Охарактеризуйте поняття культура та структуру культури

История Казахского национального технического университета им. К.И. Сатпаева

Государственный Герб Республики Казахстан

Государственный Флаг Республики Казахстан

Государственные символы Республики Казахстан

Государственный Флаг Республики Казахстан представляет собой прямоугольное полотнище голубого цвета с изображением в его центре солнца с 32-мя лучами, под которым - парящий степной орел. У древка - вертикальная полоса с национальным орнаментом. Изображения солнца, лучей, орла и орнамента - цвета золота. Отношение ширины Флага к его длине: 1:2

Автор флага: Шакен Ниязбеков

4 июня 1992 года навсегда останется в истории и в памяти народа как день рождения Государственного Герба Республики Казахстан.

Сегодняшний Герб суверенного Казахстана является результатом огромного труда, творческих исканий двух известных архитекторов: Жандарбека Малибекова и Шоты Уалиханова. Государственный Герб Республики Казахстан имеет форму круга и представляет собой изображение шанырака (верхняя сводчатая часть юрты) на голубом фоне, от которого во все стороны в виде солнечных лучей расходятся опоры (уык). Справа и слева от шанырака расположены изображения крылатых тулпаров (коней). В верхней части расположена пятиконечная звезда, а в нижней части — надпись «Қазақстан». Изображение звезды, шанырака, уыков, крылатых тулпаров, а также надписи «Қазақстан» — цвета золота.

Основан в 1934 году как Казахский горно-металлургический институт, в 1960 году преобразован в Казахский политехнический институт, в 1970 году институту было присвоено имя В. И. Ленина.

Становление института связано с именами таких известных учёных, как Х. К. Аветисян, О. А. Байконуров, И. И. Бок, А. В. Бричкин, Л. Г. Кушев, В. Д. Пономарёв, А. С. Попов, В. В. Стендер, А. А. Цефт, Е. Д. Шлыгин и другими. КазГМИ в кратчайшее время стал основной базой обеспечения инженерными кадрами горной, металлургической, геологической, строительной и других отраслей промышленности республики.

В годы Великой Отечественной войны на фронт добровольцами ушли 22 преподавателя и свыше 200 студентов во главе с ректором института А. И. Коктовым и секретарём партийной организации М. Курмангалиевым. Среди них званиями Героя Советского Союза были удостоены М. Баймуханов, В. А. Засядько, Н. Д. Маркелов, А. Г. Торопкин, Н. И. Ященко^[1].

На базе Казахского политехнического института в 1975 году был создан Алма-Атинский энергетический институт, в 1977 году — индустриальный институт в городе Рудном, в 1980 году — Алма-Атинский архитектурно-строительный институт^[1].

В январе 1994 года КазПТИ им. В. И. Ленина был преобразован в Казахский национальный технический университет, на который были возложены функции по подготовке кадров для страны по многоуровневой структуре, принятой в мировой практике, а также разработке учебных планов и программ обучения по специальностям. За особые заслуги в подготовке инженерно-технических кадров страны Постановлением Правительства Республики Казахстан от 22 сентября 1999 года Казахскому национальному техническому университету присвоено имя выдающегося казахстанского учёного, академика Каныша Имантаевича Сатпаева.

С 1994 года издаётся печатный орган КазНТУ — Научный журнал «ҚазҰТУ хабаршысы» — «Вестник КазНТУ»

Культура лат. cultura — земледелие, воспитание, почитание — понятие, имеющее множество значений в различных областях. В основном, под культурой понимают области человеческой деятельности, связанные с самовыражением религиозный культ, подражание человека, проявлением его субъективности характера, компетентностей, навыков, умений и знаний. Культура является предметом изучения культурологии. Світ культури всеосяжний, багатоелементний, складний, багатофункціональний, він становить органічне цілісне єство. Структура — означає порядок, будова, звязок. Це сукупність стійких звязків обєкта, які забезпечують його цілісність, збереження основних властивостей. І все ж дослідники вивчають цей світ, розкладають, ділять його на частини. Виділяють певні види, типи, форми статичні і динамічні, предметні й особистісні, суспільні й особистісні й т. ін., спеціалізовані і побутові рівні, ділять за певними ознаками. Кожен з елементів культури може ділитися, у свою чергу, на дрібніші складові. Найчастіше бачимо поділ: за носієм, змістом, роллю, принципами, функціями, організацією, формою існування, цінностями, мовою. За носієм культуру підрозділяють на: світову, загальнолюдську, національну, етнічну, міську, сільську, молодіжну, особистісну, сімї і т. ін.Світова культура — це синтез досягнень культур усіх націй і народів.Загальнолюдська — це кращі ідеї, форми, зразки технологій, художньо-поетичної творчості, наукової, виробничої діяльності, єдині способи світовідчуття, світорозуміння, вироблені багатьма народами, поколіннями, на основі яких будується людська цивілізація, мета якої — гуманізм і всезагальне благо.Національна культура — продукт матеріальної та духовної праці певної нації, синтез культур її соціальних груп, верств, її історія, відносини, соціальна память, самосвідомість. Національна культура відрізняється своєрідністю, неповторністю мистецтва, звичаїв, традицій, господарювання, мислення, духовної і моральної сфери життя й діяльності. Багатство національної культури формується її науковими школами, досягненнями, освітою, філософією, літературою, мистецтвом, розвитком мови і термінології. Національна культура — продукт праці інтелектуальної еліти цієї нації.

3.Охарактеризуйте основні функції культури

Динаміка культури відображається в її функціональній грані. Культура — багатофункціональна система. У функціях відбивається призначення культури. Найзначущіші з них:Перетворююча функція — здійснюється через перетворення природи, переведення її у світ зроблених речей, другу природу, через перетворення людини, її ціннісних настанов, вольових якостей, інших елементів. Це одна з основних функцій як матеріальної, так і духовної культури.Гуманістична, або світоглядна функція називають її ще людинотворчою — формує світогляд людини, її людський дух, емоції, оцінні складові її світогляду.Пізнавальна функція — розкриває досягнення людини в технологічному, гуманітарному, соціальному пізнанні світу окремих епох розвитку культури, формує розуміння культурно-історичного процесу, реалізує свій культурний генофонд через знання.Інтегративна функція — здійснюється через обєднання народів, соціальних верств, країн. Кожна соціальна спільність поєднується своєю культурою.

4.Найдавніші культури на території України

Найдавніші памятки мистецтва передісторичної людини на території України відносяться до доби пізнього палеоліту епохи: оріньякська — солютрейська — мадленська — 25-15 тис. років тому. Так, розкопки біля с. Мізинь над р. Десною Чернігівська обл., с. Добраничівка Черкаська обл. та в с. Гінці Полтавська обл. відкрили нам життя стародавніх мисливців, їхні житла, подібні до наметів, були споруджені із дерева й кісток мамонта. Тут знайдено кремяні знаряддя, що відзначалися різноманітністю і доволі майстерною обробкою.
Серед творів мистецтва найбільшої уваги заслуговують стародавні скульптури у вигляді невеликих статуеток, які мали б відображати образ матері в родовій громаді і зберігались у так званих родових святилищах. Особливістю мізинських статуеток є відсутність окресленої голови або ж обличчя. Крім жіночих статуеток, зустрічаються фігури тварин і людиноподібних зображень з кістки і каменю.Знахідки мізинської культури, котра стала початком відомої в центральній та західній Європі так званої мадленської культури, трапляються і в інших регіонах України на Київщині, Полтавщині, в Західній Україні міста Теребовля, Золочів, Чортків, і вони доводять, що палеолітична людина, хоч расове і невизначена, мала свою типову мистецьку культуру.Доба нового каменю — Замість печери людина йде жити в наземні будівлі — своєрідні хати, які утворювали поселення. Зявилися нові знаряддя виробництва з каменю сокири, молоти, долота, ножі; зявляються лук і стріли. Полювання і рибальство стають головним заняттям. Згодом 7-6 тис. років тому людина починає виробляти посуд з глини, оздоблений різними прикрасами, і відтепер гончарство значно полегшує її побут. Далі — розвивається обробіток землі і вирощування зернових. Хліборобською працею займаються переважно жінки. Розвивається будівництво, виникають житла поблизу озер, річок..

5. Проаналізуйте трипільську культуру

Трипільська культура, або культура Кукутені рум. Cucuteni, або культурна спільність Кукутені-Трипілля — археологічна культура часів енеоліту, назва якої походить від назви тоді села Трипілля на Київщині у вказаній розширеній назві культури присутня ще назва румунського села Кукутень. Культура набула найбільшого розквіту між 5500 та 2750 роками до н. е., розташовувалась між Карпатами та річкою Дніпро на території сучасних України, Молдови та Румунії, займаючи територію загальною площею понад 35 тис. км. В часи розквіту цій культурі належали найбільші за розміром поселення у Європі: кількість жителів деяких з них перевищувала 15 тис. осіб. Країну трипільців іноді також називають Українська Аратта У другій половині VI тисячоліття та у першій половині V тисячоліття до н. е. племена трипільської культури розселювалися в басейні Дністра і Південного Бугу, де дослідники виявили багато ранньотрипільських поселень. За цього періоду вони розташувалися здебільшого в низьких місцях біля річок, але виявлено також поселення, розміщені на підвищених плато. Житла будували у вигляді заглиблених землянок або напівземлянок, а також переважно наземні, підлогу і вогнище або печі з припічком зміцнювали глиною; стіни споруджували з дерева або плоту, обмазаного глиною. На ранньому етапі розвитку трипільської культури зявляються також наземні прямокутної форми будівлі на стовпах з обмазаними глиною деревяними плетеними стінами, що мали соломяну або очеретяну покрівлю. У поселеннях, розташованих на підвищених плато, план розміщення жител наближався до форми кола чи овалу.

6. Проаналізуйте культуру кочових народів на території України кіммерійці,скіфи,сармати

Кімерійці- стародавні кочівники, які жили на території Північного Причорноморя в X — VII століттях до н. е. і мандрували через Кавказ до Малої Азії. Походження кімерійців невідоме, але вважається, що вони були індоєвропейцями. Істориками вважається що мова кімерійців належала до іранської мовної групи чи була фракійською, або принаймні, кімерійці мали іранський правлячий клас, оскільки відомі з асирійських джерел імена кімерійських вождів безсумнівно іранського походження. Деякі литовські дослідники висловлюються про кімерійців, як балтів. Татарські дослідники висловлюються про давньотатарське походження, а саме про походження булгар від них. Це підтверджується записами у античній Історії монаха Спиридона й у Історії Зографа Зографський монастир.В археології дуже мало відомо про кімерійців північного узбережжя Чорного моря. Їх звязують із зрубною культурою, яка витіснила ранішу катакомбну культуру 2000-1200 до н. е..Декілька камяних стел, знайдених в Україні і Північному Кавказі, були віднесені до кімерійців. Їх стиль явно відмінний як від пізніших скіфських стел, так і раніших стел ямної культури й Кемі-Обської культури.Скіфи або скити самоназва сколоти — в сучасній науковій літературі група племен, які жили у VII — III ст. до н. е. на землях Великого Євразійського Степу, тобто теперішньої України, Росії та Середньої Азії, а згодом, до ІІІ ст.до н. е., в Криму і називали себе сколотами. До XIX ст. появи сучасної європейської науки в європейській літературі назва скіфи і сармати інколи продовжувала застосовуватись до жителів Речі Посполитої і Російської Імперії, в тому числі козаків. З європейських культур залізного віку одна з найяскравіших і найбільш цікавих для нас — скіфська культура VII ст. до н. е.-III ст. н. е.. Скіфська культура — це культура величезного світу кочових, напівкочових і землеробських племен, що жили на широкому просторі Євразії — в Північному Причорноморї, на Кубані і на Алтаї. Збереглася велика кількість скіфських могильників і городищ. Багато відомостей про скіфів залишили античні автори, особливо Геродот. Опис скіфських племен є в одному з творів Гіппократа.Уміючи добре обробляти ґрунт, скіфи-землеробці отримували значну кількість пшениці, яка конкурувала на грецькому ринку з єгипетською. Високо цінилися скіфські коні. У свою чергу греки ввозили в Скіфію вино, кераміку, ювелірні вироби. Торгівля йшла через грецькі колонії: Ольвію поблизу сучасного Миколаєва, Херсонес Севастополь, Пантікапей Керч і інші. Про художні можливості скіфів можна судити по прикладному мистецтву, памятки якого знайдені в похованнях: прикраси, парадна зброя, кінська упряжь, посуд. Всесвітню популярність отримала золота пектораль з кургану Товста могила на Дніпропетровщині. Головним мотивом прикраси предметів були зображення тварин в звіриному стилі: оленя, лося, ведмедя, коня, птахів, риб. Сармати- це загальна назва споріднених зі скіфами кочових іраномовних племен скотарів, що вживалася еллінськими й римськими істориками. Формування племен сарматів починається від такої ж глибокої давнини, як і походження скіфів. Перший етап історичного розвитку сарматів повязаний з савроматами давньоіран. saoromant — той, хто носить меч, сусідами скіфів на сході, і за часом збігається з розквітом скіфської культури в Північному Причорноморї. Археологічні памятки савроматів є досить близькими до скіфських. Тому не відразу вдалося виділити їх з великої групи памяток, які довгий час обєднувалися під загальним поняттям скіфської старовини. Для культури савроматів і сарматів раннього періоду притаманим був звіриний стиль подібний до скіфського: прикраси, одяг, зброя, посуд і інші побутові предмети прикрашали стилізованими зображеннями плоскими, гравірованими, рельєфними, обємними з золота, бронзи, кістки, рогу, каменя тварин. У III ст. до н. е.. досягає розквіту характерний для сарматів прикраси, одяг, взуття, вироби з металу оброблялися самоцвітами, намистами, бісером, кольоровою емаллю і ін. Поступово зображення тварин втрачають реалістичність і схематизуються. Зі знахідок цього часу на території України найбільш поширені срібні золочені прикраси кінської збруї — фалари. На початку нашої ери знову поширюються вироби у звіриному стилі Майже всі вони — золоті або плаковані золотою платівкою з рельєфними зображеннями і знайдені в похованнях сарматської верхівки. Це переважно атрибути влади гривни, набірні пояси, коштовний посуд, парадні зброя та збруя, в жіночих похованнях діадеми і амулети, які могли належати жрицям.

7.Проаналїзуйте особливості культури східнословянських племен

Східнословянські племена — група словянських племен, розташована на території сучасної України, Білорусі та Росії, предками яких були анти й дуліби волиняни, вони проживали на території між Карпатами, Припяттю та Середнім Подніпровям. Археологічними дослідженнями простежується звязок від населення празької культури V-VII століть. Розселення цієї людності та її безпосередніх нащадків, носіїв лука-райквецької культури, в різних напрямках започаткувало в VI-IX століттях південну, західну та східну гілки словян. На території сучасної України протягом VII-IX ст. мешкали насамперед такі східнословянські племена, як поляни, деревляни, сіверяни, волиняни давніші назви — дуліби, бужани, білі хорвати, уличі, тиверці. Зазначені в літопису племена являли собою етнополітичні обєднання — союзи племен. Ці союзи племен літописець називав княжіннями. Верховним органом племінного самоуправління княжінь було віче. реконструкція культури словянських племен на основі вивчення літописів, стародавніх історичних хронік, спогадів купців і мандрівників, фольклору, мови, археологічних даних, стародавньої історичної літератури тощо. Наприклад, в літописах розповідається про укладання київськими князями договорів з греками в 907 і 971 роках. Крім опису історичних подій, у них є згадка релігійного характеру, що проливає світло на деякі аспекти культури стародавніх словян. Коли князь Олег, а потім Святослав підписували договори, то вони клялися своєю зброєю, іменем бога Перуна і богом Волосом, богом скотьїм. Царі візантійські на вірність договору цілували хрест. В обох клятвах київських князів присутнє імя бога Волоса Велеса із додатком бог скотій. Вивчення культури словян V-VII ст., особливо характеру житлового будівництва, поховальних обрядів, керамічних виробів, засвід-нує, що вона тісно повязана з більш ранніми словянськими культурами. Виявляється, що колочинська і пеньківська культури мають типологічну спорідненість з київською культурою III — початку V ст. Крім того в колочинській культурі чітко виражений балтський, а в пеньківській — тюркський компоненти.

8.Проаналізуйте матеріальну культуру східних словян

Досить високого рівня досягло до Х віку і ремесло. Виготовленням виробів із заліза і кольорових металів займалися переважно майстри-професіонали. Ковальська справа вважалася заняттям почесним і навіть чаклунським. У Київській Русі склався переказ про братів-ковалів, які перемогли в битві жахливого дракона. Розвивалися гончарна справа, ткацтво, вичинка й обробка шкіри, різьблення по каменю і дереву. З льону, конопель і вовни словянки ткали чудові сукна і полотна, їм було знайоме складне малюнкове ткання і вишивка. Високим умінням відрізнялися майстри обробки шкір. Недаремно в усній народній творчості склалися оповіді про кожемяк — людей умілих, сильних і відважних. Усього ж дослідники нараховують у названий час в давньоруських містах від шістдесяти до ста різних ремісничих спеціальностей. Спеціалізація при цьому йшла не за матеріалом, а за готовим виробом: мечники, щитники, сідельники, ювеліри займали в містах цілі вулиці. Щоб виготувати свій виріб від початку до кінця, кожний з майстрів повинен був володіти принаймні декількома спеціальностями.Торгівля продуктами сільського господарства і ремесла, що зароджувалася, спочатку мала характер обміну як всередині общини, так і між племенами та землями. Згодом зародилися товарно-грошові відносини.

9. Охарактеризуйте особливості релігії та філософії словянських племен

Древні словянські вірування були язичницькими і ґрунтувалися на обожнюванні сил природи. Все життя словян пронизувала віра у втручання надприродних сил, залежність людей від богів і духів.Найбільше вражали словян явища природи, повязані з виявом сили та міці: блискавка, грім, сильний вітер, палахкотіння вогню. Не випадково верховним божеством був Перун — бог блискавки і грому, який, як і всі інші боги, втілював у собі добрий і злий початок: він міг уразити людину, її житло блискавкою, але водночас він, згідно з міфом, переслідує Змія, який переховується в будь-якому предметі, наздоганяє і вбиває його. Після перемоги над Змієм іде дощ і очищає землю від нечистої сили. Не менш сильними і грізними були Сварог — бог вогню; У пантеоні східнословянських божеств, на відміну від давньогрецького та давньоримського, було порівняно мало богів, які безпосередньо втілюють інтереси і заняття людини. Можна назвати тільки Велеса Волоса — бога багатства, худоби і торгівлі, Мокош Мокошу — богиню дощу і води, яка в той же час протегувала ткацтву. а також Дану — богиню річок згадка про неї є у багатьох піснях та різні берегині.Культи божеств — прийняті ритуали жертвоприношень і звертань, священні атрибути, слова молитов — відомі дуже мало. Шкоду, марноту, негативні властивості втілювали в дохристиянських народних віруваннях злі духи: лісовик, біс, водяний, русалки, полуденниця — дух літньої полуденної спеки, крикси — духи крику і плачу тощо. Злі духи вважалися безпечними для тих, хто дотримувався всіх обрядів і заборон.Світогляд східних словян формувався відповідно до загальноєвропейських тенденцій розвитку уявлень про світ. Як і інші народи, вони вірили у пекло, небесну твердь, центр світу світове дерево, вирій місце на небі, куди відлітають душі померлих праведників. Життя людини підлегле долі — суду Божому. Правда, доля у східних словян не була, очевидно, такою ж невідворотною, як фатум у древніх греків, але головні події людського життя вважалися визначеними наперед. Релігія східних словян, як і інші складники культури, які формувалися на етапі родоплемінних відносин, з виникненням і розвитком державності неминуче повинні були зазнати серйозних змін. Якісно нові культурні процеси в Київській Русі відбулися вже після прийняття християнства.

10. Проаналізуйте особливості формування держави та культури Київської Русі

В історії Київської Русі маємо дві окремі релігійні і, швидко, культурні доби. До 988р., які зазначалося, засобом задоволення духовних потреб східних словян був анімізм, в основі якого лежало обожнення сил природи та поклоніння духам предків. Під кінець Х ст. з розвитком української державності великокнязівська влада приходить до необхідності створення єдиної системи офіційної релігії — християнства.Християнство стало найсильнішою зброєю в зміцненні державного і соціального ладу і у всякому відношенні мало виключно прогресивний характер, з ним починається нова доба в історії нашого народу, яка характеризується прилученням до європейської цивілізації. На фундаменті християнства виростає християнська культура в усіх своїх виявах і формах.Культурний розвиток Русі піднявся на новий шабель після прийняття християнства. З Х ст. з його поширенням запановує візантійський стиль у ремеслах, письменстві, мистецтві, праві. Разом з ним відбулися якісні зміни в світогляді і побуті русичів: нова релігія широко відкрила двері візантійству в усіх сферах життя.Християнство стало ідеологічним підґрунтям для феодальних відносин, сприяло входженню України-Русі в європейський культурний світ. Однак і після цього Україна-Русь не втратила самобутності, своєрідності в усіх галузях культури.На етапі завершення формування державності Київської Русі серед словян поширюється письменність. Археологічні та інші джерела дають можливість визначити час опанування неупорядкованим письмом — ІХ ст. так, раннє ознайомлення, на Русі з письменністю засвідчує літописне повідомлення про знахідку першовчителем Кирилом у Корсуні Херсонесі Євангелія і Псалтиря, написаних руськими письменами. Також дослідження показали, що договір Олега з Візантією написаний болгарською мовою, але справлений у Києві, а договір Ігоря — тодішнього праукраїнською мовою.

11. Проаналізуйте зародження християнства

За джерелами, які згадують охрещення Русі, ховається певний парадокс: візантійські памятки виразно зафіксували навернення, наприклад, Аскольда та його дружини у 60-х роках ІХ ст., але майже не коментують офіційного запровадження християнства при Володимирі Святославичі 988. Натомість, руські літописи про прийняття нової віри Аскольдом взагалі не знають, зате підносять до рівня догмату роль Володимира-першохрестителя. Намагаючись пояснити цю змову мовчання, дослідники припускають, що белетризовано-барвиста історія Володимирового хрещення була внесена до літописних текстів аж через сто років після події — наприкінці ХІ ст. Своєю чергою, вона спиралася на кілька попередніх сказань 40-х років ХІ ст., котрі виникли як публіцистичні твори, що переслідували мету довести незалежність Руської церкви від Грецької. Отже, наприкінці X століття, оточена сусідами-християнами — поляками, чехами, болгарами, візантійцями — поганська Руська держава стояла на порозі перелому, який мав остаточно ввести її до кола християнської цивілізації, однак безпосереднім поштовхом стали причини політико-династичні

12.Проаналізуйте поширення писемності розвиток освіти та науки Київської Русі

Князь Київський Володимир Великий, за словами літописців почав брати у визначних людей дітей й давати їх у книжну науку. Перші школи були утворені при кафедральних церквах, вчителями й вихователями ставало освічене духовенство. У школах вчили читати, писати й рахувати. Основними книгами в школах були богослужебні книги, найчастіше Псалтир. Порядок навчання передбачав спершу освоєння абетки, потім окремих складів, слів, надалі йшло читання прози і поетики, в кінці переходили до вивчення граматики, вчили числа. Однак в математиці не йшли далі чотирьох арифметичних дій, які практично необхідні для лічби. Світська освіта була нижчою за релігійну, бо остання вимагала досконалого освоєння Святого Письма Саме у часи Київської України-Руси починає вивчатися інтеґрована філологічна дисципліна — словесність, яка поєднувала у собі діалектику, поетику і риторику. На думку академіка О.Р.Мазуркевича [21] і сучасного дослідника В.В.Оліфіренка [16] це була предтеча, початки методики української літератури.Мережа шкіл княжої доби не обмежувалася Києвом, центром держави. Так відомо, що 900 р. тому Нестор-Літописець здійснив подорож до Володимира-Волинського з метою смотрєнія ради училищ і поставлення вчителівОсновою вищої науки у ці часи на наших теренах була грецька мова, на західних українських землях вчили ще латини та німецької мови. Київський митрополит 1147-54 Климент Смолятич, талановитий письменник та філософ, писав, що в ХІІ ст. в Україні було 300-400 вчених, які добре володіли грецькою [1]. Згодом за короля Данила Галицького при його дворі вважалося цілком нормальним знання 5-7 мов. Найвищим орієнтиром в освіті за Великокняжої України-Руси була візантійська освіта, яка спиралася на надбання багатьох поколінь і за своїм рівнем стояла чи не найвище в тогочасній Європі. Але отримати її могли лише одиниці, які досягали Царгорода.Великий князь Київський Ярослав Мудрий вважається фундатором книжності, вченості і освіти в давній Україні-Русі. У Повісті минулих літ говориться: Любив Ярослав книги… Зібрав скорописців багато, і перекладали вони із грецької на словянське письмо. Написали вони книг велику силу, ними повчаються вірні люди і насолоджуються плодами глибокої мудрості… Велика користь від навчання книжного. Книги — мов ріки, які наповнюють собою увесь світ; це джерело мудрості, в книгах — бездонна глибина… У книгах — світло мудрості… У 1037 році заснована перша відома в нашій державі бібліотека — Бібліотека Софійського Собору або, за іншою назвою, — Бібліотека Ярослава Мудрого. За оцінками ряду дослідників вона налічувала понад 950 книг [4]. Як встановлено, більшість з них була церковними, богослужебними. Поряд з ними в Русі-Україні поширювалися трактати з історії, філософії, права, природничих наук. Книжкові майстерні були засновані й в інших містах Київської Русі — Новгороді Великому, Чернігові, Полоцьку. Власне, на нашу думку, можна говорити про елементи просвіченої монархії часів Ярослава Мудрого, які пізніше ідейно і системно розвинув Феофан Прокопович.

13. Охарактеризуйте найвизначніші памятки мистецтва Київської Русі

Перше місце посідає комплекс Софії Київської — однієї з найвідоміших памяток Європи. Софійський собор, завершений 1037 p., був релігійним і культурним центром Русі. Звести такий храм могла лише багата і сильна держава. На території Видубицького монастиря збереглися рештки Михайлівської церкви, закладеної 1070 p. біля підніжжя Звіринецької гори на березі Дніпра. Поблизу Києво-Печерської лаври в колишньому Берестові збереглися рештки церкви Спаса, усипальниці київських князів. У Києво-Печерській лаврі збереглися уламки Успенського собору, головної колись споруди ансамблю Києво-Печерського монастиря. Його було зведено в 1073-1075 pp., а зруйновано під час Другої світової війни. Серед памяток, які визначали обличчя стародавнього Києва, варто пригадати Ротонду кінця XII — початку XIII ст., палацові споруди міста Володимира, Михайлівські, Подільські й Лядські ворота, церкви Василівську, Федорівську та ін.

14.Дайте характеристику архітектурі та живопису Київської Русі

Архітектурний вигляд міст і сіл Київської Русі визначався насамперед деревяними будівлями. Археологічні розкопки Києва, Новгорода, Старої Ладоги, Пскова, Звенигорода, інших давньоруських міст виявили численні залишки зрубних будівель, а також різні конструктивні деталі — карнизи, лиштву, гребені, колонки, одвірки тощо. Вони вказують на багатий архітектурний декор будинків давніх русичів Х-ХІІІ ст. Окремі з них становили справжні шедеври народної архітектури. Такими, очевидно, були будинки представників заможних верств населення, відомі в писемних джерелах під назвою хороми. Останні складалися з кількох зрубів, які утворювали цілий комплекс приміщень — сіни, істба, кліть. У великих містах князівсько-боярські й купецькі хороми мали два і більше поверхи. У Повести временных лет згадується: Он же дружинник-варяг стояще на сенях с сыном своим… и посекоша сени под нима. У верхніх поверхах були сіни, які, згідно з описом із літописної статті 983 р., становили галерею на стовпах, а також тереми.В архітектурному вигляді міста Володимира було дуже помітне класове розшарування: навколо монументальних церков, княжих палаців, багатих дворів князівської знаті — бояр і дружинників — знаходилися багаточисленні напівземлянки ремісників, ювелірів, художників, майстрів, зайнятих на будівництві княжих палаців та церков. Житлами бідноти були однокамерні будинки площею до 20 кв. м. Їх підлога була вимазана глиною і заглиблена в землю. Монументальний живопис — головна складова частина оздоблення інтерєру давньоруських палаців і храмів, що прикрашалися розкішними настінними мозаїками, фресками, різьбленим каменем, мозаїчними підлогами та різноманітними творами прикладного мистецтва.Живопис на стінах храмів розміщувався за так званими іконографічними схемами, розробленими середньовічними теологами. Однією з вимог було розташування живопису відповідно до значення та вагомості композицій або того чи іншого персонажа в церковній ієрархії. Для творчої фантазії художника, особливо у X-XI ст., не залишалося місця, все підпорядковувалося заздалегідь визначеним зразкам та схемам, яких він повинен був обовязково додержуватись.Про монументальний живопис X ст. можна деякою мірою судити лише на підставі археологічних знахідок, виявлених під час розкопок Десятинної церкви у Києві. Тут знайдені різнокольорові кубики від настінних мозаїк, уламки штукатурки із залишками фресок, частини мозаїчної підлоги. Особливий інтерес становить фресковий фрагмент, який зображує верхню частину обличчя якогось святого. Живопис відзначається майстерною передачею форми та великою архаїкою навіть у порівнянні з візантійськими художніми творами X ст. Техніка фрески нагадує живопис восковими фарбами.

15. Проаналізуйте літературні памятки Київської Русі

Повчання Володимира Мономаха дітям, яке зберіг для нас суздальський монах Лаврентій. У ньому князь Володимир закликає своїх дітей невтомно працювати. Літературні традиції гідно розвивав митрополит Іларіон у Слові про закон і благодать. Іларіон працював разом з Ярославом Мудрим. Вершина поетичної творчості київської доби — Слово о полку Ігоревім. Його автор палко любить свій край і співвітчизників, досконало володіє літературною формою, вміло поєднує епос із лірикою. На особливу увагу заслуговує літературна памятка Слово о погибели русской земли, написана приблизно в 40-ві роки XIII ст. у звязку з татаро-монгольською навалою.

16.Обгрунтуйте значення культури Київської Русі

Утворення великої Давньоруської держави не тільки прискорило економічний, політичний та культурний розвиток східних словян, а й дало їм можливість захистити свої землі від нападів іноземних держав і кочових народівНарод Київської Русі створив багату, самобутню і на той час високу матеріальну й духовну культуру, що розвинулась на основі попередніх здобутків східних словян.Архітектура дала поштовх поширенню живопису. Князівські палаци й культові храми прикрашалися різьбою по дереву і кості, настінними мозаїками, фресками, різьбленими камяними деталями, іконами. Таке оздоблення можна побачити сьогодні в Софійському соборі в Києві. Київ як столиця України-Русі мав високий міжнародний авторитет серед тогочасних впливових європейських кіл. Нерідко місто над Дніпром порівнювали зі столицею світу — Константинополем. Сучасники відзначали велику роль Києва в міжнародній політиці. Монархи багатьох країн уважали за честь поріднитися з великим київським князем.Стародавня Русь, як одна з найбільших та наймогутніших держав ранньофеодальної доби, мала великий вплив і авторитет у середньовічній Європі. Як говорив у своєму Слові митрополит Іларіон, вона відома и слышима всіми концами земли.

17.Проаналізуйте особливості кочування Золотої Орди на території України

Руські князівства і руські землі, які були завойовані монголо-татарами в кінці 30 — на початку 40-х рр. XIII ст. і ввійшли до складу Монгольської імперії, були підпорядковані Золотій Орді. Підпорядкування виражалося у сплаті данини різноманітними продуктами, грошима і людьми військова повинність, зобовязанні надавати війська у випадку війни і підпорядкуванню центральній владі хана, тобто законів Монгольської імперії і рішень хана.Таким чином Золота Орда — це військо, військово-адміністративний підрозділ Монгольської імперії, якому підпорядковувались землі від басейну річки Об та пониззя Сирдарї на сході до річки Дністер на заході. Пізніше цю назву стали використовувати для позначення держави, утвореної на основі цього війська на цих землях.Центром Золотої Орди було Нижнє Поволжя, її столицею спочатку було місто Сарай-Бату з першої половини XIV ст. — місто Сарай-Берке.Основними центрами грошової справи в сер.XIV століття були: Сарай, Сарай ал-Джадід, Гюлістан і Азак.В часи найбільшого розквіту Монгольська імперія включала землі від сучасної України до Китаю і Індії. Імперія була за суттю обєднанням великої кількості окремих держав — царств, князівств, ханств, а також земель підконтрольних ордам.

18.Розкрийте характерні особливості розвитку української культури в польсько-литовську добу

Скасувати повністю незалежність Литовського князівства Польщі не вдалося. Опір цьому чинили литовські феодали й намісники, які керували Київським та Подільським князівствами. Остаточне поневолення українського народу сталося з підписанням Люблінської унії 1569 р. За умовами унії Литва обєднувалася з Польщею в єдину державу — Річ Посполиту. Унія знищила рештки традицій державного самоврядування. Адміністративний поділ українських земель тоді складався з семи воєводств: Руське Галицьке, Белзьке, Волинське, Подільське, Брацлавське, Київське, Чернігівське. Поза межами Польщі залишилася закарпатська Україна в складі Угорщини, Північна Буковина — під владою Молдовії.Полонізації українських земель сприяла й своя, національна шляхта, сподіваючись отримати більше прав та привілеїв після остаточного обєднання Польщі й Литви. Частина української шляхти почала переймати польські звичаї, побут, мову і навіть католицьке віросповідання.Довгий час православна церква залишалася для українського населення єдиним осередком національної самобутності, духовності й культури. Великою шаною вона користувалась і в литовських князів, які до 1385 року були православними.

19.Проаналізуйте розвиток козацької справи та літератури Укр. 13-16ст.

У другій половині XIII — першій половині XVI ст. дальший розвиток усної поетичної творчості українського народу відбувався на основі давньоруських уснопоетичних надбань і традицій, в умовах боротьби трудящих мас проти феодально-кріпосницького гніту і чужоземних загарбників. Народжувались і розвивалися нові форми народнопоетичної творчості, викликані своєрідними історичними, соціальними та культурними умовами життя. У народній прозі жили перекази та оповідання про Батиєву навалу. Одним із персонажів цих творів став шолудивий Буняка — потвора і людожер, образ якого був викликаний літописною постаттю половецького хана Боняка, що асоціювався з ханом Батиєм. Серед позитивних образів легенд та переказів особливо виділявся київський лицар Михайлик, який взяв на ратище Золоті ворота і привіз у Царгород за те, що кияни видали його ворогу. Дослідники вважають легенду про Михайлика переказом сюжету якоїсь епічної пісні або билини ще періоду Київської Русі. У XV ст. зароджується епічна історична поезія українського народу — історичні пісні та думи. На Галицько-Волинській землі в другій половині XIII ст. був створений знаменитий Галицько-Волинський літопис, який складається з двох частин: Галицької 1201-1261 та Волинської 1262-1292. Автори Галицько-Волинського літопису, як і київські літописці XI-XII ст. і творець Слова о полку Ігоревім, розглядають історію рідної землі з патріотичних позицій, засуджують феодальні чвари й закликають до політичного єднання руських князівств.

20. Обгрунтуйте роль братств в культурному процесі на Укр. В XVI ст.

Братства — релігійні та культурно-просвітницькі організації, які виникали при церковних парафіях в Україні в XV — XVII ст. Спочатку вони були переважно організаціями міщан, але поступово набули всестанового значення. Братства існували на членські внески братчиків і добровільні пожертви православних шляхтичів, церковників і міщан. Зокрема, шляхтянка Гальшка Гулевичівна подарувала Київському братству свій маєток під школу й шпиталь. На перших порах братства носили релігійно-благодійницький характер — опікувалися церквою, влаштовували братські обіди, допомагали бідним і хворим братчикам, організовували шпиталі, надавали своїм членам безпроцентні позички тощо. З часом вони здобули собі провідне місце в релігійному житті, ставши ініціаторами церковних реформ, усуваючи негідних священників, залучаючи до роботи у своїх парафіях талановитих проповідників, поширюючи духовну літературу. В XVI ст., із посиленням національного гніту на українських землях, братства набули значного громадсько-політичного і національно-культурного значення. Вони активніше виступають на захист прав українського населення — звертаються зі скаргами на дії польської адміністрації до судів, посилають посольства до короля тощо. Цим братства сприяли пробудженню в усього суспільства зацікавлення до громадської діяльності, зміцнювали моральність і національний дух, православну віру, ширили культуру й освіту.

2 1.Дайте характеристику розвитку архітектури та живопису Укр. в 13-16 ст.

Архітектура і живопис кінця XIV — першої половини XVI ст. розвивалися в умовах боротьби народних мас проти соціального й національного гноблення. Феодали споруджували у цей час замки і фортеці — опорні пункти їх панування. З другого боку, створення укріплень викликалося необхідністю захисту від спустошливих набігів татарських орд, а згодом і вторгнень турецьких військ. Оборонне будівництво ставало провідним і поглинало величезні матеріальні й людські ресурси. Старі укріплені боярські садиби поступово еволюціонують у магнатські замки. З цим повязана, наприклад, структура замків в Олеську, Клевані, Острозі. Так, замок в Острозі дуже схожий за своєю схемою з укріпленнями в Чорторийську або в Камянці Волинському. У ньому в оточенні, мабуть, деревяних стін, ближче до східного боку, було збудовано так звану вежу й дім, мурований на взірець західноєвропейських донжонів: він мав підйомний міст і міг витримати тривалу облогу. Поряд з фресковим живописом з XV ст. дедалі більшого розповсюдження набувають на українських землях ікони, намальовані на дошках. Вони зберігають багато спільного з мистецтвом Пскова й Новгорода. Замість невисокої передвівтарної перегородки в церквах зявляється іконостас, де ікони розміщено у певному порядку. Як завершена цілість іконостас у російському мистецтві склався уже в XV ст. Український іконостас, близький до російського, виник приблизно тоді ж.Образ воїна-звитяжця знайшов яскраве втілення в іконі Юрія Змієборця із Станилі кінець XIV ст.. Його зображено в лицарських латах на вороному коні, що топче змія, із списом в руках, червоний плащ переможно розвівається на вітрі. Надзвичайно динамічний силует і яскравий колорит — характерні риси цього визначного твору образотворчого мистецтва.

22.Проаналізуйте особливості розвитку Укр. культури в 17-18 ст.

Шкільна освіта охоплює всі верстви й соціальні групи населення, зокрема жінок. Засновуються школи при Ніжинському, Лубенському, Чернігівському, Полтавському, Переяславському, Прилуцькому і Миргородському полках. Вищим навчальним закладом в Україні, головним осередком науки й мистецтва протягом XVII-XVIII ст. залишалася Києво-Могилянська академія. Найвизначнішим явищем козацького літописання став ґрунтовний літопис Самійла Величка. Написано його було 1720 р. канцеляристом генеральної канцелярії. Мова літопису — книжна українська. Києво-Могилянська академія була провідним осередком музичної культури, де навчання музиці й співу вважалося обовязковим предметом. Ректор академії Лазар Баранович організував ще в 50-х pp. XVII ст. спеціальну музично-хорову школу. Хор студентів налічував близько 300 осіб та був найкращим київським хором. Бароко італ. barocco означає химерний, чудернацький. Так називають мистецький стиль, який панував у Європі від кінця XVI та майже до кінця XVIII ст. Найяскравіше виявлявся в архітектурі: бароковим спорудам притаманні нагромадження розкішних оздоб, підкреслена декоративність, грандіозність. Утвердившись в архітектурі, бароко підкорив собі й інші види мистецтва. Пильна увага до форми мистецьких творів, властива бароко, в літературі проявилась у надзвичайному розмаїтті жанрів, аж до таких словесних вправ, як фігурні вірші. У XVII ст. бароковим стало навіть написання букв показовими з цього погляду є підписи українських гетьманів і канцеляристів та побудова речень — багатослівних, складних, пишномовних. Українську архітектуру XVII-XVIII ст. визначають як архітектуру бароко.

23.Дайте характеристику освіти 17-18 ст.

Попри несприятливі умови розвитку, освіта в Україні XVII-XVIII ст. залишалася на досить високому рівні. Нижчою ланкою в системі освіти були початкові школи. Їх кількість протягом XVIII ст. невпинно зростала. Так, у Слобідській Україні в 1732 р. було 129 шкіл, а в семи з десяти полків Гетьманщини тоді діяло 866 шкіл. Деякі полки мали школи і в селах. Сільські й міські школи утримувалися громадою — усім дорослим населенням села чи міської парафії, отже, були справді народними. Подібні початкові школи існували й на західноукраїнських землях. Там ними опікувалися здебільшого братства. Здібні та охочі до науки діти мали змогу продовжити освіту в колегіумах. До першої половини XVIII ст. на землях Лівобережної Гетьманщини й Слобожанщини діяли колегіуми — Чернігівський 1700 p., Харківський 1726 р. та Переяславський 1738 р.. За тих часів українські колегіуми були всестановими: у них навчалися не лише діти священиків, козацької старшини і шляхтичів, а й вихідці з селян і міщан. Кількість студентів у колегіумах була значною: приміром, у Чернігові щорічно навчалися 700-800 осіб. Колегіуми створювалися за зразком Києво-Могилянської академії. Проте з часом вони набули особливих рис. Так, наприклад, 1765 р. в Харківському колегіумі було відкрито класи природничо-інженерного профілю.

На західноукраїнських землях також було чимало шкіл середнього типу. Більшістю з них опікувалися єзуїти.

24.Проаналізуйте розвиток літератури 17-18ст.

Високий рівень освіти й книгодрукування сприяв розвиткові літератури. Книжна література кінця XVI-XVIII ст. відзначалася розмаїттям жанрів. Причому переважали твори українською мовою. Перевагу книжній українській мові надавав Іван Величковський — вихованець Києво-Могилянської академії, чернігівський друкар. Він створив дві книги віршів — Зегар з полузегарком та Млеко, у яких подав напрочуд вигадливі за формою поезії — курйозні вірші. Протягом XVII-XVIII ст. упевнено розвивався театр. Він існував у двох різновидах — шкільний і мандрівний. Шкільний театр творився професорами й студентами Києво-Могилянської академії, а мандрівний — учителями нижчих шкіл і мандрівними школярами. Найвизначнішим явищем козацького літописання став ґрунтовний літопис Самійла Величка. Написано його було 1720 р. канцеляристом генеральної канцелярії. Мова літопису — книжна українська. Твір складався з двох частин: опису подій від 1648-го по 1660-й та від 1660 р. по 1700 р. Дійшов до нас пошкоджений, без закінчення і з прогалинами, особливо в першій частині. Рукопис Самійла Величка супроводжено десятьма портретами гетьманів, у нього введено безліч документів, поетичних текстів. Читач натрапляє в літописі на невеличкі оповідання, виписки з різних книг тощо.

25.Проаналізуйте розвиток мистецтва 17-18 ст.

Бароко італ. barocco означає химерний, чудернацький. Так називають мистецький стиль, який панував у Європі від кінця XVI та майже до кінця XVIII ст. Найяскравіше виявлявся в архітектурі: бароковим спорудам притаманні нагромадження розкішних оздоб, підкреслена декоративність, грандіозність. Утвердившись в архітектурі, бароко підкорив собі й інші види мистецтва. Пильна увага до форми мистецьких творів, властива бароко, в літературі проявилась у надзвичайному розмаїтті жанрів, аж до таких словесних вправ, як фігурні вірші. У XVII ст. бароковим стало навіть написання букв показовими з цього погляду є підписи українських гетьманів і канцеляристів та побудова речень — багатослівних, складних, пишномовних. Українську архітектуру XVII-XVIII ст. визначають як архітектуру бароко. Протягом XVII-XVIII ст. бурхливо розвивалася гравюра. Найвидатнішими українськими художниками-графіками були Олександр та Леонтій Тарасевичі. У 1702 р. в Києві вийшов друком Києво-Печерський патерик із 40 гравюрами Леонтія Тарасевича. Слави неперевершеного гравера зажив Іван Щирський — автор численних графічних портретів, алегоричних сценок тощо. Гравюри цього майстра складні й вибагливі. У них химерні сплетіння рослинних орнаментів поєднуються з античними, глибоко символічними сюжетами й реалістичними зображеннями. Такі ознаки властиві й іншим графічним памяткам доби бароко.Нові мистецькі принципи поступово поширювалися в іконописі. У розписах українських церков виразніше виявлялися народні мотиви. Іконописні образи набували рис, вихоплених із повсякденного життя, почасти наближаючись до світської картини. Своєрідне поєднання іконописних традицій із тогочасними художніми досягненнями спостерігалось у творчості Івана Рутковича та Йова Кондзелевича — найвидатніших іконописців козацької доби

26. Проаналізуйте особливості розвитку культури 19ст.

У 19 столітті на Україну поширюються загальноросійські рухи та тенденції в розвитку: піднесення часів війни 1812 року, декабристський рух та повстання 1825 року, загальноросійська криза феодально — кріпосницьких відносин та скасування у 1861 році кріпацтва. У 50-х роках XIX ст. в українських землях загалом існувало лише 1300 початкових шкіл, в них навчалося 67 тис. учнів. У Східній Галичині початкову освіту здобуло тільки 14% дітей шкільного віку.Важливими центрами наукової та культурно-освітньої роботи в Україні були Харківський і Київський університети, які до середини XIX ст. підготували понад 4, 5 тис. фахівців з різних галузей знань. Значний внесок у розвиток української історичної думки й народознавства зробили вчені Київського університету. Перший його ректор М. Максимович написав понад 100 праць з археології, етнографії, ботаніки, історії та філософії. 1834 р. він створив Тимчасову комісію для розгляду давніх актів. На основі зібраних нею документів було засновано 1852 р. Київський центральний архів постанов, що став джерельною базою для вивчення української історії. 1857 p. M. Маркевич видає збірку українських пісень з нотами. Знаменною подією в музичному житті 50-х років XIX ст. було створення відомим оперним співаком і композитором С. Гулаком-Артемовським першої української опери Запорожець за Дунаєм. На початку XIX ст. існувало чимало невеликих театральних груп — І. Штейна, К. Зелінського, Д. Жураховського, Г. Квітки-Основяненка та інших. Великої популярності набули професійні театральні колективи Києва 1805, Полтави 1810, Харкова 1812. На сцені Полтавського театру І. Котляревський поставив 1819 р. свої безсмертні твори Наталка Полтавка й Москаль-чарівник. У театрах України працювали такі видатні актори, як М. Щепкін та К. Соленик.

27. Дайтехарактеристику освіти та науки в 19ст.

Своєрідним критерієм рівня духовної культури народу є стан освіти та науки в суспільстві. У середині XVIII ст. на території семи полків Гетьманщини діяло 866 шкіл, тобто одна школа припадала на кожну тисячу осіб місцевого на-селення. 1. Києво-Могилянська колегія як центр культурного життя України
Перлиною серед колегіумів, осередком освіти та науки, центром культурного життя в Україні була Києво-Могилянська колегія Важливим центром науки та культури у західноукраїнському регіоні був Львівський уні-верситет, заснований ще 1661 р. Однією з фундаментальних засад розвитку освіти, нау-ки та культури в цілому було книгодрукування

28. Охарактеризуйте розвиток літератури 19ст.

Вирішальну роль у завершенні процесу становлення української національної мови відіграли твори основоположників нової української літератури: І.Котляревського, Г.Квітки-Основяненка, П.Гулака-Артемовського, Є.Гребінки, М.Шашкевича і особливо великого українського поета Т.Шевченка. 70 -90-і роки XIX ст. ознаменувалися приходом в українську літературу нових високоталановитих письменників. Чільне місце серед них зайняв І.Нечуй-Левицький 1838 — 1918, який створив понад 50 художніх творів: повісті Бурлачка, Кайдашева сімя, Микола Джеря, Афонський пройдисвіт, пєси На кожумяках, Маруся Богуславка, історичні романи Князь Єремія Вишневенький, Гетьман Іван Виговський та ін. У них письменник глибоко відобразив життя, побут і психологію різних верств українського суспільства, правдиво змалював образи борців проти соціальної несправедливості, героїчні і трагічні сторінки української історії. Видатним представником письменства був Панас Мирний П.Руденко, 1849 -1920, який став першим творцем соціально-психологічних романів та повістей. Перу Панаса Мирного належать багато творів, що ввійшли до скарбниці світової літератури. Серед них насамперед романи Хіба ревуть воли, як ясла повні, Повія, повісті Лихі люди, Товариші, Лихо давнє і сьогочасне та ін. Твори Панаса Мирного сповнені теплотою до українського народу, пройняті демократичною ідейністю. Плідно працював на ниві української літератури і культури взагалі Б.Грінченко 1863 — 1910. Прозаїк, поет, драматург, перекладач, публіцист, критик, педагог, фольклорист, етнограф, мовознавець, видавець, редактор, громадський діяч — ось який широкий діапазон його діяльності. У численних творах майстер слова реалістично зображував дійсність, оспівував борців за волю українського народу, виступав за його краще життя.

29. Охарактеризуйте розвиток драматургії і театру 19ст.

Визначним літературним явищем стала драматургія М.Л.Кропивницького 1840-1910, творчі пошуки якого тісно повязані зі становленням професійного театру в Україні. Українська драматургія спиралася на кращі здобутки усієї літератури, на драматургічні традиції І. П. Котляревського, Т. Г. Шевченка. Багатогранним був також талант письменника і драматурга М. П. Старицького. Видатним майстром драматургії був І. Я. Франко. Він створив класичні зразки соціально-психологічної драми, народної комедії, романтично-легендарних творів на історичному матеріалі та ін. У своїх пєсах Франко першим серед західноукраїнських драматургів стверджував реалізм і народність. 1891 р. у Києві був організований перший постійний російський театр М.Соловцова. Театр відрізнявся високим професіоналізмом акторів. Він знайомив глядачів з кращими образами російської драматургії — пєсами М.В.Гоголя, Л.М.Толстого, А.П.Чехова.

30. Проаналізуйте розвиток музичного мистецтва 19ст.

Найбільші міста України — Київ, Харків, Одеса, Полтава, Львів — мали свої музичні традиції. У першій половині XIX століття їх культура розвивалась не так інтенсивно, як у наступні 60- 70-ті роки. Проте саме тут зароджувались і дали перші паростки демократичне мистецтво, література, наука. З відкриттям театрів, появою оперних труп, організацією концертного життя хоч і не періодичного починається новий етап культурного розвитку. У розвитку музики значну роль відіграло відкриття університетів у Харкові та Києві. При харківському вузі були музичні класи, де велась регулярна підготовка професіональних кадрів. У Львові була відкрита консерваторія, і цей факт яскраво позначився на розвитку музичного життя міста. В українській музиці становлення музичної культури повязане, насамперед, з іменами С. Гулака-Артемовського, П.Ніщинського, М. Аркаса. Центральним номером Вечорниць є хор Закувала та сива зозуля — один з найкращих чоловічих хорів в українській музиці.Як і більшість композиторів того часу, Ц. Ніщинський не займався композиторською діяльністю як професіонал. Переважно його творчість не виходила за межі домашнього музикування. Основною ж діяльністю П.Ніщинського було викладання грецької, мови в гімназіях та перекладницька робота. Як знавцю класичної літератури йому належать перші українські переклади Одісеї, Іліади Гомера та Антігони Софокла.В історії української музики другої половини XIX ст. певну роль відіграв ще один композитор-аматор аматор — у перекладі з французької любитель Микола Аркас 1853-1909. Як і Ц. Ніщинський, М. Аркас не отримав спеціальної фахової композиторської підготовки.

31. Дайте характеристику живопису і архітектури 19ст

Свій внесок у національно-культурне відродження України зробили представники архітектури, образотворчого мистецтва та музики. Так, зокрема, художник Карл Брюллов 1799-1852 виховав багато українських майстрів, серед яких були Іван Сошенко, Аполлон Мокрицький, Тарас Шевченко та ін. Завдяки К. Брюллову з кріпацтва було викуплено Т. Шевченка. У другій половині XIX ст. в українському образотворчому мистецтві поширились принципи реалізму та народності, їх утвердженню та посиленню демократичних тенденцій у живописі сприяло виникнення 1870 р. у Петербурзі Товариства пересувних художніх виставок, до складу якого, крім блискучих живописців Росії В. Перова, В. Васнецова, І. Шишкіна та ін., входили і талановиті українські художники М. Пимоненко, О. Мурашко, К. Костанді та ін.. У пейзажному жанрі плідно працювали С Світославський, Г. Світлицький, І. Похитонов, Г. Ладиженський та ін. Шукачем сонця, майстром сонячного пейзажу називали В. Орловського, автора неповторних своєю виразністю картин — Сінокіс, Жнива, Хати в літній день. До кращих зразків архітектури першої пол. XIX ст. належать будинок Київського університету 1842 за проектом відомого академіка архітектури В.Берстті, дзвіниця Успенського собору в Харкові, споруджена у 1821 — 1841 pp. за проектом архітектора С.Васильєва на честь перемоги російських військ над Наполеоном, Старий театр у Львові нині ім. М.Заньковецької архітекторів А.Пихля і Я.Зальцмана 1837 — 1843, будинок Львівського природничого музею за проектом архітектора В. Равського. У 70-х роках в Києві на Думській площі тепер май дан Незалежності за проектом О.Шілле споруджено будинок міської думи. Згодом виросли корпуси готелю Континенталь, політехнічного інституту, першої гімназії арх. О.Беретті, театру М.Соловцова, оперного театру арх. О.Шретер, Володимирського собору архітектори І.Штром, П.Спарро, О. Беретті. У Харкові за проектом О.Бекетова збудовані приміщення комерційного училища і земельного банку. Одесу прикрасили будинки оперного театру архітектори Ф.Фельнер, Г.Гельмер, Нової біржі арх.О.Бернадрацці. Чимало помітних споруд виросло і на західноукраїнських землях: у Львові — будинки політехнічного інституту арх. Ю.Захаревич, Галицького крайового сейму арх. І.Гохбергер, оперного театру арх.Г.Горголевський, у Чернівцях — будинок резиденції митрополита Буковини арх. Й.Главка

32.Проаналізуйте укр. національне відродження на початку 20ст.

У західноукраїнських землях в XIX ст. починається процес національного відродження. Панівною в українському суспільстві стає ідея національної самосвідомості. На перший план виходять національна мова, історія, література і фольклор. Речниками ідей національного відродження стало духовенство. Центром церковного життя була митрополія у Львові. У період між 1837 і 1850 рр. там вийшло 43 книги, написані українською мовою.Найвиднішим представником старшого покоління національної інтелігенції був Іван Могильницький — освітній і церковний діяч. Він заснував у Перемишлі дяковчительський інститут, написав 5 підручників. У своїх працях Іван Могильницький доводив самостійність української мови. У 1816 р. І.Могильницький разом з Михайлом Левицьким створює Клерикальне товариство, метою якого було поширення серед селян спеціально підготовлені нескладні релігійні тексти українською мовою. Відтак, товариство виступало проти ополячення селян і навернення їх до римо-католицької церкви.Активними учасниками українського відродження були і Йосип Лозинський, Антін обрянський, Іван Лаврівський. Вони займалися створенням початкових шкіл для місцевого населення, написали граматики української мови. Окрім того, вони були збирачами і видавцями українського фольклору. 30-х років XIX ст. вангардом національного руху виступає громадсько-культурне обєднання Руська трійця з 1833 p.. Його засновники Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Головацький — у той час студенти Львівського університету — розмовляли українською руською мовою, звідси й назва обєднання.

33. Дайте характеристику освіти і науки в 1 пол. 20ст.

Розвиток літератури, освіти та науки у 20-30-х роках ХХ ст.
На початку XX ст., в період імперіалізму, У звязку з дальшим зростанням потреби і в письменних людях і спеціалістах, а також під впливом революційного руху мережа навчальних закла-дів і учнів та студентів у них збільшувалися. У 191415 навчаль-ному році на Україні налічувалося 26 тис. загальноосвітніх шкіл, у яких навчалися 2,6 млн. учнів. У 27 вузах навчалося 35,2 тис. студентів. Але все це далеко не задовольняло потреби внаслідок чого близько 70 % населення не вміли читати й писати. Багато видатних учених на Україні працювали в галузі біо-логії і медицини. Київську школу зоологів заснував визначний морфолог, і пізніше академік О. М. Сєверцов 1866-1936, який з 1902 до 1911 р. був професором Київського університету. Там же професор — ембріолог і цитолог рослин С. Г. Навашин 1857-1930 провів важливі дослідження з ботаніки. Загальне-визнання дістали праці професорів Харківського університету В. М. Арнольді 1871-1924 — відомого ботаніка-морфолога, за-сновника харківської школи альгологів; Багато зробили вчені України — епідеміологи і мікробіологи М.Ф. Гамалія 1859-1949, Д. К. Заболотний 1866-1929, па-тологоанатом і бактеріолог В. К. Високович 1854-1912 та ін.

34. Охарактеризуйте художню культуру укр. розстріляного відродження

Розстріляне Відродження — літературно-мистецьке покоління 20-х — початку 30-х рр. в Україні, яке дало високохудожні твори у галузі літератури, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним сталінським режимом. Перед письменниками стояв вибір: самогубство Микола Хвильовий, репресії і концтабори Борис Антоненко-Давидович, Остап Вишня, замовчування Іван Багряний, Віктор Петров Домонтович, еміграція Володимир Винниченко, Євген Маланюк, або писання програмових творів на уславлення партії Павло Тичина, Микола Бажан. Більшість митців була репресована і розстріляна. Твори здавалися до спецсховів, заборонялися, замовчувалися, багато з них були назавжди втрачені. Хоча й функціонували у самвидаві Іван Багряний, рукописних копіях, виходили за кордоном. Коли 1947 року Іван Багряний видав за кордоном свою поетичну збірку Золотий бумеранг, другою назвою її було Рештки загубленого, репресованого та знищеного.

35.Проаналізуйте розвиток укр.літ в 1 пол. 20ст.

Наприкінці XIX століття серед митців, зокрема літераторів, зявилась нова, надзвичайна цікава течія — модернізм, що, утвердившись спочатку як мода, набуває свого розвитку і охоплює період в історії європейської культури майже до середини XX толіття.Модернізм — це усвідомлено субєктивне мистецтво, адже головним естетичним обєктом у ньому стає сам автор. Характерними рисами цього епохального явища є особлива увага до внутрішнього світу особистості, надання переваги творчій інтуїції, метафорична побудова образу за принципом асоціативності, вільна форма вираження настрою, переживань автора. Символізм відкрив суперечності, що існують між внутрішньою духовною сутністю людини і її зовнішньою сутністю, що орієнтована, головним чином, на вимоги соціальної реальності.Імпресіонізм зосередив увагу читача на ледь помітних порухах людської душі, на нюансах певних емоційних станів.

36. Дайте характеристику живопису, скульптури та архітектури 1 пол. 20 ст.

В архітектурі, як і в живописі, літературі, музиці, пошуки нового стилю почалися на рубежі століть у рамках модернізму. Спочатку вони були вираженням ідейного протесту проти колишніх форм і відстоюванням права на індивідуальну творчість. Авангардизм полягав у чисто зовнішньому спрощенні форм, відмові від традиційних декоративних прикрас, матеріалів.Справжня архітектурна революція повязана з оформленням у 20-ті роки функціоналізму як провідного напряму. Він утвердив такий основний принцип: форма іде за функцією. Ключовою фігурою, чия творчість визначила магістральні шляхи розвитку будівництва у ХХ столітті, став архітектор надзвичайної інтелектуальної і художньої сили — Ле Корбюзє. Він народився у Швейцарії, але жив і працював в основному у Парижі. У своїх численних яскравих теоретичних роботах він сформулював принципи функціоналістської архітектури:1 колони, що підіймають будинок над землею;2 сад на даху;3 вільний план;4 горизонтальне вікно;5 вільний навісний фасад.

37. Проаналізуйте розвиток музичного митецтва1 пол. 20 ст.

Тенденція до демократизації музичного мистецтва виявилася у створенні, за

ініціативою провідних музичних діячів міста, мережі музичних товариств, гуртків, хорових капел, оркестрів, ансамблів, що проводили просвітницьку роботу серед населення, пропагуючи музичні зразки європейської, української та російської культур.

Наприкінці ХІХ ст. у Харкові розпочали діяльність Харківське товариство аматорівхорового співу, під керівництвом Н.Куплеваського, Харківське товариство аматорі вінструментальної музики, очолюване М.Тихоновим. У 1909 році за сприянням музичного діяча В.Комаренка при машинобудівному заводі

та культурно-освітньому товаристві Просвітне дозвілля розпочали свою діяльність

аматорські домрово-балалаєчні оркестри та оркестри духових інструментів. До репертуару

цих колективів увійшли твори В.Андрєєва, К.Вебера, Д.Верді, Е.Гріга, обробки українських і російських народних пісень та танців.

38. Охарактеризуйте особливості розвитку театру та кіно 1 пол. 20ст.

Пожвавилися театральна діяльність. За ініціативи Леся Курбаса у Києві було створено Молодий театр, довкола якого обєдналися обдаровані актори молодшого покоління. Керівництво Української Центральної Ради усвідомлювало необхідність охорони памяток старовини і мистецтва. Продовжували існувати старі та відкривалися нові краєзнавчі та історичні музеї, працювали Київське товариство охорони памяток старовини і мистецтва, Одеське товариство історії і старожитностей. Активно розвивається хронікально-документальне і науково-популярне кіно.Якщо перша половина 20-х рр. була для кіно часом зростання і збирання творчого досвіду, пошуків власної специфіки та естетики, то починаючи з другої половини воно впевнено набирає сил в усіх своїх творчих ланках, досягаючи наприкінці німого періоду визначних успіхів.

39.Проаналізуйте особливості розвитку культури в Укр. 2 пол. 20ст.

Україна опинилась в епіцентрі друг