Представництво у цивільному праві

Суб’єктивні цивільні права можуть здійснюватись особою як особисто, так і через інших осіб — представників.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені іншої сторони, яку вона представляє.

• Виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених акта­ми цивільного законодавства.
• Правочин, учинений представником, створює, змінює, при­пиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
• Представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто.
• Він може передати своє повно­важення частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом, або якщо представник був вимушений це зробити з метою захисту інтересів особи, яку він представляє. У випадку, якщо представник передав своє повно­важення іншій особі, він повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника).
• Якщо представни­к перевищує повноваження, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Види представництва:

• за законом;

• комерційне представництво;

• представництво за довіреністю.

1). За законом:

батьки (усиновлювачі) - представляють своїх малолітніх та неповно­літніх дітей.

опікун є законним пред­ставником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної не­дієздатною.

2).Комерційне представництво:

особа, яка постійно та само­стійно виступає представником підприємців при укладанні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмо­вим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю.

3). Представництво за довіреністю:

Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійсню­ватися лише за довіреністю.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією осо­бою іншій для представництва перед третіми особами.

Довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка пере­буває на лікуванні у госпіталі, санаторії та іншому військово-лікувальному закладі, може бути посвідчена начальником цього закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем.

Довіреність військовослужбовця в пунктах дислокації військо­вої частини, з'єднання, установи, військово-навчального закла­ду, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, а також довіреність робітника, службовця, члена його сім'ї і чле­на сім'ї військовослужбовця може бути посвідчена командиром (начальником) цієї частини, з'єднання, установи або закладу.

Довіреність особи, яка перебуває у місці позбавлення волі (слідчому ізоляторі), може бути посвідчена начальником уста­нови позбавлення волі. Всі довіреності, посвідчені зазначеними вище посадовими особами, прирівнюються до нотаріально по­свідчених.

Довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою осо­бою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це установчими доку­ментами, та скріплюється печаткою юридичної особи.

Згідно з законом, термін дії довіре­ності повинен фіксуватися у ній. Якщо ж термін дії довіреності не встановлений, то вона зберігає чинність до припинення її дії. Важливо, що термін дії довіреності, виданої в порядку передо­ручення, не може перевищувати терміну дії основної довіре­ності, на підставі якої вона видана. Довіреність, у якій не зазна­чена дата її вчинення, ЦК України визнається нікчемною.

Згідно з законом, представництво за довіреністю припиняється у разі:

1) закінчення терміну дії довіреності;

2) скасування довіреності особою, яка її видала;

3) відмови представника від учинення дій, що були визначені довіреністю;

4) ліквідації юридичної особи, яка видала довіреність;

5) ліквідації юридичної особи, якій видана довіреність;

6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її по­мерлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, об­меження її цивільної дієздатності.

У разі смерті особи, яка вида­ла довіреність, представник зберігає своє повноваження за дов­іреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невико­нання яких може призвести до виникнення збитків;

7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її по­мерлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, об­меження її цивільної дієздатності.

Із припиненням представництва за довіреністю втрачає чин­ність передоручення. У разі припинення представництва за довіре­ністю представник зобов'язаний негайно повернути довіреність.