Функція дихальних шляхів,регуляція їх просвіту

Дихальні шляхи виконують дуже важливу функцію – кондиціювання

повітря. Завдяки цьому в легені надходить повітря тільки певних параметрів. В

дихальних шляхах повітря:

- зігрівається;

- зволожується, тому повітря в легенях насичене водяними парами на 100%,

незалежно від вологості атмосферного повітря;

- очищується, завдяки наявності війчастого епітелію (мал.3) та

бокалоподібних клітин, які секретують слиз (рух війок забезпечує проходження

слизу і осівших на поверхні дихальних шляхів чужорідних частинок,

мікроорганізмів в напрямку гортані та глотки, де вони проковтуються або

відхаркуються), частина осівших на поверхні дихальних шляхів

мікроорганізмів і частинок знешкоджуються макрофагами. Дихальні шляхи

виконують захисну функцію. За допомогою чхання (подразнення рецепторів

слизової оболонки носа) і кашлю (подразнення рецепторів глотки, гортані,

трахеї, бронхів) виділяють з повітрям подразник.

Окрім того, повітроносні шляхи мають велику кількість рецепторів (є

рефлексогенною зоною), що забезпечує їх участь в здійсненні захисних

дихальних рефлексів.

В регуляції величини просвіту дихальних шляхів (і їх опору руху повітря)

приймають участь, головним чином, нервові механізми. При цьому

парасимпатичні рефлекторні впливи супроводжуються скороченням гладких

м’язів – звуження дихальних шляхів. В гладких м’язах дихальних шляхів є -

та -адренорецептори; стимуляція -адренорецепторів супроводжується

розслабленням гладких м’язів повітроносних шляхів і розширенням бронхіол, а

стимуляція -адренорецепторів – напруженям гладких м’язів та звуженням

бронхів. В гладких м’язах дихальних шляхів переважають -адренорецептори,

тому в умовах підвищення активності симпато-адреналової системи просвіт

дихальних шляхів розширюється – створюються оптимальні умови для

вентиляції легень.

Дихальний центр, локалізація, значення для дихання.

Дихальний центр у довгастому мозку. Скл. З 2-х частин: інспіраторна(активується перед вдихом) та експіраторна(при вдихові збуджується).

Травлення в ротовій порожнині.

1. Їжа роздрібнюється зубами.

2. Їжа змочується слиною.

3. Оцінюються смакові, температурні, тактильні якості їжі.

4. Переміщується їжа язиком.

5. Роздріблені кусочки їжі склеюються в харчову грудку (муцин).

6. Вуглеводи починають розщеплюватись амілазой до дисахарид.

7. Їжа знезаражується.

8. Відбувається процес ковтання.

75.Роль слини в травленні.

Склад слини (реакція лужна, 1500 мл)

речовина дія продукти розпаду

ферменти

 

амілаза розщеплює дисахариди

вуглеводи

 

муцин склеює харчові харчова грудка

частинки

 

ліпаза діє в шлунку

 

лізоцим вбиває патогенні знезаражується

організми їжа

 

коагулятивні визивають гемостаз

речовини коагуляцію

крові

Склад і властивості шлункового соку?

хлористоводнева - пепсиноген - пепсин

кислота - набряк білків - готові до перетравлення

- убиває бактерії

- регулює пілоричний

сфінктер

 

Пепсиноген пепсин

- розщеплює білки - пептиди

Слиз - захищає слизову - слизова оболонка

оболонку не пошкоджується

 

Ліпаза розщеплює жири гліцерин

(малоактивна) жирні кислоти

хімозин зсідання молока готовий до перетравлення

(перетворює казеїн

казоїноген)

 

желатіназа желатин рідкий стан

гастромукопротеід приєднує

(внутрішній вітамін В12 вітамін В12

антианемічний (зовнішній всмоктується у

фактор, антианемічний тонких кишках

фактор Кастла) фактор)

Травлення у шлунку?

1. Харчова грудка поступово просочується шлунковим соком.

2. У харчовій грудці діють ферменти амілаза і ліпаза (лінгвальні).

3. Перистальтичні рухи шлунка перетирають харчову грудку, зміщують з шлунковим соком формують кашку (хімус).

4. Хлористоводнева кислота перетворює пепсиногени у пепсини і визиває набряк білків, знезаражує їжу.

5. Пепсин розщеплює білки до пептидів (пептони).

6. Лінгвальна ліпаза розщеплює жири (30%) до жирових кислот і гліцерину.

7. Хімозин спричиняє зсідання молока.

8. Желатіназа перетворює желатин у рідкий стан.

9. Частково знезаражується їжа хлористоводневою кислотою.

10. За рахунок тонічних рухів кашка потрапляє у 12 –палу кишку.

11. Їжа задержується в шлунку 2-4 години.

 

78.механізм переходу шлункового вмісту в 12-палу кишку.

Тонічні скорочення пілоричного відділу відкривають пілоричний сфінктер (дія парасимпатичної системи). Хімус переходе у цибулину 12- палої кишки. Тільки хімус (кисле середовище) торкається стінки слизової оболонки 12-палої кишки, рефлекторно пілоричний сфінктер закривається. Поки хімус з кислого середовища не перетворився в лужне, пілоричний сфінктер не відкривається. Хімус просовуючись по 12- палій кишці змішується із жовчю і підшлунковим і кишковим соком. Кисле середовище хімуса перетворюється в лужне. Пілоричний сфінктер відкривається і чергова порція хімуса попадає у 12-палу кишку. Даний рефлекторний процес забезпечує попадання хімуса із шлунка у 12-палу кишку невеликими порціями.

79.Вплив жовчі на травленя.

-білірубін

-холестерин

-жирні кислоти

-жочні кислоти

1.емульгірує жири

2.посилює активність

3.ліпаз

4.розчинняє продукти, гідролізу жирів

5.посилює моторну і секреторну функцію кишок.