2013-12-31
658
20.
17.
13.
11.
12. В нашому місті шануються церкви Спасо-Преображенський собор, Храм євангельських християн-баптистів на вулиці Максимовича, Греко-католицький собор Покрови Пресвятої Богородиці. Це місця які шанують люди.
14. Так, це наприклад катакомби Другої Світової Війни, якщо вірити чуткам то там є «Янтарна Кімната», також я міф що під Вінницькими Мурами сховано золото козацької ери.
15. Так, під архітектурним комплексом мури з часів Богуна, и також під соборною, також збереглись катакомби ставки Гітлера, але на даний час воно заміноване.
16. На рахунок викликати дощ немає.
18. Перейменовували такі вулиці як «9 січня» перейменовували в «Архітектора Артинова», провулок «Луначарського» перейменовували в 1996 в провулок «Верещягина», Вулицю «Горького» в 1992 перейменовували в вулицю «Винниченка», вулицю «Косовського» перейменовували в 1999 році в вулицю «Грушевського», вулицю «Червонопрапорну» в 1992 році перейменовували в вулицю «Константина Острозького», вулицю «Евгения Бош» в 1992 році перейменовували в вулицю «Петра Дорошенка», вулицю «Леніна» в 1996 році перейменовували в вулицю «Соборну», вулицю «Клари Цепкина» перейменовували в вулицю «Скалецького», вулицю «Розі Люксембург» в 1996 перейменовували в вулицю «Василя Стуса», вулиця «Дзержинського» в 1992 році перейменовували в «Театральну», вулицю «Карла Либкнехта» в 1993 році перейменовували в «Хлібну».
19. Топографічна Карта Вінниці
«Восточная волна» туберкулеза докатилась до Англии и Франции, вызвав в Лондоне и Париже небывалую, по западным меркам, эпидемию. Основная причина такого масштабного распространения инфекции связана с увеличением потока эмигрантов и перенаселением европейских столиц
Эксперты ВОЗ прогнозируют, если эпидемию не взять под контроль, то к 2020 году число тубинфицированных людей достигнет 2 млрд., из которых 150 млн. заболеют и 36 млн. умрут. Большинство больных туберкулезом сосредоточены в странах с зафиксированной эпидемией СПИДа: южнее Сахары и в государствах бывшего Советского Союза
По-третє, країни-імпортери, як правило, встановлюють кількісні квоти на іммігрантів
Квотування може торкатися всієї економіки, окремих галузей, окремих підприємств
По-четверте, законодавство багатьох країн передбачає заходи щодо економічного регулювання імміграції
Ø встановлення мінімального обсягу товарообороту фірми
Ø дозвіл на імміграцію тільки тим фізичним особам,які здатні інвестувати в економіку країни визначену законом суму
По-п'яте, законодавство більшості країн встановлює максимальні строки перебування іноземних робітників на території, після закінчення яких необхідно залишити країну, або одержати дозвіл на продовження перебування в ній
По-шосте, в законодавстві кожної країни має місце явна та прихована заборона наймати іноземну робочу силу, оформлена у вигляді заборони іноземцям займатися певним видом діяльності
На міжнародному рівні регулювання міграції робочої сили здійснює МІЖНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ (МОП), яка певною мірою регламентує
набір робітників, сприяє створенню нормальних
умов життя емігрантів
та їх соціальний захист
Міжнародна організація праці – це міжнародна урядова організація створена в 1919році,яка з з 1946 року є спеціалізованим закладом ООН. Україна є членом цієї організації, але ще не всі її положення підписала.
Основні завдання МІЖНАРОДНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ:
- захист інтересів і прав трудящих
- підвищення життєвого рівня трудящих
- покращення умов праці
- захист від професійних захворювань
- соціальний захист працівників-імігрантів
- сприяння зайнятості імігрантів
МІЖНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ З МІГРАЦІЇ
(англ. International Organization for Migration; МОМ / IOM)
неурядова міжнародна організація, створена й діюча для розв'язання численних міграційних проблем у сучасному світі
є провідною міжурядовою організацією у міграційній галузі та тісно співпрацює із урядовими, міжурядовими та громадськими установами та організаціями.
ГОЛОВНІ ЦІЛІ Й НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ МОМ:
- управління міграцією в інтересах усіх втягнутих сторін
- тісна співпраця з урядами країн, представлення та захист інтересів людей, що обрали для себе міграцію як єдиний можливий засіб вирішення своїх проблем
- попередження і боротьба з негативними міграційними явищами — торгівля людьми, рабство (в тому числі сексуальне) трудових мігрантів.
ПИТАННЯ 4
УКРАЇНА
У СВІТОВИХ
МІГРАЦІЙНИХ
ПРОЦЕСАХ
- Україна посідає 5-е місце у світі серед країн з найбільшою кількістю емігрантів
- За даними на 2010 рік, за кордоном знаходиться 6,6 мільйона українців, які виїхали у різні роки, це майже 15% від загальної кількості нинішнього населення країни
- За кількістю емігрантів Україна поступається тільки Мексиці - 11,9 мільйона, Індії - 11,4 мільйона,
Росії і Китаю - 11,1,
8,3 мільйона відповідно
75% емігрантів мають вищу чи незакінчену вищу освіту
Тобто, досить кваліфіковані фахівці з різних сфер, освічені люди, на підготовку яких витрачені значні, переважно державні кошти, не можуть реалізуватися у власній країні, а отже і кошти витрачені на їх підготовку, залишаються не відпрацьованими державі
ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ:
• Високий рівень безробіття
• Низький рівень заробітної плати
• Непотрібність фаху на батьківщині
• Зникнення деяких галузей виробництва або значне їх скорочення
• Економічна нерозвиненість
окремих регіонів або
не повна їх переорієнтація
на ринкову економіку
Статистика свідчить про суперечливі наслідки трудової міграції для України:
Позитивні
• Максимальні середньомісячні доходи трудових мігрантів складають понад 2 млрд. грн. або 400 млн. дол. США
• В країні зменшується рівень бідності зростає сукупний попит, збільшується місткість ринку
негативні
• від 2 до 6 млрд. дол.. США на рік не оподатковуються державою, а ціни на товари і послуги на внутрішньому ринку зростають без відповідного збільшення купівельної спроможності основної маси населення
У 2009 році через системи грошових переказів гастарбайтери переказали в Україну близько 3 млрд. доларів. За цей же час із нашої країни було відправлено лише півмільярда дол., що, все ж, на третину більше порівняно з 2008 роком
Таке зростання обсягів ринку переказів у непростий кризовий рік експерти пояснюють збільшенням кількості українців, що виїхали заробляти за кордон
Мігранти менше схильні до звільнення, ніж місцеве населення, оскільки готові працювати за менші гроші
Погіршення економічної ситуації в Україні спричинило зниження загального рівня життя, що також спонукало мігрантів збільшити середню суму переказу
В ЄС не знають, що робити з людьми, які мігрують в ЄС, - і Меркель, і Кемерон, і Саркозі визнали крах політики мультикультуралізму, те, що емігранти з певних країн не можуть інтегруватися культурно, мовно, конфесійно
Тому в європейській структурі спостерігається прихована тенденція перерозподілу міграційних потоків.
Серед легальних трудових мігрантів в Україні, що отримали дозвіл на працевлаштування, найбільше громадян Польщі, Туреччини, Китаю; з країн СНД — Росії, Узбекистану. 95% — наймані робітники, 5% - підрядники. З них трудові договори мають тільки 24%. Але більшість іноземців, що перебувають тут навіть легально, працюють неофіційно. Слід зазначити, що дозвіл на працевлаштування зазвичай отримують кваліфіковані робітники. Більшість іноземців в Україні зайняті у сфері роздрібної торгівлі, торгівлі транспортними засобами і будівництві
Противники трудової міграції кажуть про те, що неофіційно влаштовані гастарбайтери не приносять користі країні, що їх прийняла.
Державним органам вони користь приносять. А для того, щоб це було вигідно ще й її громадянам, усі іноземці, що перебувають в Україні мають бути легалізовані та офіційно працевлаштовані
Тоді вони будуть відраховувати з офіційної зарплати частку до Пенсійного фонду та на інші соціальні виплати
Якщо бути послідовним і виступати проти трудової міграції і легалізації мігрантів, то варто виступати і за значне збільшення пенсійного віку
А можна просто «ліквідувати» безнадійно хворих непрацездатних, як це робили противники міграції у Німеччині в 30-х
инвестиції
Офіційно визначеними пріоритетними завданнями,
які покликані розв'язати
іноземні інвестиції, є:
- структурна реформа економіки
- технологічне оновлення виробництва
- виробництво товарів широкого споживання
- подолання залежності країни від імпорту
Політика України щодо державного регулювання іноземних інвестицій визначається
• Законами «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про режим іноземного інвестування», «Про захист іноземних інвестицій» тощо, а також постановами Кабінету Міністрів України «Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій», «Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора» та ін.
• Цими документами визначаються загальні засади державного регулювання іноземних інвестицій, суб’єкти, види і форми інвестування, порядок контролю за здійсненням інвестицій та державні гарантії їхнього захисту.
ІНВЕСТОРІВ В УКРАЇНІ ПРИВАБЛЮЮТЬ:
• Вигідне географічне положення
• Потенційно великий ринок
• Висока кваліфікація робочої сили та її відносна дешевизна
• Низький курс національної валюти
• Можливість вивезення прибутку
Зацікавленість інвесторів викликають проекти, розраховані на короткострокову перспективу, з віддачею найближчим часом (харчова промисловість, внутрішня торгівля), а також на стратегічне завоювання ринків машинобудування і хімічної промисловості
В УКРАЇНУ ІНВЕСТИЦІЇ ЗДІЙСНЮЮТЬ ТАКІ ГРУПИ:
• а) Транснаціональні корпорації—головне завдання яких полягає у розширенні своїх представництв
• б) Середні та невеликі фірми—які знаходяться, як правило, в скрутному фінансовому становищі і прагнуть швидко отримати надприбуток на українському ринку
• в) Власники венчурних капіталів, що “відмивають” незаконні гроші
Причини, які ПЕРЕШКОДЖАЮТЬ інвестуванню в Україну:
• Зав’язаність української економіки на колишніх республіках СРСР
• Незбалансованість економіки
• Нерозвинена інфраструктура
• Неконвертованість національної валюти
• Недостатньо гнучка податкова система
• Низька культура праці
• Невідповідність управлінських форм світовим
• Економічна і політична нестабільність, що зумовлює відповідні ризики
Вирішальну роль відіграє НАУКОВО ОБГРУНТОВАНА ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ. Вона визначає реальні джерела, напрями, структуру інвестицій, здійснює раціональні та ефективні заходи для виконання загальнодержавних, регіональних та місцевих соціально-економічних і технологічних програм, відтворює процеси на макро- й мікроекономічному рівнях. Водночас держава повинна створювати сприятливий інвестиційний клімат з метою ширшого залучення іноземних інвесторів на взаємовигідних засадах
ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ:
- Утворення сприятливого інвестиційного клімату (податкові пільги, правове забезпечення інвестицій)
- Сприяння інвестицій у провідні галузі промисловості
- Розвиток системи страхування інофірм
- Активна роль держави в запобіганні та компенсації можливих негативних соціальних наслідків реалізації
інвестиційних проектів в Україні
- Створення умов для активізації вітчизняного бізнесу
- Поглиблення ринкових реформ
- Удосконалення існуючого законодавства в галузі ЗЕД та забезпечення контролю за його дотриманням
ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ:
- для стимулювання залучення ПІІ та усунення негативних тенденцій в економіці України доцільно здійснити ряд заходів, спираючись на принципи:
стабільності основних законодавчих актів щодо умов іноземного інвестування;
диференційованого підходу до податкових та інших пільг для іноземних інвесторів – з урахуванням обсягів і форм інвестування, а також пріоритетів у розвитку економіки України;
надійності, доступності та оперативності організаційного та інформаційного забезпечення залучення іноземних інвестицій.
ДЛЯ АКТИВІЗАЦІЇ ПРИТОКУ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В УКРАЇНУ ВАЖЛИВИМИ Є ТАКІ УМОВИ:
- створення стабільного законодавства, з державними гарантіями захисту вітчизняних та іноземних інвестицій
- створення сприятливого інноваційного клімату для реалізації пріоритетних державних програм та інвестиційних проектів у виробництві
- сприяння залученню прямого продуктивного іноземного капіталу в сферу матеріального виробництва та встановлення державного контролю за його використанням
- створення сприятливих умов для розвитку СП, які займаються виробництвом
- створення СП за так званою китайською схемою, яка передбачає з самого початку володіння українською стороною контрольним пакетом акцій підприємства, згодом, через 5-7 років, українськими - 75% акцій, ще через 10-12 років СП стає повністю українським
- заборона ввезення СП застарілої продукції та технологій, які в розвинених країнах вважаються вичерпаними
- розробка та прийняття законодавчої бази щодо страхування ризиків СП
- розмежування в СП частки українських та іноземних партнерів відносно валюти та контролю за рухом української частки валюти з метою запобігання вивезенню її за межі країни
ТЕНДЕНЦІЇ ІНОЗЕМНОГО
ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНУ
- переважання за розмірами інвестицій партнерів з ПРК і за кількістю – з країн, які розвиваються, а також поступове збільшення частки країн СНД
- орієнтація спільних підприємств на виробництво товарів, якими світові ринки практично насичені, та на сферу послуг
- реалізація спільних інвестиційних проектів, як правило, на двосторонній основі
- обережність західних партнерів щодо великих інвестицій
активність малих іноземних фірм, орієнтованих на швидке обертання невеликого капіталу або на вигоду від разових операцій (нерідко суто посередницьких)
- нерівномірність розподілу інвестицій за галузями і регіонами України, їх зосередження у промислових центрах України
велика частка майнових внесків іноземних інвесторів у загальних обсягах інвестицій, слабке використання механізмів фінансового ринку для інвестування
ПИТАННЯ 4
ВІЛЬНІ
ЕКОНОМІЧНІ
ЗОНИ
З метою активізації інвестиційної діяльності, притоку інвестиційних ресурсів в країну в світовій практиці застосовуються різні засоби, одним з основним з яких виступає створення вільних економічних зон.
ВІЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗОНИ (ВЕЗ) – територія однієї країни, на якій товари не підлягають звичайному митному контролю та відповідному оподаткуванню
В цілому у світі існує близько
2 тис. зон: переважно виробничо-експортні, технопарки, офшорні.
До останніх належить КІПР, на території якого зареєстровано близько 800 філій банків
Кіпр приваблює банкірів тим, що на цьому острові податки в 5-10 разів нижчі, ніж у США
Зараз у світі нараховується близько
500 експортно-виробничих зон
у 60 країнах
Обсяг їх експорту становить
понад 20 млрд дол.,
а зайнятість – близько 4 млн. чол.
Світовий досвід свідчить, що за відсутності експортних зон вивіз із країни товарів та послуг збільшується в середньому за рік на 7%,
за наявності ВЕЗ – на 20%
ТИПИ ВЕЗ:
– безмитні торгові зони – зони прикордонної торгівлі, порти, склади, транзитні зогни, митні зони на підприємствах
– експортно-промислові зони, туристсько-рекреаційні – орієнтовані на зовнішню торгівлю
- імпортно-промислові зони – їх мета забезпечити споживачів імпортною продукцією або стимулювати виробництво по заміщенню імпорту
- парки технологічного розвитку створюються на основі існуючого науково-технічного потенціалу для залучення іноземного капіталу з використанням устаткування, ноу-хау, іноземного управлінського, комерційного чи маркетингового досвіду
- банківські і страхові безмитні зони – створений пільговий режим здійснення банківських і страхових операцій
- комплексні зони – великі за територією, мають ознаки різних ВЕЗ
Деякі ВЕЗ часто називають “офшорні зони”, в яких уряди з метою створення сприятливого підприємницького клімату надають компаніям ряд пільг
ОФШОРНІ КОМПАНІЇ
практично мають необмежену свободу в розпорядженні заробленими коштами
-можуть здійснювати будь-які торговельні та фінансові операції по всьому світу без обмежень
- до них застосовується спрощений митний режим та зведений до мінімуму режим реєстрації
ПІЛЬГИ КОМПАНІЯМ В ОФШОРНИХ ЗОНАХ:
- низький рівень податкових ставок та спрощена схема їх нарахування і сплати
- прості процедури укладення торговельних контрактів на пільгових умовах
- прості процедури трансферту вимог при здійсненні торговельних операцій
- спрощений порядок списання витрат, повязаних з укладанням угод
- анонімність власників, що значно спрощує видачу різних дозволів та ліцензій
- надання ексклюзивних прав, що передбачають пільговий порядок продажу продукції як у країні, де функціонує офшорна компанія, так і в інших країнах
- право ведення спрощеного бухгалтерського обліку та звітності
КРАЇНИ, ЯКІ РЕЄСТРУЮТЬ ОФШОРНІ КОМПАНІЇ: Ліберія, Ліхтенштейн, Панама,
Гонконг, Швейцарія, Ірландія
Ці компанії тут або взагалі не оподатковуються, наприклад, у Ліберії чи Ірландії, або оподатковуються невеликим паушальним податком, як у Ліхтенштейні, Панамі чи Антильських островах
Паушальний податок – це загальна сума податку без диференціації його на складові частини
У деяких країнах податки офшорної компанії мають таку саму структуру, як і звичайних фірм, але ставки податків значно зменшені, наприклад у Швейцарії
ЗА РОЗМІРАМИ ВЕЗ БУВАЮТЬ:
ВЕЛИКОТЕРИТОРІАЛЬНІ – співпадають з адміністративно-територіальною одиницею
ТОЧКОВІ – створюються на невеликій території, мають чітко виражений функціональний характер: місто, невеликий район, підприємство, склад, порт
Основні ознаки офшорних зон:
1. Оподаткування:
Багато офшорних юрисдикцій стягують податки, проте всі вони або не стягують прибутковий податок взагалі, або стягують його тільки з певних категорій доходу, або стягують податок нижчий, ніж у тій країні, де платники є податковими резидентами
2. Фінансова секретність
Певний рівень секретності також є характерним для офшорних юрисдикцій, як і для інших країн. Проте більшість країн не захищає цю інформацію від розслідування правоохоронними органами іноземної держави, особливо коли розслідування здійснюється відповідно до міжнародного договору
З цієї точки зору розрізняють дві категорії офшорних юрисдикцій: країни, які відмовляють у послабленні своєї секретності, не зважаючи на використовування режиму секретності в злочинних цілях; країни, які дозволяють законні розслідування в належних випадках
