Методика психогігієнічного прогнозування і програмування

 

Психогігієнічне прогнозування становить собою передбачення якісних станів психічного здоров’я у їх віковій змінюваності. Психогігієнічне про­грамування – основа прогнозу, оскільки відображає процес утворення ін­дивідуальної програми очікувань особистості та вікових перетворень об­разу її майбутнього.

Особистісне психогігієнічне самопрогнозування ґрунтується на психо­логічних механізмах антиципації, які найбільш виразно виявляються у тво­рчій діяльності. Індивідуальна програма очікувань особистості відобра­жає сенс життєдіяльності, сутність якого у найбільш універсальному ви­значенні полягає в самому житті. Отже, мета кожної такої програми осо­бистості – збереження життя, а завдання, що реалізують цю мету, втілю­ються в саморегульованій активності, спрямованій на збільшення її інди­відуальної якості.

Вивчення психологічної практики в даному напряму дало змогу вста­новити, що в масовій повсякденній свідомості найбільш поширене уявлення про те, що поліпшення власного психічного стану досягається шля­хом уникнення чи витіснення негативних емоцій і переживань. Не запере­чуючи відповідності цих уявлень певним групам психогенних ситуацій, ми вибірково дослідили спрямованість практичної роботи професійних психо­логів у цьому ж напрямку. Наводимо приклад розмаїття підходів до практи­чної реалізації проблеми психогігієнічного прогнозування та програмуван­ня за матеріалами самоаналізу власної професійної діяльності, проведе­ного психологами освітніх закладів за нашим завданням:

Підхід 1.

«Важлива умова досягнення високих результатів – програму­вання своєї діяльності. Підлітку допомагають, з мого досвіду, такі вправи:

1. Розподілення часу.

Аналізується день або тиждень підлітка. Обраховується час, що витра­чається на обов’язкову роботу, на роботу щодо задоволення власних ба­жань, спілкування з друзями, вираховується: скільки часу змарновано.

2. Гра в мрії.

Кожен з учасників ділиться своєю найзаповітнішою мрією, шляхами, якими він може її досягти.

3. Вправи на складання плану життя на місяць, рік.

Аналізується, чого підліток хоче досягти, що треба зробити, щоб до­сягти своєї мети; якими шляхами її можна досягти; які якості допоможуть у досягненні мети; що зміниться в житті при досягненні бажаного. Дуже корисні, на мій погляд, вправи, які змушують підлітка замисли­тись над своїм «я»; зокрема, вправа – діалоги:

– Хто є для тебе зразком?

– Хто є ідеалом?» (психолог О.І.Кудла).

Підхід 2.

«Якщо процес адаптації до соціуму проходить, як правило, стихійно, то цей процес у сім’ї певною мірою можна спрогнозувати та спрограмувати. Яким же чином цього можна досягти?

Беремо аркуш паперу і на ньому пробуємо зробити прогноз свого май­бутнього при наявності вади, а потім прогноз свого життя без цієї вади. А вже те, що потрібно зробити, людина обирає сама. Чим вищою є її мета, тим ціліснішим, інтенсивнішим і упорядкованішим буде майбутнє психіч­не життя» (психолог О.В.Жилкіна).

Підхід 3.

«Наша мета полягала в тому, щоб змінити життя досліджу­ваних, допомогти їм позбутися хворобливих стереотипів.

Ми переконалися, що на них впливає той чи інший стереотип – уста­новка. Я спробувала зробити класифікацію помилкових установок, які ви­кликають розвиток хворобливих переживань:

1. Розмірковування типу «все або нічого».

Бачення довколишнього світу в чорно-білих кольорах. Наприклад: «Як­що я не можу бути кращою за інших, не варто й старатися», «Якщо я не досягну успіху в цій роботі, то я – повний невдаха».

2. Надмірне узагальнення.

Очікування, що через те, що дещо відбувається не так, як хотілося б, усе завжди буде таким: «Я знову набрала зайву вагу, незважаючи на те, що три тижні дотримувалась дієти. Я ніколи не зможу бути стрункою».

3. «Душевний фільтр».

В усьому вбачаються здебільшого неприємні для особистості речі, що перекручують дійсні наміри людей або реальні ситуації: «Я ніколи не за­буду того, що вони дозволили мені набрати зайву вагу».

4. «Стрибок» до негативних висновків.

Робиться негативний висновок, хоча підстави для нього відсутні або дуже маловиразні:

а) робиться висновок, що хтось негативно настроєний по відношен­ню до нього, але підстави цього висновку не перевіряються через не­хіть: «Моя подруга два рази перервала мене. Їй, мабуть, мене неціка­во слухати»;

б) очікується, що події будуть розгортатись погано і ці очікування приймаються як факт. Ці очікування виконують роль «самопророцтва»: «Ці стосунки не мають майбутнього».

5. Перебільшення впливу подій.

Самопереконування в тому, що якщо події розгортаються не в кращу сторону, то їх наслідки не можна виправити і вони будуть жахливими: «Як­що він мене кине, я не зможу більше жити».

6. Помилкове сприймання відчуттів як фактів.

«У мене відчуття невда­чі – тому я невдаха!»

7. Звинувачення самого себе в чомусь неприємному.

На себе береть­ся відповідальність за не свої відчуття та поведінку: «Мій чоловік при­йшов додому в поганому настрої – це я щось зробила неправильно».

8. Недооцінка самого себе.

Самоприниження: «Я не заслуговую нічого кращого», «Я слабкий», «Я дурний», «Я безталанний», «Я – ідіот» (психолог Н.Д.Стіхіна)

 

Підхід 4.

«З точністю прогнозувати формування наркотичної залеж­ності й виникнення захворювання на практиці поки що неможливо, але успішно можна виділити групи ризику, на які впливають ті чи інші факто­ри» (психолог Л.С.Смолінчук).

Як видно з наведених підходів, у психологічній практиці витіснення негативних емоцій та переживань поєднується із застосуванням елемен­тів проективності. Використовуються самопередбачення особистістю своїх майбутніх психічних станів, закономірний вплив факторів, які з опосеред­кованих або малоістотних імовірно можуть стати домінуючими.

На наш погляд, методологічною основою психогігієнічного прогнозу­вання й програмуваннямає бути принцип взаємоузгодженості сенсоу-творення та самоздійснення у віковій перспективі. Виходячи з нього, усвідомлення нездійсненого життєвого сенсу так само руйнує особистість, заперечуючи її цінність, як здійснення невідповідного, небажаного сенсу або комплексу суперечливих, антагоністичних сенсів. Генералізований стан недосягнення бажаного згідно з цим принципом – еквівалент стану досягнення небажаного.

З метою психогігієнічного прогнозування вікової взаємоузгодженості функціонування особистості нами розроблена відповідна методика, бланк якої подано у рис. 5.3.

Бланк опитувальника, поданий у рис. 5.3, розроблений нами для вико­ристання у методиці психогігієнічного прогнозування вікової взаємоузгодженості функціонування особистості. При застосуванні цієї методики під­дослідному або групі піддослідних видається по одному бланку на особу у перегнутому вигляді так, щоб було видно тільки перший розділ – «По­передній період життя», а другого – «Майбутній період життя» – не було видно. Після заповнення першого розділу («Попередній період життя») бланк згинається так, щоб заголовки вертикальних граф збігалися з вер­тикальними колонками другого розділу – «Майбутній період життя».

Відповідно до віку піддослідних у графі «Вік (повна кількість років)» проставляється 5 останніх прожитих років життя від меншої кількості до більшої. Остання, п’ята горизонтальна графа першого розділу бланку («По­передній період життя») має закінчуватися цифрою останнього повного прожитого року. Не рекомендується включати до цієї графи період 1-3 років, а також включати до неї непослідовний ряд прожитих років. Таким чином, психогігієнічне прогнозування наступного п’ятиріччя може розпо­чинатись не раніше 8-літнього віку. При складанні психогігієнічного про­гнозу для дітей і підлітків дана методика не допускає скорочення горизо­нтальних граф. При цьому обов’язковою умовою одержання адекватних результатів є дотримання однакової сумарної кількості років в обох розді­лах бланку («Попередній період життя» і «Майбутній період життя»). На­приклад, якщо піддослідними виступають 15-річні підлітки, у вертикаль­ній графі «Вік (повна кількість років)» перший розділ бланку «Попередній період життя» має містити цифри: 11, 12, 13, 14, 15, а другий розділ – «Майбутній період життя» – цифри: 17, 18, 19, 20, 21.

0питувaння полягає в ретроспективній самооцінці кожного раніше про­житого року і перспективній оцінці кожного року наступного періоду життя. Ця самооцінка виражається обведенням або викреслюванням цифр 3, 2, 1 зліва і 1, 2, 3 справа від центральної вертикальної колонки «Вік». Циф­ра «З» відповідає найвищій вираженості стану, «2» – середній, «1» – найменшій вираженості.

Після завершення самооцінки попереднього й майбутнього періодів життя знаходиться сума всіх цифрових значень лівої частини бланку й окремо – правої частини. Сума значень лівої частини розділу «Попере­дній період життя» записується у вертикальній а₁, а сума значень правої частини даного розділу – у вертикальній колонці а₂. Сума колонки а₁ має додатне значення, а колонки а₂ – від’ємне. Одержані результати додаються. Таким же чином знаходиться різниця а₁ і а₂ в другому розділі «Майбутній період життя».

Від другої різниці, одержаної в розділі «Майбутній період життя», від­німається перша різниця, одержана за розділом «Попередній період життя». Додатний результат позначає сприятливий психогігієнічний прогноз на найближчу перспективу, а від’ємний – несприятливий психогігієніч­ний прогноз. Чим більші одержані цифрові значення, тим більш вираженими будуть спри­ятливість або несприятливість прогностичного показника якості психічно­го здоров’я. У той же час прогностичний показник якості психічного здоро­в’я тим надійніше відображає вікову взаємоузгодженість функціонування особистості, чим ближче він наближається до 0 і навпаки – тим менш надійною є вікова взаємоузгодженість функціонування особистості, чим більші додатні або від’ємні цифрові значення були одержані. Це поясню­ється тим, що, на відміну від прожитого періоду, на який були витрачені відповідні зусилля, в якому долались труднощі невідповідності між бажа­ним і дійсним, майбутній період життя є відображенням очікувань, до вті­лення яких зусилля ще не докладались, а якщо докладались, то пропор­ційно прожитому часу. Виходячи з цього, уявлення про майбутнє не відо­бражають у пам’яті наслідки подолання невідповідності між бажаним і дій­сним, тобто спогади про напруженість усіх функціональних систем орга­нізму. Пригадування міри цієї напруженості коригують майбутні очікуван­ня, взаємоузгоджуючи функціонування особистості протягом різних віко­вих періодів онтогенезу.

Тому значна різниця між сприятливими прогнос­тичними показниками якості психічного здоров’я підлітків і юнаків порів­няно з особами зрілого віку (сприятливі прогностичні показники першої групи досліджуваних перевищували середні показники другої групи) свід­чать не про прогнозоване зменшення якості психічного здоров’я, а про збільшення надійності вікової взаємоузгодженості функціонування осо­бистості першого й другого періодів зрілості.

У процесі проведеного дослідження встановлено, що значну цінність для складання психогігієнічного прогнозу має метод безпосереднього спо­стереження, який дає змогу висунути прогностичні показники зони най­ближчого розвитку. На наше переконання, домінуючою характеристикою, яка має становити собою предмет спостереження, є процес утворення дитиною власного сенсу і його переходу в дійсність (здійснення сенсу).

Вивчення дитячих фантазій, химер, мрій, сподівань, прагнень, бажань, їх взаємоперетворень дає змогу відстежити генезу виникнення мотивів пе­вної діяльності, що здатні генералізуватись у життєвий сенс. Водночас спо­стереження за цим процесом надають можливість виявити утворення інди­відуальної програми самоздійснення особистості і вплинути на її форму­вання. Виходячи з даних, наявних у цій індивідуальній програмі, можливе складання психогігієнічного прогнозу на певні періоди дитячого розвитку.

Так, збільшенню діяльнісної інтенсивності передує період активного фантазування, перетворення уявних образів і способів дій за допомогою гри в реальність. Нереалізований потенціал уяви залишається в дитячо­му досвіді до нагоди його діяльнісного витребування. Психогігієнічний механізм дитячої уяви полягає в попередньому, безпечному для особистос­ті переживанні можливих у майбутньому психогенних подій.

Тому безпосередні спостереження за виявами дитячої уяви дають під­стави розглядати їх як базу для розгортання програми індивідуального розвитку і водночас – як важливі показники для психогігієнічного прогно­зування.

 

 

Методика аналізу безпосередніх спостережень полягає в оцінці про­дуктів дитячої діяльності за такою шкалою:

3 бали – творча діяльність;

2 бали – комбінаторна діяльність;

1 бал – відтворююча (репродуктивна) діяльність;

0 балів – відсутність діяльності, апатія.

Протокол оцінювання продуктів дитячої уяви, заповнений зразок яко­го поданий у рис. 5.4, ведеться на кожну дитину окремо. Величина зміню­ваності значень середнього показника за всіма видами дитячої діяльнос­ті дає змогу встановити динаміку психічних станів особистості на найбли­жчу перспективу. Так, наприклад, за сімома видами діяльності протягом одного дня спостережень були виставлені бали: 1,2,1,1,3,2,3. Серед­ній показник за всіма видами становить 1,86. Протягом місяця було про­ведено не менше 10 спостережень за всіма видами діяльності, середні показники яких становили 1,86; 1,57; 1,86; 1,57; 2,0; 1,57; 1,14; 1,43; 1,57; 1,71. Виходячи з цього, динаміка психічного стану складає – 0,29; 0,29; -0,29; 0,43; – 0,43; – 0,43; 0,29; 0,14; 0,14. Отже, середньомісячний показник динаміки психічних станів станови­тиме -0,15 при амплітуді від 0,43 до -0,43.

Таким чином, коливання середнього показника динаміки психічних ста­нів, визначеного методом оцінювання продуктів дитячої уяви в межах: -0,15 до ± 0,43 бала, при збереженні всіх інших рівних умов життєдіяльно­сті дитини можна перенести на наступний за досліджуваним період, який не може бути більшим за половину попереднього.

При застосуванні цієї методики з’ясовано, що ціла низка чинників, по­в’язаних з умовами життєдіяльності дітей, суттєво впливає на точність психогігієнічного прогнозу. До цих чинників належать:

1. Зміни у тривалості або режимі нічного й денного сну дітей. Зменшен­ня тривалості сну достовірно знижує показники продуктивності дитя­чої уяви і навпаки – збільшення тривалості сну підвищує їх.

2. Зміни у мікросоціальному оточенні дитини: поїздка до оздоровчого табору, поява нових друзів, втрата друга, зміни у складі родини.

3. Зміна соціального статусу: перехід у наступний клас, набуття нової ролі в колективі.

4. Зміни, пов’язані з розвитком: вияви статевого дозрівання, критичних періодів вікового розвитку.

5. Соматичні захворювання.

6. Інші зміни умов життя та побуту: переїзд на іншу квартиру, ремонт тощо.

Таким чином, психогігієнічне прогнозування ґрунтується на вивченні індиві­дуальної програми життєдіяльності особистості і становить собою передба­чення якісних станів психічного здоров’я у їх віковій змінюваності. У психолого-педагогічній практиці широко використовуються різноманітні емпіричні під­ходи до психогігієнічного програмування, які водночас виступають основою для передбачень майбутніх особливостей психічного функціонування осо­бистості. Розроблена нами методика психогігієнічного прогнозування вікової взаємозалежності функціонування особистості дає змогу визначити прогно­стичний показник якості психічного здоров’я, його сприятливість або неспри­ятливість, відстежити вікову взаємоузгодженість функціонування особисто­сті як важливу умову її процесуальної цілісності. Розроблена нами методика оцінювання продуктів дитячої уяви дає змогу встановлювати короткочасний психогігієнічний прогноз коливань середнього показника динаміки психічних станів. Викладені способи психогігієнічного прогнозування і програмування створили передумови для розгляду методів і прийомів виховання культури психічної самооцінки й самоконтролю дітей та підлітків.