double arrow

Визначення фрактальності у процесі розвитку підприємства.


Сегментація означає поділ ринку на певні групи покупців зі схожими параметрами (доходи, вік, звички, географічне положення, переваги тощо), які потребують специфічних товарів і для яких необхідні такі ж специфічні маркетингові програми. Кожна з таких груп може бути вибрана підприємством в якості цільового ринку.

Синергізм - це ефект сумісної діяльності вищий від суми ефе­ктів складових частин, якщо б вони працювали окремо. В діловій зарубіжній літературі дане поняття називають ефектом „2+2=5» для того, щоб підкреслити, що підприємство шукає таку комбінацію бізнесів, при якій ефект від інтеграційної суми (портфеля) більший, ніж проста сума ефектів складових частин.

Стейкхолдери - це фізичні і юридичні особи, які зацікавлені у розвитку даного підприємства і здатні впливати на цей розвиток.

Стратегія підприємства - це систематичний план його потен­ційної поведінки в умовах неповноти інформації про майбутній розвиток середовища та підприємництва і включає формування місії, довгострокових цілей, а також шляхів і правил прийняття рішень по їх досягненню з метою найбільш ефективного викори­стання стратегічних ресурсів, сильних сторін і можливостей при усуненні слабких сторін та захисті від загроз зовнішнього середови­ща задля майбутньої прибутковості.




Стратегічна діяльність направлена на реалізацію відповідних стратегій, їх програм, проектів і бюджетів, що ведуть до таких стра-

тегічних змін, які забезпечать конкурентні переваги і високу при­бутковість в майбутньому.

Стратегічний контекст в діяльності підприємства означає виділення двох напрямків в його діяльності: а) поточна, операційна діяльність, направлена на поточну прибутковість; б) стратегічна діяльність, направлена на майбутню прибутковість. Остання і є стратегічним контекстом діяльності підприємства.

Стратегічне планування - це процес формування стратегії, виз­начення місії, мети і довгострокових цілей підприємства та ефекти­вних шляхів і засобів їх досягнення на основі раціонального вико­ристання стратегічного потенціалу (ресурсів) підприємства і макси­мального врахування динаміки умов турбулентного зовнішнього середовища.

Стратегічний план підприємства - це єдиний документ, що включає в себе місію, цілі і всю систему сформованих стратегій підприємства: корпоративну, конкурентні, функціональні, операцій­ні та інші, а також програми, проекти і бюджети реалізації плану. Зміст стратегічного плану довільний і залежить від багатьох чинни­ків: розміру підприємства, сфери його діяльності, середовища тощо.

Стратегічні зміни - це зміни, зв'язані з освоєнням підприєм­ством нової галузі, нового ринку, нового товару, чи нової технології відповідно до стратегічного плану.



Стратегічні ресурси - це засоби, що становлять продуктивні сили і виробничі відносини на підприємстві (трудовий потенціал, предмети праці, засоби праці, природні ресурси, земля, рівень НТП, відносини власності, розподілу і споживання тощо), які лімітують параметри стратегічного плану, зокрема, його цілі.

Стратегічна група конкурентів - це група підприємств галузі, які займають близькі позиції на ринку та конкурують між собою на основі одних і тих же конкурентних переваг, користуючись подіб­ними методами.

Стратегія зростання (розвитку) обирається базовою корпора­тивною стратегією в тому разі, коли підприємство чи його страте­гічна одиниця бізнесу (СОБ) намагаються використати можливості зовнішнього середовища і власні сильні сторони для збільшення підприємства, тобто нарощування обсягів продаж, переважно шля­хом проникнення на нові ринки і їх захоплення та підвищення по­казників ефективності виробництва.

Стратегія стабілізації (обмеженого зростання) застосовується великими підприємствами, які уже домінують на даному ринку, тобто в умовах стабільності обсягів продаж і отримуваних прибут­ків і проводиться з метою підтримки існуючого стану впродовж якомога довшого періоду. Це одна з базових корпоративних страте­гій.

Стратегія виживання (скорочення) використовується в умо­вах економічної кризи, нестабільності, високої інфляції або коли товари перебувають в стадії насичення і спаду ЖЦТ і полягає в спробах пристосуватися до важких ринкових умов господарювання та існуючої ситуації. Це одна з базових корпоративних стратегій.



Стратегічні альтернативи - це можливі варіанти розвитку підприємства чи СОБ в рамках кожної із трьох базових корпоратив­них стратегій: зростання, стабілізації, скорочення.

Стратегічний аналіз означає перетворення бази даних, отрима­них в результаті аналізу зовнішнього і внутрішнього середовища, а також місії і цілей на стратегічний план підприємства. Стратегічний аналіз означає по суті формування стратегічного плану підприєм­ства

Стратегічна одиниця бізнесу (СОБ) - це підрозділ підприєм­ства, який володіє значним статусом самостійності: самостійно пла­нує свою діяльність, розробляє власну конкурентну стратегію, має визначений сегмент ринку (стратегічну зону чи зони господарюван­ня) і відповідає за розробку стратегічних позицій підприємства у ньому, має своїх конкурентів, свого керівника, який персонально відповідає за результати діяльності. Тобто СОБ має власні можливості майбутнього росту виробництва і рентабельності, потребує окремого стратегічного підходу.

Стратегічна зона господарювання (СЗГ) - це певний сегмент середовища, на якому підприємство здійснює свою діяльність або має намір здійснювати і який тому є об'єктом аналізу на предмет виявлення загроз і можливостей для подальшого його функціону­вання.

Стратегія диференціації товару є конкурентною стратегією, направленою на розширення асортименту товару (послуг), створен­ня нових товарів з метою задоволення потреб всіх основних груп покупців шляхом вдосконалення технології виробництва.

Стратегія диференціації ринку - це конкурентна стратегія, направлена на формування нових потреб споживачів на нові товари підприємства шляхом ціленаправлених маркетингових заходів, особливо рекламних по створенню певного іміджу товару.

Стратегія лідерства за витратами найбільш прийнятна тоді, коли на ринку багато споживачів, які достатньо активно реагують на ціни. Вона спрямована на зниження витрат по всьому ланцюгу цінностей підприємства, на всіх етапах та напрямах його виробниц­тва і обігу. її завдання: створення стійкої переваги над конкурента­ми у витратах. Це одна з конкурентних стратегій.

Стратегія широкої диференціації є способом завоювання конкурентних переваг шляхом розширення споживчих якостей товару понад ті, якими володіє конкурент. Застосування стратегії диференціації стає можливе у міру того, як диференціюються, уріз­номанітнюються запити споживачів, які уже не обмежуються стан­дартним, хоч і дешевим товаром (послугою). Це одна з можливих конкурентних стратегій.

Стратегія оптимальних витрат - це конкурентна стратегія, яка об'єднує позитивні якості конкурентних стратегій лідерства за втратами та широкої диференціації і орієнтована на надання покуп­цям найбільше цінностей за їхні гроші. Йдеться про одночасну орієнтацію як на низькі витрати (дешеву продукцію), так і на дещо кращі характеристики та привабливість товару.

Стратегія ринкової ніші (сфокусована стратегія) означає глибоку спеціалізацію підприємства, його окремих СОБ, зосередже­ння їх зусиль або на одному із сегментів ринку, або на певній групі товарів, або на окремій групі покупців, або на низьких витратах. Іншими словами, йдеться про знаходження на ринку тієї ніші, в якій підприємство хоче і може забезпечити собі конкурентні переваги. Це одна з конкурентних стратегій.

Стратегія упередження - це конкурентна стратегія, що най­більш часто використовується у галузях, що знаходяться на почат­кових стадіях свого життєвого циклу і полягає у створення потен­ціалу випередження, який не завжди зможуть нейтралізувати конку­ренти.

Стратегія персоналу - це функціональна стратегія, що являє собою систему підготовки, перепідготовки, добору, розстановки і виховання кадрів, адекватних вимогам корпоративної, конкурент­них і функціональних стратегій підприємства, здатних до страте­гічного мислення і дій.

Стратегія НДНКР передбачає розробку і сприяння впровад­женню ідей або про новий продукт (послугу), або про модернізацію існуючого продукту.

Стратегії малих підприємств направлені на мінімізацію кон­курентної боротьби з великими і середніми фірмами та на макси­мальне використання переваг малого бізнесу, особливо в плані гнучкості.

Сценарій - це описання картини майбутнього у вигляді взаємо­пов'язаних подій, правдоподібних передбачень і дій, які з певною ймовірністю вказують на прогнозований стан підприємства.

Тактика - похідна стратегії, конкретні середньо - і короткостро­кові плани по раціональному використанню ресурсів в рамках стра­тегії, направлені на її реалізацію.

Функціональні стратегії - це забезпечуючі стратегії, що визна­чають стратегічну орієнтацію функціональних напрямків - підсис­тем управління підприємством (маркетингу, виробництва, фінансів, науково-дослідного сектору, управління персоналом, екологічної і соціальної сфер) і забезпечують досягнення їх цілей, а також керо­ваність процесом виконання корпоративної та конкурентної страте­гій, приймаючи при цьому відчутну участь у розробці і коригуванні останніх.

Фінансова функціональна стратегія означає прогнозування і коригування фінансових потоків відповідно до нових стратегій під­приємства: корпоративної, конкурентних і функціональних; розпо­діл і постійний контроль за використанням фінансових ресурсів СОБ і функціональними службами; оцінювання інвестиційних про­ектів.

Фінансовий план або бюджет - це фінансовий документ в яко­му визначено витрати майбутніх періодів і джерела їх покриття.

Цілі підприємства - це його бажаний стан, конкретні межі, яких воно має досягнути в усіх сферах діяльності в кінці стратегічного періоду і на проміжних етапах.

Формула конкурентоспроможності продукції

В загальному вигляді конкурентоспроможність продук­ції (Кп) прямо пропорційна якості (Я) і обернено пропорційна ціні (Ц) та залежить від кон'юнктури ринку:

Кп = Я / Ц (5.1.)







Сейчас читают про: