Березневi статтi

Рефератна тему «БЕРЕЗНЕВІ СТАТТІ» учня IV курса групи «А»ліцею №32Родіонова Дмитра 1998 40 - кові роки XVII століття... Більша частина України увіходить до складу Речі Посполітої.Українське козацтво розподілено на реєстрове та нереєстрове. Реєстрюридично означав звільнення від магнатського свавілля, яке в посилювалося вумовах кризи центральної королівської влади. Проблеми ж нереєстровихкозаків ніяк не вирішувались, ії стан все погіршувався. Це й призвело доповстаннь начолі з Іваном Сулімою, Павлом Павлюком, Дмитром Гунею наіншими. На цьому тлі польський уряд знов вдається до тактики «твердої руки».Суворими заходами примусу, терору польській владі вдалося на певний часвстановити політичну рівновагу, яка в польскій історіографії називається«золотим спокоєм». Але, як відомо, тиша та спокій частіше за все стають провісникамибурі. Саме таким буревієм стало наприкінці 40-их років Велике повстання підорудою Б. Хмельницького. Отримавши гетьманську булаву та очоливши козацьке військо, БогданХмельницькій на першій стадії військових дій досягає значних успіхів. Алеобставини змінювались і вносили свої корективи в тактику і стратегіюгетьманській політики. Збоівський мир, підписаний у серпні 1649 року, хоч і збільшувавреєстр з 6 до 40 тисяч чоловік та надавав певних пильг козацькій старшині,все ж таки не вирішував усіх питань, зокрема і тих, що стосувалисяселянства, яке знову було змушено повернутись у кріпацтво. Другий єтап у ході Великого повстання був невдалим для козаків. Їхвійсько було розбито під Берестечком. Підсумки цього єтапу знайшли своєвтілення в Білоцерковському мирі, який був підписаний у 1651 році. Реєстрскорочувався удвічі (до 20 тисяч чоловік). Влада гетьмана була обмеженаКиївським воєводством. Розпочинався третій єтап. Війна ставала млявою, позиційною. За такихумов шукають або компромису, або ж надійних союзників. До компромісу, якийпередбачав визнання рівними собі колишніх підданних - козаків, шляхта булане готова. Кримське ханство як союзник було ненадійним. Це довели військовіподії (зрада кримського хана була причиною поразки армії БогданаХмельницького під Берестечком). За таких обставин найсприятливішим варіантом здавався московськийцар. Чи не найголовнішим мотивом такого вибору було єдиновірство,православне віровизнання. Однак воно не квапило царя на рішучій крок, ажпоки козаки не заявили про можливість переходу під протекцію ОттоманськійПотри, що змусило монарха скликати Земський собор (1653 рок) і прийнятикозаків «під свою високу руку». Під час переговорів у Переяславлі відбувся лише попередній обміндумками про статус України. Російське посольство, очолюване В. В.Бутурліним, запевнило гетьманський уряд, що на Україні будут збереженіпорядки, яки існували до возз’єднання з Росією. 17 лютого 1654 року доМоскви виїхало посольство начолі з С. Богдановічем-Зарудним і П. Тетерею.Переговори відбувалися з 13 до 27 березня. Крім листів БогданаХмельницького, українське посольство передало російському урядові«Просительные статьи» з 23 пунктів (статей) - про підтварження всіх прав,привілей то маєтностей козацьких (статті 1, 7, 13). Зазначався в них 60-тисячний козацький реєстр (ст. 2), права козацької старшини (ст. 3) платастаршині та кошти на утримання війська (ст. 8-12, 21, 23), вільні виборикозаками гетьмана та передача Чигиринського староства на його утримання(ст. 5, 6). Йшлося про збереження місцезнаходження місцевої адміністраціїта збір через неї податків на Україні царським урядом (ст. 4, 15), проневтручання царських воєвод та інших російських урядовців у внутрішнісправи України (ст. 16). Говорилося про надання царським урядом грамот навільність козацтву, але селянство (посполиті) залишалось феодальнозалежним: «кто козак, тот будет вольность козацкую иметь, а кто пашенныйкрестьянин, тот будет должность обыклую его величеству отдавать, как ипрежде сего» (ст. 17), про збереження прав київського мітрополіта (ст.18), про спільний з російським військом виступ проти Польші (ст. 19) іпроти Кримського ханства (ст. 22), про право зносин гетьманського уряду зіншими державами з відому російського уряду (ст. 14). Остаточнезатвердження всіх 23 статей про збереження прав і вільностей ВійськаЗапорізького, козацької старшини, володіння гетьманом Чигиринськимстароством та іншими маєтностями було оформлене у царських грамотах 27березня. Додаткові статті (з 11 пунктів) були затверджені 21 березня. Згодом царський уряд, проводячи колонізаторську політику на Україні,поступово скасував статті і в другій половині XVIII століття ліквідувававтономію України. Література:1. Крип’якевіч І. П. Богдан Хмельницький.2. Українська Радянська ЄнциклопедіяС. Грабовський, С. Ставрояні, Л. Шкляр Нариси з історії українськогодержавотворення.