Предмет та значення логіки

Термін " логіка " походить відгрецького слова "логос", яке перекладається на українськумову як "слово", "мисль", "поняття", "розум", "закономірність". Упершетермін "логіка" ввів у науку давньогрецькийфілософДемокріт (бл. 460— 370 рр. до н. е.)" назвавши свою працю "Про логічне, або про правила".

Зазначенийтермінмаєкільказначень. Йогоможназастосувати як доматеріальноїдійсності, так і до мислення. Підцимтерміномрозуміють:

1.Об'єктивнузакономірнупослідовність речей і явищ, наприклад, коли говорять "невмолималогіка речей", "логікафактів", "логікасуспільногорозвитку" тощо.

2. Послідовністьмислення. Коли, наприклад, кажуть, що "мисленнялогічне", "в йогоміркуванняхзалізналогіка" та ін., то це означав, щомисленнявирізняєтьсязв'язністю, визначеністю, послідовністю. Навпаки, якщоговорять, що "йогоміркуваннямбракуєлогіки", "йомубракуєлогіки", "де ж логіка?" і т. д., то цеозначає,щомислення є безладне, непослідовне, суперечливе, тобтонелогічне.

3. Науку, яка вивчаємислення. Ізцьогоможнадійтивисновку, що предметом логіки як науки є мисленнялюдини. Логіка — це наука про мислення. Але такевизначеннялогікибуло б доситьшироким. Мислення — явище складне, різнобічне, є предметом вивченнябагатьох наук. Тому недостатньосказати, щологікавивчаємислення, необхіднощез'ясувати, якийбікмисленнядосліджуєлогіка, що в мисленніскладає предмет самелогіки. Перш за все з'ясуємо, щотакемисленнявзагалі.

Загальна характеристика логічних форм

Логические формы – это сложившиеся в процессе долгого освоения действительности способы выражения в мышлении тех связей и отношений, которые в ней существуют. Это структуры отображения наиболее общих свойств и отношений, которые присущи всем областям действительности.

Логические формы делятся на логические переменные и логические постоянные. Значение логических переменных постоянно меняется, но по форме они остаются неизменными. Таковы: понятие (обозначается заглавной буквой латинского алфавита A,B,C,D…), суждение (обозначается строчной буквой латинского алфавита a,b,c,d…) и умозаключение (обозначается последовательным соединением суждений столбиком, где под чертой находится суждение, представляющее собой вывод).

К логическим постоянным относятся, в первую очередь, логические союзы: «Ù» - конъюнкция (союз «и»), «Ú» - дизъюнкция (союз «или»), «®» - импликация (знак следования, причинной зависимости - если…то…), а также общие слова – кванторы. Они указывают на количество суждения и бывают либо кванторами общности « "», означающими, что речь идет обо всех элементах какого-либо класса (все, каждый, ни один), либо кванторами существования « $», указывающими, что мы говорим лишь о части элементов данного класса (в языке выражается с помощью понятий некоторые, часть, иногда и т.д.). Значение логических постоянных остается неизменным вне зависимости от того, что мыслится и высказывается.

Закон виключеного третього

З двох суперечливих суджень одне буде істинним, інше хибним, а третього не дано. Стосується традиційної логіки. Не застосовується для судження про майбутнє.