Правління Романа Мстиславича (1199-1205 рр.)

1) Придушив галицьке боярство;2) завоював Київ (1202 р.), до смерті був великим князем київ­ським;3) успішно боровся з половцями;

4) підтримував дружні відносини з Візантією, Угорщиною, Тев­тонським орденом; відмовився прийняти корону з рук Папи Рим­ського в обмін на перехід у католицтво;

5) виступив із планом «дотримання доброго порядку на Русі», згідно з яким слід було уладнати міжкнязівські чвари, обрати централь­ну владу, зорганізуватися для спільної боротьби з половцями.

Загинув у 1205 р. неподалік польського міста Завихвоста, потра­пивши до засідки під час походу проти польського князя Лешка Бі­лого. Галицько-Волинська держава розпалася по смерті князя.

Значення діяльності князя Романа Мстиславича:

1) створив велику централізовану державу — Галицько-Волинське князівство, яке стало наступником Київської Русі;

2) відновив авторитет і вплив Київської держави;

3) був активним європейським політиком.

Із 1205 р. по 1238 р. Галицько-Волинське князівство припиняє своє існування внаслідок активізації галицького боярства. У 1238р. Данило Романович оволодів Галичем і відновив єдність держави.

Правління Данила Галицького (1238-1264 рр.) 1) Правив спільно з братом Васильком Романовичем: Данило — в Га­личі, Василько — на Волині;2) у Ярославській битві (1245 р.) Данило Галицький переміг об'єд­нані сили поляків, угорців і галицьких бояр, які прагнули повер­нути Галичину;

3) оволодів Києвом у 1240р.; призначений Данилом воєвода Дмит­ро керував обороною столиці від монгольської навали;

4) створив озброєне піхотне військо, що складалося з селян і міщан, підтримував міста у їхній боротьбі звласниками-феодалами;

5) укріплював старі міста, заснував нові (Холм (1237 р.). Львів (1256 р,));

6) відвоював Люблінську землю у Польщі (1243-1244 рр.); 7) приєднав литовські племена ятвягів (1253-1254 рр.); 8) унаслідок походу на Чорну Русь (північно-західна Білорусь) по­ставив там правителем свого сина Романа; 9) заснував Галицьку митрополію (.1246 р.); 10) сприяв розвитку культури;

11) коли у 1241 р. в князівство вторглися монголо-татари, під ударами яких пали міста Галич, Володимир, Кам'янець та ін., князь Данило Галицький визнав себе васалом Золотоординського хана (1245 р.), щоб уникнути подальшого розорення земель; 12) з метою протистояння монголо-татарам уклав союз з Угорщиною, Польщею, Литвою, Тевтонським орденом та Папою Римським; 13) прийняв корону від Папи Римського (1253 р.), ставши першим українським королем; 14) здійснив військовий похід проти хана Куремси, в якому здобув перемогу(1254р.); проте за п'ять років хан Бурундай змусив Да­нила визнати зверхність Золотої Орди. Таким чином, антимонгольська політика Данила зазнала краху.

Данило Галицький помер у 1264 р. й похований у своєму улюб­леному місті Холмі.

Значення діяльності князя Данила Галицького: відновив єдність Галицько-Волинського князівства в умовах бо­ротьби з боярством та зовнішніми ворогами; підняв міжнародний авторитет Галицько-Волинської держави; був видатним полководцем, дипломатом, державним діячем; показав можливість успішної боротьби проти монголо-татар.

 

 

27 .Культура Київської Русі

Загальна характеристика:

1) вплив візантійської культури, взаємодія із західноєвропейською та азійською культурами;

2) великий вплив християнства на духовну і матеріальну культуру держави;

3) збереження язичницьких традицій.

Здобутки:

1) запроваджено писемність — азбуки глаголиця і кирилиця.;

2) відкрито школи при церквах і монастирях, у тому числі для дівчат;

3) при Софійському соборі створено бібліотеку;

4) відомі перші лікарі — Агапіт, Даміан, що були ченцями Печерського монастиря;

5) початкові географічні знання;

6) розвиток художньої літератури: до нас дійшли «Ізборник», «Слово про закон і благодать» Іларіона, «Повчання дітям» ВолодимираМономаха, «Слово о полку Ігоревім»;

7) поширення перекладів, зокрема візантійських хронік та античної літератури, літератури Індії та Близького Сходу;

8) започаткування і розвиток літописання, найвідоміші літописи —«Повість временних літ», Київський літопис;

9)розвиток усної народної творчості (казки, легенди, билини, думи, пісні, прислів'я тощо);

10) Розвиток містобудування, дерев'яної та кам'яної архітектури: Десятинна церква, Софійський собор, Михайлівський Золотоверхий собор у Києві, Спаський собор у Чернігові, Михайлівський собор у Переяславі; руський літопис XI ст. нараховує 700 церков ка Русі;

11) розвиток монументального живопису (фрески, мозаїка), іконопису, книжкової мініатюри;

12) розквіт ремесел: ювелірної справи, ковальства, зброярства, гон­чарства тощо.

45. Причини виникнення козацтва. Перші провідники.

Українське козацтво як суспільний стан в Україні почало форму­ватися з кінця XV — початку XVI ст. Перша, згадка про українських козаків датована 1492 р.

Причини виникнення, козацтва:

1) економічні: захоплення українських земель польськими та литовськими феодалами, нестача власної землі у селян і як наслідок - переселення селян на «Дике доле», у Запоріжжя та нижнє

Подніпров’я;

2) соціальні: посилення феодального гніту, оформлення кріпосної залежності;. '

3) політичні: намагання Польщі встановити контроль над утікачами в Подніпров'ї;

4) національно-релігійні: політика спольщення, гоніння на православну церкву;

5) військові: необхідність захисту кордонів від зазіхань Кримського ханства.

Козаками ставали передусім селяни, а також міщани і дрібна шляхта. За національним складом козацька спільнота була дуже неоднорідною: до неї входили молдавани, литовці, білоруси, росіяни

І навіть татари, але найбільше було українців.

 

 

25 .Козацько-селянські повстання під проводом К.Косинського і С.Наливайка