За методикою «Самооцінка адаптивності»

Учень 6-го класу Віталій В. має 14 балів. З усіх предметів має «З». Жоден шкільний предмет не викликає у нього зацікавлення. Від однокла­сників тримається осторонь. У шостий клас прийшов з іншої школи.

Учени­ця сьомого класу Олена Г. під час роботи з опитувальником набрала 20 балів (первинний рівень адаптації). У бесіді з дівчинкою з’ясувалось, що вона добре розуміє те, що вивчається на уроці, але для відповіді в неї бракує слів. Жоден з предметів не викликає в неї інтересу. Учениця часто хворіє, і тому на уроках вона дуже швидко втомлюється, особливо на уро­ках математики. На контрольних і самостійних роботах Оленці буває ду­же важко зосередитись.

Учень 9-го класу Валентин С. вчиться на «4» і «5», займається спор­том, багато читає додатково. Відрізняється від своїх однолітків невели­ким зростом і це бентежить його. Можливо, це і є причиною встановлено­го під час обстеження помірного рівня адаптації (31 бал).

Учень 9-го класу Олексій Ю. вчиться в основному на «4». Кмітливий, на уроках активно працює. Розуміє влучне слово, жарт.

Висновок.

Всі учні працювали в спокійній обстановці, самостійно обирали один із варіантів відповіді на запитання опитувальника, осмислюючи власний пі­знавальний, емоційний та загальний психофізичний стан. Незважаючи на те, що успішність Віталія В. мала зовнішні прикмети адаптованості до на­вчання (після переходу з іншої школи мав спочатку всі оцінки «3», відвіду­вав всі заняття, не звертав на себе увагу порушеннями дисципліни), від­сутність адаптації була виявлена заздалегідь за допомогою методики «Са­мооцінка адаптивності». Це підтвердилось наприкінці навчального року, коли його було залишено на другий рік у 6-му класі.

Наведені приклади виконаних за нашим керівництвом обстежень сві­дчать про достатню надійність і валідність розробленої методики у ви­вченні процесів адаптації дітей і підлітків до умов шкільного навчання у 11-16-річному віці. Дані, одержані в результаті опитування, становлять собою цінну психолого-педагогічну і первинну клінічну основу для вироб­лення конкретних психогігієнічних порад учителям, класним керівникам, батькам, а при їх зіставленні дають уявлення про загальний стан адапти­вності дітей і підлітків у класних колективах.

Таким чином, розвиток адаптивності дітей і підлітків є багатовимірним процесом, що поєднує в себе епігенетичний синтез наслідків пристосу­вання особистості до умов змінюваного соціального середовища та екза-птаційне збереження природної сутності дитини.

Методи синтезогенезу й сегрегаціогенезу як системні способи адапта­ції дітей і підлітків для забезпечення психогігієнічної цілісності розвитку адаптивності мають застосуватись у взаємопоєднанні. Психогігієнічна ді­агностика рівнів адаптивності учнів в умовах шкільного навчання здійс­нюється з урахуванням педагогічних, психологічних і клінічних показників, що забезпечує розроблена нами методика лонгітюдіального вивчення самооцінки дітей і підлітків 11-16-річного віку «Самооцінка адаптивності». Систематичний аналіз і узагальнення одержаних за цією методикою да­них дає можливість розробити систему заходів, що сприяють формуван­ню професійної психогігієнічної позиції учителів-предметників, класних ке­рівників, вихователів загальноосвітніх шкіл і шкіл-інтернатів.