, через що досі не знайшли свого уконституювання у відповідних законодавчих актах.

Продуктивним є методологічний підхід до дослідження джерел з націобезпекової тематики, зроблений Ліпканом В.А., який виокремлює три групи визначення поняття «національна безпека», а саме: нормативно-правова (в основі лежить аналіз нормативно-правових актів, які містять дефініцію певних видів безпеки), доктринальна (в основі - аналіз визначень в роботах науковців, дослідників даної проблематики), енциклопедична (аналіз визначень, що містять словники, енциклопедії)²⁰.

Незважаючи на актуальність інформаційної складової націо­нальної безпеки України, на сьогодні в законодавстві відсутня норма, яка б містила дефініцію поняття «інформаційна безпе­ка», враховуючи різницю між інформаційною безпекою та без­пекою інформації. Для всебічного, повного розгляду поняття «інформаційна безпека» та, використовуючи запропонований Ліпканом В.А. алгоритм дослідження базового поняття, зупини­мось на кожній з груп.

4.1. Нормативно-npaeoea група

Закон України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003р. та інші нормативно-правові акти, спря­мовані на регулювання суспільних відносин в інформаційній сфері, практично нормативно не закріплюють вищезазначених понять.

Даний тезис підтверджується нормами єдиного норматив­но-правового акту, в якому здійснено спробу щодо окреслення загальних підходів до окреслення сутності даного феномену,

²⁰ Ліпкан ВЛ. Теоретичні основи та елементи національної безпеки України: Монографія.- К.: «Текст», 2003.-600 е., С.415

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
_________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАДІЇ

Законом України «Про Концепцію Національної програми ін­форматизації» від 4 лютого 1998 року.

Відповідно до даного документу інформаційна безпека є невід'ємною частиною політичної, економічної, оборонної та ін­ших складових національної безпеки. Об'єктами інформаційної безпеки є інформаційні ресурси, канали інформаційного обміну та телекомунікації, механізми забезпечення функціонування телекомунікаційних систем і мереж та інші елементи інформа­ційної інфраструктури країни. Результатом виконання Програ­ми мав би стати пакет нормативних документів з усіх аспектів використання засобів обчислювальної техніки для оброблення та зберігання інформації обмеженого доступу; комплекс держав­них стандартів із документування, супроводження, використан­ня, сертифікаційних випробувань програмних засобів захисту інформації; банк засобів діагностики, локалізації і профілакти­ки вірусів, нові технології захисту інформації з використанням спектральних методів, високо надійні криптографічні методи захисту інформації тощо²'.

У Законі України «Про основи національної безпеки Украї­ни» поняття «інформаційна безпека» не знаходить свою опера-ціоналізацію, втім зазначається на інформаційну сферу націо­нальної безпеки, при чому, не дається визначення навіть і даного поняття, а лише перераховуються загрози та напрями державної політики у вищезазначеній сфері.

Перелік загроз, визначений законодавцем в цьому законі, дає можливість стверджувати про розуміння інформаційної безпе­ки, не як безпеки інформації в технічному аспекті, а більш ши­року категорію, що дещо суперечить розумінню інформаційної безпеки у Законі України «Про Концепцію Національної програ­ми інформатизації».

4.2. Енциклопедична група

²¹ Закон України «Про Концепцію Національної програми інформа­тизації» від 4 лютого 1998 року \\ Відомості Верховної Ради. - 1998. - № 27-28.-Ст.. 182.

В. А. ЛІПКАН, Ю. Є.МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИЙ Енциклопедична група представлена першою в Україні бага­тотомною юридичною енциклопедією, в другому томі якої (ви­даному в 1999 році) і є спроба дати визначення інформаційної безпеки. Водночас зазначимо, що в Українській радянській ен­циклопедії та в інших радянських енциклопедіях не міститься цікавих для розкриття сутності феномену «інформаційної безпе­ки» визначень.

Отже, інформаційна безпека України - один із видів націо­нальної безпеки, важлива функція держави. Інформаційна без­пека України означає:

- законодавче формування державної інформаційної по­літики;

- створення відповідно до законів України можливостей до­сягнення інформаційної достатності для ухвалення рішень орга­нами державної влади, громадянами та об'єднаннями громадян, іншими суб'єктами права в Україні;

- гарантування свободи інформаційної діяльності та права до­ступу до інформації у національному інформаційному просторі України;

- всебічний розвиток інформаційної структури;

- підтримка розвитку національних інформаційних ресурсів України з урахуванням досягнень науки та техніки й особливос­тей духовно-культурного життя народу України;

- створення і впровадження безпечних інформаційних техно­логій;

- захист права власності держави на стратегічні об'єкти ін­формаційної інфраструктури України;

- охорону державної таємниці, а також інформації з обмеже­ним доступом, що є об'єктом права власності або об'єктом лише володіння, користування чи розпорядження державою;

- створення загальної системи охорони інформації, зокрема охорони державної таємниці, а також іншої інформації з обме­женим доступом;

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
_________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

- захист національного інформаційного простору України від
розповсюдження спотвореної або забороненої для поширення за­
конодавством України інформаційної продукції;

- встановлення законодавством режиму доступу іноземних
держав або їх представників до національних інформаційних ре­
сурсів на основі договорів з іноземними державами;

- законодавче визначення порядку поширення інформаційної
продукції зарубіжного виробництва на території України".

4.3. Доктринальна група

Розуміючи строкатість визначень, що можуть бути включені для аналізу в доктринальну групу, ми, використовуючи порів­няльний метод, а також методи івент-аналізу та контент-аналі-зу, керувались при виборі як принципом розповсюдженості та популярності обігу в наукових колах, так і рівнем зацікавленос­ті та досліджуваності (кількість наукових праць, дисертаційних досліджень тощо) феномену інформаційної безпеки нижчезазна-чених авторів.

Виходячи з найбільш імовірних загроз національній безпеці України в життєво важливих сферах діяльності, Нижник Н.Р., Ситник Г.П., Білоус В.Т.²³, виокремлюють ряд основних функ­ціональних складових (сфер) національної безпеки України: економічну, політичну, соціальну, воєнну, екологічну, епідеміч­ну, технологічну та інформаційну безпеку.

Зокрема, під інформаційною безпекою, вищеназвані автори розуміють стан правових норм і відповідних їм інститутів без­пеки, які гарантують постійну наявність даних для прийняття стратегічних рішень та захист інформаційних ресурсів країни.

²² Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп.
ред.) та ін. - К.: Укр. енцик., 1998. - 1999. - Т. 2.: Д - Й. - 744 с.;С. 714

²³ Нижник Н.Р., Ситник Г.П., Білоус В.Т. Національна безпека Ук­
раїни (методологічні аспекти, стан і тенденції розвитку): Навчаль­
ний посібник І За заг. ред. П.В. Мельника, Н\Р'.Нижник. - Ірпінь, 2000.-
304 с, С 54

В. А. ЛІПКАН, Ю. Є.МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИИ

Зацікавленість викликає робота таких дослідників як Дані-льян О.Г., Дзьобань О.П., Панов М.І., які у своєму навчальному посібнику «Національна безпека України: сутність, структу­ра та напрямки реалізації»²', визначають інформаційну безпе­ку як безпеку об'єкта від інформаційних загроз або негативних впливів, пов'язаних з інформацією та нерозголошення даних про той чи інший об'єкт, що є державною таємницею.

Вони також акцентують увагу на проблемі інформаційних війн, оскільки на сьогодні вона становить собою ефективний і цивілізований шлях колонізації однієї країни іншою та виді­ляють крім цього такі загрози інформаційній безпеці як розго­лошення інформації, яка становить державну таємницю, вплив засобів масової інформації на свідомість людини та суспільства, забезпечення державних організацій повною, достовірною і своєчасною інформацією, що необхідна для прийняття рішень, неінтегрованість України до світового інформаційного поля, не­достатня кваліфікованість та активність українських інформа­ційних служб, використання інформаційних технологій кримі-налітетом тощо.

Дитвиненко О.В.²⁵ під інформаційної безпекою розуміє єдність трьох складових: забезпечення захисту інформації; захисту та контролю національного інформаційного простору; забезпечен­ня належного рівня інформаційної достатності.

Цікавим та водночас дискусійним є визначення Кормича БА., який зазначає, що інформаційна безпека - це захищеність вста­новлених законом правил, за якими відбуваються інформаційні процеси в державі, що забезпечують гарантовані Конституцією

²⁴ Данільян О.Г., Дзьобань О.П., Панов М.І. Національна безпека
України: сутність, структура та напрямки реалізації. - Харків:
«ФОЛІО», 2002. - 296 с

²⁵ Литвиненко О.В. Проблеми забезпечення інформаційної безпеки
в пострадянських країнах (на прикладі України та Росії): Автореф.
дис.... канд. політ, наук. 23.00.04. - К., 1997 - 18 с

ЗО

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

умови існування і розвитку людини, всього суспільства та де­ржави-⁶'.

Російський вчений Лопатін В.М. визначає інформаційну безпеку як стан захищеності національних інтересів країни (життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави на збалансованій основі) в інформаційній сфері від внутрішніх та зовнішніх загроз-⁷, що віддзеркалює норму права Закону РФ «О безопасности», згідно з яким «Безопасность - состояние за­щищенности жизненно важных интересов личности, общества и государства от внутренних и внешних угроз»^г*.

Використовує категорію національних інтересів і Баранов 0., відповідно визначаючи інформаційну безпеку як стан захи­щеності національних інтересів України в інформаційному се­редовищі, за якого не допускається (або зводиться до мінімуму) завдання шкоди особі, суспільству, державі через неповноту, несвоєчасність, недостовірність інформації й несанкціоноване її поширення та використання, а також через негативний інфор­маційний вплив та негативні наслідки функціонування інфор­маційних технологій²⁹.

Акцент на такій складовій інформаційної безпеки як безпе­ка інформації, знаходить свій вираз також у визначеннях ін­ших дослідників цієї проблематики, наприклад, інформаційна безпека ^ це стан захищеності інформаційного простору, що

²⁶ Кормич БА. Організаційно-правові засади політики інформацій­
ної безпеки України: Монографія.- Одеса: Юридична література, 2003--
472 с, С 142

²⁷ Лопатин В.Н. Информационная безопасность России: Человек.
Общество. Государство,/Санкт-Петербургский университет МВД
России,- СПб.:Фонд «Университет», 2000.- 428 с„ С. 79

²⁸ О безопасности: Закон Российской Федерации // Ведомости Вер
ховного Сонета РФ. - 1992. - № 15. - Ст. 770

²⁹ Баранов А. Информационный суверенитет или информационная
безопасность? // Нац. безпека і оборона. - 2001. - № 1(13). - С.70-76.,
С. 72

В. А. ЛІПКАН, Ю. Є.МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИИ забезпечує його формування та розвиток в інтересах громадян, організацій та держави, стан інфраструктури системи (об'єкта, держави), при якому інформація використовується суворо за призначенням та не завдає негативного впливу на систему (об'єкт, державу) при її використанні; стан інформації, за яко­го виключається чи суттєво ускладнюється порушення таких її властивостей як таємність, цілісність та доступність ³⁰.

Неординарністю та інноваційністю відрізняється також й виз­начення Гурковського В.І., відповідно до якого національна ін­формаційна безпека України - це суспільні відносини, пов'язані із захистом життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства та держави від реальних та потенційних загроз в ін­формаційному просторі, що є необхідною умовою збереження та примноження духовних і матеріальних цінностей державоутво-рюючої нації, її існування, самозбереження і прогресивного роз­витку України як суверенної держави, що залежить від цілес­прямованої інформаційної політики гарантій, охорони, оборони, захисту її національних інтересів³'.

На думку Ярочкіна В.І. та Шевцової ТА., інформаційна безпе­ка - це проведення правових, організаційних та інженерно-тех­нічних заходів при формуванні та використанні інформаційних технологій, інфраструктури та інформаційних ресурсів, захисті інформації високого значення й прав суб'єктів, що беруть участь в інформаційній діяльності³². У даному визначенні інформаційна безпека зводиться до захисту інформації, що не зовсім відбиває її сутність.

³⁰ Крутских А., Федоров А. О междунароной информационной безо­
пасности II Международная Жизнь. - 2000. - № 2. - С.43-47, С. 44

³¹ Гурковський ВТ. Організаційно-правові питання взаємодії органів
державної влади у сфері національної інформаційної безпеки: Дис...
канд... юрид. наук \ 25.00.02 - К., 2004. - 225 с, С 35

³² Ярочкин В.И., Шевцова ТА. Словарь терминов и определений по
безопасности и защите информации.- М.: «Ось-89», 1996.- 78 с, С. 8

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
_________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Харчелко Л.С., Ліпкан В А., Логінов О.В. визначили, що ін­формаційна безпека - це складова національної безпеки, процес управління загрозами та небезпеками державними і недержав­ними інституціями, окремими громадянами, за якого забезпе­чується інформаційний суверенітет України³³.

При чому, сам В.А.Єліпкан акцентував увагу на тій обставині, що родове поняття, а звідти й видові, мають визначатися крізь діяльнісну формулу процесу. Це зумовлено тією обставиною, що процес відрізняється від поняття стан. Поняття процес означає послідовність станів, пов'язаність стадій їх зміни і розвитку, тобто на відміну від поняття «стан», поняття «процес» акцентує увагу на моменті спрямованості в зміні об'єкту, цілепокладанні. У той час, як «стан» відображає лише один момент, певну мить безпеки, а отже не вичерпує її повністю.

Таким чином, визначаючи поняття інформаційної безпеки, можна виокремити декілька підходів окреслення сутності цього феномену, а саме розуміння інформаційної безпеки в якості:

1. Стану захищеності інформаційного простору.

2. Процесу управління загрозами та небезпеками, що забезпе­чує інформаційний суверенітет України.

3. Стану захищеності національних інтересів України в ін­формаційному середовищі.

4. Захищеності встановлених законом правил, за якими від­буваються інформаційні процеси в державі.

5. Вжиття певних заходів.

6. Стану захищеності національних інтересів країни в інфор­маційній сфері.

7. До суспільних відносин, пов'язаних із захистом життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства та де­ржави від реальних та потенційних загроз в інформаційному просторі.

³³ Харченко Л.С., Ліпкан В А., Логінов О.В.Інформаційна безпека Ук­раїни: Глосарій І За загальною редакцією доктора юридичних наук, про­фесора РА.Калюжного.- К.: «Текст», 2004.-180 с, С. 47

В. А. ЛІПКАН, Ю. Є.МАКСИМЕНКО, В. М. Ж ЕЛІХОВСЬКИИ

8. Важливої функції держави.

9. Невід'ємної частини політичної, економічної, оборонної та інших складових національної безпеки.

Строкатість поглядів на визначення поняття «інформаційна безпека» є зрозумілою, оскільки, як вірно зазначають Нижник Н.Р., Ситник Г.П., Білоус В.Т., до цього часу бракує єдиної дум­ки в трактуванні базових понять національної безпеки, що дає теорія, яка передбачає:

- формування базових понять (створення відповідного по­
нятійно-категоріального апарату);

- встановлення їх структурно-функціональних зв'язків;

- вибір підходу (підходів) до формалізації процесів, що аналі­зуються (вивчаються), та розробка на цій основі методів дослід­ження, які б забезпечили поглиблене вивчення та виявлення відповіднріх (властивих даному об'єкту досліджень) закономір­ностей³*.

Данільян О.Г., Дзьобань О.П., Панов М.І. стверджують, що це пов'язано як з певним суб'єктивізмом дослідника, який ви­користовує вироблені наукою та філософією сукупність понять і категорій, інтерпретуючи їх у властивий для себе спосіб, так і з взагалі з переглядом багатьох традиційних положень, фор­муванням принципово нових концепцій, введенням в науковий обіг нових понять і категорій³⁵.

Отже, конструктивним шляхом щодо визначення поняття «інформаційна безпека», є виокремлення його базових ознак, яке є похідним від поняття національна безпека, і має врахову­вати його сутнісні ознаки.

³⁴ Нижник Н.Р., Ситник Г.П., Білоус В.Т. Національна безпека Ук­
раїни (методологічні аспекти, стан і тенденції розвитку): Навчаль­
ний посібник І За заг.ред. П.В. Мельника, Н.Р.Нижник.-Ірпінь, 2000-
304с.,С12

³⁵ Данільян ОТ., Дзьобань О.П., Панов М.І. Національна безпека
України: сутність, структура та напрямки реалізації. - Харків:
«ФОЛІО», 2002.-296 с.,С68

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
_________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Даний підхід більш детально розписаний у монографії В.А.Ліпкана «Теоретико-методологічні засади управління у сфері національної безпеки України»³⁶. Методологічні ж пробле­ми, які спіткають дослідників феномену національної безпеки і її проявів в різних сферах життєдіяльності, викладені у моно­графії В.А.Ліпкана «Теоретичні основи та елементи національ­ної безпеки України», в якій робиться спроба щодо формування теорії національної безпеки - націобезпекознавства. За задумом автора воно має виступати теоріостворюючим гносеологічним елементом загальної будови системи знань про національну без­пеку.

Висновки

Отже, інформаційна безпека являє собою одне з важливіших понять у науці та різних сферах людської діяльності. Сутність і комплексність цього поняття виявляється характером сучасно­го інформаційного суспільства. Аналіз різних підходів до виз­начення змісту поняття «інформаційна безпека» уможливлює зауважити про недоцільність суворого обрання тієї чи іншої позиції. Наведені вище погляди, а вірніше сказати підходи до визначення поняття інформаційної безпеки дають змогу розгля­дати дану проблему більш комплексно і системно, додати знань про цей багатогранний феномен. Більше того, на наше переко­нання, найбільш прийнятним є інтегральний підхід, за якого ін­формаційна безпека визначатиметься за допомогою окреслення найбільш важливих її сутнісних ознак з урахуванням постійної динаміки інформаційних систем і становлення не лише інформа­ційного суспільства а й інформаційної цивілізації.

Такий підхід уможливив дійти висновку, що інформаційна безпека не може розглядатися лише в якості окремого стану.

³⁶ Ліпкан ВЛ. Теоретико-методологічні засади управління у сфері національної безпеки України: Монографія. - К.: Текст, 2005. - С. 210 -213.

В. А. ЛІПКАН, Ю. Є.МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИИ Безперечно, що це є і властивістю, атрибутом інформаційно­го суспільства, діяльністю і результатом діяльності людини, спрямованої на забезпечення певного рівня безпеки в інформа­ційній сфері. Інформаційна безпека має враховувати майбут­нє, а отже вона не є станом, а становить собою процес. Таким чином, інформаційну безпеку слід розглядати крізь органічну єдність ознак, таких як стан, властивість, а також управління загрозами і небезпеками, за якого забезпечується обрання оп­тимального шляху їх усунення і мінімізації впливу негативних наслідків, що врешті-решт за своїм змістом і становить діяль­ність по створенню сприятливих умов для реалізації інтересів об'єкта.

Інформаційна безпека за своєї суттю є більш широким, ніж захист інформації, поняттям. Отже інформаційна безпека - ба­гатогранна сфера діяльності, для усвідомлення сутності якої ус­піх може принести системно-комплексний підхід.

Дослідження сутності інформаційної безпеки має враховувати той факт, що сутність є внутрішнім змістом предмету, який зна­ходить вираз у стійкій єдності усіх багатоманітних і суперечливих формах буття. Базовою характеристикою інформаційної безпеки слід вважати імовірність появи загрози підвищеного ризику ре­алізації загрози або небезпеки для індивіда, суспільства та держа­ви. Критерієм ефективності забезпечення інформаційної безпеки є високий рівень безпеки при мінімумі відповідних затрат. Отже можна говорити про структуру поняття інформаційної безпеки. Основним її елементом є життєво важливі інтереси соціальної системи, які співвідносяться із зовнішніми чинниками у вигляді інтересів наднаціональних або інших національно-державних структур в рамках міжнародного співтовариства. Зсередини на­ціонально-державного утворення його життєво важливі інтереси перебувають у взаємодії з інтересами елементів, які складають дане утворення. В якості останніх виступають соціальні групи, еліта, організації, партії, релігійні та етнічні утворення, рухи тощо. Сукупність внутрішніх і зовнішніх інформаційних загроз

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ

_________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

створюють передумови для порушення безпечного функціону­вання системи державного управління.

Вагомість інформаційно-комунікаційних процесів у сучас­ному світі дає підстави розглядати забезпечення інформаційної безпеки як одне з глобальних і пріоритетних завдань органів де­ржавного управління, вирішенню якого мають бути підпоряд­ковані політична, економічна, воєнна, культурна та інші види діяльності системи державного управління.

Національні інтереси в інформаційній сфері є похідними від національних цінностей. Отже, інтереси інформаційної безпеки випливають із таких цінностей, як права людини, свобода, еко­номічне процвітання, могутність країни. Саме тому головним інтересом для України є її виживання як вільної, незалежної нації при збереженні фундаментальних цінностей та інститутів безпеки. Одним з механізмів гарантування даного процесу є ефективно функціонуюча система державного управління, яка є суб'єктом і об'єктом забезпечення інформаційної безпеки одно­часно. І у даному випадку намагання багатьох країн забезпечити власну інформаційну безпеку за рахунок інших країн виклика­ють з одного боку, занепокоєння, а з іншого - упевненість у необ­хідності формування дієздатної системи забезпечення інформа­ційної безпеки органів державного управління.

Інформаційна безпека виступає як характеристика стабіль­ного, стійкого стану системи державного управління, яка при впливі внутрішніх та зовнішніх загроз та небезпек зберігає сут­тєво важливі характеристики для власного існування.

Інформаційна безпека як одна з характеристик стійкого роз­витку виступає в якості базової цінності держави. У той же час, ціннісні орієнтації, що ґрунтуються на уявленнях про інформа­ційну безпеку в різних соціальних груп і окремих осіб, почасти не співпадають. Саме у цьому знаходить свій безпосередній ви­раз вплив держави, яка за допомогою значного арсеналу методів виражає і забезпечує реалізацію спільних цінностей особи, сус­пільства та держави в інформаційній сфері.

В. А. ЛІПКАН, Ю. Є.МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИИ Ключові терміни та поняття

національна безпека, інформаційна сфера національної без­пеки, інформаційна складова національної безпеки, інформа­ційна безпека

Контрольні запитання для самоперевірки

1. Які основні підходи до визначення поняття «інформаційна безпека» ви знаєте?

2. Назвіть основні ознаки інформаційної безпеки?

3. У якому документі нормативно закріплена дефініція інфор­маційної безпеки?

4. Назвіть основні причини строкатості визначення поняття «інформаційна безпека»?

5. Розкрийте зв'язок між національною та інформаційною
безпекою?

Завдання для самопідготовки

1. Сформуйте власну модель формування поняття інформа­ційна безпека.

2. Окресліть детермінантний вплив концепції безпеки на виз­начення поняття «інформаційна безпека».