Нова освітня парадигма визначила одне з головних завдань учителя географії – підвищення професійної кваліфікації.
Здатність до самоосвіти незрівнянно важливіша за своїми результатами та впливом на людину, ніж сама освіта в навчальному закладі. „Вчити самого себе” має бути девізом кожної особистості, а вчителя там більше. Нова освітня парадигма визначила одне з головних завдань учителя географії – підвищення професійної кваліфікації.
Особистісно зорієнтована самоосвіта педагога забезпечує підвищення педагогічної майстерності, а в результаті – неперервний саморозвиток особистості самого педагога і його вплив на розвиток особистості учня.
Самоосвіта – це усвідомлена потреба в постійному вдосконаленні своєї професійної діяльності з акцентом на її соціалізацію, на створення умов для розвитку особистісно і соціально значущих якостей особистості („Я-концепція”) вчителя та особистості кожного учня.
Самоосвіта – постійна діяльність учителя, спрямована на розширення й поглиблення знань і вмінь, підвищення рівня предметної підготовки.
|
|
Самоосвіта вчителя – діяльність, якою керує він сам, спираючись на свої здібності, можливості, знання, уміння, навички та особистісні якості і розвиваючи їх.
На відміну від організованого академічного навчання, в самоосвіті не існує зовнішнього контролю і відсутні регламентовані заняття. Спрямування, зміст, глибину та обсяг учитель встановлює сам для себе.
Самоосвітня діяльність учителя включає:
· науково-дослідну роботу з проблеми;
· вивчення наукової, методичної та навчальної літератури;
· участь у колективних і групових формах методичної роботи;
· вивчення досвіду своїх колег;
· теоретичну роботу і практичну апробацію власних матеріалів.
Організація самоосвіти вчителя залежить від рівня його підготовки, визначення проблем, мети удосконалення його педмайстерності, вибору форм і способів узагальнення досвіду, опанування методики впровадження самоосвітньої діяльності через такі етапи:
1. Діагностичний:
· діагностика утруднень педагога;
· розробка концептуальних основ;
· участь у навчальних і установчих семінарах.
2. Організаційний:
· створення матеріальних умов;
· підготовка науково-методичних матеріалів, інструментарію;
· мотивація.
3. Практичний:
· послідовне вирішення всіх завдань;
· моніторинг;
· корекція.
4. Узагальнювальний:
· дослідження ефективності;
· аналіз результатів;
· розробку прогнозу.
У ЗОШ самоосвіті вчителів сприяє робота науково-методичної комісії на чолі з заступником директора.
Форми роботи з самоосвіти:
· засідання предметних методичних об’єднань;
|
|
· засідання педагогічної ради;
· засідання ради методичного кабінету;
· методичні семінари;
· робота в творчих групах тощо.
До умінь і навичок самоосвітньої діяльності вчителя географії належать:
a. уміння і навички самостійної роботи (самоосвіт не можна ототожнювати з самостійною діяльністю. Самостйна робота – це засіб освіти, тобто її зміст, форми, результат визначає викладач, методист, організатор навчання. Але самостійна робота має стати важливішим засобом самоосвіти).
b. уміння і навички екстраполяції (перенесення) набутих знань та досвіду в сферу власної практичної діяльності.
c. уміння і навички самопізнання і самовпливу (здійснюються на основі самоспостереження, самоаналізу, самооцінки, виявлення недоліків тощо).
d. уміння і навичкио отримання, опрацювання та використання необхідної інформації (формується під час виступів на методичних семінарах, педрадах, науково-практичних конференціях тощо)
e. уміння і навички культури розумової праці (застосування положень наукової організації праці в самоосвіті. Активний розвиток цих умінь та навичок відбувається під час проведення інструктивних занять перед відвідуванням відкритих уроків, під час їх обговорення).
f. уміння і навички роботи з електронно-обчислювальною технікою.
Напрями самоосвіти вчителя:
· практичний;
· науковий;
· колективна творчість;
· оприлюднення індивідуальних напрацювань;
· активна творча діяльність.
Види професійного самовдосконалення вчителя:
· пасивне (під впливом зовнішніх обставин або тільки на основі досвідченості, за незначної активності самого вчителя;
· активне (вчитель сам обирає напрям роботи):
· локальне, часткове (охоплює лише окремі сторони педагогічної майстерності);
· глобальне, комплексне (вдосконалення особистості або педмайстерності в цілому);
· епізодичне;
· постійне;
· цілеспрямоване, свідоме;
· стихійне, неусвідомлене.
Основні шляхи забезпечення знань і підвищення професійної кваліфікації вчителів:
· вивчення державних документів з актуальних питань освіти і виховання;
· самостійне опрацювання наукової психолого-педагогічної, методичної літератури;
· вивчення досвіду вчителів географії та самоаналіз власного досвіду;
· участь у конкурсах „Вчитель року”;
· участь у роботі методичних об’єднань (школи, району, міста, „кущових” методоб’єднаннях);
· участь у конференціях, педагогічних читаннях;
· підвищення кваліфікації на курсах в інститутах післядипломної освіти, педагогічних ВУЗах;
· заняття в школі передового педагогічного досвіду;
· взаємовідвідування уроків, організація відкритих уроків.
Умови ефективного підвищення майстерності учителів:
· організаційно-педагогічні (забезпечення вільного часу вчителя, оптимальність навчального навантаження, рівномірна завантаженість учителя по днях, протягом року тощо);
· морально-психологічні (заохочення самоосвіти, уникнення конфліктів, тощо);
· матеріальні (наявністьпредметних кабінетів, навчально-методичне та технічне забезпечення тощо);
· санітарно-гігієнічні (шкільне харчування, температурний, світловий та повітряний режим тощо).
Критерії оцінювання результатів самоосвіти:
1. Педагогічний (рівень програми і технології, рівень навченості учнів).
2. Психологічний (рівень психофізіологічного комфорту, розвиненість професійних особистісних якостей).
3. Соціально-психологічний (характер взаємин між учасниками навчально-виховного процесу, розширення комунікативного простору).
4. Соціальний (рейтинг педагога).
5. Науково-методичний (підвищення кваліфікації, авторські програми, впровадження педагогічних технологій, активність у науково-методичній роботі).
|
|
Показником ефективності педагогічної самоосвіти є якість організованого вчителем навчально-виховного процесу та особисте самовдосконалення. Етапи саморозвитку та самовдосконалення педагога можна представити у вигляді спіралі. Виток спіралі представляє рівень саморозвитку на кожному етапі, що призводить до самокорекції та стрімкого стрибка на новий, ще вищий виток. Стрижнем цієї спіралі є системна особистісно зорієнтована самоосвіта педагога.