Реляційна модель даних

Поняття “реляційний” (англ. relation - відношення) пов’язане з розробками відомого американського фахівця в області систем баз даних Е. Кодда.

Ці моделі характеризуються простотою структури даних, зручним для користувача табличним поданням і можливістю використання формального апарата алгебри відносин і реляційного обчислювання для обробки даних.

Реляційна модель орієнтована на організацію даних у вигляді двовимірних таблиць. Наприклад, реляційною таблицею можна представити інформацію про студентів, що навчаються у вузі.

Реляційна модель даних є сукупністю взаємозалежних двовимірних таблиць – об’єктів моделі.

Зв’язки між двома лоґічно з’вязаними таблицями в реляційній моделі встановлюються по рівності значень однакових атрибутів цих таблиць.

Кожна реляційна таблиця являє собою двовимірний масив і має наступні властивості:

- кожний елемент таблиці - один елемент даних;

- всі стовпці в таблиці однорідні, тобто всі елементи в стовпці мають однаковий тип (числовий, текстовий т.ін.) і довжину;

- кожний стовпець має унікальне ім’я;

- однакові рядки в таблиці відсутні;

- порядок проходження рядків і стовпців може бути довільним.

При описі реляційної моделі часто використовують наступні терміни: відношення, кортеж, домен.

Відношення представлені у вигляді таблиць, рядки яких відповідають записам (кортежам), а стовпці - полям, атрибутам відносин (доменам).

Поле, кожне значення якого однозначно визначає відповідний запис, називається простим ключем (ключовим полем) Якщо записи однозначно визначаються значеннями декількох полів, то така таблиця бази даних має складений ключ.

Між двома реляційними таблицями можуть бути сформовані зв’язки. Різні таблиці, можуть бути зв’язані між собою через загальне поле даних.

Завдяки наявним зв’язкам досягаються наступні переваги:

1. Вдається уникнути дублювання інформації. Всі необхідні дані можна зберігати тільки в одній таблиці. Так, наприклад, немає необхідності в таблиці СЕСІЯ зберігати шифр групи кожного студента, що здає іспити, досить задати зв’язок з таблицею СТУДЕНТ.

2. У реляційних базах даних легко робити зміни. Якщо в таблиці СЕСІЯ змінити які-небудь значення, то правильна інформація автоматично буде пов’язана з іншими таблицями, що посилаються на першу (наприклад, таблиця СТИПЕНДІЯ).

3. У нереляційних базах даних складно передати всі наявні залежності, тобто зв’язати один з одним дані з різних таблиць Реляційна база даних виконує всі ці дії автоматично.

4. У реляційних базах даних вдається легко уникнути встановлення помилкових зв’язків між різними таблицями даних, а необхідний обсяг пам’яті скорочений до мінімуму.