Визначення початкових даних для побудови колової діаграми

6 7 8 9 10 11 12

3.3.1. Знаходимо електричні втрати в обмотці статора в режимі холостого ходу по формулі (2.146) із /1с.107/

де: І₀’ - попереднє значення струму ідеального холостого ходу;

І₀’=ІМ=4,38 А.

Ре10=3*4,38²*1,98=113,95 Вт.

3.3.2. Визначаємо втрати в режимі холостого ходу по формулі (2.147) із /1с.107/

Р0=113,95+57,66+180,69=352,3 Вт.

3.3.3. Розраховуємо активну складову струму холостого ходу по формулі (2.148) із /1с.107/

І0а=352,3/3*380=0,258 А.

3.3.4. Обчислюємо струм холостого ходу по формулі (2.149) із /1с.107/

І0=√4,38²+0,258²=4,38 А.

3.3.5. Знаходимо коефіцієнт потужності в режимі холостого ходу по формулі (2.150) із /1с.107/

cos φ0=0,258/4,38=0,0589.

3.3.6. Визначаємо індуктивний опір короткого замкнення по формулі (2.151) із /1с.107/

ХК΄=1,046*3,88+1,046²*4,53=9,01 Ом.

3.3.7. Знаходимо активний опір короткого замкнення по формулі (2.152) із /1с.107/

rk΄=1,046*1,98+1,046²*1,2=3,38 Ом.

3.3.8. Вибираємо мірило струму

mi=0,2108 A/мм.

3.3.9. Знаходимо діаметр кола струму по формулі (2.153) із /1с.108/

Di=380/9,01/0,2108=200 мм.

3.3.10. Розраховуємо величину відрізка ОH по формулі (2.154) із /1с.109/

ОH=4,38/0,2108=20,77 мм.

3.3.11. Обчислюємо величину відрізки FF1,FF2:

FF1=r1΄*HF/ХК΄=1,98*150/9,01=32,96 мм.

FF2= rk΄* HF/ ХК΄=3,38*150/9,01=56,27 мм.

Тепловий розрахунок.

4. 1. Визначаємо перевищення температури внутрішньої поверхні стрижня статора над температурою повітря всередені двигуна по формулі (2.167) із /1с.119/

де: a₁ – коефіцієнт тепловіддачі з поверхні осердя статора

по рис. 66 /1с. 119/; a₁ = 10,5×10^-5 Вт/(мм²×⁰С);

k – коефіцієнт, який враховує частку втрат в осерді статора, переданих повітрю в середені двигуна по табл. 6. 2 /1с. 120/; k = 0,2;

k_q - коефіцієнт, що враховує значення електричної провідності міді, при класі нагрівостойкості F; k_q =1,07.

Δθпов1=(0,2*547,33*1,07*(2*115/631,52)+180,69)/3,14*145*115*10,5*10^-5=

=14,32 ⁰С.

4. 2. Визначаємо перепад температури в ізоляції пазової частини обмотки статора по формулі (2.168) із /1с.120/

де: П₁ - периметр поперечного перерізу паза статора;

;

П1=2*16,72+10,03+6,97=50,44 мм;

l_екв – еквівалентний коефіцієнт теплопровідності ізоляції обмотки в пазу, враховуючі повітряні шари;

l_екв = 16 ×10^-5 Вт/(мм²×⁰С);

l’_екв – еквівалентний коефіцієнт теплопровідності ізоляції провода по рис. 6. 7 /1с. 120/;

l’_екв = 13 ×10^-4 Вт/(мм²×⁰С);

при d/d_із = 0,946;

с_п1 – одностороння товщина ізоляції в пазу статора по табл. 5.11 /1с. 73/;

с_п1 = 0,4 мм.

Δθіз1=1,07*547,43*(2*115/631,52)/(0,4/16*10^-5+17/16*130*10^-5)=3,38 ⁰С.

4. 3. Визначаємо перевищення температури зовнішньої поверхні лобових частин обмотки статора над температурою повітря всередені двигуна по формулі (2.170) із /1с.120/

Δθл1=0,2*1,07*547,43*(2*200,76/631,52)/2*3,14*145*64,18*10,5*10^-5=12,03 ⁰С.

4. 4. Знаходимо перепад температури в ізоляції лобової частини обмотки статора по формулі (2.171) із /1с.121/

Δθіз.л1=(1,07*547,43*(2*200,76/631,52)/2*36*50,44*200,76)*16,72/12*130*10^-5 =

=0,55 ⁰С.

4. 5. Обчислюємо середнє значення перевищення температури обмотки статора над температурою повітря всередені двигуна по формулі (2.172) із /1с.121/

Δθ1΄=(14,32+3,38)*2*115/631,52+(12,03+0,55)*2*200,76/631,52=14,43 ⁰С.

4. 6. Визначаємо умовну поверхню охолодження двигуна по формулі (2.173) із /1с.122/

де: n_p×h_p = 270 мм по рис. 7. 2а /1с. 141/;

Sдв=(3,14*225+8*270)*(115+2*64,18)=7,04*10⁵ мм².

4. 7. Обчислюємо сумарні втрати, в середені двигуна, які відводяться в повітря по формулі (2.174) із /1с.121/

де:

Рел1=1,07*547,43*2*115/631,52=213,29 Вт.

∑Р΄=1076,99-0,07*(244,7+547,43)=1020 Вт.

∑Рв=1020-(1-0,2)*(213,29+180,69)-0,9*57,66=65,29 Вт.

4. 8. Визначаемо середнє перевищення температури повітря всередині двигуна над температурою охолоджуючого середовища по формулі (2.177) із /1с.121/