Роль мотивації при вивченні іноземної мови в сучасній початковій школі

• Ти можеш творити!

• Ти маєш власну думку!

• Блискуча відповідь! Пречудово!

• Відмінно! Прекрасно! Бездоганно!

• Ми пишаємося тобою!

• Ти маєш своє «я»!

• Ми пишаємося твоїми досягненнями!

В моєму першому класі навчалося 21 учень. Діти з задоволенням вивчали англійську мову. Найбільш їм подобалось виконувати фізичні рухи за командою і проявляти різні емоції, грати в ігри розігрувати короткі сценки, різноманітні змагання, співати, розмальовувати, виконувати різноманітні завдання в робочому зошиті та підручнику. Всі ці види роботи викликали інтерес до вивчення англійської мови.

В моєму першому класі навчався один гіперактивний учень. Цей учень постійно збуджений, неуважний, непосидючий та галасливий. Мені постійно необхідно стежити, щоб він сидів спокійно, виконував завдання, не заважав іншим. В нього надмірна активність та імпульсивність. Цей учень не сприймає заборони, зате чудово реагує на похвалу. У нього достатній рівень інтелектуального розвитку. Не завжди виконує письмові завдання, але із задоволенням описує малюнки, бере участь у різних іграх, сценках. Тому мені під час уроку необхідно враховувати час на можливі відхилення від плану, швидко реагувати, приймати правильні та зважені рішення і налаштовуватися так, щоб дитина мала мотивацію на успіх.

Дитина — активна істота. Йому все цікаве в цьому світі. Кожна дитина прагне до розвитку. Так чому ж, деякі діти, які приходять до школи, мають успіх в навчальній діяльності, а інші — розчарування? Чому одним дітям подобається вчитися в школі, узнавати нове, вирішувати важкі задачки, а для інших шкільне життя перетворюється на непосильну ношу, дуже важку і неприємну?

Одним з провідних, основних чинників, які визначають успішність дидактичного процесу, є мотивація навчання. Навчальна діяльність дитини формується під впливом потреб, які знаходять відображення в мотивах. Тому формування мотивів навчальної діяльності учнів початкових класів в особистісно-орієнтованій парадигмі навчання є серйозною науковою проблемою.

Мотив (від лат. movere — рухаю, штовхаю) — конкретні спонуки, що примушують людину поступати певним чином; задовольняти свої актуальні потреби. Мотиви мінливі, різноманітні, рухомі, є дуже складними утвореннями, які не завжди усвідомлюються дітьми, батьками, вчителями. Але саме мотиви роблять сильний вплив на поведінку, діяльність, у тому числі і навчальну діяльність людини.

Педагогічний енциклопедичний словник дає таке визначення: «Мотиви, спонукачі діяльності, що складаються під впливом умов життя суб'єкта і визначають спрямованість його активності. В сучасній психології термін «мотив» застосовується для позначення різних явищ і станів, що викликають активність суб'єкта. В ролі мотивів можуть виступати потреби і інтереси, ваблення і емоції, установки і ідеали. Мотив людини розвивається впродовж всього його життя через розширення і збагачення життєвого миру суб'єкта, освоюваного їм в його наочній діяльності. Процес формування мотиву людини характеризується інтеграцією стихійно виникаючих спонук в крупніші мотиваційні одиниці з тенденцією до утворення цілісної мотиваційної системи особи. Характерна для раннього віку аморфна структура спонук з відсутністю вираженої ієрархії мотивів поступово перетвориться в складнішу структуру з централізованою свідомо-вольовою системою управління поведінкою. Уміння створювати і використовувати певні ситуації для дії на систему мотивів особи складає важливий компонент педагогічної майстерності».

Проблемою мотивів в поведінці і діяльності людини в педагогіці та психології працювали багато вітчизняних і зарубіжних учених: Е.П. Ільїн, С.Л. Рубінштейн, Л.С. Виготській, В.І. Ковальов, Л.І. Божовіч, К.К. Платонов, А. Н. Леонтьев, Д.А. Мак-Клелланд, Е Фромм, К. Хорні, А. Маслоу, С.Б. Каверін, Б.І. Додонов, Р.М. Йеркс, Д. Д. Додсон, Д.А. Зарайській, П.І. Іванов, К.Обуховській, В.Г. Асєєв, А.Г. Ковальов, П.М. Якобсон, В.С. Мерлін, М.Ш. Магомед-Емінов, В.А. Семіченко, М.В. Савчин, В.С. Юркевіч, Г.Н.Казанцева і багато інших.

Сучасна педагогічна наука величезну увагу надає організації навчальної діяльності дітей в рамках особистісно-орієнтованої парадигми навчання, на основі робіт А. Адлера, Б.Г. Ананьєва, А.Г. Асмолова, А.Н. Леонтьєва та багато інших.

Навчання іноземній мові може розглядатися і через призму психологічних аспектів її засвоєння. І не останнє місце тут посідають мотиваційні засоби навчання.

Багато шкіл не мають можливості підтримувати постійні зв’язки з носіями мови, запрошувати їх, проводити різні зустрічі для «живого» спілкування дітей, щоб послухати правильну вимову, навчитися новому,

знайти відповіді на поставлені запитання. Та, не дивлячись на всі ці

проблеми, учитель повинен мотивувати учнів до вивчення іноземної мови і

підвищувати цю мотивацію, адже вона відіграє важливу роль при навчанні іноземній мові. У сучасній школі помічниками вчителя, який може стимулювати учнів до вивчення іноземної мови, є використання постійно діючих аудіовізуальних засобів навчання. Вони, звичайно, не можуть замінити живе спілкування з людиною, але існують різноманітні комп’ютерні програми, відеоматеріали, які дають можливість для безпосереднього спілкування з носіями мови, обговорення різних проблем.

Мотивація відіграє важливу роль у житті людини. Вона стосується всіх сфер її діяльності: побутової, навчальної, поведінкової, пізнавальної (когнітивної), а також визначає продуктивність навчальної діяльності.

Поняття мотивації прийшло в дидактику і методику з психології.

Російські психологи (Р. Немов, І. Зимняя) визначають мотивацію, як сукупність чинників, що психологічно пояснюють поведінку людини.

Мотивація являє собою енергетичну сторону і характеризує направленість поведінки. Вона визначає вибір людини, надає їй сил і витривалості, робить її поведінку цілеспрямованою [6].

Мотивація − це завжди результат взаємодії людини і ситуації, що впливає на її ступінь спрямованості й активності.

Існує багато різних теорій мотивації: теорія інстинктів, когнітивні

теорії, теорія когнітивного диссонансу тощо. Ці теорії досліджували

такі вчені, як З. Фрейд, І. Макдауполл, А. Маслоу, Д. Анкінсон та багато

інших (друга половина ХІХ – початок ХХ століття) [12].

Сучасні психологи, педагоги, методисти мають єдину думку про те,

що якість виконання діяльності і її результат залежить, перш за все, від

прагнення і потреб індивіда, його мотивації. Саме мотивація викликає

цілеспрямовану активність, що визначає вибір засобів і прийомів для

досягнення мети. Мотивація є основним і самим важливим «запускним

механізмом» при вивченні іноземних мов [6].

Мотивацію підтримує реальний поетапний і кінцевий успіх. Якщо немає успіху, то мотивація гасне, і це негативно впливає на виконання діяльності.

Нині особливо гостро стоїть проблема мотивації навчання іноземній мові в середній школі. Дослідники цієї проблеми М. Солдатенко, М. Кучма наводять дані про її поступове зниження від класу до класу [8; 11]. Проте, треба зазначити, що до початку вивчення іноземної мови в школі учні мають високу мотивацію. Вони хочуть висловлюватися іноземною мовою, спілкуватися з однолітками, декламувати вірші, співати пісні, читати країнознавчу літературу мовою оригіналу. Дітям також дуже цікаво розмовляти двома мовами. Майже всі мають бажання володіти іноземною мовою, вміти спілкуватися. Але, коли починається процес оволодіння другою мовою, багато дітей розчаровані, бо цей процес передбачає накопичення «будівельного матеріалу», стадію примітивного змісту, подолання труднощів, що віддаляє досягнення поставленої мети. У результаті цього зменшується мотивація, зникає зустрічна активність, слабне воля, знижується успішність, що негативно впливає на мотивацію і призводить до незнання іноземної мови, втрачених надій, незадоволення собою і поставленим завданням вивчити іноземну мову.

Розцінюючи мотивацію як важливу причину процесу оволодіння іноземною мовою, І. Власова, В. Лобашев, В. Тропин стверджували, що

потрібно сприймати мотивацію як сторону суб’єктивного світу учня, яка визначається його власними прагненнями і пристрастями, а також потребами. Учитель може тільки опосередковано вплинути на неї, створюючи передумови і формуючи основи виникнення особистої зацікавленості учня в роботі [3].

Учитель, на думку М. Солдатенка, повинен уміти поставити себе на місце учня. У цьому випадку він не тільки зможе дізнатися про мотиви діяльності учня, але й розвивати та коректувати ці мотиви. Учитель повинен чітко уявляти весь арсенал мотиваційних засобів, усі типи і резерви мотивації. Тільки тоді можна буде правильно співставити зміст навчального процесу з відповідними типами мотивації [11].

Учителю необхідні знання типів мотивації, щоб можна було впливати на учнів. Психологи вказують на різноманітність мотиваційної сфери, її складну структуру. По-перше, на неї можуть впливати соціальні мотиви, що визначаються потребами суспільства; в сукупності вони складають зовнішню мотивацію, яка існує в двох різновидах: як широко соціальна мотивація і як вузькоособистісна. По-друге, на мотиваційну сферу людини може впливати і характер діяльності. Це так звана внутрішня мотивація, її підвидом вважається мотивація успішності. Обидва типи мотивації можуть мати позитивний і негативний характер. У даному випадку ми можемо розглядати позитивну і негативну мотивацію. Існують ще такі різновиди мотивації як далека (дистанційна, відстрочена) і близька (актуальна). Внутрішня мотивація має такі різновиди щодо вивчення іноземної мови: комунікативна, лінгво-пізнавальна, інструментальна. Протягом усього процесу навчання у дитини має бути позитивна мотивація, спрямована на досягнення успіху. У цьому випадку визначальною є внутрішня мотивація, на яку впливають зовнішні фактори (батьки, вчителі, безпосередньо процес навчання на кожному уроці) [9].

Навчаючи іноземній мові вчитель повинен знати психологічні, вікові,

особистісні, індивідуальні особливості своїх учнів, щоб правильно

побудувати навчальний процес і підтвердити своє лідерство.

Мотив за своїм походженням є суб'єктивним явищем, що опосередковує взаємозв'язок між стимулом та актами поведінки. Мотив завжди є компонентом індивідуальної свідомості і виконує регулятивну функцію діяльності учня. Регуляція розпочинається з того, що учень усвідомлює для себе мету вивчення мови, визначає програму дії. Коли процес формування вербалізації мети у свідомості учня завершується, він починає діяти, тобто приступає до реалізації програми, що закладена суб'єктивно в мотиві.

Для кожного вчителя іноземної мови не є секретом той факт, що

фундаментом пізнавального інтересу є дитяча цікавість. Вона зумовлює

мотивацію навчання, на першому етапі — інтуїтивну, згодом — свідому.

Мотивація може перейти в пізнавальний інтерес, і тоді процес оволодіння іноземною мовою стане творчістю. Це значною мірою залежить від учителя. Вивчення іноземної мови потребує від учнів напруженої розумової діяльності, уваги, здатності осмислювати абстрактні поняття, уміння робити узагальнення. Не для всіх дітей вивчення іноземної мови є легким. Це, звичайно, викликає незадоволення, втрату віри в свої сили, веде до послаблення інтересу в подальшому вивченні іноземної мови. Інтерес при вивченні будь-якого предмета є рушійною силою, яка забезпечує і високу якість знань, і засвоєння необхідних умінь і навичок учнями.

За даними психологів, розвиток пізнавальних інтересів проходить

кілька етапів. Перший етап характеризується поєднанням інтересу з цікавістю, яскравістю вражень, новизною предмета пізнання. На вищих ступенях розвитку пізнавальних інтересів людина включає їх у систему своїх

життєвих планів.

Проблема мотивації − достатньо досліджена галузь знань у сучасному світі, але перед сучасною школою і вчителем стоїть інша важлива проблема − викликати інтерес до навчання в цілому, а особливо до вивчення іноземних мов і через підвищення внутрішньої мотивації школярів. Учитель повинен бути так налаштований, щоб кожна дитина мала мотивацію на успіх.

Існує декілька факторів, на думку І.Осипова, що впливають на

формування позитивної стійкої мотивації до навчальної діяльності:

- зміст навчального матеріалу;

- організація навчальної діяльності;

- стиль педагогічної діяльності вчителя;

- колективні, групові форми навчальної діяльності;

- оцінка навчальної діяльності школяра в порівняльній динаміці [10].

Враховуючи ці фактори, можна підвищити мотивацію учнів до

навчання іноземній мові. З метою досягнення позитивного результату в цьому процесі необхідно:

- ставити учнів у ситуацію самостійного вибору мети навчання;

- пов’язувати навчальну інформацію з життєвим досвідом школярів, розвиваючи у дітей пізнавальні мотиви, інтерес до предмету;

- готувати урок більш привабливим і цікавим, використовуючи загадки, головоломки, ігри, велику кількість наочності;

- застосовувати більше активних, творчих методів навчання;

- чітко конструювати навчальний матеріал, що полегшує сприйняття, чергувати різні типи розумових завдань, проводити вікторини, тижні іноземних мов у школі, тощо [11].

Що ж стимулює розумово-мовленнєву діяльність учнів?

1. Використання змістовного та інформативного навчального матеріалу, що відповідає інтелектуальному розвитку учнів.

2. Постановка цілей та завдань, що спонукають учнів до вирішення комунікативних завдань, до висловлювання власних думок.

3. Застосування таких прийомів навчання, які дають можливість кожному учню брати участь у мовленнєвій діяльності та максимально збільшувати їх активний час на уроці.

На уроці повинен домінувати учень, а не вчитель. Це вимога особистісно-діяльнісного підходу, тому у центрі навчання знаходиться учень-суб’єкт. Учитель в контексті цього підхіду організовує, спрямовує і коректує навчальний процес.

Різноманітність форм роботи учнів.

В умовах особистісно-орієнтованого навчання перевага належить колективним формам роботи. Це робота в парах із змінною або без змін партнерів, робота в малих групах від трьох до п’яти учасників, хорове реплікування в режимі група-група, група –один учень, один учень – група. Колективні форми роботи є перспективними для спілкування. Вони збільшують активний час діяльності учнів, допомагають подолати боязнь помилок, формують в учнів почуття колективізму.

Мотиваційне забезпечення навчальної діяльності.

На уроці іноземної мови мотивація забезпечується:

цікавим навчальним матеріалом, який відповідає смакам та уподобанням учнів. Це може бути і цікавий текст, і сучасна пісня, і поезії, гумор тощо;

прийомами роботи з навчальним матеріалом. Колективні форми роботи, навчальні ігри, проблемні завдання до вправ;успішністю учнів у вивченні іноземної мови, яка викликає задоволення, відчуття прогресу в учінні. Вона досягається посильними та доступними навчальними завданнями, їх оцінкою з боку вчителя та учнів. Оцінки можуть бути вербальними та невербальними;

сприятливим психологічним кліматом на уроці. Взаємна довіра, рівноправність, партнерство у спілкуванні викликає в учнів задоволення від навчального процесу, бажання брати в ньому участь. Мотивації сприяють також моменти релаксації: фізкульт-хвилинки, музичний фон, які знімають втому учнів, підвищують їх загальний тонус, перешкоджають спаду мотивації.

Найголовніше завдання − це вміло застосовувати стимулювання і покарання в навчанні, а також завжди спиратися на позитивне в учневі, а не сварити його за недопрацювання.

У багатьох школах Європи та Росії впроваджуються різні методики організації процесу навчання іноземним мовам, які позитивно впливають на мотивацію: проблемне навчання, метод проектів, метод ритмічної організації навчання, модульна організація навчального процесу.

Сучасному вчителю загальноосвітньої школи необхідно знаходити

допоміжні аудіовізуальні засоби для навчання іноземній мові. Наразі одним із найраціональніших технічних засобів навчання іноземним мовам вважається застосування відеометеріалів. Тепер існує понад 30 різних технологій роботи з відеофрагментами, які дають ефективний результат для засвоєння іноземної мови, і тому підвищують мотивацію учнів щодо її вивчення [5].

Розглядаючи мотивацію у навчанні мови, ми не можемо автоматично поділяти її на мотивацію вивчення рідної мови і мотивацію вивчення другої мови. Навпаки, мотивація вивчення рідної та другої мови може мати різні підгрупи мотивів: пізнавальні (вивчення + творчість); психологічні; мотиви існування і поведінки (біхевіористські наміри + психологічні пориви). Тому дуже важко уявити повний список мотивів навчання мови, тому що кожний учень розглядається як особливий випадок у мотивації.

Однак, в цілому, можна вважати вдалою найпростішу класифікацію, яка включає три типи мотивів: когнітивні, психолого-соціальні, екзистенційні.

При вивченні іноземної мови у шкільному віці важливо брати до уваги як внутрішню (процесуальну) мотивацію, зумовлену самою навчальною діяльністю, так і зовнішню або широку соціальну мотивацію.

Одним із важливих засобів підвищення мотивації до вивчення іноземної мови в школі є подача інформації про значимість цієї мови трьома каналами:

− під час урочної роботи через системи вправ і тексти для аудіювання, країнознавчий матеріал;

− у позаурочній роботі через використання цікавих фактів про мовну політику країн, поширення і роль іноземних мов у європейському і світовому освітньому просторі;

− під час роботи вдома через самостійне читання, виконання завдань

і роботу з мультимедійними програмами.

Під час роботи засобами впливу на мотивацію є приклади з періодичної та художньої літератури, з особистого досвіду родичів, знайомих, з життя відомих людей, із фільмів, теле- та радіопередач, а також зустрічі людей, які побували за кордоном.

Отже, коли вчитель, добре знаючи індивідуальні якості школяра, може аргументовано довести необхідність вивчення іноземної мови для дитини кожної вікової групи, це дає йому змогу цілеспрямовано формувати дієвий, позитивний мотив вивчення предмета на всіх ступенях навчання.

Ще одним важливим способом підвищення мотивації є створення позитивного мікроклімату на уроці іноземної мови. Учитель сучасної школи повинен викликати в дітей бажання думати і діяти самостійно, налагодити дружні неформальні стосунки з учнями.

Велике значення має також те, що учитель вміє знайти для кожного учня добрі слова, похвалити, коли він на те заслуговує. Це підтримує інтерес до уроку іноземної мови. Включаючи в урок цікаві завдання, рольові ігри, римовки, пісні, учитель посилює пізнавальний інтерес учнів, забезпечує комунікативну та естетичну мотивацію на уроках.

Основна увага іншомовної освіти в школі спрямована на формування комунікативної компетенції, при цьому найважливіше завдання – навчити дитину спілкуватися з ровесниками засобами іноземної мови.

Висновки. Отже, мотивація служить головною умовою успішного

оволодіння іноземною мовою і її необхідно постійно підвищувати.

Існують різні способи підвищення мотивації, але найдоступнішим

способом є застосування аудіовізуальних засобів, що дає можливість також

реалізувати принцип наочності, який є визначальним у процесі навчання

іноземній мові. У сучасному світі існує великий вибір різноманітних

відеоматеріалів і розроблених та провірених на практиці ефективних

технологій роботи з ними.

Основним фактором при навчанні школярів іноземній мові вважається педагогічна майстерність учителя, знання своїх учнів, їхніх психологічних, вікових, особистісних, індивідуальних особливостей та вміння добирати відповідні засоби навчання, а також правильно і методично грамотно організовувати роботу з ними.

Важливими способами підвищення мотивації вивчення іноземних мов є подача інформації про значимість цих мов у соціально-культурному аспекті та створення позитивного мікроклімату на самому

уроці іноземної мови в сучасній школі.