Види господарських товариств

Юридичні особи можуть створювати філії та представництва.

Філія - відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташо­ваний поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництво - відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Цивільну відповідальність юри­дичні особи несуть самостійно усім належним їм майном.

 

Правоздатність юридичної особи припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юри­дичним особам — правонаступникам (злиття, приєднання, по­ділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

 

Ліквідація юридичної особи відбувається:

а) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, упов­новаженого на це установчими документами, в тому числі у зв'яз­ку із закінченням строку, на який було створено юридичну осо­бу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

б) за рішенням суду про визнання недійсною державну ре­єстрацію юридичної особи через допущені при її створенні по­рушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Господарські товариства — це підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та (або) грома­дянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених законодавством, господарське товариство може діяти у складі одного учасника. Господарські товариства є юри­дичними особами.

 

Закон визначає такі види господарських товариств:

1) акціонерні товариства (відкриті та закриті) (товариства, які мають статутами фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несуть відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери не­суть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в ме­жах вартості належних їм акцій);

2) товариства з обмеженою відповідальністю (товариства, що мають статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несуть відпові­дальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учас­ники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах своїх вкладів);

3) товариства з додатковою відповідальністю (товариства, статутний фонд яких поділений на частки визначених уста­новчими документами розмірів і які несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його не­достатності учасники цього товариства несуть додаткову солі­дарну відповідальність у визначеному установчими документа­ми однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників);

4) повні товариства (товариства, всі учасники яких відпо­відно до укладеного між ними договору здійснюють підпри­ємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном);

5) командитні товариства (товариства, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підпри­ємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за зако­ном може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вклада­ми (вкладники)).

Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

 

 

З метою координації виробничої, наукової та іншої діяль­ності підприємств для вирішення спільних економічних та соціальних завдань законодавством дозволено утворення двома або більше підприємствами об'єднання підприємств (асоціації, консорціуми, корпорації, концерни тощо). Такі об'єднання є юридичною особою.

 

Залежно від порядку заснування об'єднан­ня підприємств можуть утворюватися як:

1) господарські об'єднання (об'єднання підприємств, утворені за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добро­вільних засадах об'єднали свою господарську діяльність);

2) державні (комунальні) господарські об'єднання (об'єднання підприємств, утворені державними (комунальними) підпри­ємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визна­чених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого само­врядування).

Громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ЦК України. Громадянин-підприємець відповідає за свої зобов'язання усім своїм майном, на яке, відповідно до закону, може бути звернено стягнення.

 

Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність у такі способи:

• безпосередньо як підприємець або через приватне підпри­ємство, що ним створюється;

• із залученням або без залучення найманої праці;

• самостійно або спільно з іншими особами.

 

Громадянин здійснює управління заснованим ним приватним

підприємством безпосередньо або через керівника, найманого за контрактом. У разі здійснення підприємницької діяльності спільно з іншими громадянами або юридичними особами гро­мадянин має права та обов'язки відповідно засновника та (або) учасника господарського товариства, члена кооперативу тощо, або права і обов'язки, визначені укладеним за його участі дого­вором про спільну діяльність без створення юридичної особи.