2017-11-01
1753
| Визначення ► | Спосіб поєднання робочої сили та засобів виробництва | ||
| Типи | Реміснича (інструментальна) технологія | Індивідуальна ручна праця з використанням універсальних засобів праці, рушієм яких є сила людських м’язів. | |
| Машинне виробництво | Спеціалізована і кооперована праця людей, що обслуговують систему машин фабрики. Вимагає чіткого узгодження й управління. | ||
| Автоматизоване виробництво | Контроль за роботою механізмів, якістю і дотримання технології відчужуються від людини і передаються засобам автоматизації. | ||
Таблиця 3.6
Виробнича функція
| Визначення | Графічна інтерпретація | |||
| Технологічне співвідношення, що відображає залежність між сукупними витратами факторів виробництва і максимальним обсягом продукції. | Вказує альтернативні можливості, за яких різне поєднання факторів виробництва, або їхня взаємозаміна забезпечують такий самий максимальний обсяг виробництва. | |||
| З двома факторами | Q = F (L, K) | Q - обсяг продукції L – затрати праці K- затрати капіталу F - функція | Y Q Y3 Y2 A A Y1 Y0 X0 X1 X2 X3 X | |
| Зі всім набором факторів | Q = F (L, K…Хn) | Хn – витрати інших ресурсів | ||
| Лінія Х0 – Х3 характеризує рівень використання фактора А. Лінія А – А – кількість продукту, який може бути отриманий при оптимальному використанні фактора А. Лінія Q – Q характеризує реально вироблений продукт за наявності того чи іншого рівня використання фактора А. |
Таблиця 3.7
Виробництво та його результати
| Виробництво ▼ | Процес створення економічних благ, необхідних для задоволення потреб людей(завжди носить суспільний характер). | |
| Результат виробництва ► | Суспільний продукт – виражена в ринкових цінах сукупність товарів і послуг, вироблених за певний час. | засоби виробництва |
| предмети споживання |
Таблиця 3.8
Організаційні форми виробництва
| Характеристика | Рівні | |
| Поділ праці | Процес, при якому різні види обробки продуктів відокремлюється один від одного, створюються все нові види виробництва і галузей. Відбувається спеціалізація, комбінування, концентрація і централізація виробництва. | 1) Загальний: поділ на великі роди виробництва; 2) частковий: утворення галузевої структури виробництва; 3) одиничний: поділ праці всередині підприємства (професія, спеціальність). |
| Обмін діяльністю | Зворотна сторона спеціалізації: там, де існує закріплення людей за певними функціями, необхідне їх об’єднання (кооперація) | 1) загальнонаціональний (макрорівень); 2) галузевий (метарівень); 3) окремого підприємства (мікрорівень) |
| Управління | Координація дій усіх учасників виробництва з єдиного узгоджувального центру |
 |
Рис. 3.2. Структура суспільного виробництва
Таблиця 3.9
Структура суспільного виробництва
| Характеристика | Приклад | |
| Первинне | Ґрунтується на безпосередньому привласненні того, що дає природа | Сільське господарство, гірничодобувна промисловість, лісництво, рибальство. |
| Вторинне | Є похідним від первинного. Охоплює всі галузі обробної промисловості, що створюють засоби виробництва та продукти споживання. | Металургія, різні види машинобудування, будівництво тощо. |
| Третинне | Є похідним від первинного і вторинного і являє собою створення різноманітних послуг. | Послуги, що обслуговують виробництво (транспорт, зв’язок), особисті послуги. |
Таблиця 3.10
Виробнича і невиробнича інфраструктура
| Види ► | Виробнича інфраструктура | Соціальна інфраструктура |
| Сукупність підприємств, що обслуговують виробництво. | Охоплює підприємства, які безпосередньо впливають на стан і розвиток окремих людей, задовольняючи соціальні і духовні потреби | |
| Приклади | Підприємства транспорту, зв’язку, торгівлі, фінансово-кредитної сфери, інформації тощо. | Охорона здоров’я, фізична культура, освіта, житлово-комунальне і побутове обслуговування, пасажирський транспорт і зв’язок, культура, мистецтво тощо. |
| Відтворення – процес безперервного відновлення виробництва | |
| Просте | Розширене |
| відновлення суспільного продукту у незмінних масштабах | кількісне і якісне зростання виготовленого продукту |
| Стадії відтворення |
|
 | |||||||
 |  | ||||||
 |
|
|
|
Рис. 3.3. Процес відтворення
Таблиця 3.10
Система виробничих відносин
| Виробничі (економічні) відносини - відносини між людьмиз приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання створених економічних благ | |||
| Соціально-економічні | Організаційно-економічні | Техніко-економічні | |
| Власність - відносини з приводу привласнення засобів виробництва, робочої сили, предметів споживання, послуг, об’єктів інтелектуальної власності тощо. | Виражають організаційний спосіб поєднання економічних ресурсів | Виражають технологічний спосіб поєднання економічних ресурсів і залежать від рівня розвитку техніки і технології. | |
| 1) поділ праці, спеціалізація виробництва, кооперація зв'язків у виробництві; 2) організація виробництва; 3) управління. | |||
 |
Рис. 3.4. Спосіб виробництва
Контрольні питання та завдання
1. Назвіть причини, що зумовлюють суспільний характер виробництва.
2. Чим відрізняються поняття “процес виробництва” та “процес праці”?
3. Назвіть і охарактеризуйте елементи процесу праці.
4. Проаналізуйте процес пошиття одягу, визначивши до яких елементів процесу праці відносять тканину, ґудзики, швейний цех, швейну машинку, навички кравця, ножиці, освітлення приміщення, кравецький стіл?
5. Як співвідносяться поняття “економічні ресурси” та “фактори виробництва”?
6. Проаналізуйте структуру економічних ресурсів та охарактеризуйте її елементи.
7. Що таке продуктивні сили? Які зміни в їх структурі відбулися під впливом НТП?
8. Дайте характеристику структури суспільного виробництва за різними критеріями.
9. Охарактеризуйте поняття основного виробництва, виробничої та соціальної інфраструктури. До якої з цих категорій відносять: виробництво цукерок, ремонт комп’ютерів, школу, бібліотеку, виробництво автомобілів, вантажні перевезення, біржу, ремонт побутової техніки, церкву, будівництво житлового будинку, театр, пасажирський транспорт?
10. Охарактеризуйте структуру суспільного продукту. В чому полягають відмінності засобів виробництва та предметів споживання? До якої категорії благ відносять: цукор, телевізори, одяг, станки, вугілля, картоплю, комп’ютери, книги? Наведіть приклади, коли цукор, вугілля, комп’ютер виступають як предмети споживання, а коли – як засоби виробництва.
11. Як співвідносяться поняття “благо”, “продукт”, “товар”, “послуга”?
12. Охарактеризуйте стадії суспільного відтворення. Яка стадія, на ваш погляд, є вирішальною, а яка - метою суспільного відтворення?
13. Назвіть типи суспільного відтворення та наведіть причини, які зумовлюють домінування в країні того чи іншого типу відтворення.
14. Які зрушення в структурі суспільного виробництва України мали місце, починаючи з 1991 року? Чим вони зумовлені?
15. Охарактеризуйте систему економічних відносин. Які з економічних відносин є визначальними для розвитку суспільства?
16. Поясніть зміст поняття “спосіб виробництва”?
Тема 4. Економічна система
“Економіка кожної країни – це велика система, в якій багато різних видів діяльності, кожен із яких щось виробляє. Кожна ланка, компонент системи може існувати лише тому, що вона отримує щось від інших, тобто перебуває у взаємозв’язку і взаємозалежності.”
В.В. Леонтьєв
Мета лекції:
з’ясувати критерії порівняння економічних систем і визначити особливості ринкової, планової та змішаної економік.
План лекції:
1. Суспільний розвиток і підходи до його періодизації.
2. Економічна система і цілі її функціонування. Основні структурні елементи економічної системи.
3. Суб’єкти економічної системи та їх взаємодія. Модель економічного кругообігу.
4. Типи і еволюція економічних систем.
Терміни та поняття
Цивілізація. Соціально-економічна формація. Економічна система. Продуктивні сили. Економічні відносини. Господарський механізм. Стихійний порядок. Ієрархія. Суб’єкти економічної системи. Домогосподарства. Фірми. Держава. Модель економічного кругообігу. Традиційна економка. „Чиста” ринкова економіка. Теорія „невидимої руки” А. Сміта. Капіталізм вільної конкуренції. Централізоване планування. Командно-адміністративна економіка. Змішана економіка. Перехідна економіка.
Таблиця 4.1
Відмінності між формаційним та цивілізаційним підходами до періодизації суспільного розвитку
| Формаційний підхід | Цивілізаційний підхід | |
| Автор | К.Маркс | У. Ростоу, Л.Г. Морган, А., Дж. Гелбрейт, Арон, |
| Визначення | Суспільно-економічна формація - Історично визначений тип суспільства, якісна визначеність якого зумовлена існуючим способом виробництва, специфікою пануючої системи виробничих відносин. | Цивілізація - 1 ) У широкому розумінні – будь-яка форма існування живих істот, наділених розумом. 2) У вузькому значенні – історичний тип культур, локалізованих у часі й просторі. |
| Головні положення та характеристики | - Панівна форма власності визначає відповідний спосіб виробництва. - Перехід від однієї формації до наступної відбувається в результаті дії закону відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил. - Для усунення попередньої формації необхідні дії суб’єктивних сил з революційного перетворення політичної організації суспільства. | - Багатомірність аналізу економічних систем; - природна еволюційна поступовість історичного процесу; - єдність економічних і соціокультурних елементів; - посилення ролі людського фактора у суспільному розвитку; - визнання світової історії як єдиного планетарного цілого. |
| Періодизація | Способи виробництва: 1) первіснообщинний; 2) рабовласницький; 3) феодальний; 4) капіталістичний; 5) комуністичний. | Сучасний підхід: 1) неолітична; 2) східнорабовласницька 3) антична; 4) ранньофеодальна; 5) передіндустріальна; 6) індустріальна; 7) постіндустріальна. |
Таблиця 4.2
Економічна система та її елементи
| Система | Властивості системи | |||
| Сукупність взаємопов’язаних і розміщених у належному порядку елементів певного цілісного утворення | - цілісність, - упорядкованість, - стійкість, - саморух, - загальна мета. | |||
| Економічна система –сукупність взаємопов’язаних в відповіднимчином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства. | ||||
| Структурні елементи | ü Продуктивні сили ü Соціально-економічні відносини ü Механізм господарювання. | |||
| Суб’ єкти | Домо-господарства | виступають одночасно і носієм попиту на споживчі блага, і постачальниками економічних ресурсів | ||
| Підприємства (фірми) | самостійний господарюючий суб’єкт, що має право юридичної особи і здійснює виробничу, комерційну та науково-дослідну діяльність з метою максимізації прибутку | |||
| Держава | представлена державною власністю і державним регулюванням, що створюють державний сектор | |||
Таблиця 4.3
Господарський механізм
| Визначення | Сукупність форм і методів регулювання економічних процесів та суспільних дій господарюючих суб’єктів на основі використання економічних законів, економічних важелів, правових норм та інституційних утворень. |
| Функції | - використання економічних законів - розв’язання соціально-економічних суперечностей; - реалізація відносин власності і перш за все власності на засоби виробництва; - узгодження економічних інтересів окремих індивідів, колективів, соціальних груп; - всебічний розвиток людини, її потреб; |
Таблиця 4.4
Економічний устрій (спосіб координації) та його види
| Економічний устрій - розташування, співвідношення частин, конструкція, певний порядок зв’язків між виробниками та споживачами економічних благ. | |
| види | їх характеристика |
| Стихійний порядок | Спосіб координації шляхом цінових сигналів, коли підвищення або зниження ціни підказує економічним суб’єктам, в якому саме напрямку слід діяти, тобто що, як і для кого виробляти. Ринок найяскравіше характеризує стихійний (спонтанний) порядок. |
| Ієрархія | Система наказів і доручень, які надходять з верхніх поверхів устрою до нижніх, з центру до безпосереднього виконавця. Ієрархія ґрунтується на владі, персоніфікованій в особі керівника або центрального державного органу. |
Рис. 4.1. Модель економічного кругообігу
Таблиця 4.5
Типи економічної системи
| Спосіб координації | Форма власності | |
| Приватна | Державна | |
| Стихійний порядок (ринковий механізм) | Чистий капіталізм, чи ринок вільної конкуренції | Змішана економіка |
| Ієрархія (централізоване управління) | Змішана економіка | Команднаабо планова економіка |
Таблиця 4.6
Головні характеристики економічних систем
| Чистий капіталізм, чи капіталізм епохи вільної конкуренції | - Поведінка кожного його учасника мотивується його особистими егоїстичними інтересами. Кожна господарська одиниця намагається максимізувати свій доход на основі індивідуального прийняття рішень; - характерними ознаками є конкуренція та свобода підприємництва; - зовсім відсутнє регулювання економіки з боку держави. Роль держави обмежується правовим захистом приватної власності, дотриманням правопорядку та охорони кордонів. |
| Командна або плановаекономіка | - головним засобом управління на макрорівні є централізоване директивне планування. Директивний план визначає обсяги і асортимент виробництва, постачальників і споживачів продукції, ціни, засоби розподілу доходів. Ці планові завдання мають статус закону, який треба виконувати будь-якою ціною; - основні риси планової економіки: 1) жорстка централізація в розподілі ресурсів і результатів діяльності; 2) абсолютизація державної власності; 3) зрівняльність і обмеження диференціації доходів щодо більшості громадян; 4) ігнорування приватного підприємництва і ринку; 5) обмеженість демократичних засад в управлінні. |
| Змішана економіка | Наділена рисами як планового так і ринкового господарства: ринковій економіці доводиться впроваджувати різні види регулювання, в той час як плановій – “пом’якшувати” планування шляхом впровадження ринкових механізмів. |
| Традиційна економіка | Економічна поведінка людей і рішення всіх питань суспільства здійснюється на основі первинних інстинктів виживання, звичаїв, традицій. |
Таблиця 4.7
Перехідна економіка
| Зміст | Формування нових елементів та їх системоутворення, що дає можливість утвердження нових елементів як панівних в ієрархії підсистем та системи в цілому. |
| Риси | 1) нестійкість, що пояснюється необхідністю зміни самого механізму розвитку; 2) невизначеність, пояснюється здатністю елементів системи до самоорганізації; 3) багатоваріантність самоорганізації системи; 4) суперечності перехідних економік є суперечностями розвитку, а не функціонування; 5) історичність, яка зумовлена характером умов переходу, природними, економічними, регіональними, політичними, ідеологічними та соціальними особливостями країн з перехідною економікою |
Таблиця 4. 8
Головні завдання при переході від планової до ринкової економіки
| 1) реформування відносин власності; 2) роздержавлення; 3) приватизація (перехід у приватну власність значної частки державної власності); 4) демонополізація (створення і захист конкурентного середовища, подолання державної та недержавної монополії); | 5) внутрішньо- та зовнішньоекономічна лібералізація; 6) макроекономічна стабілізація; 7) формування ринкової інфраструктури; 8) соціальний захист найуразливіших верств населення. |
Контрольні питання та завдання
1. Поясніть відмінності формаційного і цивілізаційного підходів до періодизації суспільного розвитку.
2. Наведіть визначення економічної системи, що існують в економічній науці.
3. Проаналізуйте основні структурні елементи економічної системи та визначте місце і роль кожного з них у функціонуванні економічної системи.
4. Що, на Вашу думку, ілюструє економічний кругообіг?
5. Проаналізуйте особливості економічного кругообігу в ринковій економіці.
6. Назвіть особливості ринкової економіки та визначте принципи у відносинах між її суб’єктами.
7. Чи ототожнюєте Ви поняття “капіталізм” і “ринкова економіка”, “соціалізм” і “командно-адміністративна економіка”?
8. Побудуйте модель економічного кругообігу для планової економіки. Які особливості командної економіки відображає ця модель?
9. Проаналізуйте переваги та недоліки двох альтернативних економічних систем: ринкової і планової.
10. Який зміст вкладається у поняття “змішана економіка”?
11. Охарактеризуйте змішані економічні системи. Прокоментуйте твердження “Будь-яка економічна система є змішаною”.
12. Поясніть роль трансформаційних перетворень в еволюції суспільного розвитку.
13. До якої економічної системи можна віднести сучасну економіку України?
14. Наведіть приклади елементів ринкової та командно-адміністративної економічних систем в Україні. Чи свідчать ваші приклади про завершення формування в Україні змішаної економіки ринкового типу?
Тема 5. Власність в економічній системі
“Приватна власність утворюється всюди в результаті зміни відносин виробництва і обміну, в інтересах підвищення виробництва і обміну, - отже, з економічних причин.”
Ф. Енгельс
“Власність – це крадіжка” П.Ж. Прудон.
Мета лекції:
- визначити місце і роль власності в економічній системі;
- довести необхідність існування різноманітних форм власності.
План лекції:
1. Власність та її місце в економічній системі.
2. Система відносин власності.
3. Економічна теорія прав власності.
4. Типи і форми власності та критерії їх класифікації.
5. Форми і методи трансформації власності.
Терміни та поняття
Власність. Привласнення. Відчуження. Система відносин власності. Суб’єкти власності. Об’єкти власності. Право власності. “Пучок” прав власності. Володіння. Користування. Розпорядження. Тип власності. Форма власності. Вид власності. Індивідуальна власність. Приватна власність. Корпоративна власність. Суспільна власність. Державна власність. Муніципальна власність. Колективна власність. Кооперативна власність. Інтелектуальна власність. Змішана власність. Роздержавлення. Приватизація. Націоналізація.
Таблиця 5.1
Власність та її головні характеристики
| Власність ► ▼ | Сукупність відносин між людьми, що виражають відповідну форму привласнення благ. |
| Соціально-економічна сутність | Розкривається і реалізується в площині взаємодії “людина – людина” з приводу привласнення об’єктів власності. |
| Головні Харак-теристики | 1) Ким і як привласнюється річ і як таке привласнення зачіпає інтереси інших людей; 2) Конкретно-суспільний спосіб володіння річчю виражається в процесі привласнення; 3) Привласнення породжує свій антипод – відчуження – позбавлення суб’єкта права на володіння, користування і розпорядження відповідним об’єктом власності. |
| Як юридична категорія | Законодавче закріплення права володіння, користування й розпорядження об'єктами власності. |
Таблиця 5.2
Система відносин власності
| 1. Відносини з приводу привласнення об’єктів власності | 2. Відносини з приводу реалізації права власності | 3. Відносини з приводу господарського використання об’єктів власності |
| Ставлення до речей як до своїх. | Відображення корисності чи прибутковості об’єктів власності через отримання доходів у різних формах. | Передача власником підприємцю майна на умовах використання його з господарською метою. |
Таблиця 5.3
Об’єкти та суб’єкти власності
| Об’єкти власності – все те, з приводу чого люди вступають у відносини власності | Суб’єкти власності – персоніфіковані носії відносин власності |
| - засоби виробництва в усіх галузях народного господарства; - природні ресурси (земля, її надра, ліси, води тощо) - предмети особистого споживання та домашнього вжитку; - гроші, цінні папери, дорогоцінні метали та вироби з них; - інформаційні ресурси та продукти; - культурні та історичні цінності; - робоча сила. | - окрема особа (індивідуум) – людина як носій майнових і немайнових прав та обов’язків; - юридичні особи – організації, підприємства, установи тощо; - держава в особі органів державного та місцевого управління; - декілька держав або всі держави планети. |
 |
Рис. 5.1. Форми власності і форми реалізації власності
Таблиця 5.4
Різновиди форм власності
| Види приватної власності | Види суспільної власності | ||
| Індивідуальна-трудова | - одноосібна - сімейна | Державна | - загальнодержавна - муніципальна (комунальна) |
| З найманою працею | - індивідуальна із застосуванням найманої праці - партнерська - корпоративна (акціонерна) | Колективна | - кооперативна - власність громадських організацій - власність релігійних і культових організацій |
Таблиця 5.5
Економічна теорія прав власності
| Не ресурс сам пособі є власністю, а пучок чи частка прав з використання ресурсу | |
| Автори Р. Коуз, А. Алчиан Й. Розвивали теорію Барцель, Г. Беккер, Д. Норт, Н.С. Ченг, Р. Познер | |
| Повний „пучок прав” | Право володіння. Право виключного фізичного контролю над благами |
| Право користування. Право застосування корисних властивостей благ для себе | |
| Право управління. Право вирішувати, хто і як буде забезпечувати використання благ. | |
| Право на доход. Право володіти результатами від використання благ. | |
| Право суверена. Право на відчуження, споживання зміну чи знищення блага. | |
| Право на безпеку. Право на захист від експропріації благ і від шкоди з боку зовнішнього середовища. | |
| Право на передачу благ у спадок. | |
| Право на безстроковість володіння благом. | |
| Заборона на використання способом, що шкодить зовнішньому середовищу | |
| Право на відповідальність у вигляді стягнень: можливість стягнення блага у випадку боргу. | |
| Право на залишковий характер (право на існування процедур і інститутів, що забезпечують відновлення порушених повноважень). |
 |
Рис. 5.2. Способи роздержавлення
Таблиця 5.6
Мета та способи приватизації в Україні
| Приватизація – процес передачі або продажу об’єктів державної власності одноосібним чи асоційованим приватним власникам, що приводить до зміни форми власності. | |||
| Мета приватизації | 1) формування прошарку приватних власників; 2) підвищення ефективності функціонування підприємств; 3) сприяння демонополізації економіки; 4) збільшення надходжень до державного бюджету; 5) залучення іноземних інвестицій. | ||
| Способи приватизації | Викуп об’єктів малої приватизації | Власником стає товариство покупців, створене працівниками цих об’єктів | |
| Викуп державного майна підприємства за альтернативним планом | Власником стає товариство покупців, створене його працівниками згідно з розробленим власним планом. | ||
| Викуп держаного майна, зданого в оренду | Власником стає орендар. | ||
| Продаж за комерційним конкурсом | Власником стає покупець, котрий запропонував найкращі умови подальшої експлуатації або за рівних умов – найвищу ціну. | ||
| Продаж за конкурсом | Власником стає покупець, який запропонував найвищу ціну. | ||
| Продаж на аукціоні | |||
| Продаж акцій відкритих акціонерних товариств | Власником стає покупець, який запропонував найвищу ціну. За найбільшу кількість акцій. | ||
Контрольні питання та завдання
1. Визначте сутність власності. Поясніть її багатогранність та місце в економічній системі.
2. Поясніть відмінності та взаємозалежність власності як економічної і юридичної категорії.
3. Французький соціаліст П.Ж. Прудон у роботі “Що таке власність?” (1840 р.) коротко відповів: “ Власність – це крадіжка ”. У Кодексі Наполеона стверджувалось, що “ власність є правом користування і розпорядження речами найабсолютнишим чином ”. Оцініть наведені визначення власності з огляду на її економічну та юридичну сутність. Свою відповідь обґрунтуйте.
4. Розкрийте сутність економічної теорії прав власності.
5. Поясніть, як пов’язана повна реалізація прав власності з володінням, користуванням та розпорядженням.
6. Доведіть необхідність поліформізму власності в змішаній економіці. Які умови існування альтернативних форм власності?
7. З огляду на українське законодавство віднесіть кооперативну, муніципальну, індивідуальну, акціонерну, партнерську, орендну, сімейну, корпоративну власність, власність громадських організацій до державної, колективної або приватної власності.
8. Які форми власності є найбільш поширеними в світі? Чому?
9. Розкрийте зміст новітніх тенденцій у розвитку відносин власності та їх причини.
10. Чим викликана необхідність трансформації відносин власності в Україні?
11. Охарактеризуйте сучасні процеси трансформації власності в Україні.
12. Поясніть співвідношення понять “роздержавлення” та “приватизація”?
