Характеристика навчальних програм

ОСНОВНІ НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ та дидактичні матеріали ЗМІСТУ початкової ОСВІТИ

План лекції

План

1. Стандартизація освіти в сучасній школі. Державний стандарт змісту початкової освіти.

2. Навчальний план: сутність та структура.

3. Навчальні програми освітніх дисциплін: сутність та характеристика. Особливості навчальних програм початкової школи.

4. Підручники та навчальні посібники, вимоги до їх структури та оформлення.

5. Аналіз підручників для початкової ланки освіти.

Зміст лекції

Однією з сучасних тенденцій розвитку змісту освіти є його стандартизація (англ. standart - зразок, еталон, модель, які беруть за вихідні для зіставлення з ними інших подібних об'єктів). Вона спричинена необхідністю створення в країні єдиного освітнього простору, що забезпечуватиме єдиний рівень загальної освіти, яку одержує підростаюче покоління у різних типах освітніх закладів.

Під стандартам освіти розуміють систему основних показників, що визначає встановлені державою норми освіченості, досягнення яких обов'язкове для особи, яка одержує документ про освіту.

Освітній стандарт - це обов'язковий рівень вимог до загальноосвітньої підготовки випускників і відповідні до цих вимог зміст, методи, форми, засоби навчання і контролю знань. У змістовному аспекті стандарт середньої загальноосвітньої школи передбачає:

- знання теорій, концепцій, законів і закономірностей основ наук;

- уміння застосовувати наукові знання на практиці при вирішенні пізнавальних (теоретичних) і практичних завдань;

- мати власні судження в галузі теорії і практики даної освітньої сфери;

- знання основних проблем суспільства і розуміння своєї ролі у їх вирішенні.

Основним нормативним документом, в якому представлені освітні стандарти, є Державний стандарт освіти (відповідно до освітніх рівнів в системі загальної середньої освіти: Державний стандарт кожного рівня).

Державний стандарт освіти в Україні розвиває і конкретизує такі характеристики освіти, як: зміст, рівень і форма її подання; визначає державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, гарантії держави у її досягненні. Виконання вимог державного стандарту є обов'язковим для всіх навчальних закладів, що надають певний рівень освіти. Державний стандарт затверджується Кабінетом Міністрів України і підлягає перезатвердженню раз на десять років.

Зупинимось детальніше на Державному стандарті початкової загальної освіти, прийнятому у квітні 2011 р., запровадженому в дію з 1 вересня 2012р.

Державний стандарт початкової загальної освіти визначає зміст початкової загальної освіти, який ґрунтується на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання.

Державний стандарт ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого і компетентнісного підходів, що зумовлює чітке визначення результативної складової засвоєння змісту початкової загальної освіти.

Знаннєвий підхід -----------------компетентн.підхід

Під терміном “компетенція” розуміється “коло питань, в яких хто-небудь добре обізнаний; коло чиїхось повноважень, прав”.

У наведеному тлумаченні компетенції чітко простежується їх змістова основа:

знання, які повинна мати особа;

коло питань, в яких особа повинна бути обізнана;

досвід, необхідний для успішного виконання роботи у відповідності з установленими правами, законами, статутом.

Знання, коло питань, досвід подані як узагальнені поняття, що не стосуються конкретної особи, які не є її особистісною характеристикою.

В межах своєї компетенції особа може бути компетентною або некомпетентною в певних питаннях, тобто мати/набути компетентність (компетентності) у певній сфері діяльності.

Компетентність виступає як якість, характеристика особи, яка дозволяє їй (або навіть дає право) вирішувати певні завдання, виносити рішення, судження у певній галузі.

Як бачимо, у наведеному тлумаченні “компетентності” йдеться про людину, яка володіє відповідною компетенцією.

Отже, компетенція – це певна норма, досягнення якої може свідчити про можливість правильного вирішення якого-небудь завдання, а компетентність – це оцінка досягнення (або недосягнення) цієї норми.

Оскільки йдеться про процес навчання і розвитку особистості, що відбувається в системі освіти, то одним з результатів освіти й буде набуття людиною набору компетентностей, що є необхідними для діяльності в різних сферах суспільного життя.

Під поняттям “ компетентнісний підхід” розуміється спрямованість освітнього процесу на формування та розвиток ключових (базових, основних) і предметних компетентностей особистості.

Cистему компетентностей в освіті складають такі:

- ключові – тобто надпредметні компетентності, які можна застосувати в широкій сфері діяльності людини, визначаються як здатність людини здійснювати складні поліфункціональні, поліпредметні, види діяльності, ефективно розв’язуючи відповідні проблеми;

- предметні компетентності – їх набуває учень упродовж вивчення того чи іншого предмета у всіх класах початкової школи (математична, природознавча).

Компетентнісний підхід в освіті пов’язаний з особистісно орієнтованим і діяльнісним підходами до навчання, оскільки стосується особистості учня й може бути реалізованим і перевіреним тільки в процесі виконання конкретним учнем певного комплексу дій.

Державний стандарт складається з:

- Базового навчального плану початкової загальної освіти;

- загальної характеристики освітніх галузей, визначених у Базовому навчальному плані;

- державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів відповідно до визначених змістових ліній кожної освітньої галузі.

Проаналізуємо кожний з компонентів Державного стандарту.

 

Навчальний план - це нормативний документ, який визначає структуру навчального року; перелік та розподіл предметів за роками навчання; тижневу і річну кількість годин, відведених на кожний навчальний предмет.

Відповідно до даного визначенняБазовий навчальний план дає цілісне уявлення про структуру початкової загальної освіти через інваріантну і варіативну складові, окреслює освітні галузі та розподіл годин між ними за роками навчання, визначає тижневе навантаження учнів для кожного класу тощо.

Інваріантна складова змісту є спільною для всіх загальноосвітніх навчальних закладів України і визначає її державний компонент.

Варіативна складова змісту формується навчальними закладами з урахуванням інтересів, здібностей, життєвих планів учнів і є суттєвим засобом забезпечення повноцінного розвитку особистості кожного школяра. Ця складова передбачає також відображення у змісті освіти тих етнічних, історичних, соціокультурних особливостей регіону.

Склад інваріантної частини подано концентровано з урахуванням освітніх галузей, що дає змогу краще оцінити його з погляду необхідності і достатності. Визначається за допомогою таких освітніх галузей:

1. «Мови і літератури»;

2. «Математика»;

Природознавство»,

4. «Суспільствознавство»;

5. «Здоров'я і фізична культура»;

6. «Технології»;

Мистецтво.

Вилучення із складу інваріантної складової будь-якої з освітніх галузей унеможливлює реалізацію державних вимог до загальноосвітньої підготовки учнів. Тому Базовий навчальний план визначає обов'язкову кількість годин з кожної освітньої галузі, яка необхідна для опанування їх змісту на рівні вимог, визначених державним стандартом. Невиконання цього навантаження позбавляє загальноосвітній навчальний заклад права видавати відповідний документ про освіту встановленого державного зразка.

Другий компонент «характеристика освітніх галузей»: конкретизовано мету, завдання та змістові лінії кожної освітньої галузі.

Третій компонент. Державні вимоги…

Щодо їх характеристики, то вони вами детальніше будуть вивчатися на методиках навчання в початковій школі.

 

Базовий навчальний план визначає загальні засади побудови змісту загальної середньої освіти і тому не є безпосереднім робочим документом загальноосвітнього навчального закладу. На його основі Міністерство освіти і науки України розробляє й затверджує типові навчальні плани для різних типів загальноосвітніх навчальних закладів,

У Типових навчальних планах зміст освітніх галузей реалізується шляхом вивчення навчальних предметів і курсів інваріантної складової. Так, галузь «Мови і літератури» реалізується через навчальні предмети: укр.. мова і читання, іноз. Мова. Щодо варіативної складової, то вони однакові).

Відповідно до Чинного державного стандарту у червні 2011 р. були затверджені Типові навчальні плани:

- початкової школи з українською мовою навчання;

- початкової школи з навчанням російською, іншою мовою національної меншини;

- спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов;

- спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу (журнал «Початкова школа» № 8, 2011 р).

У Типовому навч. плані подається перелік навчальних предметів, які за наявності відповідного методичного забезпечення та належної підготовки педагогічних працівників можуть вивчатися як додаткові за вибором. Зокрема:

- «Розвиток продуктивного мислення»;

- «Риторика»;

- «Ритміка»;

- «Логіка»;

- «Основи християнської етики»,

- «Цікава економіка» тощо.

З урахуванням особливостей навчального закладу та індивідуальних освітніх потреб учня ці години можуть бути використанні на посилення предметів інваріантної складової; на вивчення додаткових курсів; на проведення індивідуальних та групових занять.

Впроваджуючи в початкових класах курси за вибором, слід дотримуватися вимог

- щодо гранично допустимого тижневого навантаження учнів початкових класів.

- Викладання курсів за вибором здійснюється з обов’язковим урахуванням побажань батьків. Вибір будь-якого курсу має бути обговорено на батьківських зборах та засіданнях педагогічної ради навчального закладу.

- Визначені курси варіативної складової зазначаються в розкладі уроків після предметів інваріантної частини навчального плану.

- Обирати для вивчення слід курси, які реалізуються навчальними програмами, рекомендованими Міністерством освіти і науки України (Програми курсів за вибором для загальноосвітніх навчальних закладів. Варіативна складова Типових навчальних планів. 1-4 класи. Т.: Мандрівець, 2009, 2010, 2011):

 

На основі Типових навч. планів навчальні заклади складають робочі навчальні плани, в яких конкретизується варіативна складова початкової загальної освіти з урахуванням особливостей організації навчального процесу.

 

Характеристика навчальних програм.

З кожного навчального предмета складається навч. програма.

Навчальна програма – це документ, який визначає зміст і обсяг знань, умінь та навичок, які необхідно засвоїти з кожного навчального предмета, а також зміст розділів і тем із розподілом їх за роками навчання (Укр. Пед.. словник).

Зараз у школах використовують різні види навчальних програм: (авторські – педагогічна модель навчально-виховного процесу ).

Типові програми окреслюють лише найбільш загальне, базове коло знань, умінь і навичок, систему провідних наукових світоглядних ідей, а також загальні рекомендації з переліком необхідних і достатніх засобів і прийомів навчання, специфічних для конкретного навчального предмета. Типові програми є основою для складання робочих навчальних програм.

Типова навчальна програма в структурному відношенні складається з таких основних компонентів:

- пояснювальна записка, або вступ, в якій визначаються цільові напрями вивчення даного конкретного навчального предмету в системі навчальних дисциплін початкової школи;

- власне зміст освіти - навчальний матеріал, який містить основну інформацію, поняття, закони, теорії, перелік обов'язкових предметних умінь і навичок, а також перелік умінь і навичок, формування яких здійснюється на міжпредметній основі;

- к ритерії оцінювання знань, умінь і навичок, вказівки щодо оцінки знань, умінь і навичок, одержаних учнями в процесі вивчення даного навчального предмета.

Експериментальні програми (на апробації) – розроблені індивідуально або колективно, що регламентують викладання певної галузі знань, відмінні від чинних загальнодержавних навчальних програм структурою побудови навчального матеріалу та використанням додаткового змісту (програма розвитку дітей "Росток", Програма всебічного розвитку дитини "Крок за кроком", Система розвивального навчання (РН)).

 

Теорія і практика розробки навчальних програм знає два способи їх побудови: лінійний і концентричний.

Суть лінійного способу побудови навчальних програм полягає в тому, що окремі частини навчального матеріалу утворюють неперервну послідовність тісно пов'язаних між собою ланок. Причому, нове будується на основі вже відомого і в тісному зв'язку з ним. Така побудова навчальних програм має свої позитивні і негативні моменти. Перевагою лінійного способу побудови навчальної програми є його економність у часі, який дозволяє позбутися дублювання матеріалу. А недоліком є те, що учень, особливо молодших класів, не в змозі зрозуміти суть явищ, що вивчаються, у зв'язку з їх складною природою.

При концентричному способі побудови навчальних програм один і той же матеріал викладається кілька разів, але з елементами ускладнення, розширення, збагачення змісту освіти новими компонентами, з поглибленням аналізу зв'язків і залежностей між ними.

Концентричне розташування матеріалу в програмі передбачає не просте повторення, а вивчення тих самих питань на розширеній основі з більш глибоким проникненням в суть явищ і процесів. І хоча концентризм сповільнює темп шкільного навчання, потребує більших витрат часу на вивчення матеріалу, іноді породжує в учнів ілюзії знання тих питань, з якими вони повторно зустрічаються, без нього в школі не обійтись. Це особливо проявляється в процесі вивчення мови, математики, історії та інших предметів, які вивчаються в початковій школі, а потім у старших класах.

Негативних ознак лінійного і концентричного способу побудови навчальних програм значною мірою вдається уникнути при складанні навчальних програм з використанням спіралеподібного (поєднання послідовності і циклічності вивчення змісту) розташування в них навчального матеріалу, коли вдається поєднати послідовність і циклічність його вивчення. Характерною особливістю цього способу є те, що учні, не випускаючи з поля зору основної проблеми, поступово розширюють і поглиблюють коло пов'язаних з нею проблем.

Залежно від змін у соціальному житті, нових методичних знахідок навчальні програми модернізуються.