Джерела фінансування і фінансові ризики функціонування корпорацій

Економічний зміст та основи організації фінансів об’єднань підприємств.

Фінанси ОП – це економ. відносини, що відображають формування, розподіл та використання грошових фондів та фондів доходів в процесі відтворення.

Фінансові відносини відображають: 1) формування статутного капіталу, 2) утворення та розподіл грошових доходів; 3) взаємовідносини з ін. суб’єктами у зв’язку з одержанням і погашенням кредитів страховими платежами, сплатою обов’язкових платежів до держ. бюджету; 4) внутрішній корпоративний розподіл доходів та формування фондів.

Цілі фін. політики ОП: 1) забезпечення прибутковості в довгострок. перспективі; 2) оптимізація структури капіталу; 3) забезпечення фін. стійкості. 4) підвищення рівня капіталізації; 5) утримання конкур. переваг; 6) забезпечення інформац. прозорості; 7) забезпечення інвестиційної привабливості.

Принципи організації фінансів ОП: 1) бюджетування – оцінка потреби і грошових коштах і пошук джерел фінансування, узгодження фін. стратегії із загальною стратегією економ. розвитку; 2) гнучкість – резервування під фін. ризики; 3) централізація фін. ресурсів материнської компанії; 4) вчасне виконання зобов’язань – підтримка іміджу платоспроможності; 5) оптимізація боргової залежності.

Формування і рух коштів різних фондів ОП.

Фінансування поточних та інвестиційних потреб ОП здійснюється за рах. зовнішніх та внутрішніх джерел.

Внутрішні джерела: 1) нерозподілений прибуток, що реінвестується; 2) нагромаджена амортизація.

Зовнішні джерела: 1) банківське кредитне фінансування, його форми: - синдиковані позики (великі банки об’єднують свої ресурси для надання кредиту корпоративному позичальнику); - єврокредити із застереженням про валютний опціон (позичальнику при настанні строку платежу надається право вибору валюти або валют погашення боргу); - кредитна лінія (договір між банком та корпоративним клієнтом про зобов’язання банку надавати клієнту певну лімітовану суму грошей протягом вказаного періоду), буває обумовленою і необумовленою; - револьверний кредит (кредитні лінії, що відновлюються протягом тривалого періоду часу).

Основні канали переміщення фін. коштів всередині ОП: 1) прямий переказ капіталу або дивідендів; 2) плата за ліцензії та плата за послуги; 3) трансфертні ціни у внутрішньофірмовій торгівлі; 4) внутрішньофірмове страхування; 5) транснаціональне внутрішньофірмове фінансування і кредитування (взаємне надання валютних позик). Може здійснюватись у 3-х формах: 1- пряме транснац. фінансування і кредитування (материнська компанія передає тимчасово вільні кошти дочірнім підприємствам і оформлюється векселем); 2- компенсаційне транснац. внутрішньофірмове фінансування і кредитування (материнська компанія розміщує кошти на депозиті в банку своєї країни за умови передання їх дочірній компанії. Банк використовує зарубіжну філію для перекредитування дочірньої компанії); 3- паралельний транснац. внутр. кредит (надання учасниками угоди один одному позик в валюті своєї країни на обумовлений період часу. Обсяги і термін цих позик однакові).

Джерела фінансування і фінансові ризики функціонування корпорацій

Фінансування поточних та інвестиційних потреб ОП здійснюється за рах. зовнішніх та внутрішніх джерел.

Внутрішні джерела: 1) нерозподілений прибуток, що реінвестується; 2) нагромаджена амортизація.

Зовнішні джерела: 1) банківське кредитне фінансування, його форми: - синдиковані позики (великі банки об’єднують свої ресурси для надання кредиту корпоративному позичальнику); - єврокредити із застереженням про валютний опціон (позичальнику при настанні строку платежу надається право вибору валюти або валют погашення боргу); - кредитна лінія (договір між банком та корпоративним клієнтом про зобов’язання банку надавати клієнту певну лімітовану суму грошей протягом вказаного періоду), буває обумовленою і необумовленою; - револьверний кредит (кредитні лінії, що відновлюються протягом тривалого періоду часу).

Ризики, що супроводжують діяльність ТНК, охоплюють ризики національних ринків, загальні для всіх інвесторів-резидентів і нерезидентів. При цьому інвестори з країн з розвинутою економікою при міжнародних інвестиціях можуть мати справу з ризиками, яких не існує на їхніх національних ринках.

Існують також додаткові ризики для нерезидентів, спричинені можливим запровадженням обмежень на діяльність нерезидентів і на вивезення капіталу й доходу.

Інша група ризиків має суто фінансовий характер. Це валютні ризики. Кожен інвестор-нерезидент постає перед ризиком різкого зниження курсів іноземних валют, яке призводить до зменшення прибутковості інвестицій у перерахунку на валюту інвестора. Інвестор, який дбає про зменшення ризику вкладень в акції, може орієнтуватися на загальноприйняті його показники. Кількісно ризик кожного конкретного активу і валюти характеризують статистичними показниками їхньої мінливості. Такі показники наводяться у фінансових виданнях, вони можуть бути обчислені й самостійно.

У випадку з ризиком вкладення в облігації при виборі позичальників беруть до уваги те, що прибутковість на облігації має бути функцією пов'язаного з ними ризику. Існують спеціальні рейтингові агентства, що оцінюють рейтинг кредитоспроможності позичальників-емітентів облігацій. Рейтинги облігацій корпорацій публікують рейтингові агентства