Пантеїстичне тлумачення природи

Пантеїзм (англ. Pantheism, грецьке: Pan - усе і Theós - Бог) — філософська доктрина, яка стверджує, що всесвіт є ідентичним з Богом; редукція Бога до всесвіту або всесвіту до Бога. Іншими словами, пантеїзм це - вірування чи вчення, яке представляє природний світ, включаючи людину, частиною божества.

Пантеїстична концепція вирішення проблеми взаємодії суспільства та природи розвивалась такими вченими, як Галіео Галілей, Джордано Бруно, Леонардо да Вінчі, Нікола Кузанський. У цей час значного розвитку набуває вивчення людського організму, властивостей рослин та мінералів. Наукові знання все більш стимулювалися швидким розвитком ремесла та торгівлі. В епоху Відродження людство повільно, але невпинно вступало в нову якість взаємовідносин з природним середовищем, освоювало практику використання його сил та ресурсів. Пантеїстичний підхід у трактуванні проблеми взаємодії людини та природи знайшов своє відображення в творах перших соціалістів-утопістів, для яких вона часто була одним з вихідних пунктів їх вчень. Так, Т.Мор, обґрунтовуючи необхідність нової організації суспільного життя та встановлення принципово нового суспільного ладу, підкреслював, що саме він є найбільш відповідним дійсним законам природи, а справжня добро­чесність полягає в «житті згідно з природою».

Питання взаємодії суспільства та природи в соціально-утопічних вченнях

Пантеїстичний підхід у трактуванні проблеми взаємодії людини та природи знайшов своє відображення в творах перших соціалістів-утопістів. Т.Мор, обґрунтовуючи необхідність встановлення принципово нового суспільного ладу, підкреслював, що саме він є найбільш відповідним дійсним законам природи, а справжня добро­чесність полягає в «житті згідно з природою». Для Т.Кампанели необхідність дотримуватись у всіх сферах життєдіяльності законів природи настільки очевидна, що він вважав за можливе і потрібне навіть втручання в міжстатеві відносини між громадянами міста Сонця та регулювання народжуваності.

Ш.Фур'є. Всі явища людського суспільства є лише проявами загальних законів природи. Критикуючії сучасне йому су­спільство, Фур'є підкреслює, що воно робить нещасливою не тільки людину, а й по-хижацьки експлуатує і природу. Не можна досягти щастя і одночасно нищити природу, оскільки істина полягає в тому, що вони є єдиним цілим, яке підлягає чотирьом законам руху: соціальному, тваринному, органічному і мате­ріальному.