Петлюра С.В.(1879-1925 ) — визначний укр.. громадсько-політичний і державний діяч, публіцист. Із 1900 р. — член Революційної Української Партії. Один із провідних діячів укр. національно-демократичної революції: з березня 1917 р. був членом Української Центральної Ради, з травня — головою Українського Військового Генерального Комітету, з червня — генеральним секретарем військових справ. У грудні 1917 р. С. Петлюра, не погоджуючись із соціалістичними поглядами голови уряду В. Винниченка, пішов у відставку.
У січні-лютому 1918 р. сформував Гайдамацький Кіш Слобідської України і взяз активну участь у придушенні більшовицького повстання в Києві. Був обраний до складу Директорії УНР. Із листопада 1918р. —Головний Отаман Армії УНР. За його ініціативою підписано у квітні 1920 р. Варшавський договір. У жовтні 1924 р. поселився в Парижі. Убитий більшовицьким агентом 25 травня 1926 р.
Петрушевич Є.(1863-1940) — укр.. громадсько-політичний діяч, президент і диктатор Західної Області Укр. Народної Республіки (ЗоУНР). Під час Першої світової війни 1914-
|
|
1918 рр. — член Головної Укр. Ради та Загальної Укр. Ради.19 жовтня 1918 р. як президент Укр. Національної Ради проголосив створення на укр.. землях Австро-Угорщини Укр. держави. Обраний президентом ЗУНР. Член Директорії УНР. В листопаді 1919 р. виїхав через Румунію до Відня. У серпні 1920 р. сформував екзильний уряд Диктатора, який ставив собі за мету домогтися відновлення незалежності ЗУНР дипломатичними засобами. Уряд Є. Петрушевича припинив свою діяльність 15 березня 1923 р. після рішення Ради Послів про передачу Галичини до складу Польщі. Є. Пєтрушевич помер у Берліні.
Скоропадський П.П.(1873-1945) — визначний укр.. державний і політичний діяч, воєначальник, гетьман України. В жовтні 1917 р, його було обрано почесним військовим отаманом. У листопаді 1917 р. корпус під його командуванням став на захист УЦР. У грудні 1917 р. подав у відставку. З початку1918 р. він намагався знайти спільників для поширення власної ідеї щодо формування державної влади в Україні. 29 квітня 1918 р. на Всеукраїнському хліборобському конгресі його обрано гетьманом України. 4 грудня 1918 р. гетьман підписав зречення від влади та виїхав до Берліна.Зусиллями П.Скоропадського у 1926 р. було створено Укр. науковий інститут при Берлінському університеті. Під час Другої світової війни обстоював перед офіційними колами Німеччини інтереси українців, сприяв звільненню з фашистських концтаборів С. Бандери, А. Мельника та ін. У квітні 1945 р. під час бомбардування станції Платлінг (біля Мюнхена, Німеччина) його було тяжко поранено. Помер у 1 945 р. у лікарні моностиря Меттен.
|
|
Євген Коновалець(1891-1938) – Укр. військовий і політичний діяч, полковник Армії УНР, голова Проводу укр.. націоналістів (з 1927 року). Член УНДП. На початку Першої світової війни був мобілізований до австрійської армії, згодом потрапив у російський полон. У вересні 1917 р. втік з табору й незабаром дістався до Києва. Був одним з ініціаторів створення Галицько-Буковинського куреня січових стрільців, який незабаром перетворився на одну з найдієздатніших частин Армії УНР. У листопаді 1919 року потрапив до польського табору для військовополонених у Луцьку. Весною 1920 року, звільнившись з ув'язнення, перебрався до Чехословаччини. 1921 року повернувся до Львова. У грудні 1922 року емігрував. З 1929 року — голова ОУН. 1938 року Є. Коновалець загинув у Роттердамі (Нідерланди), відкриваючи поштовий пакет, у якому був вибуховий пристрій, переданий йому агентом радянських спецслужб.