Нова економічна політика та становище Української СРР у 1921-1928 рр

Внутрішнє і міжнародне становище. Державний статус України в 1921-1922 рр.

На початок 1921 р. Україна перебувала у складному становищі. Країною мандрувала економічна розруха. Збитки від громадянської війни 1917-1921 рр. становили 12 млрд. крб. На міжнародній арені УСРР була представлена через контрольовані із Росії дипломатичні представництва. Тобто Україна під владою радянського режиму не була самостійною, а радше – маріонетковою республікою. Хоча договори, укладені між УСРР та РСФРР ніби свідчили про існування “договірної федерації”.

Утворення СРСР. Статус УСРР у складі Радянського Союзу.

Коли між представниками УСРР та РСФРР почали наростати суперечності щодо розподілу владних повноважень, з’явилося, по суті, три точки зору щодо союзу України із Росією:

Сталіна – “автономізації” – яка полягала у запереченні суверенітету республік, які мали б увійти до Радянського Союзу.

Леніна – “федералізації” – яка полягала у розширенні прав республік, але під керівництвом компартії.

Раковського – “конфедерації” – союзу незалежних держав.

Однак І з’їзд рад СРСР 30 грудня 1922 р. ухвалив договір про створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік за планом Сталіна. Україна стала безправною республікою, хоча формально ніби й існувала стаття про можливість виходу із СРСР. У країні приступили до підготовки конституції, яка фактично дублювала Конституцію СРСР, ухвалену на початку 1924 р.

Голод 1921-1923 рр.

Тим часом в Україні ширився голод, що розпочався внаслідок посухи 1921 р. Більшовики масово вивозили хліб з України. Померло до 2 млн. осіб. Тим часом радянська влада почала стравлювати населення із церквою, кажучи, що саме вона винна у голоді. Почалися погроми і конфіскація церковного майна. Хоча насправді священики намагалися зібрати необхідну провізію і допомогти голодуючим.

Впровадження непу в Україні.

Нова економічна політика (неп) була запроваджена у березні 1921 р. Означала перехід на ринкові умови функціонування економіки. Продовольча розкладка була замінена чітко визначеним продовольчим податком. Нового дихання отримала торгівля і підприємництво, що були заборонені у часи “воєнного комунізму”. В Україні почало діяти понад 5 тис. заводів, фабрик і майстерень, близько 75 тис. торгівельних закладів приватної форми власності. Водночас більшовицька держава контролювала й обмежувала капіталізм в умовах НЕПу. Зокрема, отримавши певну економічну свободу, підприємці (буржуазія) були позбавлені політичних прав впливати на владу.

Відбудова промисловості і сільського господарства. Грошова реформа. Початок індустріалізації народного господарства.

Відбудова промислових потужностей України після Першої світової та громадянської воєн відбувалася повільними темпами. Так, наприклад, Донбас відновив свої довоєнні потужності видобутку вугілля лише у 1928 р. 2 січня 1922 р. було створено Комісію у справах електрифікації України (КЕУ), на яку покладалося завдання розбудувати в республіці великих енергетичних об’єктів – Дніпровської гідроелектростанції, Штерівської та Чугуївської ДРЕС. У складному становищі перебувала металургія. Довоєнних показників виробництва було досягнуто, знову ж таки, лише на кінець 1920-х рр. Позитивними тенденціями відзначалося хіба сільськогосподарське машинобудування, але й тут не всі машини були високої продуктивності праці. У 1925/26 господарському році (госп. роки починалися 1 жовтня і закінчувалися 30 вересня) за валовою продукцією у великій промисловості державний сектор мав 86,4%, кооперативний – 7, а приватний – 5,7. Отже, держава тримала основні галузі у своїй власності, хоча і допускала до керівництва великими заводами і фабриками “буржуазних” менеджерів.

У сільському господарстві відбудова теж мала багато суперечливих тенденцій. Ускладнив ситуацію згаданий вище голод. Держава, з метою викачки коштів із селянства, раз по раз влаштовувала “ножиці цін” – це коли ціни на промислову продукцію міст встановлюються завищені, а на сільськогосподарську – занижені. Тим не менш, на кінець 1924 р. уже було упорядковано систему оподаткування селянства, селом ширилася кооперація.

У 1922-1924 рр. пройшла грошова реформа, яка ввела нову тверду, забезпечену золотом валюту, – червінець. Була створена єдина грошова система, яка включала однакові за платіжною силою банківські квитки (червінці), казначейські квитки (рублі) та розмінні монети. Грошовий обіг став регулювати Держбанк. Введення в країні твердої конвертованої грошової одиниці дозволило зупинити інфляційний процес, забезпечити відбудову економіки. Реальним стало державне кредитування. У 1925 р. у країні заговорили про індустріалізацію.

Економічне, соціальне та повсякденне життя населення в роки непу.

Упродовж 1921-1928 рр. в Україні фактично відновилося нормальне економічне життя. Населення, попри диктат партії, спромоглося налагодити власне збагачення. У містах і селах з’являлися нові заможні верстви. У повсякденне життя систематично втручалася партія, але українці знаходили можливість працювати і відпочивати й поза комуністичною ідеологією.