Типиполітикисоціальногозахисту у світі

Слайд 1

До цієї групи країн належать:

а) головні економічно розвинуті країни ("Велика сімка" - Великобританія, Італія, Канада, Німеччина, США, Франція, Японія);

б) "малі" економічно високорозвинуті країни Західної Європи - Австрія, Бельгія, Данія, Ісландія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Фінляндія, Швейцарія, Швеція;

в) країни "переселенського типу" - Австралія, Ізраїль, Нова Зеландія, ПАР (у минулому разом із Канадою розвивалися як "білі" домініони Великобританії);

г) західноєвропейські країни середнього економічного розвитку - Греція, Іспанія, Ірландія, Португалія;

д) європейські "держави-карлики" (до цього типу країн їх можна відносити умовно).

При порівнянні національних економік розвинутих країн використовується комплекс "стандартних" значень макроекономічних показників, до якого, наприклад, належать: зростання ВВП - від 2-3% і вище; рівень інфляції - 4-5% на рік; дефіцит державного бюджету - до 9,5% ВВП; позитивне сальдо платіжного балансу країни.

 

Слайд 2

Особливості індустріально розвинутих країн

 

1) в соціально-економічному плані розвиток господарств цих країн базується на капіталістичному способі виробництва, і, незважаючи на соціалізацію власності, її приватна форма була й залишається вихід.

2) розвинуті країни характеризуються високим рівнем економічного розвитку. Реалізація визначальної мети виробництва в умовах конкуренції - отримання прибутку - спонукає до впровадження нової техніки та підвищення продуктивності праці, що, у свою чергу, призводить до здешевлення продукції, розширення ринків збуту, стимулює зростання обсягів виробництва та економіки в цілому. Порівняння продуктивності праці у промислово розвинутих країнах та в країнах з перехідною економікою, і в країнах, що розвиваються, вказує на величезне відставання двох останніх груп країн.

3) соціально-економічну зрілість промислово розвинутих країн відображають кардинальні зміни соціальної структури суспільства порівняно з іншими групами країн, а саме зростання чисельності та ролі середнього класу, підвищення якості людського капіталу, а також частки зайнятих інтелектуальною працею тощо.

Для розвинутих країн є характерними: розвинуте ринкове господарство; домінуюче становище в міжнародній економіці, яке надає змогу інтенсивно залучати в господарський обіг власні й імпортовані ресурси; зміщення центру ваги економічної діяльності у сферу послуг, функціонування переважно сервісної економіки; найбільша вичерпаність джерел і факторів індустріального розвитку; випереджальний постіндустріальний розвиток, експансія УІ технологічного укладу та нової економіки.

 

Слайд

Типиполітикисоціальногозахисту у світі

Скандинавська модель спрямована на забезпеченняпрацеювсіхтрудящих, для чогостворюютьсяробочімісця в державному секторі з середньою оплатою праці.

Європейська модель орієнтована на скороченнякількостізайнятих при підвищенніпродуктивностіпраці й зростаннідоходівпрацюючих. Такаполітикапередбачає дорогу систему допомогидлябільшоїкількостібезробітних.

Японська модель. Згідно з цієюмоделлюкожналюдинаможезнайтидля себе роботу, навітьякщо вона не дужецікава й корисна. У цьомуполягає причина низькогобезробіття в Японії й економіїкоштів на соціальнівитрати. Природно, такаполітика не могла б сприятипідвищеннюефективностіекономіки, якби не таківідоміекспортнігалузіЯпонії, як автомобілебудування, сталеливарнапромисловість, виробництвоавтомобільнихзапчастин і машинобудування.

Американськаполітиказайнятостітакожспрямована на залучення до процесувиробництваякомогаширшихверств активного населення. Її результатом є збільшеннякількості людей з низькимрівнем доходу, якийпротеперевищуєдопомогу по безробіттю.

 

Слайд