double arrow

Характеристика 3-го етапу розвитку теорії містобудування


3й етап – (60-ті 80-ті) Нові напрями у містобудуванні

Активізація містобудівної діяльності

Посімейне розселення

Масове панельне будівництво

Будівництво нових районів

Створення нових міст

Монопрофільні міста

Ідеї регіонального розселення

ГСНП – групові системи населених пунктів

Співпраця із суміжними спеціальностями

Вперше створена Картотека Міст

1964р Венеціанська хартія(Вперше піднято питання про збереження культурної спадщини)

1972 Єкропейська хартія

1977 Хартія Мачу Пікчу (замість функціонального зонування міста →розвиток міста кластерами; крім простору необхідно враховувати і час; інтернаціональна архітектура шкодить місту)

1987 Вашингтонська хартія

26. Дати визначення територіальної і об'ємно-просторової структури міста

Структура населенного пункту – це взаємнопов'язнане розташування всіх архітектурно-планувальних елементів, що складають кожне місто, село у єдиний раціонально організований містобудівний організм

1933р в «Афінській Хартіі» було наголошено 4 основні функії міської діяльності, які формують відповідні функціональні зони

робота→промислова зона




житло→сельбищна зона

відпосинок→зона відпочинку

пересування→зона транспорту

У сучасному містобудування місто розглядається як об'єкт комплексного розвитку цих видів діяльності.

Подальше структурування території функціональних зон приводить до створення

просторової структури міста, її основні елементи:

міські зони

міські райони

житлові райони

мікрорайони

житлові групи

інфраструктура міста

Об'єднання основних міських функцій, функціональних зон, міських районів і міських меж називається планувальною структурою сучасного міста, розробка і обгрунтування якої здійснюється в генеральному плані міста.

№ 26

Специфическими разновидностями градостроительной композиции является планировочная(т.е. территориальная) и объемно-пространственная структура. В основе первой лежит план – его проекция на горизонтальную плоскость, в основе второй – материальные элементы градостроительных объектов в пространстве, в котором они размещены.

Планировочная структура города – это совокупность функциональных зон и планировочных элементов, связанных между собой в единое целое транспортной сетью, сетью центров жилых районов и микрорайонов сетью зеленых насаждений и мест отдыха, а также инженерными коммуникациями

Планировочные структуры различаются по форме плана. Наиболее давние города имеют планировочную структуру в виде прямоугольной сетки. Прямоугольное

планирование используется в современных городах.

Регулярный план города может быть построен на основе правильной восьмиугольной или шестиугольной сетки. Практически все крупнейшие города европы вначале своего развития имели радиально-кольцевую структуру. Существует смешанная структура, сочетающая в себе элементы сетчатых и радиально-кольцевых систем.



По форме территории и характеру зонирования планировочные структуры бывают компактными, линейными и рассредоточенными.

При разработке городского плана следует уделять много внимания городской панораме (т. е. объемно-пространственному решению). Это общий вид города, просматриваемый с реки, моря, гор и других мест ландшафта местности. Она создает силуэт города. Объемно-пространственная структура города включает городские ансамбли, систему зеленых насаждений и парков, размещенных вдоль композиционных осей в виде основных городских магистралей.







Сейчас читают про: