Типи інформаційного забеспечення в містобудуванні

Характеристика второго этапа развития теории градостроительства.

Функционально-планировочный поход в градостроительном проектировании.

В разработке градостроительных решений должна учитыватся степень удовлетворения потрібностей людей. Без учета взаимосвязей социальных и градостроительных процес сов нельзя сформулировать проблему и цель разработки проекта, определить сам обьект проектирования и его функциональные и архітектурно-планировочные свойства. В книге милютина 1930г. «Проблема строительства социалистических городов» впервые была приложена принципиально новая схема пласировки городов. Были выложенны следующие установки:

Необходимость взаимосвязи производственных едениц и транспортних магістралей

Поточно-функциональная система как обязательное условие пласировки. Согласно ей жилая зона должна располагатся паралельно производственной и отделятся от нее зеленой полосой. Предлагается выделять в жилой зоне учреждения общественного пользования, жиле здания и детские учреждения в виде паралельних полос. Для иллюстрации Милютин разработалсхему магнитогорска и поселка нижегородського автозавода.

Принцип функціонального зонирования городских структур в последствии стал доминирующим, чему способствовало принятие общих положений афинской хартии.

Функциональная диференциация територій-основа планировочной организации не только городов а и обьектов районной пласировки. Городские функции распространяются за приделы териториальных границ города. Одна из наиболее важних задач функціонально-планировочного анализа – определение параметров нетрадиционных обьектов градостроительного проектирования, например, зона влияния города-центра и внутригородские планировочные районы. Территориальные границы этих градостроительных комплексов определяются с учетом трудових, культурно бытовых и рекреационных свіязей – реальних(на основе социологических исследований) и перспективних (на основе вероятностных представлений о миханизме миграции населения). Планировочное районирование – одно из средств организации территории городов и их групп в целях приближения мест расселения к общественным центрам массового посещения любого назначения.

Следовательно, – функціонально-планировочное районирование – средство управления градостроительными процесами, пространственное выражение жизнедеятельности, мера слодности и соціального качества градостроительного комплекса – обьекта проектирования.

Второй этап – 30- 50е гг.

-Реконструкция центров;

-Строительство нових городов;

-Поселковое строительство.

В застройке городов появились нове типы зданий.

-спорт- ядро

-библиотеки

-клубы

-издательство

-агенство печати и новости.

Дома комуны: дом Гинзбурга

Определение людей по производственному признаку.

33г- новые правила настройки

58г- правила и нормы строительства

60- СНИП

Междкнародный конгрес арх. СИАМ (ле Корбюзье)

1933- Афинская хартия.

53 год- сельские жители получили паспорта.отсюда рост кол-ва городского населения.отсюда новые позиции ген плана.

Жилой фонд не мог обеспечить квартирами.отсюда панельное домостроение. Посемейное расселениенаселения.Первый район панельных домов- Чоколовка,Русановка.

Горда стали заложниками индустриализации.

Головні фактори та умови, що визначають місто­будівні процеси, - це дані про природні, екологічні, економічні, демографічні, соціальні, технічні та техно­логічні пронеси, історико-культурний потенціал на те­риторіях, що досліджуються, їх стан та тенденції шодо очікуваних змін на перспективу.

Інформаційна модель містобудівного об'єкта (міста, регіону, району) - це результат структуризації всіх його елементів. їх параметрів, характеристик та показників, які визначають ретроспективний, існуючий та перс­пективний стан містобудівного об'єкта.

Структура інформаційної моделі містобудівного об'єкта формується з трьох частин: предметної, ана­літичної, реєстраційної.

Предметна частина інформаційної моделі місто­будівних об'єктів складається з підсистем "населення⁴, "середовище**, "діяльність" (рис. 13.2).

Підсистема населення включає структури: демогра­фічну, соціальну, зайнятості; рух (джерела зростання) населення — природний та механічний; структуру пот­реб населення, які у свою чергу поділяються на мате­ріальні, духовні та господарсько-побутові.

Підсистема середовище включає характеристики території, будівель та споруд за різними ознаками: природними, функціональними, планувальними тощо; містить інформацію про територіальну концентрацію різних функцій — місця праці, місця соціально-куль­турного обслуговування, рекреації, елементів транс­портної та інженерної інфраструктур, капітальні фонди населених пунктів тощо (рис. 13.3).

Підсистема діяльність представлена підприємства­ми, організаціями та установами містоутворюючої, міс- тообслуговуючої та містозабезпечуючої сфер.

Зміст наведеної моделі визначається як структу- ровапа сукупність об'єктів життєвого середовища - містобудівних об'єктів, де кожний елемент має своє індивідуальне ім'я та ідентифікаційний код.

Аналітична частина інформаційної моделі місто­будівних об'єктів складається з чотирьох основних блоків: перший — "ідентифікація об'єкта", другий - "параметри об'єкта", третій — "характеристики об'єк­та", четвертий — "інфраструктура об'єкта" (додаток 13.1).

Первинним елементом у системі міського розвитку є установа, підприємство або домоволодіння, кожне з яких має земельну ділянку та розташовані на ній бу­дівлі і споруди, що являють собою основні капітальні фонди — виробничої, соціальної, інженерної, транс­портної та інших інфраструктур.

В інформаційній моделі кожен містобудівний об'єкт •'характеризується затвердженим переліком ха­рактеристик і показників, які містять інформацію про: місце знаходження земельної ділянки, її історико- культурну цінність, функціональні характеристики, види обмежень, площу земельної ділянки, інженерне обладнання, технічний стан, оціночну вартість, вид користувача, форму власності, правові основи корис­тування, відомості про користувача, дату останньої актуалізації інформації тощо.

Для ідентифікації елементів міського середовища важливим є загальноприйнятий понятійний апарат - містобудівний тезаурус, який охоплює сукупність спе­ціальних термінів і визначень об'єктів за спільними ознаками та особливостями.

Аналітична складова інформаційної моделі по­винна забезпечувати дотримання наступних правил: 1) виключення неоднозначності або суперечливості визначень; 2) неприпустимість дублювання понять і термінів.

Реєстраційна частина інформаційної моделі міс­тобудівних об'єктів полягає у створенні та веденні ефективних автоматизованих систем забезпечення процесів містобудівної діяльності.

Такі системи мають певні особливості і характе­ристики, найголовнішими з яких є:

різний ступінь узагальнення і дискретності відо­мостей, шо має забезпечити їх багаторазове і бага­тоцільове використання;

обов'язковість територіальної прив'язки да­них;

необхідність фіксації, актуальних та норматив­них даних як вихідного матеріалу для визна­чення тенденцій за тривалий період розвитку містобудівних об'єктів;

комплексність, повнота, достовірність та точ­ність даних.

Інформаційне забезпечення містобудівної діяльності здійснюється засобами створення та ведення спеціальних інформаційних систем таких, як банк містобудівних даних, містобудівний кадастр, спеціалізованих, відомчих та галузевих баз даних, шо відрізняються за призначенням (рис. 13.4). Вони розробляються за єдиними принципами і грунтуються на єдиній системі класифікації та кодування містобудівних об'єктів, а також на базі даних про головні фактори та умови, що визнача­ють містобудівні процеси.