Важковиховуваність — це поняття, що пояснює випадки труднощів, з якими стикається вихователь при організації і здійснюванні виховного процесу. Розрізняють норми біологічні, які належать до організму людини, соціальні, які належать до його поведінки серед інших людей, та психологічні, пов'язані з його індивідуально-типологічними проявами як особистості й суб'єкта власної життєдіяльності. Дітей і підлітків, які мають відхилення від загальноприйнятих або статистично достовірних показників норми, але не демонструють ознак психічної патології, у педагогічній практиці зазвичай класифікують як "важких".
У вітчизняній педагогічній психології добре зарекомендував себе підхід до "важких" вихованців, що базується на виділенні різних категорій "акцентуацій характеру". Вихідним для цього підходу є розуміння акцентуації х-теру як крайніх, граничних варіантів норми, за яких окремі риси характеру надмірно посилені. Унаслідок Цього людина демонструє вибіркову вразливість по відношенню до певного роду психогенних впливів (тяжких переживань, надмірних нервово-психічних навантажень) при задовільній і навіть підвищеній стійкості до інших подразників. Термін акцентуації характеру запропонував німецький психіатр К. Леонгард, теорія акцентуацій характеру якого стала популярним пояснювальним принципом проблемної поведінки дітей й підлітків у нашій країні з початку 80-х років Минулого століття. Найавторитетніший вітчизняний Дослідник цієї психологічної проблеми А. Е. Лічко вважав Доцільним виділяти 11 типів акцентуацій характеру: гіпертимний (надактивність, балакучість), циклоїдний (зміна періодів активності й пригніченого стану), емоційно-лабільний (схильність до різкої зміни настроїв, відповідно до змін ситуації), астеноневротичний (нерішучість, дратівливість, схильність до депресії), сенситивний (боязкий, із почуттям власної ^неповноцінності), психастенічний (тривожність, швидка!стомлюваність і схильність до нервових зривів), шизоїдний (замкненість, емоційна холодність, відсутність співпереживання іншому), епілептоїдний (здатність до накопичення афекту, некерованості при каналізації його, імпульсивність поведінки), істероїдний (демонстративний, авантюрний, некритичний і брехливий у гонитві за визнанням), нестійкий (схильність до пошуку нових вражень, поверховість стосунків, легко піддається впливові оточення) та конформний (надмірна підлеглість і залежність).Найчастіше акцентуації характеру оформлюються у підлітковому віці в період пубертатної кризи. Залежно від ступеня вираженості їх поділяють на явні й приховані. Вони рідко існують як "чисті" типи. Найчастіше тут має місце поєднання кількох девіацій. На сьогодні встановлено достовірно значущі залежності між вірогідністю прояву деяких акцентуацій і певним типом неправильного сімейного виховання:
|
|
|
|
Циклоїдний - тип неправильного виховання - Скривдження, приниження близькими Лабільний - Гіперпротекція або емоційне відкидання Психастенічний - Підвищена відповідальність, домінуюча гіперпротекціяШизоїдний - Жорстокі взаємостосунки Епілептоїдний - Жорстокі взаємостосунки або потуральна гіперпротекція Істероїдний - Потуральна гіперпротекція (сімейний кумир)Нестійкий - Гіпопротекція (бездоглядність) Гіпертимний - Гіпопротекція або домінуюча гіперпротекція Кожна з наведених акцентуацій, будучи наявною в структурі характеру, ініціює певні форми девіантної поведінки вихованця. Відповідно до цього корекційну роботу з такими проблемами треба розгортати за двома напрямами:• робота з батьками, спрямована на усунення або принаймні пом'якшення психотравмуючих ситуацій, якщо при обстеженні виявляється, що дитина соціалізується у негармонійній родині;• активне навчання підлітків розпізнаванню тих ситуацій, у яких вони є найвразливішими з огляду на наявний тип акцентуації.